Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка
(КОГПА)
Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка (вид з гори Бони)
Кременецька обласна гуманітарно-педагогічна академія імені Тараса Шевченка (вид з гори Бони)
Засновано 30 червня 1966
Ректор Ломакович Афанасій Миколайович
Студентів: 8 000
Докторів наук: 20
Професорів: 15
Веб-сайт: kogpi.edu.te.ua
Юридична адреса: вул. Ліцейна, 1, м. Кременець, 47003

Кремене́цька обласн́а гуманіта́рно-педагогі́чна акад́емія і́мені Тара́са Шевче́нка — вищий навчальний заклад третього рівня акредитації у місті Кременець Тернопільської області.

Історія[ред.ред. код]

Історичні підвалини інституту були закладені у Кременецькій братській школі у XV столітті. Згодом школа була перетворена на єзуїтський Кременецький колегіум. У 1805 році в будівлях колегіуму відкрили Волинську гімназію, згодом ліцей. У 1833 році ліцей перевели до Києва, де на його основі відкрили Київський університет. Від 1836 до 1902 року в будівлях колишнього ліцею діяла Волинська духовна семінарія.

У кожного навчального закладу — свій неповторний шлях в освітянській історії народу та власна творча борозна на ниві національної системи освіти і науки. Без перебільшення, поряд з такими містами, як Львів, Острог, Луцьк, Кременець може вважатись одним із першоджерел, а впродовж багатьох десятиліть і центром зародження, становлення і розвитку вищої школи не лише у Волинському краї, а й на теренах всієї Західної України.

Вже від 1636 року тут діє Братська школа як філія Києво-Могилянської колегії. І саме Кременець через два роки після заснування цієї школи дарує освітянам України перший підручник граматики.

Протягом 1731—1753 років споруджується костьол Святого Духа з приміщеннями для єзуїтського колегіуму — так постає знаменитий історико-архітектурний комплекс, відомий також під назвою «корпуси Кременецького ліцею» або «Ліцейний корпус». А єзуїтський колегіум — престижна освітня установа тих часів — функціонує впродовж 1756—1773 років.

З 1774 по 1793 рік у корпусах колишнього колегіуму діяли окружна і підокружна (у своїй структурі мала три класи з двохрічним навчанням у кожному з них) школи.

З 1803 року в тодішній Росії запроваджується єдина система освіти: університет, гімназія, повітове училище, парафіяльна школа. 29 липня 1805 року Олександр І підписав Статут Волинської гімназії авторства Тадеуша Чацького і Гуґо Коллонтая, чим започаткував існування цього відомого навчального закладу, відкриття якого відбулось 1 жовтня 1805 року. Термін навчання у гімназії становив 10 років, а початковий штат включав 31 особу, з яких — 19 педагогів, 7 чоловік допоміжного персоналу і 5 — адміністративного .

Гімназія функціонувала до 18 січня 1819 року — до дня, коли Олександр І своїм указом реорганізував її у Волинський ліцей з таким же терміном навчання — 10 років, з яких перші чотири роки припадали на однорічні класи, а наступні шість — на 3 двохрічні курси. Кадри викладачів формувались за рахунок випускників Краківського і Віленського університетів, а потім і зі своїх випускників, які здобули університетську освіту. Серед останніх помітними постатями були літератор Юзеф Коженьовський, природознавець Антоній Анджейовський, філософ Міхал Вишневський та інші. У ліцеї навчалися понад шістсот учнів, які студіювали п'ять мов (російську, польську, грецьку, німецьку, французьку і латинську), ще п'ять предметів природничо-математичного циклу (ботаніку, зоологію, хімію, фізику, математику), чотири соціально-економічних дисципліни (історію, географію, право, політичну економію з елементами комерції), факультативні предмети (архітектуру, мінералологію, військову справу), а також проходили курси малювання, музики, співу, хореографії, фехтування і верхової їзди. Ліцей мав солідну навчально-матеріальну базу: його бібліотека нараховувала до 50 тисяч томів, мінералологічний кабінет — 15, 5 тисяч експонатів, а нумізматична колекція складала понад 20 тисяч монет і медалей; у фізичному кабінеті нараховувалось більше 260 одиниць навчального приладдя; діяла астрономічна обсерваторія, навчальні майстерні та кабінети, кузня; була значна колекція творів мистецтва. У 1833 році Ліцей було закрито, а його навчально-матеріальна база перевезена до Києва, де згодом на її основі започатковано Університет Святого Володимира.

