Костецький Анатолій Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Анатолій Георгійович Костецький
Kosteckiy A.jpg
Народився 6 грудня 1948(1948-12-06)
Київ, СРСР
Помер 10 березня 2005(2005-03-10) (56 років)
Київ, Україна
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність дитячий письменник, викладач університету, мовознавець, перекладач
Alma mater Факультет кібернетики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1971)
Мова творів українська
Нагороди

Анато́лій Гео́ргійович Косте́цький (*6 грудня 1948, Київ — 10 березня 2005, Київ) — український дитячий письменник, перекладач, мовознавець.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 6 грудня 1948 року в Києві в сім'ї вчителів. Після закінчення середньої школи в 1963 році навчався в технікумі радіоелектроники, згодом закінчив факультет кібернетики Київського університету (1971). Закінчивши аспірантуру, одинадцять років працював в університеті, викладав мовознавство на філологічному та романо-германському факультетах. У 1980-х роках залишив цю роботу, обравши літературу.

Працював у видавництві «Веселка» завідувачем редакції літератури для дітей середнього шкільного віку. Редагував дитячий журнал «Барвінок».

Могила Анатолія Костецького

Помер в Києві 10 березня 2005 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 18). +ю

Творчість[ред. | ред. код]

Дебютував у літературі збіркою віршів для дітей «Джміль про сонечко гуде», за якою вийшло друком ще багато поезій, казок, оповідань і повістей. За повість «Мінімакс — кишеньковий дракон» удостоєний премії імені Миколи Трублаїні 1986 року.

Крім написання власних книжок, багато перекладав з англійської, німецької, деяких слов'янських мов. Він є також автором статей з питань теорії, історії та критики дитячої літератури.


Твори:

  • «Джміль про сонечко гуде»;
  • «А метеликам — весело»;
  • «Весняні дарунки»;
  • «Все про мене»;
  • «Лист до птахів»;
  • «Постукай у моє вікно» (1977);
  • «Все — як насправді» (1980);
  • «Хочу літати» (1981);
  • «Суперклей Христофора Тюлькіна, або „Вас викрито — здавайтесь!“» (1984);
  • «Мінімакс — кишеньковий дракон, або День без батьків» (1987).

Твори письменника перекладено російською, молдавською, чуваською, польською, німецькою, угорською та іншими мовами.

Посилання[ред. | ред. код]