Користувач:Der Kaen/сандбокс13

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярослав Андрійович Дякон
Ярослав Андрійович Дякон
Ярослав Андрійович Дякон
Прапор
Прапор
1-й в.о. Голови Служби безпеки ОУН(б)
Прапор
Прапор
23 січня 1947 — 9 листопада 1948
Президент: Бандера Степан Андрійович
Попередник: Арсенич Микола Васильович,
як 2-й Голова Служби безпеки ОУН(б)
Наступник: посада скасована
 
Народження: 2 лютого 1913(1913-02-02)
Австро-Угорщина Дев'ятники, Бібрський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть: 9 листопада 1948(1948-11-09) (35 років)
Шпильчина, Бібрківський район, Львівська область, УРСР, СРСР
Національність: українець
Країна: Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Польща
Україна УДП
Освіта: Львівська учительська семінарія
Партія: 1) ОУН (1933–1940)
2) ОУН(б) (1940–1948)
Батько: Андрій Дякон
Мати: Марія Дякон (Корінець)
Шлюб: Степанія Куляш
Діти: 1) Марія (1940)
2) Люба-Христина (1945)
 
Військова служба
Роки служби: 19351937, 19421948
Приналежність: Військо польське (1935–1937)
СБ ОУН(б) (1942–1948)
Звання:  Полковник
Битви: Друга світова війна
Нагороди:

Ярослав Андрійович Дякон (псевдо: «Дмитро», «Мирон», «Семен», «Дон», «9-98»; нар. с, Дев'ятники, Бібрський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина9 листопада 1948, Шпильчина, Бібрківський район, Львівська область, УРСР, СРСР) — визначний діяч ОУН, референт СБ Львівської області (1942–1948), в.о. голови СБ ОУН (1947–1948). Лицар Срібного Хреста Заслуги (1947).

Біографія[ред. | ред. код]

Раннє життя[ред. | ред. код]

Народився 2 лютого 1913(19130202) у селі Дев'ятники, Бібрського повіту, Королівства Галичини та Володимирії, Австро-Угорщини (нині Жидачівський район, Львівська область, Україна) у сім'ї звичайних селян: Андрія та Марії Дяконів (уродженої Корінець). Окрім Ярослава родина мала ще чотирьох дітей: Катерину, Михайла, Василя та Івана. Мати до народження Ярослава шість років була на заробітках у США. Наприкінці 1920-х батько помер, тому Марія вийшла заміж за Павла Лабу з сусіднього села Бертишіва і переїхала з дітьми туди. Однак Ярослав залишився у Дев'ятниках з дідом, який утримував доволі велике господарство.

Після закінчення 4 класів народної школи здав іспити до Львівської учительської семінарії. Саме тоді став членом «Пласту», належав до гуртка «Лис» 70-го юнацького куреня ім. Т. Шевченка «Степові вовки». У Дев'ятниках він був активним членом товариства «Луг» та футбольної команди «Пробій».

Націоналістична діяльність[ред. | ред. код]

Під час навчання став активно цікавитися українським підпільним націоналістичним рухом, згодом став членом Організації українських націоналістів. Наприкінці жовтня 1933 року був ув'язнений у зв'язку з масовими арештами на Бібреччині, проте відсидівши під вартою певний час, був звільнений у зв'язку з відсутністю суттєвих доказів.

30 січня 1934, разом з Василем Лабою, Дмитром Чмирем та Миколою Філіповським, Ярослава було затримано удруге. Причиною арешту була поява 19 січня у Дев'ятниках листівок, присвячених страченим поляками членам ОУН Василеві Біласу та Дмитрові Данилишину. Усіх їх було передано до суду в Бібрці, а потім до тюрми «Бригідки» у Львові. Були звільнені у першій половині червня 1934 року.

У 19341936 роках керував юнацтвом ОУН Бібрського повіту, був членом товариств «Просвіта» та «Рідна школа». У 19351937 роках пройшов строкову службу в легкій артилерії Війська польського (м. Гнезно).