Номінальним спадкоємцем Волинського ліцею стала Волинська духовна семінарія, що функціонувала в 1836—1902 роках, серед викладачів якої — відомий вчений-філолог Микола Петров, визначний дослідник історії Волині Микола Теодорович. Контингент слухачів семінарії становив 500—600 вихованців, щорічний випуск — близько 100 чоловік; основними навчальними дисциплінами були грецька, латинська, церковно-слов'янська мови, Святе Письмо, Біблійна історія, церковний статут, літургіка, катехизис, теологія, історія церкви. Навчання велося російською мовою.

Наступним було Волинське Віталіївське єпархіальне жіноче училище, яке існувало з 1881 року у приватних будинках, а з 1902 до 1920 року, після закриття семінарії, — у її приміщеннях. У трьох класах училища навчались близько 140 вихованок, з якими працювали 13 викладачів і 6 виховательок. Вивчались різноманітні предмети: Закон Божий, словесність, російська мова, історія, географія, арифметика, геометрія, фізика, дидактика, співи, ручна праця.

Бібліотека училища складала більше тисячі назв книг фундаментального значення, більше 400 назв учнівських підручників і посібників, окрім цього — літературу економічно-комерційного змісту, різноманітну періодику.

Із 27 травня 1920 року по вересень 1939 року в історичних корпусах колишнього єзуїтського колегіуму, Волинської гімназії та Волинського ліцею діяв їх новий освітянський спадкоємець — Кременецький ліцей, який, маючи багатофункціональну навчально-виробничу структуру, став помітним явищем у соціально-культурному житті краю.

Структуру ліцею складали: гімназія імені Тадеуша Чацького, з часом реорганізована в гуманітарний і природничий ліцеї; учительська гімназія на базі середньої освіти; семикласна базова школа, педагогічний ліцей, рільничо-лісова школа, а також ремісничо-промислові школи різного профілю у Вишнівці, Смизі, Лідихові, Білокриниці; діяли музичні та художні курси відповідно для вчителів музики і малювання.

Багатим було культурне життя ліцею: працював шкільний театр, славився своїми виступами симфонічний оркестр, діяло товариство фотографів, очолюване відомим фотохудожником того часу Генріком Германовичем; видавався часопис «Життя Кременецьке», публікувалися книги власного авторства, зокрема, «Кременець», «Кременецький ліцей у 1920—1935 роках». Контингент студентів наближався до 900 чоловік.

Із 12 квітня 1940 року — з дня, коли було започатковано Кременецький державний учительський інститут, — в історії навчальних установ, що функціонували в стінах історико-архітектурного комплексу «Кременецький ліцей», відбулась важлива подія: визначено їх основний профільний акцент — педагогічний — і розпочинається підготовка кадрів виключно для системи народної освіти, тобто вчителів для всіх рівнів загальноосвітньої школи, а згодом і для дошкільної освіти.

Учительський інститут діяв до початку окупації Кременця фашистськими військами. Його роботу було відновлено після звільнення міста: навчальний рік 1 вересня 1944 року розпочали 150 студентів, які навчалися на мовно-літературному, історичному, природничо-географічному і фізико-математичному факультетах. Навчальний процес забезпечували 36-39 викладачів, серед яких лише один мав науковий ступінь.

У 1950 році учительський інститут реорганізовано в педагогічний з тими ж факультетами, лише було відкрито факультет фізичного виховання, але ліквідовано історичний факультет. Зріс контингент студентів до 1000 чоловік на стаціонарному відділенні та до 2000 чоловік — на заочному. Зміцнився науково-кадровий потенціал: на 11 кафедрах працювали 112 викладачів, з яких на початку 60-х років більше 20 мали наукові ступені та вчені звання. Випуск фахівців становив від 90 до 240 чоловік на стаціонарі та від 100 до 360 — на заочній формі навчання. Свідченням потужних можливостей навчально-матеріальної бази інституту була його бібліотека — порядку 250 тисяч книг.

У 1969 році інститут переведено до Тернополя, де на сьогодні він функціонує в статусі Національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, а в його навчальних корпусах відкрито Кременецьке педагогічне училище, якому в 1989 році було присвоєне ім'я Тараса Шевченка. Педучилище готувало фахівців двох спеціальностей: вчителів праці та креслення (контингент — 120 учнів) та вихователів дошкільних закладів (контингент — 60 учнів). Штат викладачів становив 19 чоловік. На завершення свого існування — в 1990/91 навчальному році — училище збільшило контингент учнів до 2000 чоловік, штат викладачів — до 128, а випуск фахівців становив 540 чоловік на денному відділенні та 160 — на заочному.

