Перше Болгарське царство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Първо българско царство
Părvo Bălgarsko Tsarstvo
Перше Болгарське царство
Велика Булгарія Monogram of Kubrat.svg
681 – 1018
Розташування Болгарія
Болгарське царство у період найвищого розквіту близько 920 року в добу правління Симеона I
Столиця Плиска (681-893)
Велікі-Преслав (893-972)
Скоп'є (972-992)
Охрид (992-1018)
Мови болгарська (681-864)
староболгарська мова (864-1018)
Релігії тенгріанство/слов'янське язичництво (681-864)
православне християнство (864-1018)
Форма правління монархія
хан, цар (913-1018)
 - 681-700 Аспарух
 - 1018 Пресіан II
Історичний період Сереньовіччя
 - нашестя Аспаруха 681
 - християнизація Болгарії 864
 - Симеон I приймає титул царя 913
 - Битва в ущелині Струму 1014
 - падіння Візантійської імперії 1018
Площа
 - 830 рік[1] 593 000 км2
 - 927 рік[2] 807 000 км2
 - 1000 рік[3] 487 000 км2
Населення
 - 830 рік[1] 4 000 000 осіб
     Густота 6,7 осіб/км² 
Попередник
Наступник
Monogram of Kubrat.svg Велика Булгарія
Візантійська імперія Flag of PalaeologusEmperor.svg
Друге Болгарське царство Coat of Arms of the Emperor of Bulgaria (by Conrad Grünenberg).png
Сьогодні є частиною
Culture of the First Bulgarian Empire.

Перше Болгарське царство — булгарська держава на півночі Балканського півострова, що існувало у період між 681 та 1018 роками. Засноване трьома етнічними групами: протоболгарами — тюрськими племенами, під проводом хана Аспаруха, що прийшли на Балкани у VII ст. з Центральної Азії[4] ; слов'янами — севери, смоляни, драговіти, ринхіти, з кінця V ст. н .е. вони заселяли Родопи, Македонію, північ Болгарії; фракійцями — одриси, бессі, астіси, мези, гети, трибали — автохтонними мешканцями Фракії. Найбільшого розквіту досягло за царя Симеона I. Столицею держави було місто Плиска, з 893 року - Преслав. До складу держави входила і територія сучасної України, зокрема Закарпатська область та південь сучасної Одещини — історичний Буджак.

Військо[ред.ред. код]

Основу болгарського війська складали кінні общинники. Кіннота у болгарському війську була найбільш численним контингентом. Важкий обладунок могли собі дозволити лише найбагатші дружинники. Піхота, яку формували слов’янські піддані царя, не мала захисного озброєння. Озброєння болгар являло собою синтез північноєвропейських, візантійських та кочівницьких елементів. Основною зброєю болгарської кінноти був складний лук і стріли з залізними наконечниками, використовували списи, мечі, палаші та шаблі. На території Болгарії відомі також знахідки бойових кинджалів, сокир, чеканів[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. "Atlas of Europe in the Middle Ages", Ostrovski, Rome, 1998, page 64
  2. "Atlas of Europe in the Middle Ages", Ostrovski, Rome, 1998, page 66
  3. "Atlas of Europe in the Middle Ages", Ostrovski, Rome, 1998, page 69
  4. Перші державні утворення слов'ян
  5. Військо Болгарського царства. VII–Х ст.

Див. також[ред.ред. код]


Історія Європи Це незавершена стаття з історії Європи.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Прапор Болгарії Це незавершена стаття про Болгарію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.