Земельна реформа в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Земе́льна рефо́рма — процес створення організаційно-правових, економічних, наукових та інших соціальних засад для здійснення різних форм господарювання, в результаті якої формується земельний устрій країни прийнятний для ефективної господарської діяльності на землі.

Завданням цієї реформи є перерозподіл земель з одночасною передачею їх у приватну та колективну власність, а також у користування підприємствам, установам і організаціям з метою створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, формування багатоукладної економіки, раціонального використання та охорони земель.

Історія земельної реформи в Україні[ред. | ред. код]

9 грудня 2011 року Верховна Рада України у першому читанні прийняла Законопроект «Про ринок земель». За це проголосувало 245 депутатів. Опозиція утрималася від голосування[1]

Етапи земельної реформи:

  1. з 1990 року по 1992
  2. з 1992 року по 1996
  3. з 1996 року по 2001
  4. з 2001 року по 2020
  5. З 2020

Закони та документи[ред. | ред. код]

  • 1990 - Постанова Верховної Ради «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 року
  • 1992 - Закон України «Про форми власності на землю» від 30 січня 1992 року
  • 1996 - Конституція України
  • 2001 - Земельний кодекс від 25.10.2001 р.
  • 2020 - закон №2178-10 «Про землю»

2020[ред. | ред. код]

Вночі проти 31 березня ВРУ прийняла у другому читанні законопроект №2178-10 про ринок землі[2].

28 квітня президент України Зеленський підписав його, він мав набути чинності 1 липня 2021 року[3]. На позачерговому засіданні ВРУ відхилила 13 постанов про скасування цього закону.

Закон передбачає:[ред. | ред. код]

  • у 2021-2023 землю зможуть купувати лише фізичні особи-громадяни України до 100 гектарів на одного покупця;
  • у 2023-2025 землю зможуть купувати українські юридичні особи до 10 тисяч гектарів на компанію;
  • землі сільськогосподарського значення державної та комунальної власності не продаватимуться;
  • чи буде запроваджено продаж для іноземців, має бути визначено на референдумі[4].

Частина політиків сприйняла закон негативно. Зокрема, це стосується проросійського політика Видма Рабіновича та Юлії Тимошенко[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]