Користувач:Der Kaen/сандбокс13
Ярослав Андрійович Дякон | ||||
| ||||
---|---|---|---|---|
23 січня 1947 — 9 листопада 1948 | ||||
Президент: | Бандера Степан Андрійович | |||
Попередник: | Арсенич Микола Васильович, як 2-й Голова Служби безпеки ОУН(б) | |||
Наступник: | посада скасована | |||
Народження: |
2 лютого 1913 Дев'ятники, Бібрський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина | |||
Смерть: |
9 листопада 1948 (35 років) Шпильчина, Бібрківський район, Львівська область, УРСР, СРСР | |||
Національність: | українець | |||
Країна: |
Австро-Угорщина → Польща → УДП | |||
Освіта: | Львівська учительська семінарія | |||
Партія: |
1) ОУН (1933–1940) 2) ОУН(б) (1940–1948) | |||
Батько: | Андрій Дякон | |||
Мати: | Марія Дякон (Корінець) | |||
Шлюб: | Степанія Куляш | |||
Діти: |
1) Марія (1940) 2) Люба-Христина (1945) | |||
Військова служба | ||||
Роки служби: | 1935–1937, 1942–1948 | |||
Приналежність: | Військо польське (1935–1937) СБ ОУН(б) (1942–1948) | |||
Звання: | Полковник | |||
Битви: | Друга світова війна | |||
Нагороди: |
Ярослав Андрійович Дякон (псевдо: «Дмитро», «Мирон», «Семен», «Дон», «9-98»; нар. с, Дев'ятники, Бібрський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 9 листопада 1948, Шпильчина, Бібрківський район, Львівська область, УРСР, СРСР) — визначний діяч ОУН, референт СБ Львівської області (1942–1948), в.о. голови СБ ОУН (1947–1948). Лицар Срібного Хреста Заслуги (1947).
Біографія[ред. | ред. код]
Раннє життя[ред. | ред. код]
Народився 2 лютого 1913 у селі Дев'ятники, Бібрського повіту, Королівства Галичини та Володимирії, Австро-Угорщини (нині Жидачівський район, Львівська область, Україна) у сім'ї звичайних селян: Андрія та Марії Дяконів (уродженої Корінець). Окрім Ярослава родина мала ще чотирьох дітей: Катерину, Михайла, Василя та Івана. Мати до народження Ярослава шість років була на заробітках у США. Наприкінці 1920-х батько помер, тому Марія вийшла заміж за Павла Лабу з сусіднього села Бертишіва і переїхала з дітьми туди. Однак Ярослав залишився у Дев'ятниках з дідом, який утримував доволі велике господарство.
Після закінчення 4 класів народної школи здав іспити до Львівської учительської семінарії. Саме тоді став членом «Пласту», належав до гуртка «Лис» 70-го юнацького куреня ім. Т. Шевченка «Степові вовки». У Дев'ятниках він був активним членом товариства «Луг» та футбольної команди «Пробій».
Націоналістична діяльність[ред. | ред. код]
Під час навчання став активно цікавитися українським підпільним націоналістичним рухом, згодом став членом Організації українських націоналістів. Наприкінці жовтня 1933 року був ув'язнений у зв'язку з масовими арештами на Бібреччині, проте відсидівши під вартою певний час, був звільнений у зв'язку з відсутністю суттєвих доказів.
30 січня 1934, разом з Василем Лабою, Дмитром Чмирем та Миколою Філіповським, Ярослава було затримано удруге. Причиною арешту була поява 19 січня у Дев'ятниках листівок, присвячених страченим поляками членам ОУН Василеві Біласу та Дмитрові Данилишину. Усіх їх було передано до суду в Бібрці, а потім до тюрми «Бригідки» у Львові. Були звільнені у першій половині червня 1934 року.
У 1934–1936 роках керував юнацтвом ОУН Бібрського повіту, був членом товариств «Просвіта» та «Рідна школа». У 1935–1937 роках пройшов строкову службу в легкій артилерії Війська польського (м. Гнезно).
