Калинівка (село, Бахмутський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Калинівка
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Бахмутський район Бахмутський район
Рада/громада Комунівська сільська рада
Код КОАТУУ 1420985202
Облікова картка Калинівка 
Основні дані
Засноване 1753
Населення 112
Поштовий індекс 84583
Телефонний код +380 6274
Географічні дані
Географічні координати 48°20′43″ пн. ш. 38°18′31″ сх. д. / 48.34528° пн. ш. 38.30861° сх. д. / 48.34528; 38.30861Координати: 48°20′43″ пн. ш. 38°18′31″ сх. д. / 48.34528° пн. ш. 38.30861° сх. д. / 48.34528; 38.30861
Середня висота
над рівнем моря
198 м
Відстань до
обласного центру
54,5 км
Місцева влада
Адреса ради 84583, Донецька обл., Бахмутський р-н, с. Комуна, вул. Центральна, 1, 2-54-73
Карта
Калинівка. Карта розташування: Україна
Калинівка
Калинівка
Калинівка. Карта розташування: Донецька область
Калинівка
Калинівка

Кали́нівка (МФА[kɐˈɫɪɲiu̯kɐ] ( прослухати)) — село в Україні, в Бахмутському районі Донецької області.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°20' пн. ш. 38°18' сх. д. Часовий пояс — UTC+2.

Село розташоване на відстані 48 км від Бахмута. Найближча залізнична станція — Дебальцеве, за 8 км. Через Калинівку протікає річка Карапулька.

Історія[ред. | ред. код]

Перше осіле населення на території нинішнього села з'явилося в 1753 році. На чолі переселенців був Шевич і Депрерадовіч, першими поселенцями були серби, угорці, румуни, поляки, росіяни, українці, усі православні.

У 1767 році в селі була побудована маленька церква Іоанна Хрестителя з хмизу. 19 вересня 1782 році була закладена нова церква, 30 березня 1785 будівництво було закінчено.[1]

На початку 1970-х років у Калинівці діяли центральна садиба радгоспу «Комуна», початкова школа, бібліотека і клуб[2].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 112 осіб, з них 59,82 % зазначили рідною українську мову, а 40,18 % — російську[3].

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Поблизу села виявлено шахти глибиною 10-15 м, де в епоху бронзи займалися видобутком руди[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Феодосий Макаревский: Материалы для историко-статистического описанияЕкатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. Стр 700—703
  2. а б Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область, 1970, с. 187
  3. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua

Джерела[ред. | ред. код]

  • Тронько П. Т. (голова головної редколегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.
  • Феодосий Макаревский: Материалы для историко-статистического описанияЕкатеринославской Епархии: Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. — Екатеринослав, типография Я. М. Чаусского, 1880.

Посилання[ред. | ред. код]