Красносілля (Володимирецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Красносілля
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Володимирецький район Володимирецький район
Рада/громада Красносільська сільська рада
Код КОАТУУ 5620885801
Основні дані
Засноване 1964 року
Населення 524 особи
Площа 29,454 км²
Густота населення 19,01 осіб/км²
Поштовий індекс 34332
Телефонний код +380 3634
Географічні дані
Географічні координати 51°28′39″ пн. ш. 26°04′45″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
157 м
Водойми Стубла
Місцева влада
Адреса ради 34332, Рівненська обл., Володимирецький р-н, с. Красносілля, вул. Центральна, 26, тел. 3-01-80
Карта
Красносілля. Карта розташування: Україна
Красносілля
Красносілля
Красносілля. Карта розташування: Рівненська область
Красносілля
Красносілля
Мапа

Красносі́лля — село в Україні, у Володимирецькому районі Рівненської області.

Розташоване в мальовничій місцевості на північному заході області, за 7 км на північний захід від районного центру і за 150 км від обласного центру. Неподалік від села тече річка Стубла (права притока Стиру). Неподалік від села розташований Красносільський заказник.

Історія[ред. | ред. код]

До 1963 року село носило назву Печінки. Печінки згадуються у письмових джерелах 1577 року. Походження назви походить від прізвищ перших поселенців — Печінкових. Згідно з переказами, люди будували тут маленькі, непомітні хатки з невеликими віконцями, криті очеретом і мохом, робили землянки, щоб легше було ховатися від нападів ворога — кримських татар. Коли відбивали напади татар, люди знову починали братися до роботи: обробляли землю, зводили кузні. З'явилися ковалі, бондарі, (в селі багато людей мають прізвища — Ковлев, Коваль, Бондар, Сиротюк і т. д.).

До 1939 року село було володінням польського пана, який проживав у селі Липно. Люди в селі жили бідно. Хати були низенькі, криті очеретом і соломою, головним знаряддям для обробітку ґрунту був дерев'яний плуг і дерев'яні борони. Сіяли переважно жито, коноплі, льон, садили картоплю. Жито жали серпами і молотили ціпами. Розводили здебільшого рогату худобу та овець. Навкруги були непрохідні болота. Селяни ловили рибу, збирали гриби, ягоди. Але все це робити можна було з дозволу пана. Селян жорстоко карали за будь-яку провину, людей мали ні за що.

Вдягалися люди в домотканий одяг, ткали полотно на кроснах. Спочатку льон або коноплі вимочували, потім терли на терницях, чесали, пряли нитки. Виткане на кроснах полотно золили (відбілювали). Цією роботою займалися жінки восени і взимку. А чоловіки доглядали худобу, заготовляли дрова, молотили збіжжя. Плели постоли, адже на той час це було основне взуття. Лучина — освітлення житла.

Медичних закладів не було. Лікувалися переважно травами, знахарством.

З 1939 року село перебуває у складі УРСР. До лав радянської армії були призвані 78 чоловік, 76 було нагороджено орденами і медалями, до рідних домівок не повернулися 28 чоловік, які загинули на війні. В 1963 році в пам'ять про воїнів-односельчан був встановлений пам'ятник загиблим у роки Другої світової війни.

Після війни в селі з'явилися фельдшери — спочатку Трохимчук Олена, пізніше Ношель Раїса Іванівна, яка приїхала з Сумської області.

Почав створюватися колгосп «Червоний прапор» (за роки незалежності перейменований у СВК «Урожай»). Перші кроки його створення були важкі, техніки не було, фахівців теж не було.

З 1963 року Печінки перейменовано на Красносілля. Названо так тому, що саме село розташоване серед розкішних лісів. В 1960-ті рр. почалося осушення боліт, що дало змогу збільшити кількість сільськогосподарських угідь. Крім того, проклали шосейну дорогу, що набагато полегшила життя людей села.

За останні роки село змінилося: побудовано магазини, поштові відділення, ФАП, нові дороги, також побудовано нову школу в 1997 році.

Серед засобів і форм господарювання переважає приватне господарство. Люди сіють зернові культури, садять картоплю, овочеві культури. Займаються тваринництвом. В селі проживає багато умільців вишивання, в'язання гачком та шпицями.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 555 осіб[1].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[2]:

Мова Відсоток
українська 99,29 %
російська 0,54 %
румунська 0,18 %

Історія бібліотеки[ред. | ред. код]

Прообраз нинішньої книгозбірні, хата — читальня виникла у Печінках (тодішня назва села Красносілля) в 1947 році. Завідував нею Василь Сиротюк, і було то маленьке приміщення, в якому і книг було обмаль. Та тут завжди було людно, молодь тягнулася до книги, до знань.

У 1964 році в бібліотеці нараховувалось 5 тисяч книг. Саме тоді книгозбірню очолила Федора Михайлівна Трохимчук — і трудилась тут до 1976 року. За цей час книжковий фонд зріс до 7 тисяч книг. А вже в наступні роки бібліотеку очолювала Ірина Устимівна Босик, а з 1978 року — Надія Зосимівна Базан.

Цього ж року бібліотека стає філіалом Володимирецької ЦБС. Вона нараховує 6 тисяч примірників найрізноманітнішої літератури, чимало періодичних видань і стає визнаним культурним і духовним центром сільського життя яким є і донині. В бібліотеці створено літературну музейну експозицію «Михайло Дубов». Книжковий фонд нараховує 17680 примірників книг. Бібліотека обслуговує 460 користувачів, з них 104 — діти до 15 років

Періодичні видання, які надходять до бібліотеки: Газети: «Вільне слово», «Урядовий кур'єр», «Голос України», «Літопис Заходу», «Літературна Україна», «Володимирецький вісник», «МНС Інфо». Журнали: «Барвінок», «Малятко», «Шкільна бібліотека», «Шкільний бібліотекар». В бібліотеці діє клуб за інтересами «Господарочка», який об'єднує користувачів, що прагнуть ділитися своїми кулінарними знаннями, любителів вишивки та в'язання.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народились[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]