Третій арешт відбувся 31 жовтня 1937 року. Польська поліція провела обшук у нього вдома (а також у Дмитра Сусіка), де виявила реферат «Базар», правильник самоосвітнього гуртка, а також кілька листів, які стосувалися громадської праці. Причиною обшуку стала підготовка до освячення могили у Дев'ятниках на 1 листопада (річницю проголошення Західноукраїнської Народної Республіки). Обох заарештували за підозрою у належності до ОУН й доставили до Бібрки, а згодом перевезли до слідчої в'язниці у Львові. Але за відсутністю доказів протидержавної діяльності їх обох було звільнено 9 березня 1938 року.

Наступний арешт відбувся 29 липня 1939 року. Того дня поліція затримала приблизно 40 українців. Проте через 18 днів усіх відпустили. Того ж року поляки востаннє намагалися арештувати Ярослава Дякона одразу після вибуху Другої світової війни 1 вересня 1939, як неблагонадійного, але він з дружиною заховався на горищі в господарській будівлі, де просидів досить довго, що дозволило уникнути арешту.

Референт Служби Безпеки Львівської області у 19421948, згодом у званні майора очолює СБ ОУН після загибелі Миколи Арсенича.

Загинув 9 листопада 1948 у бою з опергрупою МДБ біля села Шпильчина, Бібрківський район, Львівська область, УРСР, СРСР (нині Перемишлянський район, Львівська область, Україна).

Сім'я[ред. | ред. код]

  • Батько: Дякон Андрій
  • Мати: Дякон Марія (?–1949) — уроджена Корінець, селянка. У 1949 році була вивезена до Красноярського краю, де й померла.
    • Сестра: Дякон Катерина Андріївна (1919–?) — у 1949 році була вивезена до Красноярського краю.
      • Три племінника
    • Брат: Дякон Михайло Андрійович (1921–1944) — служив в УПА, загинув в бою з НКДБ у 1944 році, в лісах біля с. Великі Глібовичі.
    • Брат: Дякон Василь Андрійович (1923–1944) — служив в українській допоміжній поліції, був розстріляний за виступ проти німців.
    • Брат: Дякон Іван Андрійович (1927–?) — навчався у ЛЛТІ, звідти був призваний до радянської армії, служив у м. Кутка в Таджикистані, де був заарештований і пропав.


























Павло Феофанович Шандрук
Загальна інформація
Народження 28 лютого 1889(1889-02-28)
Російська імперія Борсуки, Кременецький повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Смерть 15 лютого 1979(1979-02-15) (89 років)
США Трентон, Нью-Джерсі, США
Громадянство Російська імперія
 УНР
Польща
Третій Рейх Третій Рейх
Національність українець
Alma Mater 1) Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька
2) Олексіївське військове училище
3) Вища військова школа
Військова служба
Роки служби 19111920, 19361939, 1945
Приналежність Російська імперія
 УНР
Польща
Третій Рейх Третій Рейх
Вид ЗС

Російська імператорська армія


Армія УНР


Військо польське


Вермахт
Рід військ піхота
Командування
1916–1917 3-й бат. 232-го резервного піхотного полка
1919–1920 Запорізький курінь
1920 бригада 3-ї залізної стрілецької дивізії
1919–1920 Запорізький курінь












































Володимир Сергійович Тимофєєв
Прапор
Прапор
1-й Міністр торгівлі України
31 грудня 1991 — 25 лютого 1992
Прем'єр-міністр: Фокін Вітольд Павлович
Президент: Кравчук Леонід Макарович
Попередник: посада заснована
Наступник: Воронков Анатолій Миколайович, як Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України
 
Народження: 10 жовтня 1930(1930-10-10) (93 роки)
Вознесенськ, Вознесенський район, УРСР, СРСР
Національність: українець
Країна: СРСР СРСР
Україна Україна
Освіта: Харківський інститут радянської торгівлі
Партія: КПРС (до 1991)

Володимир Сергійович Тимофєєв (нар. 10 жовтня 1930(19301010), Вознесенськ, Вознесенський район, УРСР, СРСР) — радянський та український політик, перший Міністр торгівлі України.

Біографія[ред. | ред. код]