5 червня 1991 року освітянську естафету від педагогічного училища прийняв педагогічний коледж, який проіснував до 26 липня 2002 року, коли на його базі було утворено нинішній гуманітарно-педагогічний інститут. За час свого існування коледж збільшив контингент студентів з 1200 до 1600 чоловік, штат педагогічних працівників — з 102 до 182 чоловік, причім кількість викладачів з науковими ступенями зросла вдвічі. Найважливішим досягненням стала підготовка фахівців нових спеціальностей: поряд з вихователями дошкільних закладів і вчителями технологічної праці розпочалась підготовка вчителів музики і образотворчого мистецтва, англійської та німецької мов, біології та фізичного виховання.

Нову сторінку в історії освітніх установ, що існували в наших навчальних корпусах, відкрив і продовжує успішно писати гуманітарно-педагогічний інститут імені Тараса Шевченка, ініціатором відкриття й організатором діяльності якого виступив його чинний ректор, почесний академік Академії наук вищої школи України, заслужений працівник освіти України, професор А. М. Ломакович.

Відповідний науково-педагогічний потенціал, відкриття магістратури зі спеціальностей «Біологія», «Музичне мистецтво», «Технологічна освіта»; наукові публікації у форматі монографій, навчальних посібників з Грифом Міністерства освіти і науки України, статей у престижних фахових виданнях; участь у міжнародних і всеукраїнських наукових форумах; проведення наукових конференцій на базі інституту і видання збірників наукових праць фахівців інституту; продуктивні творчі зв'язки з вищими закладами освіти і науковими інституціями України та зарубіжжя; постійна робота над удосконаленням навчально-матеріальної бази інституту; зміцнення зв'язків із дошкільними та загальноосвітніми навчальними закладами — це і свідчення здобутків на сьогоднішній день, і знак розуміння важелів забезпечення позитивних перспектив розвитку інституту в напрямі досягнення високого статусу та гарантування стабільного місця в сучасній системі національної освіти.

6 березня 2012 Тернопільська обласна рада на 43-ій сесії прийняла рішення № 1335 про зміну типу навчального закладу та перейменування навчального закладу на Кременецьку обласну гуманітарно-педагогічну академію імені Тараса Шевченка.[1]

Факультети[ред.ред. код]

Гуманітарний факультет[ред.ред. код]

Декан — Мазурок Володимир Григорович, кандидат педагогічних наук, доцент

Підготовка здійснюється за напрямом «Філологія (англійська, німецька)». Поряд з основною спеціальністю студенти отримують кваліфікації вчителя польської мови; української мови та літератури; зарубіжної літератури та українознавства.

Факультет об'єднує чотири кафедри:

  • кафедра іноземних мов та методики їх викладання (зав.кафедрою — кандидат філологічних наук, доцент Воронцова Н.Г.),
  • кафедра української філології та суспільних дисциплін (зав.кафедрою — кандидат філологічних наук, доцент Василишин О.В.),
  • кафедра методики викладання мистецьких дисциплін (зав.кафедрою — доктор педагогічних наук, професор Дем'янчук О.Н.),
  • кафедра гри на музичних інструментах та вокально-хорових дисциплін (зав.кафедрою — кандидат мистецтвознавства, доцент Легкун О.Г.).

На факультеті здійснюється підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями:

  • бакалавр
  • спеціаліст

Гуманітарний факультет утворений у 2015 році шляхом приєднання спеціальностей"Музичне мистецтво", "Образотворче мистецтво". Тут навчається більше 600 студентів денної та заочної форм навчання.

Філологічні традиції у навчальному закладі започатковано у першій половині ХІХ ст. Сьогодні мовна палітра академії представлена українською, англійською, німецькою та польською мовами, викладання яких забезпечується трьома кафедрами: англійської філології, німецької філології, української філології та суспільних дисциплін. У складі факультету функціонують також кафедри: гри на музичних інструментах та вокально-хорових дисциплін, методики викладання мистецьких дисциплін.

Професорсько-викладацький склад факультету здійснює підготовку бакалаврів і спеціалістів (вчитель англійської мови та зарубіжної літератури, вчитель німецької мови та зарубіжної літератури, вчитель української мови та літератури, вчитель музики, вчитель образотворчого мистецтва). У 2013 році відкрита магістратура за освітньо-професійною програмою «Музичне мистецтво».

Педагогічний факультет[ред.ред. код]

Декан — Врочинська Людмила Ігорівна, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри теорії та методики дошкільної освіти


Підготовка здійснюється за напрямами:

  • Соціальна педагогіка
  • Дошкільна освіта
  • Перепідготовка спеціаліста
  • Технологічна освіта

Поряд з основними спеціальностями студенти отримують кваліфікації вчителя початкових класів; практичного психолога у закладах освіти; вчителя основ інформатики, креслення, безпеки життєдіяльності, прикладної і технічної творчості.

