Нестайко Всеволод Зіновійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нестайко.

Всеволод Нестайко
Народився	30 січня 1930(1930-01-30)  Бердичів, Українська СРР, СРСР
Помер	16 серпня 2014(2014-08-16) (84 роки)  Київ, Україна
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	СРСР →  Україна
Національність	українець
Діяльність	прозаїк, дитячий письменник
Alma mater	Філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка (1952)
Знання мов	українська
Мова творів	українська
Роки активності	1956—2014
Жанр	фантастика
Magnum opus	«Тореадори з Васюківки»
Батько	Зіновій Нестайко
Нагороди	Всесоюзний конкурс на кращу книгу для дітейd Премія імені Лесі Українки (1982) Літературна премія імені Миколи Трублаїні Золоті письменники України
Нестайко Всеволод Зіновійович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Все́волод Зінов́ійович Неста́йко (30 січня 1930(19300130), Бердичів, Житомирська область, Українська СРР, СРСР — 16 серпня 2014, Київ, Україна) — український радянський письменник-прозаїк, класик сучасної української дитячої літератури. Найбільш відомий завдяки повісті «Тореадори з Васюківки».

Для його творів характерні людяність, доброта і світлий погляд на життя, а також надзвичайне почуття гумору, яке з дитинства впливає на ваше власне і потім не полишає вас усе життя. Найпопулярніший твір — трилогія «Тореадори з Васюківки», що складається з:

• «Надзвичайні пригоди Робінзона Кукурузо та його вірного друга й однокласника Павлуші Завгороднього в школі, удома та на безлюдному острові поблизу села Васюківки» (1964);
• «Незнайомець із 13-ї квартири, або Викрадачі шукають потерпілого» (1966);
• «Таємниця трьох невідомих, або Повість про те, як посварилися Іван Васильович з Павлом Денисовичем і що з того вийшло» (1970).

Біографія

Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в місті Бердичів Житомирської області, що на той час входило до складу УРСР, у родині службовця і викладачки.

Його батько, Зіновій Нестайко, у молодості був січовим стрільцем, вояком Української галицької армії. Наприкінці 1920-х років, змінивши погляди, зважився переїхати із Західної України, яка тоді перебувала у складі Польщі, до УСРР. Працював у Проскурові (нині — Хмельницький) на цукровому заводі, згодом — у Бердичів. У 1933 року Зіновія заарештували, звинувативши у шпигунстві на користь «імперіалістичних держав», згадавши його службу в Австро-Угорській армії, навчання в духовній семінарії, знання п'яти іноземних мов, а також заслуги його батька Діонізія Порфировича Нестайка, греко-католицького декана з Бучача. Більше Всеволод батька не бачив — у пам'яті хлопчика лишився лише смак цукерок, які той дав синові, коли по нього прийшли.

Мати — викладачка російської словесності (з 1913 року).

Після арешту та зникнення батька, рятуючись від голоду, сім'я переїхала до родичів у Київ. Мати працювала вчителькою і родина мешкала у приміщенні школи.

У дитинстві Всеволод разом із сусідом та однолітком Вітасиком Дяченком читав твори Миколи Трублаїні («Лахтак», «Шхуна „Колумб“»), Джека Лондона, Жуля Верна, Бориса Житкова та мріяли стати капітанами далекого плавання. Через проблеми із зором Нестайко не зміг здійснити цю мрію, а його товариш таки став капітаном.

Через хвороби не зміг евакуюватися з Києва у 1941, коли почалася війна, і разом з матір'ю залишався в столиці під час окупації.

Закінчив 10-літню загальну середню школу з однією четвіркою в табелі, отримав срібну медаль. Через війну не навчався у 5-му та 9-му класах; Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місяці. У школі з ним заприятелював Георгій Малаков, який згодом ілюстрував деякі його книжки.

Після школи вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, який закінчив у 1952 році.

У 1950 році Всеволод почав працювати літредактором-коректором в дитячому журналі «Барвінок». У «Барвінку» Нестайко почав друкуватися й спілкуватися із іншими письменниками — Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським. Після закінчення університету працював у редакції журналу «Дніпро» та видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік очолював редакцію у видавництві «Веселка», що спеціалізувалося на дитячій літературі. У 1956 році вийшла його перша книжка — «Шурка і Шурко», і того ж року він вступив до Спілки письменників.

