Званівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Званівка
Zvanivka gerb.png
Герб Званівки
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Бахмутський район Бахмутський район
Рада/громада Званівська сільська рада
Код КОАТУУ 1420983501
Облікова картка Званівка 
Основні дані
Населення 1128 (01.01.2014)
Площа 3.15 км²
Густота населення 358.1 осіб/км²
Поштовий індекс 84528
Телефонний код +380 6274
Географічні дані
Географічні координати 48°48′42″ пн. ш. 38°05′08″ сх. д. / 48.81167° пн. ш. 38.08556° сх. д. / 48.81167; 38.08556Координати: 48°48′42″ пн. ш. 38°05′08″ сх. д. / 48.81167° пн. ш. 38.08556° сх. д. / 48.81167; 38.08556
Середня висота
над рівнем моря
71 м
Водойми р. Бахмутка
Відстань до
обласного центру
114 км
Відстань до
районного центру
28,5 км
Місцева влада
Адреса ради 84528, Донецька обл., Бахмутський р-н, с. Званівка, пр-т Перемоги, 1, тел. 5-21-26
Сільський голова Шишко Ростислав Володимирович
Карта
Званівка. Карта розташування: Україна
Званівка
Званівка
Званівка. Карта розташування: Донецька область
Званівка
Званівка

Зва́нівка — село в Бахмутському районі Донецької області (Україна), розташоване на березі річки Бахмутки.

Центр сільради.

Відстань до райцентру — близько 28 км (автошляхом Т 0513).

Залізнична станція Званівка.

У селі є монастир Серця Христового Чину Святого Василія Великого УГКЦ[1]

Археологія[ред. | ред. код]

1969 року С.І. Татариновим відкрите поселення мустьєрської культури давньокам'яної доби.[2]

На околиці села знайдені три кам'яні скульптури кочовиків IX—XIII ст.

Історія[ред. | ред. код]

Село засноване в І половині 14 століття. Поселення відносилося до Кальміуської паланки.

За даними 1859 року Званівка (Соколівка, Красногорівка), панське село, над Бахмуткою, 19 господ, 136 осіб, православна церква.[3]

Радянська окупація — з грудня 1917 року.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 108 людей[4].

У німецько-радянській війні брали участь 277 жителів села (218 з них загинули, 141 нагороджений медалями й орденами).

За радянських часів на терені села була центральна садиба колгоспу ім. Горького (м'ясо-молочного та зернового напрямків), за яким було закріплено 7419 га сільськогосподарських угідь, зокрема 5427 га ріллі. 10 передовиків колгоспу були нагороджені медалями.

1970 року в селі була 8-річна школа (176 учнів, 13 учителів), будинок культури на 300 місць, бібліотека (книжковий фонд — 5 тис. примірників), лікарня (25 місць, 7 медпрацівників), аптека, дитячий садок на 45 місць, поштові відділення. Працював млин і цех безалкогольних напоїв.

19701975 — в селі побудували 4020 м² житлової площі, 240 будинків газифіковано.

Населення[ред. | ред. код]

  • 1970 — 1084 (307 дворів)
  • 2001 — 1 430

1951 року до Званівки переселили бойків та лемків[5] — колишніх мешканців сіл Ліскувате та Коросно Хирівського району Дрогобицької області, території яких були передані ПНР на підставі угоди між Польщею й УРСР від 15 лютого 1951 року. Частина переселенців була розселена також у найближчих селах Роздолівка та Верхньокам'янське (популярна назва Чубарівка).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Монастир Серця Христового у Званівці на сайті Отців Василіан
  2. Web - библиотека BRONZA - LIB. bronza-lib.narod.ru. Процитовано 2018-06-11. 
  3. Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
  4. Мартиролог. Донецька область, ст. 457—459
  5. Як лемки і бойки будують свою громаду на Донбасі // Українська правда. Життя

Література[ред. | ред. код]