Костянтин I Асень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Костянтин I Асень
NHM-BG-photoKonstantinTih1.jpg
Цар Болгарії
Правління 12571277
Попередник Міцо Асень
Наступник Михайло II Асень та Івайло
Біографічні дані
Імена Костянтин Тих
Народження 13 століття
Смерть 1277
Болгарія
Дружина невідома
Ірина Ласкаріна
Марія Палеолог
Діти від 3-го шлюбу: Михайло II Асень
Династія Асені
Батько Тих зі Скоп'є
Мати донька Стефана Немані
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Костянтин I Тих Асень[1] (болг. Константин I Тих Асен) — болгарський цар у 12571277 роках. Син боярина Тиха із Скоп'є та доньки сербського жупана Стефана Немані. Був запрошений боярами на царство. Для легітимізації правління одружився із онукою Івана Асеня II Іриною Ласкаріною і почав йменуватися Костянтином I Тихом Асенем.

Походження[ред.ред. код]

Костянтин народився в родині боярина Тиха із Скоп'є та його дружини, доньки великого жупана Рашки Стефана Немані.[2][3] Її ім'я не збереглося, так само як і дата народження Костянтина.

Правління[ред.ред. код]

1257 року Костянтина було запрошено на царство боярами Болгарії замість попередника Міцо Асеня. Міцо став царем, одружившись з донькою Івана Асеня II, але втримати владу не зміг. Після непопулярного прийняття ним рішення про підняття податків та подовження військових дій, почав зріти заколот. Дізнавшись про це, Міцо переселився до Преслава, зберігаючи титул царя та владу над східною частиною Болгарії. Костянтин почав царювати у Тирново. Від 1259 по 1261 він вів військові дії проти угорського короля Бели IV.

Шлюби і нащадки[ред.ред. код]

Костянтин І був тричі одружений. Ім'я та походження його першої дружини невідоме. У староруських літописах є припущення, що його першою дружиною могла бути донька Ростислава Михайловича та Анни Угорської.

Костянтин I та Ірина Ласкаріна

Ії ім'я літописці не знали, але згадували, що до цього вона була дружиною ще одного болгарського царя — Михайла І Асеня. [4] Сучасні російські джерела стверджують, що неназвана четверта дочка Ростислава — це князівна Єлизавета (Анна), яка дійсно була одружена із Михайлом І Асенем, та згодом вийшла заміж за попередника Костянтина — Коломана II Асеня, а після його загибелі — за Моіша II Дарої, палатина Угорщини. Болгарські ж джерела висувають припущення про те, що Анна була дружиною Михайла I та Коломана II, а після цього була пошлюблена із чеським королем Пржемислом Оттокаром II. Хоча зазвичай дружиною Пржемисла Оттокара вважається сестра Анни — Кунігунда.[5]

Коли Костянтина було обрано на царство, із першою дружиною він розлучився і зробив пропозицію нікейській царівні Ірині Ласкаріні, яка доводилася онукою Івану Асеню II. Пропозицію було прийнято і у 1257 або 1258 році відбулося весілля. Із Іриною Костянтин прожив десять років. Від першого або другого шлюбу він мав доньку, яка згодом стала дружиною Смілеця, царя Болгарії у 12921298.[6]

Втретє він одружився після смерті Ірини Ласкаріни у 1269 році. Його обраницею стала небога візантійського імператора Михайла VIII Палеолога Марія Кантакузина. Від цього шлюбу був народжений єдиний син:

  • Михайло II Асень

Михайлові II довелося царювати Болгарією у 12771279 роках, та його правління було виключно номінальним. Настільки, що його ім'я дуже рідко згадують у переліку царів Болгарії.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Правильніше передавати на українську мову з болгарської без «ь», а твердо — Асен.
  2. Неманичі [1] (англ.)
  3. Тихи [2] (англ.)
  4. Літопис Руський. Галицько-Волинський літопис. Роки 1224 — 1244 [3]
  5. Павлов, Пламен. Търновските царици. В.Т.:ДАР-РХ, 2006.
  6. Генеалогія Тиха [4]

Джерела[ред.ред. код]

  • Френсіс Дворнік «Слов'яни в Європейській історії та цивілізації». Дух і Літера, Київ, 2000 [5]
  • История Византии. Том 3. Глава 4. ВНЕШНЕПОЛИТИЧЕСКАЯ БОРЬБА НА БАЛКАНСКОМ ПОЛУОСТРОВЕ И В МАЛОЙ АЗИИ. ЛАТИНСКАЯ ИМПЕРИЯ, НИКЕЯ, ЭПИР И БОЛГАРИЯ (1204 — 1261 ГГ.) [6]
  • Ангелов, Д., Гюзелев, В. и сътрудници (1982), „История на България; T. III: Второ българско царство“, Издателство на БАН, София, 1982 г.
  • Мутафчиев, Петър, „История на българския народ (681-1323)“, С., 1986 г.
  • Fine, Jr., John V.A. (1987). The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. Ann Arbor: University of Michigan Press. ISBN 9780472100798.
  • I. Bozilov: Konstantin Tich Asen. In: Lexikon des Mittelalters. Bd. 5, Sp. 1379.
  • John V. A. Fine: The late medieval Balkans. A critical survey from the late twelfth century to the Ottoman conquest. University of Michigan Press, Ann Arbor Mi. 1987, ISBN 0-472-10079-3.
  • T. Wasilewski: Historia Bulgarii. Wroclaw: Ossolineum, 1988, ss. 95-99. ISBN 83-04-02466-7.
  • G. Ostrogorski: Dzieje Bizancjum. Warszawa: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe, 2008, s. 430. ISBN 978-83-01-15268-0.
  • W. Giuzelew: Bulgarskie sredniowiecze. W: Bulgaria. Zarys dziejow. I. Dymitrow (red.). Warszawa: Ksiazka i Wiedza, 1986, ss. 90-91. ISBN 83-05-11583-6.
  • Steven Runciman: Nieszpory sycylijskie. Katowice: Wydawnictwo „Ksiaznica”, 1997, ss. 161 i 197. ISBN 83-7132-116-3.

Посилання[ред.ред. код]