Йордан Йовков

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йордан Йовков
болг. Йордан Йовков
BASA-2128K-1-251-2-Yordan Yovkov.jpg
Народився 9 листопада 1880(1880-11-09)
Жеравна
Помер 15 жовтня 1937(1937-10-15) (56 років)
Софія
·злоякісна пухлина
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Національність болгари
Діяльність письменник
Alma mater Софійський університет Святого Климента Охридського
Мова творів болгарська[1]
Жанр Белетристика і драма
Членство Спілка болгарських письменників
Конфесія православ'я
Нагороди
орден «Святий Олександр»

Йордан Йовков у Вікісховищі?
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Йордан Йовков (болг. Йордан Стефанов Йовков; 9 листопада 1880(18801109), Жеравна — 15 жовтня 1937, Софія) — болгарський письменник та поет-символіст. Класик болгарської літератури міжвоєнного часу. Майстер малої прози. Також учасник трьох воєн, воєнний кореспондент.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив Вищу школу у Софії 1900 року. Жив ​у Добруджі, куди переїхав з родиною. Закінчив школу офіцерів запасу в Княжево (1902—1904 роки) і під час навчання опублікував свою першу роботу — вірш «Під важкий хрест» (1902 рік). На початку 1904 року записався на юридичний факультет Софійського університету, але смерть батька примусила його перервати навчання.

Брав участь у Балканських війнах як командир роти. У червні 1913 року поранений під час битви за Дойран. Після воєн оселився в Софії і був редактором газети «Народна армія». Залишався на службі до осені 1915 року, коли був призваний і направлений на грецький кордон, до міста Ксанті. Працював у редакції журналу «Военни известия».

Після закінчення війни перебрався до міста Добрич. Але невдовзі місто було окуповано Румунією — він утік до Варни. Друзі допомогли йому влаштуватися до посольства Болгарії в Румунії, про що існує указ прем'єр-міністра Александра Стамболийського. У Румунії Йовков багато працюва літератором (аж до 1927 року).

Останні 10 років його життя були наповнені творчістю та виснажливою працею. Восени 1937 року Йордан відправився на лікування на курорт Хісар. У Пловдиві йому поставили діагноз: рак шлунку, від чого він невдовзі помер. Похований у Софії.

Творчість[ред. | ред. код]

Досвід війни був домінуючим у творчій натхненності Йовкова. У той час як його перша літературна робота була про сільське життя і патріархальні звичаї, його повоєнні твори були більш різкими та мілітаристськими. Особисто сприйняв націоналістичні погляди Едварда Ґріґа. Зрештою він відійшов від меланхолійних, депресивних тем до автентичних описів села. У творах широко використовував тюркизми.

Багато творів написав під час перебування в Румунії, у Бухаресті. Зокрема, відома збірка «Вечери в Антимовския хан» бере початок 1922 року, а закінчена аж у 1928 році в Софії. Критика називає цей твір «одною з наймудріших книжок Йовкова», з глибоким філософським змістом. Автор змалював придорожні шинки Добруджі, села північно-східної Болгарії.

Товаришував із провідними поетами і літературними критиками доби: Ніколаєм Лілієвим, Бояном Пеневим.

Низка творів Йовкова були екранізовані ще до Другої світової війни.

Твори перекладені 33-ма мовами світу, у тому числі українською перекладено найвідоміший цикл оповідань «Старопланински легенди».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерела[ред. | ред. код]