Китастий Григорій Трохимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Китастий Григорій Трохимович
Kytasty Hryhoriy.jpg
Народився 17 січня 1907(1907-01-17)
Кобеляки,
Полтавська область
Помер 6 квітня 1984(1984-04-06) (77 років)
Сан-Дієго,
Каліфорнія, США
Громадянство СРСР СРСР Flag of the United States.svg США
Діяльність Композитор, бандурист, диригент
Батько Трохим
Дружина Галина
Діти Китастий Віктор Григорович, Китастий Андрій Григорович,
Нагороди
Герой України (орден Держави)

Григо́рій Трохи́мович Кита́стий (*17 січня 1907, Кобеляки, Полтавська область — †6 квітня 1984, Сан-Дієго, Каліфорнія) — Герой України, композитор, диригент, бандурист.

З життєпису[ред.ред. код]

Народився у селянській родині, що вела свій родовід з «козацького стану». Ще з молодих років він цікавився мистецтвом і був учасником різних гуртків: музичного, драматичного та співочого.

Навчання[ред.ред. код]

На 20-му році життя Г. Китастий вступив до Полтавського музичного технікуму на вокально-хоровий відділ. Нелегко було вчитися і заробляти собі на хліб. У своїй «Автобіографії» він з вдячністю згадує директора технікуму, керівника Полтавської хорової капелі Федора Попадича, котрий, очевидно, помітивши неабиякий хист свого учня, приділяв йому особливу увагу, піклувався й про поліпшення умов його життя.

У 1930 році по закінченні музичного технікуму вступив до Київського музично-драматичного інституту ім. Миколи Лисенка.

Навчаючись на диригентсько-капельмейстерському факультеті, оволодівав технікою гри на скрипці і корнеті, та на бандурі.

Після закінчення курсу навчання на хормейстерському факультеті, у 1933 році, за порадою теоретика Г. Любомирського, переходить на композиторський факультет. Під час навчання часто виступав як бандурист у складі агіткультбригад. Тоді ж він познайомився з бандуристами Київської капелі, з якою спочатку час від часу виступав у концертах, а пізніше, у прикінці 1935 році, став дійсним її членом.

У 1935 році залишки раніше в 1934 р. розформованих Полтавська і Київська капелі зібрали в  — Державну Зразкову Капелу бандуристів України. В ній Г. Китастий став концертмейстером, а в 1941  — заступником мистецького керівника.

Українська капела бандуристів ім. Т. Шевченка[ред.ред. код]

З початком Другої світової війни Капела була розформована. Молодших за віком призвали до діючих бойових з'єднань, а старших — на копання протитанкових ровів навколо Києва.

З тих, що пішли на фронт, багато загинуло, дехто потрапив у полон, серед них був і Григорій Китастий. З полону йому пощастило втекти і повернутися у Київ. В окупованому німцями місті де долучився до інших 16 артистів вже сформованим ядром Капелу, давши їй ім'я Тараса Шевченка.

Після довгого чекання на початку 1942 року німецька влада дозволила двотижневі гастролі Капелі по селах Київщини. Концерти мали шалений успіх, і це окриляло артистів.

Весною Капела виїхала у концертну подорож по Волині і Галичині, з якої колектив було відізвано до Києва і невдовзі, у вересні 1942 року, під виглядом гастролей вивезено до Райху. Два місяці артисти провели у таборі остарбайтерів (робітників зі сходу) Шупен 43 в Гамбурзі. Працювали у клепальному цеху, виготовляючи якісь деталі для підводних човнів. У святкові дні давали концерти для робітників табору.

Завдяки втручанню редактора газети для остарбайтерів «Українець» Андрієві Лицеву, Капелу вдалося вирвати з табору.

Наприкінці листопаду надійшло повідомлення з Берліна про переведення колективу на концертну роботу. Залишаючись в статусі остарбайтерів протягом усієї війни, капелани постійно роз'їжджали по німецьких містах, де було найбільше українських робітників, доводилося виступати і перед інтернаціональними аудиторіями. Скрізь їх виступи проходили з тріумфом.

Німеччина[ред.ред. код]

У 19431944 роках Капела 9 місяців перебувала на гастролях в Галичині. Зокрема 8 — 9 березня 1943 року Капела бандуристів знаходилась в Дрогобичі і дала в місті два концерти[1]. У Турці капелани зустріли поета Івана Багряного. Г. Китастий подружив із ним, і ця дружба й творча співпраця тривали до останніх днів життя Івана Багряного (1963).

У Турці поет написав кілька патріотичних бойових віршів, які окрилив Г. Китастий. Вони одразу увійшли до репертуару Капели, з яким вона виступала в селах, містах Західної України та в лісах перед вояками Української Повстанської Армії (УПА).