На факультеті здійснюється підготовка фахівців за освітньо-кваліфікаційними рівнями:

  • бакалавр
  • спеціаліст
  • магістр

Контингент студентів факультету становить 829 осіб.

  • за напрямом підготовки «Дошкільна освіта» навчається 638 студентів (у тому числі, 292 — денної форми),
  • за напрямом підготовки «Соціальна педагогіка» — 57 студентів,
  • за напрямом підготовки «Перепідготовка спеціаліста» — 45 студентів (у тому числі, 25 — денної форми).
  • за напрямом підготовки «Технологічна освіта» — 476 осіб, у тому числі денної форми навчання — 213 осіб.

Факультет об'єднує три кафедри: - теорії і методики дошкільної та початкової освіти (зав. кафедри – кандидат педагогічних наук, доцент Фасолько Т.С.); - педагогіки та психології (зав. кафедри – кандидат педагогічних наук, доцент Кравець Л.М.); - теорії і методики трудового навчання та технологій (зав. кафедри – доктор педагогічних наук, доцент Курач М.С.)


Програми підготовки: Бакалавр: 012 Дошкільна освіта 231 Соціальна робота 014 Середня освіта (Технологічна освіта)

Спеціаліст: 012 Дошкільна освіта 231 Соціальна робота 014 Середня освіта (Технологічна освіта)

Магістр: 014 Середня освіта (Технологічна освіта)

Науково-педагогічні працівники факультету успішно займаються науковою та навчально-методичною роботою, забезпечують високий рівень професійних знань, умінь і навичок студентів, оволодіння ними методами й засобами виховного впливу на дітей, активно формують креативну особистість майбутнього спеціаліста як людини з інноваційним стилем мислення. Вагомим є спільний науковий та навчально-методичний доробок викладачів кафедр факультету, котрі свої багаторічні напрацювання презентують у монографіях, навчальних посібниках та методичних розробках.

До послуг студентської молоді факультету – два сучасних комп’ютерних класи, обладнані мультимедійними засобами, об’єднані в локальну мережу та підключені до загальноінститутської комп’ютерної мережі з виходом в Інтернет. Навчальні аудиторії забезпечені відео- та аудіотехнікою, що підвищує ефективність якісного сприймання та засвоєння матеріалу.

Базою для практичної підготовки студентів спеціальності «Технологічна освіта» слугують 13 навчальних майстерень (ручної та художньої обробки деревини та металу; художньої обробки лози, глини та ін.), навчальна кузня. Введено в дію нову майстерню механічної обробки деревини із сучасним деревообробним устаткуванням та кабінет технічної творчості.


Факультет фізичного виховання та біології[ред.ред. код]

Декан — Бережанський Олександр Олегович, старший викладач, кандидат наук з фізичного виховання та спорту. - теорії та методики фізичного виховання (зав. кафедри – кандидат наук з фізичного виховання та спорту, доцент Голуб В. А.);

- медико-біологічних основ фізичного виховання (зав. кафедри – кандидат біологічних наук, професор Довгань О. М.);

- біології, екології та методики їх викладання (зав. кафедри – доктор біологічних наук, професор Ільєнко М. М.).


Програми підготовки:

Бакалавр: 014 Середня освіта, предметна спеціалізація 014.11 Фізична культура 014 Середня освіта, предметна спеціалізація 014.05 Біологія

Спеціаліст: 014 Середня освіта, предметна спеціалізація 014.11 Фізична культура 014 Середня освіта, предметна спеціалізація 014.05 Біологія

Магістр: 014 Середня освіта, предметна спеціалізація 014.05 Біологія

Професорсько-викладацький склад факультету працює над підвищенням рівня якості освіти студентів, урізноманітненням форм і методів організації навчально-виховного та тренувального процесу. В основу професійної підготовки студентів покладено вивчення і впровадження у практику передового досвіду найкращих фахівців галузі.

Забезпечення навчально-виховного та тренувального процесу студентів спрямоване на набуття високої якості знань, рухових умінь і навичок з обраного фаху, вмінь застосовувати їх на практиці, організацію творчої праці, самовдосконалення. Висока ефективність наукової та навчально-методичної роботи кафедр факультету забезпечується завдяки впровадженню сучасної комп’ютерної техніки, що дає змогу інтенсифікувати навчальний процес і готувати високопрофесійних фахівців до роботи в умовах інформаційної освіти.

