Кандід

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Кандід або оптимізм»
Перше видання «Кандіда»
Автор Вольтер
Назва мовою оригіналу Candide, ou l'Optimisme
Країна  Франція
Мова Французька
Тема Найкращій із можливих світів, Лісабонський землетрус 1755, Португальська інквізиція, рабство[1], війна[1], філософія[1], подорож[1], unhappinessd[1], любов[1], траур[1], sociabilityd[1], харчування[1], багатство[1], міграція населення[1], іронія[1], суспільство[1], людина[1], розум[1], пригода[1], катастрофа[1] і оптимізм[1]
Жанр роман виховання, повість, художній вимисел[2] і нарація[d][2]
Видано 1759
Видано українською 1927
Перекладач(і) Валер'ян Підмогильний (1927)
Микола Терещенко (1955)
У «Гутенберзі» 19942

«Кандід, або оптимізм» (Candide, ou l'Optimisme) — найчастіше публікований твір Вольтера. Книгу було написано, ймовірно, в 1758 і через рік вона з'явилася у пресі відразу в п'яти країнах під виглядом «перекладу з німецької». Вона тут же стала бестселером і була на багато років заборонена під приводом непристойності. Сам Вольтер вважав її бездарною і в деяких випадках навіть відмовлявся визнавати своє авторство[джерело?].

Зміст[ред. | ред. код]

Твір являє Філософський роман (conte philosophique) з фантастичною складовою та нальотом абсурдизму і цинізму, книга «замаскована» під крутійський роман (форма перегукується з «Правдивими історіями» Лукіана). Герої твору — Кандид, його подруга Кунігунда і наставник Панглосс — колесять по всьому заселеному світі, стають свідками битв Семирічної війни, взяття росіянами Азова, Лісабонського землетрусу, і навіть відвідують казкову країну Ельдорадо. Цей утопічний роман вплинув на багатьох більш пізніх авторів утопічної та сатиричної фантастики — Олдаса Гакслі, Курта Воннегута та Роберта Шеклі[3]

Мандри героїв служать для автора приводом для того, щоб висміяти уряд, богослов'я, військову справу, літературу, мистецтво і метафізику, особливо оптиміста Лейбніца з його вченням про те, що «все на краще в цьому найкращому зі світів». Ці слова звучать саркастичним рефреном щоразу, коли на долю героїв випадають нові лиха.

У фіналі повісті герої опиняються в Константинополі і дізнаються від місцевого дервіша про марноту метафізичних досліджень. Висловлюваний їм рецепт щастя простий — забути про хвилювання навколишнього життя, і в першу чергу громадської думки, присвятивши себе обраному ремеслу — «догляду за садами».

Слава[ред. | ред. код]

За стилем, легким і енергійним, це найкраще з написаного Вольтером; стилю цієї книги відкрито наслідували Пушкін і Флобер. Авторський голос не звучить прямо, але його думки — всюди: вони вкладені в устах персонажів, як правило, другорядних. Незважаючи на несхвальне ставлення Вольтера до ідеї ілюстрування літературних творів, повість ілюстрували багато художників, зокрема Пауль Клеє, який називав «Кандид» своїм улюбленим твором. Леонард Бернстайн написав на сюжет «Кандида» популярну оперету. Термін «панглос» став прозивним позначенням завзятого оптиміста.

Переклади українською[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф https://data.mimotext.uni-trier.de/wiki/Item:Q1022
  2. а б http://data.mimotext.uni-trier.de/entity/Q1022
  3. Творчість Вольтера в «Энциклопедия фантастики. Кто есть кто. Под ред. Вл. Гакова, 1995». Архів оригіналу за 7 листопада 2018. Процитовано 7 листопада 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]