Після закінчення війни музиканти Капели опинилися в таборі переміщених осіб. Г. Китастий невтомно працював над концертними програмами Капели, виступи якої користувалися непересічним успіхом у таборах для переміщених осіб у Західній Європі. В 1946 році, перебуваючи в захопленні від постаті Юрія Тютюнника, Китастий разом з Іваном Багряним написав «Пісню про Тютюнника» (див Цікаві факти)[2].

США[ред.ред. код]

Г. Китастий жив у Детройті, пізніше короткий час у Каліфорнії, в 1964 році переїхав до Чикаго, де очолив перший ансамбль бандуристів Об'єднання Демократичної Української Молоді (ОДУМ).

Наприкінці 1967 року він втретій раз оженився і переїхав до Клівленду і звідти автомобілем їздив у Детройт на проби (репетиції) Капели Бандуристів.

Інтереси митця не обмежувалися мистецтвом. Він був активним у суспільному та політичному житгі української громади в діаспорі, з задоволенням грав у шахи.

На честь 70-річчя Григорія Китастого осередок Української Революційної Демократичної Партії (УРДП), членом якої він був, привітав його виданням «Збірника на пошану Григорія Китастого». Книга вийшла у 1980 році коштом Фундації ім. Івана Багряного й містить розвідки, статті, рецензії, спогади, а також вірші, присвячені ювілярові, та деякі його твори.

Могила Г. Китастого в Банд Брук, США.

У 1984 році Григорій Китастий несподівано захворів і 6 квітня помер від раку в Сан-Діеґо, Каліфорнії. Похований на українському православному кладовищі, побіч церкви-пам'ятника в Баунд-Бруці, в штаті Нью-Джерсі (США).

Звання «Герой України»[ред.ред. код]

Указом Президента України Віктора Ющенка № 1077/2008 від 25 листопада 2008 року за визначний особистий внесок у справу національного і духовного відродження України, поширення української культури і кобзарського мистецтва у світі колишньому диригенту і керівнику Української капели бандуристів імені Тараса Шевченка у США Григорію Трохимовичу Китастому посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена Держави.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Текст пісні про Ю. Тютюнника був створений після перегляду І. Багряним фільму про революційні часи який зняв сам Ю. Тютюнник і де він себе грав. Музична тема з ​​"Пісні про Тютюнника" на слова Івана Багряного була використана американським гуртом The Ventures для композиції «Vibrations»[3], її фрагмент був відомий в СРСР як музична заставка до програми «Міжнародна панорама»[4].

Збірник «Вставай, народе!» — перша в Україні публікація творів Григорія Китастого, написаних у різні роки.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В Полтаві існує вулиця Григорія Китастого.

Композиції[ред.ред. код]

Публікації[ред.ред. код]

  • Kytasty, H. — Some Aspects of Ukrainian Music under the Soviets — Research Program on the USSR, Mimeographed Series № 65, N.Y. 1965 (62с.)
  • Китастий Г. — Моя автобіографія — рукопис (48с.)
  • Китастий Г. — Дві декади укр. Мистецтва в Москві — ж. «Нові Дні», липень, 1953
  • Китастий Г. — До 50 -ліття Першої капели бандуристів в Україні — ж. Вісті, 1969. #29
  • Китастий Г. — Моїм друзям-кобзарям новорічний привіт! — ж. Бандура, #7-8, 1984
  • Китастий Г. — Восьмигодинний робочий день для мистців, дім божевільних у Києві та інше. — ж. Бандура,#9-10, 1984
  • Китастий Г. — Буржуазна Галичина, Тріюмф Шевченка над Сталіним і всеж таки Україна — ж. Бандура, #9-10, 1984
  • Китастий Г. — Прем'єр Любченко, Турецькі Султани, Маршал Блюхеренко й дещо інше — ж. Бандура, #9-10, 1984
  • Китастий Г. — Укразія, Гостювання у Тамерлана і змова проти Москви від Бугу до Судар'ї — ж. Бандура, #9-10, 1984

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Волиняк П. — Коштовний подарунок нації ж. Нові Дні, квітень,1969 (Про композицію Битва під Конотопом)
  • Інтерв'ю маєстра Г. Китастого з співпрацівником ж. Нові Дні — ж. Нові Дні, 1973
  • Гарасевич, Марія — Григорій Китастому в його ювілейний рік — ж. Нові Дні, ч.10, 1982
  • Мішалов В. — Мої спогади про Г. Китастого — г. Вільна думка 13.5.1984
  • Мішалов В. і М. Українські кобзарі-бандуристи — Сідней, Австралія, 1986 — 10 6с.
  • Литвин М. — Струни золотії — «Веселка», К.:1994 (117 с.)
  • Самчук Улас — Живі струни — Детройт, США, 1976 (468 с.)
  • Горняткевич A. — Григорій Трохимович Китастий 1907—84 #11—12, 1985
  • Горняткевич А. — Кобзарське мистецтво Григорія Китастого — НТЕ −1993 ч 5—6

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]