Нестайко Всеволод Зіновійович

Всеволод Нестайко
Народився	30 січня 1930(1930-01-30) Бердичів, Житомирська область, Українська СРР, СРСР
Помер	16 серпня 2014(2014-08-16) (84 роки) Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, дитячий письменник
Alma mater	Київський державний університет
Мова творів	українська
Роки активності	1956—2014
Жанр	фантастика
Magnum opus	«Тореадори з Васюківки»
Батько	Зіновій Нестайко
Нагороди
Нестайко Всеволод Зіновійович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Все́волод Зінов́ійович Неста́йко (нар. 30 січня 1930(19300130), Бердичів, Житомирська область, Українська СРР, СРСР — пом. 16 серпня 2014, Київ, Україна) — радянський і український письменник-прозаїк, класик сучасної української дитячої літератури. Найбільше відомий за романом «Тореадори з Васюківки».

Для його творів характерна людяність, доброта і світлий погляд на життя, а також надзвичайне почуття гумору, яке з дитинства впливає на ваше власне і потім не полишає вас усе життя. Найпопулярніший твір — трилогія «Тореадори з Васюківки» («Пригоди Робінзона Кукурузо» 1964, «Незнайомець з 13-ї квартири» 1966, «Таємниця трьох невідомих» 1970).

Біографія

Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року у місті Бердичів Житомирської області, що входило, на той час, до складу Української СРР СРСР в сім'ї службовця та вчительки.

Його батько, Зіновій Нестайко, в молодості був січовим стрільцем, вояком Української галицької армії. Наприкінці 1920-х років, під впливом радянської пропаганди, зважився переїхати із Західної України, яка тоді була «під Польщею», в УСРР. Працював у Проскурові (нині — Хмельницький) на цукровому заводі, пізніше переїхав у Бердичів. 1933 року Зіновія заарештували, звинувативши у шпигунстві на користь «імперіалістичних держав», згадавши службу в Австро-Угорській армії в часи Першої світової війни, духовну семінарію, знання п'яти іноземних мов, а також заслуги його батька Діонізія Порфировича Нестайка, греко-католицького декана, який керував парафією в Бучачі. Більше Всеволод батька не бачив — у пам'яті хлопчика лишився тільки смак цукерок, які той дав синові, коли по нього прийшли.

Після смерті батька, рятуючись від голоду, сім'я переїхала до родичів у Київ. Мати Всеволода працювала вчителькою і родина проживала у приміщенні в школі.

Всеволод закінчив 10-літню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у 5-му та 9-му класах. Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місяці. Після школи вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, яке закінчив у 1952 році.

Прощання з Всеволодом Нестайком. Будинок письменників України, серпень 2014

В 1950 році, Всеволод починає працювати літредактором-коректором в дитячому журналі «Барвінок». У «Барвінку» Нестайко почав друкуватися й спілкуватися із іншими письменниками — Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським. Після закінчення навчання в університеті в 1952 році, Всеволод працює в редакції журналу «Дніпро», видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві дитячої літератури «Веселка». В 1956 році виходить перша книжка під назвою «Шурка і Шурко» і цього ж року Всеволод Зіновійович вступає до Спілки письменників.

У дитинстві разом із сусідом та однолітком Вітасиком Дяченком читали книжки: Миколи Трублаїні («Лахтак», «Шхуна „Колумб“»), Джека Лондона, Жуля Верна, Бориса Житкова та мріяли стати капітанами далекого плавання. Як виявилось, через особливості зору Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном.

Творчість

Витяг із першого оповідання, що написав у вісім років, про відважного мисливця, який полював на бенгальського тигра в Африці: «Ноги в мисливця були волосаті, як у всіх чоловіків».

А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше.

П'ятдесятирічний шлях у дитячій літературі засвідчив виданням близько сорока книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Перше оповідання для дітей Всеволод Нестайко надрукував у журналі «Барвінок» в 24 роки. Також друкувався у «Піонерії». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році.

За його повістями та оповіданнями поставлено короткометражна стрічка «Тореадори з Васюківки» (1965), фільми «Одиниця „з обманом“» (1984), «Чудеса в Гарбузянах» (1986).

На початку 2000 року надрукував у «Барвінку» свою нову повість-казку «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив».

2004 року Всеволод Нестайко разом із поетом та редактором Іваном Малковичем опрацювали та опублікували нову авторську редакцію книги «Тореадори з Васюківки». Твір позбавлено деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З'явилися й нові епізоди.

Вів програму на Національному радіо України «Радіобайка Всеволода Нестайка».

