Кубрат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кубрат
рос. Кубрат
болг. Кубрат
Кубрат
1-й Хан Великої Булгарії
632 — 665
Коронація: 632
Спадкоємець: Батбаян
 
Народження: невідомо
Смерть: 665(0665)
Велика Булгарія
Громадянство: Болгарія
Династія: Дуло
Діти: сини: Батбаян, Котраг, Аспарух, Кубер і Альцек
Автограф: Monogram of Kubrat.svg

Медіафайли у Вікісховищі?

Кубрат (Χουβρατις Kubrat, Kurt, Kuvrat, Kobrat, Kuvrat, Korbat, Qobrat, Khudbard, Kuvarog, Krovat; близько 600 — бл. 668) — булгарський хан (каган, князь), один з численних нащадків володаря Гунської імперії Аттіли, князь оногурів. Створив державу Велика Булгарія, розташованої у степовій зоні сучасної України у 7 столітті.

Після загибелі 602 року свого батька — бата (бека, хана, князя) причорноморського Булгарського князівства Албурі Аскала, який служив Візантійській імперії, виховувався в Константинополі при дворі візантійського імператора. В цей час племенами оногурів правив його дядько Орхан. Освіту здобув у Константинопольській вищій школі.

Візантійські, арабські, староболгарські історичні джерела з любов'ю і повагою розповідають про цього правителя, про прийняття ним 619 році в Константинополі християнства та присвоєння йому високого римського звання патриція, отримане ним тоді від імператора Візантії Іраклія.

Пізніше, у середині 20-х років VII ст. Кубрат надав допомогу Іраклію своєю 40-тисячною кавалерією у війні з Персією. У 632 році Кубрат посів на престол. Відомо також, що близько 634—641 Кубрат уклав дружній союз із візантійським імператором Іраклієм.

У 635 році, після великої перемоги над персами на Кавказі, коли було взято численні трофеї, у тому числі золото та срібло перських правителів Сасанідів, Іраклій вручив Кубратові, як нагороду за ту перемогу, коштовності Сасанідів і видав за нього заміж свою доньку Євдокію.

Під проводом Кубрата булгари звільнилися від ярма аварів.

Як вважається, поховано Кубрата біля села Малої Перещепини, де знайдено Перещепинський скарб.

На його честь названо місто Кубрат, центр однойменної общини.

Сини Кубрата[ред. | ред. код]

Старший син Кубрата, Батбаян виконав заповіт батька і залишився у Великій Болгарії, на теренах сучасної України, але після відходу своїх братів з окремими племенами не зміг стримати натиск хозарів і був підкорений ними, зобов'язавшись платити їм данину.

На сході, поруч з ним, по іншому березі Дону, оселився другий син Кубрата — Котраг з племенем котрагів (кутрігури). Мабуть, племена стають пізніше відомі в Середньому Поволжі, де виникла держава Волзька Болгарія.

Третій син Аспарух очолює плем'я оногондурів. У спадок він отримує західну частину Великої Болгарії (Буджак) в північно-західній частині чорноморського узбережжя. З лівого берега річки Дунай починає вторгнення в Південну Добруджу і Мезію. Уклавши союз з місцевими слов'янськими племенами, веде успішну війну з Візантією і після рішучої перемоги над імператором Костянтином IV створює державу Болгарія.

Четвертий син Кубрата, Кубер стає правителем Паннонії та Добруджі. Він оселився в Аварському каганаті, але спробував підняти повстання проти аварського панування і підкорити своїй владі Паннонію. Йому це не вдалося. Згодом він рушив на південь і оселився на території сучасної Македонії, підкоряючись Візантії.

П'ятий, наймолодший син Кубрата, Алцек або Альцек оселився на території сучасної Італії в державі лангобардів. Історик Павло Диякон присвячує цілий параграф історії переселення групи племен в район Беневенто: під проводом вождя Альцека вони прийшли в Італію до короля лангобардів Грімуальда (662—671), який відправив їх до свого сина Ромуальда в Беневент, де вони й осіли в Сепіне, Бовіане і Інзернії.

Документальні фільми[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ангелов Д. Образуване на българската народност. — София: Наука и изкуство, 1971. — 400 с.
  • Андреев Й., Пантев А. Българските ханове и царе. От хан Кубрат до цар Борис III. — Велико Търново: Абагар, 2004. — 368 с.
  • Божилов И. А., Гюзелев В. Т. История на България. — София: Анубис, 1999. — Т. 1. — 704 с.
  • Златарски В. История на Българската держава през средните векове. — София: Захарий Стоянов; Св. Климент Охридский, 2007. — Т. 1. Първо Българско царство. Ч. 1. Епоха на хунобългарското надмощие. — 486 с.
  • Владимир Болгарский: Круглый стол и Акатуй-2016 в Москве. И какие памятники нам нужны, Кубрату?
Попередник: Правителі оногурів
632 – 668
Наступник:
Гостун Батбаян