Третій арешт відбувся 31 жовтня 1937 року. Польська поліція провела обшук у нього вдома (а також у Дмитра Сусіка), де виявила реферат «Базар», правильник самоосвітнього гуртка, а також кілька листів, які стосувалися громадської праці. Причиною обшуку стала підготовка до освячення могили у Дев'ятниках на 1 листопада (річницю проголошення Західноукраїнської Народної Республіки). Обох заарештували за підозрою у належності до ОУН й доставили до Бібрки, а згодом перевезли до слідчої в'язниці у Львові. Але за відсутністю доказів протидержавної діяльності їх обох було звільнено 9 березня 1938 року.
Наступний арешт відбувся 29 липня 1939 року. Того дня поліція затримала приблизно 40 українців. Проте через 18 днів усіх відпустили. Того ж року поляки востаннє намагалися арештувати Ярослава Дякона одразу після вибуху Другої світової війни 1 вересня 1939, як неблагонадійного, але він з дружиною заховався на горищі в господарській будівлі, де просидів досить довго, що дозволило уникнути арешту.
Референт Служби Безпеки Львівської області у 1942–1948, згодом у званні майора очолює СБ ОУН після загибелі Миколи Арсенича.
Загинув 9 листопада 1948 у бою з опергрупою МДБ біля села Шпильчина, Бібрківський район, Львівська область, УРСР, СРСР (нині Перемишлянський район, Львівська область, Україна).
Сім'я[ред. | ред. код]
- Батько: Дякон Андрій
- Мати: Дякон Марія (?–1949) — уроджена Корінець, селянка. У 1949 році була вивезена до Красноярського краю, де й померла.
- Сестра: Дякон Катерина Андріївна (1919–?) — у 1949 році була вивезена до Красноярського краю.
- Три племінника
- Брат: Дякон Михайло Андрійович (1921–1944) — служив в УПА, загинув в бою з НКДБ у 1944 році, в лісах біля с. Великі Глібовичі.
- Брат: Дякон Василь Андрійович (1923–1944) — служив в українській допоміжній поліції, був розстріляний за виступ проти німців.
- Брат: Дякон Іван Андрійович (1927–?) — навчався у ЛЛТІ, звідти був призваний до радянської армії, служив у м. Кутка в Таджикистані, де був заарештований і пропав.
- Сестра: Дякон Катерина Андріївна (1919–?) — у 1949 році була вивезена до Красноярського краю.
Павло Феофанович Шандрук | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Загальна інформація | |||||||||
Народження |
28 лютого 1889 Борсуки, Кременецький повіт, Волинська губернія, Російська імперія | ||||||||
Смерть |
15 лютого 1979 (89 років) Трентон, Нью-Джерсі, США | ||||||||
Громадянство |
Російська імперія УНР Польща Третій Рейх | ||||||||
Національність | українець | ||||||||
Alma Mater |
1) Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька 2) Олексіївське військове училище 3) Вища військова школа | ||||||||
Військова служба | |||||||||
Роки служби | 1911–1920, 1936–1939, 1945 | ||||||||
Приналежність |
Російська імперія УНР Польща Третій Рейх | ||||||||
Вид ЗС |
Вермахт | ||||||||
Рід військ | піхота | ||||||||
Командування | |||||||||
| |||||||||
Володимир Сергійович Тимофєєв | |||
| |||
---|---|---|---|
31 грудня 1991 — 25 лютого 1992 | |||
Прем'єр-міністр: | Фокін Вітольд Павлович | ||
Президент: | Кравчук Леонід Макарович | ||
Попередник: | посада заснована | ||
Наступник: | Воронков Анатолій Миколайович, як Міністр зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України | ||
Народження: |
10 жовтня 1930 (93 роки) Вознесенськ, Вознесенський район, УРСР, СРСР | ||
Національність: | українець | ||
Країна: |
СРСР → Україна | ||
Освіта: | Харківський інститут радянської торгівлі | ||
Партія: | КПРС (до 1991) |
Володимир Сергійович Тимофєєв (нар. 10 жовтня 1930, Вознесенськ, Вознесенський район, УРСР, СРСР) — радянський та український політик, перший Міністр торгівлі України.