Жужанський каганат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жужанський каганат й сусідні азійські держави на 500 рік

Жужанський каганат, Жужані (кит.: 柔然; піньїнь: Róurán; літ.: 'м'якоподібні, лагідні'; Вейд-Джайлз: Jou-jan), Жужу (кит.: 蠕蠕/茹茹; піньїнь: Ruǎnruǎn/Rúrú; літ.: 'звиваючися комахи/корм'), Тань тань[1] (кит.: 檀檀; піньїнь: Tántán; літ.: 'татар') або Juan-Juan (турецька: Авар) держава й конфедерація кочових племен північного прикордоння Внутрішнього Китаю з кінця 4 сторіччя до кінця 6-го сторіччя. Іноді жужан пов'язують з аварами, які з'явились пізніше у Східній Європі[2].

Жужанський каганат був державною конфедерацією кочових племен на північ від Застінного Китаю кінця 4 сторіччя до кінця 6 сторіччя.

Влада Жужанського каганату була зломлена спілкою тюрків й китайськими династіями Північна Ці й Північна Чжоу у 552 році.

Назва й етнічна належність[ред. | ред. код]

За вимовою одного з китайських синонімів жужан їх названо кит.: 檀檀; піньїнь: Tántán; літ.: 'татарами'. Жужани часто ототожнюються з аварами, які з кінцем Жужанського каганату від тюрків з'явилися у Східній Європі. У турецькій мові їх називають аварами.

Прийнята у історіографії назва «жужани» є транскрипцією вимови їхньої самоназви мандаринською китайською мовою. Назва з'являється у історії з наказів імператора Північної Вей Тайу (Тао Тоба, що правив у 424—452 роках), який воював з ними й намагався їх вгамувати.

Походження[ред. | ред. код]

Пращур жужан Мугулу засвідчено був початково рабом народу туоба, що мешкали на північному боці від Жовтої річки. Нащадок Мугулу Юйцзюлу Шелунь був першим вождем який спромігся об'єднати нарід жужан й здобути владу над теле й сяньбей. Шелунь був також першим зі степових кочовиків що назвався титулом каган у 402 році, що був початково званням князів сяньбей.

Те трохи, що відоме про жужанських можновладців знаходимо у «Книзі Вей» як відгалуження сяньбей.

Жужанський каганат керувався племенем сяньбей, що залишилися у монгольських степах після масової міграції сяньбей на південь у Північний Китай й формування ними там численних державних утворень.

Розквіт імперії[ред. | ред. код]

Жужани стали уперше відомі підкоренням теле й формуванням імперії що простягалася до Хулуна у східній Внутрішній Монголії. На заході імперії була орда ефталитів, що були васалами жужан до початку 5 сторіччя. Жужани володіли монгольськими степами від маньчжурської межі до Турпана і можливо до східного узбережжя озера Балхаш, а також від річки Орхон до Застінного Китаю.

Кінець панування жужан[ред. | ред. код]

Початком кінця піднесення жужан було відпадіння на заході ефталитської орди й численні внутрішні конфлікти, що підбурювалися китайськими агентами. 508 року теле перемогли жужан у битві. У 516 році жужани перемогли теле.

Після відкинення пропозиції про монархічний шлюб жужанами тюркський вождь Туцзюе приєднався до держави Західна Вей, наступниці держави північна Вей, й повстав проти жужанського панування. 555 року вони повідрубали голови у 3000 жужан. Останній жужанський каган разом з жужанською шляхтою втекли до Західної Веї, проте були страчені на вимогу тюрка Туцзюе. За європейськими джерелами жужани втекли степами на захід після такого жорстокого відношення переможців, що стала відома у Європі й Україні навалою аварів. Саме з цим періодом можна пов'язувати поширення іншого відомого ще китайцям етноніма жужан — татар.

Жужани підкорили сучасні краї Сінцзяну, Монголії, Туркестану, південь Сибіру й частину Маньчжурії з кінця 4 сторіччя.

Їхні часті вторгнення вторгнення істотно впливали на сусідні країни. Хоча вони мали тюркський нарід ашина у своїй федерації, проте саме вони поклали край владі жужан у спілці з іншими степовими народностями й китайськими державами Північна Ци та Північна Чжоу 552 року. Північна Вей, створила шість військових таборів — гарнизонів, що межували з жужанами, які згодом стали вогнищем ряду великих заколотів на початку шостого сторіччя проти китайської держави.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Zhang, Min. Lun Beiwei Changcheng Junzheng Fangwei Tixi De Jianli ("On the Defensive System of Great Wall Military Town of Northern Wei Dynasty")[недоступне посилання з липень 2019] China's Borderland History and Geography Studies, Jun. 2003 Vol. 13 No. 2. Page 15.
  2. Findley (2005), p. 35.