Договір про заборону ядерної зброї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Treaty on the Prohibition of Nuclear Weapons.svg

Голосування в ООН про прийняття договору:

   За
   Проти
   Утримались
   Не приймали участі
Тип договору Контроль над озброєнням, Ядерне роззброєння
Підписаний
- місце
7 липня 2017
Нью Йорк, США
Набуття чинності 90 днів післе ратифікації п'ятьдесятьма державами
Мови Англійська, Російська, Арабська, Китайська, Французька, Іспанська

Договір про заборону ядерної зброї у Вікісховищі?

Договір про заборону ядерної зброї (англ. Treaty on the Prohibition of Nuclear Weapons, TPNW) — це міжнародна угода, яка забороняє розробку, випробування, зберігання, придбання, транспортування та використання ядерної зброї. Договір був прийнятий 7 липня 2017 року в штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку. Договір набуде чинності після того, як його ратифікують 50 держав.

Генеральний секретар ООН привітав ухвалення нового договору, зазначивши, що цей документ є першим за останні 20 років юридично обов'язковим інструментом з питань ядерного роззброєння.

« Кожна держава-учасник зобов'язується ніколи і за жодних обставин не розробляти, не випробовувати, не виробляти, не виготовляти, не купувати, не мати у власності та не накопичувати ядерну зброю або інші ядерні вибухові пристрої. »

23 грудня 2016 року Генеральна асамблея ООН прийняла резолюцію з переговорним мандатом договору[1] і постановила скликати Конференцію ООН для узгодження юридично зобов'язуючого документа про заборону ядерної зброї, який би привів до повної її ліквідації. Перший раунд переговорів відбувся в Нью-Йорку з 27 по 31 березня, другий з 15 червня по 7 липня 2017[2]. На першій конференції взяли участь 132, на другий — 124 з 193 держав-членів ООН[3].

Всього було проведено 20 пленарних засідань. На останньому з них 7 липня текст розробленого юридично зобов'язуючого документа про заборону ядерної зброї був винесений на голосування. Його підтримали 122 держави, Нідерланди проголосували проти і Сінгапур утримався. Багато держав не брали ніякої участі в роботі Конференції (у тому числі всі 9 країн «Ядерного клубу»: США, Росія, КНР, Велика Британія, Франція, Індія, Пакистан, КНДР, Ізраїль).[4]

Генеральний секретар ООН призначений депозитарієм нового договору. У прикінцевих положеннях угоди йдеться, що він буде відкритий для підписання 20 вересня 2017 року. Договір вступає в силу через 90 днів після здачі на зберігання п'ятдесятої ратифікаційної грамоти або документа про прийняття, затвердження або приєднання.

Галерея[ред. | ред. код]

Сприйняття[ред. | ред. код]

Критика[ред. | ред. код]

Договір був досить критично сприйнятий США і НАТО, а також союзниками США. Так, Міхаель Рюле, співробітник НАТО заявив, що формула безпеки НАТО більш ефективна, ніж цей договір.[5] Представники США, Франції та Великої Британії заявили, що угода "ігнорує реальність міжнародного середовища безпеки", а тому вони не будуть її підписувати.[6]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]