Твори

• «Тореадори з Васюківки» (трилогія) (1973):
  • «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964) — повість;
  • «Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966);
  • «Таємниця трьох невідомих» (1970) — повість;
• «В Країні Сонячних Зайчиків» (трилогія) (1994):
  • «В Країні Сонячних Зайчиків» (1959).
  • «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988)
  • «В Країні Місячних Зайчиків».
• «Шура і Шурко» (1956) — збірка оповідань;
• «Це було в Києві» (1957) — збірка оповідань;
• «Марсіанський жених» (1968) — п'єса;
• «Робінзон Кукурузо» (1970) — п'єса;
• «Вітька Магеллан» (1975) — п'єса;
• «Олексій, Веселесик і Жарт-птиця» (1975) — повість-казка;
• «Одиниця з обманом» (1976) — повість;
• «Пригоди Грицька Половинки» (1978) — повість;
• «Пригоди журавлика» (1979) — повість;
• «Незвичайні пригоди у лісовій школі» (1981) — повість;
  • Сонце серед ночі. Пригоди в Павутинії
  • Секрет Васі Кицина. Енелолик, Уфа і Жахоб'як
  • Загадковий Яшка. Сонячний зайчик і Сонячний вовк
  • Таємний агент Порча і козак Морозенко. Таємниці лісею Кондор
• «Загадка старого клоуна» (1982) — повість-казка;
• «Пересадка серця» (1983) — п'єса;
• «Чудеса в Гарбузянах» (1984) — повість;
• «П'ятірка з хвостиком» (1985) — повість;
• «Таємниця Віті Зайчика» (1986) — повість;
• «Скринька з секретом» (1987) — повість;
• «Слідство триває» (1989) — збірка п'єс;
• «Таємничий голос за спиною» (1990) — збірка детективів;
• «Казкові пригоди Грайлика» (1994) — повість;
• «Чорлі» (1995) — повість-казка;
• «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив» (~2003) — детективна казка;
• «Чарівні окуляри» (2006) — повість-казка;
• «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки» (2009) — продовження повісті.
• «Дивовижні пригоди незвичайної принцеси» (2010)

Нагороди та почесні звання

Орден

Указом Президента України Віктора Ющенка № 53/2010 від 20 січня письменника нагороджено Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2010).

Літературні премії

• Премія імені Лесі Українки (1982) — За повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі».
• Премія імені Миколи Трублаїні — За повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків».
• Премія імені Олександра Копиленка — За казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя» (1978).
• Друга Премія Першого Всесоюзного конкурсу на найкращу книгу для дітей — За повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком».
• Відзнака «Золотий письменник України», 2012.

Міжнародні нагороди фільмів, які знято по мотивах творів Нестайка

• Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Мюнхені (1968) — За телефільм «Тореадори з Васюківки».
• Головна премія Міжнародного фестивалю в Алегзандрії (Австралія, 1969) — За телефільм «Тореадори з Васюківки».
• Премія Всесоюзного кінофестивалю в Києві (1984) — За кінофільм «Одиниця „з обманом“».
• Спеціальний приз на кінофестивалі в Габровому (Болгарія, 1985).

1979 року ухвалою Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до «Особливого почесного списку Г. К.  Андерсена» (Special Hans Christian Andersen Honor List) як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Родина та особисте життя

• Батько, Зіновій Нестайко, народився в Чернелиці; закінчив гімназію в місті Бучачі, під час Першої світової війни був українським січовим стрільцем. Воював у лавах УГА, потрапив у польський табір полонених. Працював у Проскурові на цукроварні. 1933 року заарештований чекістами; загинув у концентраційному таборі.

• Мама письменника викладала російську мову та літературу. Під час Першої світової війни була сестрою милосердя Російської армії. Після смерті батька в 1930-тих роках переїхала з сином у Київ, де під час нацистської окупації організувала маленьку підпільну школу.

• Дід, отець Денис Нестайко, багаторічний парох (настоятель) міста Бучача, бучацький декан УГКЦ, знаний український громадський діяч Бучацького повіту. Письменник неодноразово перебував у Бучачі, передав для Бучацького районного краєзнавчого музею особисті речі родичів.

Вшанування пам'яті

Багато сучасних українських письменників схвально відгукуються про творчість Всеволода Нестайка, вважають його класиком та майстром слова.

В Бердичеві відбувся Перший літературно-мистецький конкурс імені В. Нестайка.

Згідно з соцопитуваннями, які провели у 1990—1992 роках Державна бібліотека для дітей та Міністерство культури України — твори Всеволода Нестайка визнано лідерами читацького зацікавлення.

Посилання

• Всеволод Нестайко (30 січня 1930—16 серпня 2014). Сайт видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 17 грудня 2011. 
• 1930 — народився Всеволод Нестайко, дитячий письменник // УІНП, 30 січня 2020
• ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО. БІОГРАФІЯ
• Твори В. Нестайка в е-бібліотеці «Чтиво»
• в бібліотеці ukrcenter.com
• Про В. Нестайка та його твори
• Всеволод Нестайко: біографія, твори, афорізми // UaModna, 30 січня 2015
• Книжки Нестайка на Читанці
• Казки Всеволода Нестайко на проєкті Дерево Казок

Література та джерела

• Марченко Наталя. Сонячний зайчик людської самотності [нарис життя і творчості В. З. Нестайка] // Всеволод Нестайко: "я все життя писав саме для дітей — писав з любов‘ю, болем і тривогою: біобібліогр. нарис. — К. : НБУ для дітей. — 2011. — Вип. 2. — 96 с. — (Серія «Дитячі письменники України»). — С. 4–33. https://chl.kiev.ua/MBM/Book/Show/177
• Він робив дітей щасливими. // Демократична Україна. — 2015. — № 32 (24079) (серп.).
• Мельничук Б., Федечко М. Нестайко Всеволод Зіновійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 413. — ISBN 978-966-528-318-8.
• Нестайко Всеволод Зіновійович // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988—1995.