Родина та особисте життя

• Дід, отець Денис Нестайко, багаторічний парох (настоятель) міста Бучача, бучацький декан УГКЦ, знаний український громадський діяч Бучацького повіту. Письменник неодноразово перебував у Бучачі, передав для Бучацького районного краєзнавчого музею особисті речі родичів.
• Батько, Зіновій Нестайко, народився в Чернелиці; закінчив гімназію в Бучачі, під час Першої світової війни був українським січовим стрільцем. Воював у лавах Української галицької армії, після чого потрапив до польського табру для інтерованих. Після звільнення переїхав до УСРР, працював у Проскурові на цукроварні. У 1933 році був заарештований радянськими чекістами; ймовірно, загинув у таборі системи ГУЛАГ.
• Мама письменника викладала російську мову та літературу. Під час Першої світової війни служила сестрою милосердя в Російської армії. Після арешту та зникнення чоловіка в 1930-х роках переїхала з сином до Києва, де під час нацистської окупації організувала невелику підпільну школу.
• Дружина — літературознавиця Світлана Щолокова (1931—2015), викладачка Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
• Донька — літературознавиця, мовознавиця Олена Максименко, кандидат філологічних наук.

Творчість

Прощання з Всеволодом Нестайком. Будинок письменників України, серпень 2014

Витяг із першого оповідання, що написав у вісім років, про відважного мисливця, який полював на бенгальського тигра в Африці: «Ноги в мисливця були волосаті, як у всіх чоловіків».

А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам'ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше.

П'ятдесятирічний творчий шлях у дитячій літературі засвідчено виданням близько сорока книжкових оповідань, казок, повістей і п'єс. Своє перше дитяче оповідання він надрукував у журналі «Барвінок» у 24 роки, також публікувався в «Піонерії». Перша книжка — «Шурка і Шурко» — побачила світ у 1956 році.

За його творами створено короткометражну стрічку «Тореадори з Васюківки» (1965), фільми «Одиниця з обманом» (1984), «Чудеса в Гарбузянах» (1986).

На початку 2000-х років у «Барвінку» вийшла його нова повість-казка «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив».

Могила Всеволода Нестайка, Байкове кладовище

У 2004 році разом із поетом та редактором Іваном Малковичем Нестайко опрацював і опублікував нову авторську редакцію книги «Тореадори з Васюківки», позбавлену деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З'явилися й нові епізоди.

Вів програму на Національному радіо України — «Радіобайка Всеволода Нестайка».

Жив на Липках у Києві. В останні місяці життя осліп, тяжко хворів на цукровий діабет. Помер 16 серпня 2014 року на 85-му році життя. Похований разом із дружиною на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Список творів

• «Тореадори з Васюківки» (трилогія) (1973):
  • «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964) — повість;
  • «Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966);
  • «Таємниця трьох невідомих» (1970) — повість;
• «В Країні Сонячних Зайчиків» (трилогія) (1994):
  • «В Країні Сонячних Зайчиків» (1959).
  • «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988)
  • «В Країні Місячних Зайчиків».
• «Шура і Шурко» (1956) — збірка оповідань;
• «Це було в Києві» (1957) — збірка оповідань;
• «Марсіанський жених» (1968) — п'єса;
• «Робінзон Кукурузо» (1970) — п'єса;
• «Вітька Магеллан» (1975) — п'єса;
• «Олексій, Веселесик і Жарт-птиця» (1975) — повість-казка;
• «Одиниця з обманом» (1976) — повість;
• «Пригоди Грицька Половинки» (1978) — повість;
• «Пригоди журавлика» (1979) — повість;
• «Незвичайні пригоди у лісовій школі» (1981) — повість;
  • Сонце серед ночі. Пригоди в Павутинії
  • Секрет Васі Кицина. Енелолик, Уфа і Жахоб'як
  • Загадковий Яшка. Сонячний зайчик і Сонячний вовк
  • Таємний агент Порча і козак Морозенко. Таємниці лісею Кондор
• «Загадка старого клоуна» (1982) — повість-казка;
• «Пересадка серця» (1983) — п'єса;
• «Чудеса в Гарбузянах» (1984) — повість;
• «П'ятірка з хвостиком» (1985) — повість;
• «Таємниця Віті Зайчика» (1986) — повість;
• «Скринька з секретом» (1987) — повість;
• «Слідство триває» (1989) — збірка п'єс;
• «Таємничий голос за спиною» (1990) — збірка детективів;
• «Казкові пригоди Грайлика» (1994) — повість;
• «Чорлі» (1995) — повість-казка;
• «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив» (~2003) — детективна казка;
• «Чарівні окуляри» (2006) — повість-казка;
• «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки» (2009) — продовження повісті.
• «Дивовижні пригоди незвичайної принцеси» (2010)

