Арсенич-Березовський Микола Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Микола Васильович Арсенич-Березовський
Микола Васильович Арсенич-Березовський

OUN-B-01.svg 2-й Голова СБ ОУН
Час на посаді:
березень 1941 — січень 1947
Попередник Микола Лебідь
Наступник Ярослав Дякон

Народився 27 вересня 1910(1910-09-27)
с. Нижній Березів, нині Косівський район, Івано-Франківська область
Помер 23 січня 1947(1947-01-23) (36 років)
с. Жуків, Бережанський район, Тернопільська область
Національність українець
Чоловік -
Звання УПА погон 13 - Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий
Нагороди Золотий Хрест Заслуги 1 класу — 8.2.1946

Мико́ла Васи́льович Арсе́нич-Березо́вський (псевда: «Арсен», «Березовський», «Григір», «Дем'ян», «Максим», «Микола», «Михайло») (27 вересня 1910(19100927), с. Нижній Березів, нині Косівський район, Івано-Франківська область — 23 січня 1947, с. Жуків, Бережанський район, Тернопільська область) — член Пласту, УВО, ОУН (1929). 2-й голова і фактичний творець військової контррозвідки ОУН — СБ ОУН, один із дев'яти генералів УПА і єдиний генерал безпеки УПА.

Лицар Золотого Хреста Заслуги (1946).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився 27 вересня 1910 року в с. Нижній Березів (нині Косівського району Івано-Франківської області, Україна, тоді Косівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина). Походив зі шляхетської, але бідної родини герба Сас. Мав 4 братів (усі згодом переслідувалися органами НКВД СССР). У школі проявив себе як здібний учень, зарахований до Стрийської гімназії, яку закінчив у 1929 році. У шкільному віці цікавився національно-визвольним рухом: спочатку став членом Стрийського Пласту, згодом вступив в УВО, а з 1929 року — в новостворену ОУН.

Закінчивши гімназію, поступає на перший курс юридичного факультету Львівського університету, де навчався до 1936 року. У цей час редактор газети «Нове село».

У 1936 році за участь у студентських виступах потрапляє до в'язниці. 19371938 — лідер українських політв'язнів у тюрмі «Бригідки». 1939 — учасник Конгресу українського студентства. Після розколу ОУН приєднався до фракції Степана Бандери. 1939 навчався на спеціальних курсах військової розвідки під Краковом, який організувала ОУН спільно з німецьким Абвером. Згодом сам викладав на Краківських курсах. У лютому 1940 очолює військову розвідку Проводу ОУНР.

З березня 1941 очолює Службу Безпеки революційної ОУН. Саме під керівництвом Миколи Арсенича, який був другим шефом СБ, починає створюватися та розбудовуватися ефективна мережа територіальних органів СБ. Новостворені відділення СБ були незалежними від місцевих керівників ОУН, підпорядковувалися тільки по службовій вертикалі. Починаючи з кінця 1943 — початку 1944 підрозділи СБ починають частково підпорядковуватися місцевому проводу ОУН та УПА. З ініціативи генерала Арсенича відбувається розробка та удосконалення форм, методів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності.

Степан Мудрик-«Мечник», так описував намагання Арсенича:

Опрацьовував схему будови референтури СБ і плян праці на взір державних таємних служб, допасовані до вимог нашої боротьби

Саме Арсеничу належить заслуга створення Служби Безпеки, яка на рівних могла боротися з двома найпотужнішими спецслужбами того часу: Гестапо та НКВД.

Мав репутацію одного з найкращих конспіраторів ОУН. 1944 разом з іншими провідниками ОУН(б) провів переговори з представниками Рейху про спільну боротьбу проти СРСР. Один з ідеологів нової збройної тактики ОУН після закінчення Другої світової війни. Історик Володимир В'ятрович дає таку оцінку Арсеничу:

Микола Арсенич ніколи довго не затримувався на одній території і зі своєю охороною чисельністю 20 підпільників пересувався з одного району в інший, здійснюючи перевірку діяльності своєї мережі. Завданням СБ ОУН було посилити дисципліну, очистити підпілля від впливу ворожої агентури. ...Діяльність СБ ОУН уважно вивчали НКВД і Гестапо, її аналіз публікувався в сучасних спеціалізованих російських виданнях в контексті боротьби Росії з чеченськими повстанцями

Учасник ІІ-го Великого збору ОУН (1941) та ІІІ-го Великого надзвичайного збору ОУН (1943), конференцій ОУН (1941—1943), нарад керівного складу ОУН (б) та УПА — (1944—1946)

Схема криївки, в якій загинув Микола Арсенич

23 січня 1947 в районі с. Жуків, Бережанського району, Тернопільської області, бувши оточеним диверсантами НКВД СРСР, застрелив дружину Ганну Гуньку і себе.

Лицар Золотого Хреста Заслуги 1946, генерал контррозвідник (Служби Безпеки) (посмертно).

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

27 вересня 2010 р. в Івано-Франківську, у народному домі «Просвіта», вечором пам'яті відзначили 100-річчя з дня народження військового діяча, головного референта СБ ОУН, керівника військової розвідки УПА Микола Васильович Арсенича-Березовського. Під час вечора пам'яті звучали повстанські пісні у виконанні хору Івано-Франківської міської організації ОУН «Золота заграва».

17 листопада 2013 року у селі Нижній Березів (на його батьківщині) було відкрито пам'ятник членові Центрального Проводу ОУН, керівникові Служби безпеки ОУН Миколі Арсеничу.

Пам'ятник Миколі Арсеничу у с. Нижній Березів

В Коломиї одну з вулиць названо на честь Миколи Арсенича-Березовського.

В Новоград-Волинському в ході декомунізації одну з вулиць названо в честь Миколи Арсенича Березовського.

У художній літературі[ред.ред. код]

Аркадій Поважний — роман «Генерал», присвячений життю Миколи Арсенича.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Попередник
Микола Лебідь
OUN-B-01.svg 2-й Голова Служби Безпеки ОУН
березень 1941 — † 23 січня 1947
OUN-B-01.svg Наступник
в.о. Ярослав Дякон