Жужанський каганат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жужанський каганат
каганат
330 – 555
Розташування Жужани
Каганат в Азії
Столиця Мумо
Мови жужанська
Релігії тенгріанство, шаманізм, буддизм
Державний устрій каганат
каган
 - 330 Мугулюй
Законодавчий орган курултай
Історія
 - Засновано 330
 - Ліквідовано 555
Commons-logo.svg Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Жужанський каганат

Жужанський каганат — у 330555 роках конфедеративна держава кочових племен Монголії і Маньчжурії під проводом жужанів. Займала терени сучасної Монголії, Північного Китаю та частини Далекосхідної Росії та Казахстану. Перша з кочових політій, що керувалася каганами402). Походження жужанів невідоме. Їх пов'язують з протомонголами, або прототюрками. Межувала на півдні із Китайською цивілізацією. Занепала внаслідок протистояння з тюрками, а також китайськими династіями Північна Ці й Північна Чжоу. Нащадків жужанів іноді пов'язують з аварами, які з'явились пізніше у Східній Європі[1].

Назва[ред. | ред. код]

  • Жужани (кит. 柔然; Róurán) — у китайських джерелах та історіографії.
  • Жужусці / Жуанжуани (кит. 蠕蠕; Rúrú / Ruǎnruǎn; кит. 茹茹, Ruru) — у китайських джерелах.
  • Тантани (кит. 檀檀, Tántán) — у китайських джерелах.

Назва з'являється у історії з наказів імператора Північної Вей Тайу (Тао Тоба, що правив у 424—452 роках), який воював з ними й намагався їх вгамувати.

Походження[ред. | ред. код]

Пращур жужан Мугулюй засвідчено був початково рабом народу туоба, що мешкали на північному боці від Жовтої річки. Нащадок Мугулу Юйцзюлюй Шелунь був першим вождем який спромігся об'єднати нарід жужан й здобути владу над теле й сяньбей. Шелунь був також першим зі степових кочовиків що назвався титулом каган у 402 році, що був початково званням князів сяньбей.

Те трохи, що відоме про жужанських можновладців знаходимо у «Книзі Вей» як відгалуження сяньбей.

Жужанський каганат керувався племенем сяньбей, що залишилися у монгольських степах після масової міграції сяньбей на південь у Північний Китай й формування ними там численних державних утворень.

Розквіт імперії[ред. | ред. код]

Жужанський каганат й сусідні азійські держави на 500 рік

Жужани стали уперше відомі підкоренням теле й формуванням імперії що простягалася до Хулуна у східній Внутрішній Монголії. На заході імперії була орда ефталитів, що були васалами жужан до початку 5 сторіччя. Жужани володіли монгольськими степами від маньчжурської межі до Турпана і можливо до східного узбережжя озера Балхаш, а також від річки Орхон до Застінного Китаю.

Кінець панування жужан[ред. | ред. код]

Початком кінця піднесення жужан було відпадіння на заході ефталитської орди й численні внутрішні конфлікти, що підбурювалися китайськими агентами. 508 року теле перемогли жужан у битві. У 516 році жужани перемогли теле.

Після відкинення пропозиції про монархічний шлюб жужанами тюркський вождь Туцзюе приєднався до держави Західна Вей, наступниці держави північна Вей, й повстав проти жужанського панування. 555 року вони повідрубали голови у 3000 жужан. Останній жужанський каган разом з жужанською шляхтою втекли до Західної Веї, проте були страчені на вимогу тюрка Туцзюе. За європейськими джерелами жужани втекли степами на захід після такого жорстокого відношення переможців, що стала відома у Європі й Україні навалою аварів. Саме з цим періодом можна пов'язувати поширення іншого відомого ще китайцям етноніма жужан — татар.

Жужани підкорили сучасні краї Сінцзяну, Монголії, Туркестану, південь Сибіру й частину Маньчжурії з кінця 4 сторіччя.

Їхні часті вторгнення вторгнення істотно впливали на сусідні країни. Хоча вони мали тюркський нарід ашина у своїй федерації, проте саме вони поклали край владі жужан у спілці з іншими степовими народностями й китайськими державами Північна Ци та Північна Чжоу 552 року. Північна Вей, створила шість військових таборів — гарнизонів, що межували з жужанами, які згодом стали вогнищем ряду великих заколотів на початку шостого сторіччя проти китайської держави.

Правителі[ред. | ред. код]

Вожді[ред. | ред. код]

Кагани[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Findley (2005), p. 35.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • 魏收. 魏書 (130卷). 北京: 中華書局, 1973.

Монографії[ред. | ред. код]

  • Barfield, Thomas (1989), The Perilous Frontier: Nomadic Empires and China, Basil Blackwell
  • Bregel, Yuri (2003), An Historical Atlas of Central Asia, Brill
  • Grousset, René. (1970). The Empire of the Steppes: a History of Central Asia. Translated by Naomi Walford. Rutgers University Press.
  • Kradin, Nikolay. "From Tribal Confederation to Empire: the Evolution of the Rouran Society". Acta Orientalia Academiae Scientiarum Hungaricae, Vol. 58, No 2 (2005): 149–169.
  • Крадин Н. Н. Общественный строй Жужаньского каганата // История и археология Дальнего Востока. — Владивосток, 2000. — С. 80—94.

Посилання[ред. | ред. код]