Нагороди та почесні звання

Орден

Указом Президента України Віктора Ющенка № 53/2010 від 20 січня письменника нагороджено Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2010).

Літературні премії

• Премія імені Лесі Українки (1982) — За повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі».
• Премія імені Миколи Трублаїні — За повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків».
• Премія імені Олександра Копиленка — За казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя» (1978).
• Друга Премія Першого Всесоюзного конкурсу на найкращу книгу для дітей — За повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком».
• Відзнака «Золотий письменник України», 2012.

Міжнародні нагороди фільмів, які знято по мотивах творів Нестайка

• Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Мюнхені (1968) — За телефільм «Тореадори з Васюківки».
• Головна премія Міжнародного фестивалю в Алегзандрії (Австралія, 1969) — За телефільм «Тореадори з Васюківки».
• Премія Всесоюзного кінофестивалю в Києві (1984) — За кінофільм «Одиниця „з обманом“».
• Спеціальний приз на кінофестивалі в Габровому (Болгарія, 1985).

1979 року ухвалою Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до «Особливого почесного списку Г. К.  Андерсена» (Special Hans Christian Andersen Honor List) як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Вшанування пам'яті

Багато сучасних українських письменників схвально відгукуються про творчість Всеволода Нестайка, вважають його класиком і майстром слова.

У Бердичеві відбувся Перший літературно-мистецький конкурс імені Всеволода Нестайка.

Згідно з соціологічними опитуваннями, проведеними у 1990—1992 роках Державною бібліотекою для дітей та Міністерством культури України, твори Всеволода Нестайка були визнані лідерами читацького зацікавлення серед дитячої літератури.

У Києві діє Бібліотека імені Всеволода Нестайка для дітей.

У Кременчуці колишня Центральна міська бібліотека для дітей ім. І. Ф. Торубари стала філією № 3 імені Всеволода Нестайка Кременчуцької міської публічної бібліотеки.

3 грудня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Постанову "Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2020 році" в якій зазначається, урочисто відзначити на державному рівні у 2020 році "30 січня - 90 років з дня народження Всеволода Нестайка (1930-2014), письменника, класика української дитячої літератури".

Посилання

• Всеволод Нестайко (30 січня 1930—16 серпня 2014). Сайт видавництва «А-ба-ба-га-ла-ма-га». Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 17 грудня 2011.
• 1930 — народився Всеволод Нестайко, дитячий письменник // УІНП, 30 січня 2020
• ВСЕВОЛОД НЕСТАЙКО. БІОГРАФІЯ
• Твори В. Нестайка в е-бібліотеці «Чтиво»
• в бібліотеці ukrcenter.com
• Про В. Нестайка та його твори
• Всеволод Нестайко: біографія, твори, афорізми // UaModna, 30 січня 2015
• Книжки Нестайка на Читанці
• Казки Всеволода Нестайко на проєкті Дерево Казок

Література та джерела

• Марченко Наталя. Сонячний зайчик людської самотності [нарис життя і творчості В. З. Нестайка] // Всеволод Нестайко: "я все життя писав саме для дітей — писав з любов‘ю, болем і тривогою: біобібліогр. нарис. — К. : НБУ для дітей. — 2011. — Вип. 2. — 96 с. — (Серія «Дитячі письменники України»). — С. 4–33. https://chl.kiev.ua/MBM/Book/Show/177
• Він робив дітей щасливими. // Демократична Україна. — 2015. — № 32 (24079) (серп.).
• Мельничук Б., Федечко М. Нестайко Всеволод Зіновійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 413. — ISBN 978-966-528-318-8.
• Нестайко Всеволод Зіновійович // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988—1995.