Факультет у своєму розпорядженні має сучасну матеріально-технічну базу: ігровий спортивний зал, спеціалізовану гімнастичну залу, тренажерну залу для занять атлетизмом та пауерліфтингом, легкоатлетичний стадіон, волейбольний майданчик, тенісний зал. Для проведення наукових досліджень та науково-польових практик із відповідних природничих дисциплін у процесі підготовки майбутніх фахівців біології використовуються навчальні та науково-дослідні лабораторії, оранжерея, навчально-дослідна станція площею 15 га, у структурі якої є навчально-дослідні земельні ділянки, аптекарський город, пасіка та виробничий відділ.

Науково-педагогічні працівники факультету працюють над формуванням здоров’язберігаючого освітнього середовища закладу, застосовуючи активні форми і методи навчання. Традиційними стали організація та проведення спортивних змагань, круглих столів, присвячених Всесвітньому дню здоров’я.


Педагогічний коледж[ред.ред. код]

У 2005 році з метою забезпечення ступеневої освіти відновив свою діяльність Кременецький педагогічний коледж у структурі Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім. Тараса Шевченка. Відповідно до ліцензії та сертифікатів про акредитацію педагогічний коледж готує молодших спеціалістів із таких спеціальностей: „Дошкільна освіта”, „Технологічна освіта”, „Музичне мистецтво*”, „Образотворче мистецтво*”, „Фізичне виховання*”.

На сьогодні більше 650 студентів отримують професійну підготовку та опановують тонкощі обраного фаху.

Приорітетним завданням педагогічного колективу коледжу є формування професійно освіченого, інтелектуально багатого та фізично досконалого студента. Предметом постійної уваги керівництва коледжу є чітка організація навчального процесу і високий рівень його методичного забезпечення.

Навчально-виховний процес здійснюють 111 педагогічних працівників. Це висококваліфіковані фахівці, більшість з яких мають досвід роботи, володіють педагогічною майстерністю і безмежно відданні справі підготовки майбутніх педагогів.

Навчально-виховний процес забезпечують як штатні педагогічні працівники коледжу, так і науково-педагогічні працівники інституту із науковими ступенями та вченими званнями. Серед викладацького складу – 7 кандидатів наук, 28 спеціалістів вищої кваліфікаційної категорії, з них педагогічні звання „викладач-методист“ мають 11 осіб, „старший викладач“ – 8 осіб. Над дисертаційними дослідженнями працюють 26 викладачів.

У навчально-виховному процесі коледжу (як структурного підрозділу) використовується матеріальна база Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту ім. Тараса Шевченка, зокрема, електронна бібліотека та центр Інтернет-ресурсів, комп’ютерні класи, майстерні та лабораторії, концертні та хореографічні зали, спортивний комплекс тощо.

Студенти коледжу залучаються до наукової, дослідницької роботи, беруть участь у студентських наукових конференціях інституту. Розроблено та втілено на практиці систему роботи, пов’язану з відродженням народних ремесел. У коледжі діє виставка творчих робіт викладачів і студентів.


У коледжі функціонує політично-дискусійний клуб, мистецькі гуртки „Палітра“ та „Натхнення“, гурток писанкарства, «Юний журналіст» (студенти-журналісти стали призерами Всеукраїнського конкурсу мультимедійних проектів «Врятувати від забуття». В навчальному закладі працює студентський експериментальний театр „Пілігрим“ (вистави „Ромео і Джульєтта“, „Енеїда“, „У неділю рано зілля копала“, „Є від кого йти, є до кого йти“).

До послуг студентів гуртки художньої самодіяльності – капела бандуристів, самодіяльний народний хор, народний художній вокальний ансамбль „Калина“, камерний хор, танцювальна студія та інші.

Студенти займаються у спортивних секціях з настільного тенісу, легкої атлетики, футболу, волейболу, гандболу, шахів, пауерліфтингу, амреслінгу, лижного спорту.


Після закінчення коледжу наші випускники отримують можливість продовжити навчання на 3-му курсі академії для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "бакалавр" за відповідним напрямом підготовки.

Підсумовуючи сказане, ми звертаємося до потенційних абітурієнтів і запрошуємо до навчання у Кременецькому педколеджі ОГПІ ім.Тараса Шевченка. Викладацький склад коледжу зробить все можливе для того, щоб наші студенти мали високий рівень знань і були конкурентноспроможними на сучасному ринку праці.

Відомі випускники[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рішення І пленарного засідання 43-ї сесії від 6 березня 2012 року // Сайт Тернопільської обласної ради
  2. Щербак Л. