Коломан Мозер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Коломан Мозер
Koloman Moser.jpg
Коломан Мозер. 1905
При народженні Koloman Moser
Народження 30 березня 1868
Відень
Смерть 18 жовтня 1918
  Відень
Поховання
Національність австрієць
Громадянство Австро-Угорська імперія
Навчання Академія образотворчих мистецтв (1885-1892) • Університет прикладних мистецтв. Відень (1893-1895)[1]
Діяльність художник, дизайнер[d], архітектор, дизайнер поштових марок[d]
Напрямок Віденський сецесіон, Югендштіль
Вчитель Отто Вагнер
Член Віденська сецесія
Твори засновник Wiener Werkstätte[2], вітражі, мозаїки костелу св. Леопольда[3]

Коломан Мозер у Вікісховищі?

Коломан Мозер (нім. Koloman Moser — Kolo Moser) (30 березня 1868 — 18 жовтня 1918) — австрійський художник, графік, проектант декоративно-ужиткових виробів — біжутерії, меблів, рисунків тканин тощо

Життєпис[ред.ред. код]

Народився у сім'ї директора престижної приватної гімназії Терезіанум. Без згоди батьків після школи 1885 поступив до віденської Академії образотворчих мистецтв, де навчався у Франца Румплера (1886–1889), Християна Гріпенкерль (1889–1890), Матіаса фон Тренквальда (1890–1893). Після смерті батька 1888 для оплати навчання виконував ілюстрації для журналів «Wiener Mode», сатиричного «Meggendorfer-Blätter». По рекомендації викладачів був вчителем малювання дітей эрцгерцога Карла Людвига в замку Вартхольц (1892–1893). З цього часу розпочалась його дружба з художником Карлом Отто Чешка (нім. Carl Otto Czeschka). Був членом клубу Сімох (нім. Siebener-Club)(1892–1897), з якого згодом виросла Віденська сецесія. 3 квітня 1897 був одним з співзасновників спілки митців Віденський сецесіон, для журналу якого «Ver Sacrum» виконав близько 140 ілюстрацій. Навчався у віденському університеті прикладних мистецтв (1893–1895), де згодом викладав (1899). На межі століть він багато подорожує по Австро-Уорщині, Німеччині, Франції, Британії, Італії, Швейцарії, відвідуючи мистецькі центри, вивчаючи прикладні ремесла.

Його цікавить творчість шотландських модерністів Чарльза Ренні Макінтоша і Маргарет Макдональд Макінтош, мистецька течія «Рух мистецтв і ремесел».[4]. За їхнім прикладом 1902 він засновує разом з художником Йозефом Гофманом і підприємцем Фріцем Верндорфером[5] підприємство «Віденські майстерні» (грец. Wiener Werkstätte) для виготовлення виробів промислового дизайну. Разом з художником Густавом Клімтом він вийшов з Віденського сецесіону (1905), потім з «Віденських майстерень» (1907) через протиріччя з Верндорфером, приділяючи більше уваги живопису. Він почав брати участь у міжнародних виставках модерну в Австро-Угорщині, Німеччині, Римі. Одним з найвизначніших творів стали вітражі і мозаїки до модерніського костелу покровителю Австрії — Св. Леопольда, звана Ам-Штайнгоф (1903–1907).[6] Виконані ним 18 вітражів вважають вершиною мистецтва скла Югендштилю.

Одружився 1 липня 1905 на доньці промисловця Діті Маутнер Маркгоф, у шлюбі з якою народилось два сини Карл (1906) і Дітріх (1909).

Захворів у 1916 на рак горла, від чого помер у 1918. Похоронений на цвинтарі Гітцінгер.

Твори[ред.ред. код]

За ескізами Коло Мозера виготовляли сервізи «Bakalowits»[7], меблі серії Der reiche Fischzug, лампи «Wiener Werkstätte», вітражі для будівель Wiener Secession «Мистецтво» (знищене 1945),18 вівтарів костелу Ам Штайнгоф, словенського «Народного дому» в Трієсті (спалений 1920), майолікові декорації будинків у Відні, декорації для драм, опер, австрійські поштові марки для Боснія і Герцеговина (1906, 1912), перші поштові марки Ліхтенштейну (1912/18), ювілейна марка до 75-річчя Франца Йосифа I 1905), австро-угорські поштові марки (1915), макет 100-кронової банкноти (1910), книжкові ілюстрації, плакати, живопис.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Koloman Moser: Flächenschmuck. Gerlach, Wien 1902.
  • Werner Fenz: Koloman Moser — Graphik, Kunstgewerbe, Malerei. Residenz-Verl., Salzburg-Wien 1984. ISBN 3-7017-0369-8.
  • Maria Pötzl-Malikova: Moser, Koloman. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 18, Duncker & Humblot, Berlin 1997, ISBN 3-428-00199-0, S. 198–200 (Digitalisat).
  • Maria Rennhofer: Koloman Moser. Brandstätter, Wien 2002, ISBN 3-85498-123-6.
  • Koloman Moser 1868–1918. Hrsg. v. Rudolf Leopold und Gerd Pichler (Katalog zur Ausstellung im Leopold Museum, Wien). Prestel, München 2007, ISBN 978-3-7913-3868-2.
  • Gerd Pichler: Koloman Moser. Die Gemälde — Werkverzeichnis, W & K Edition, Wien 2012, ISBN 978-3-200-02673-5.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]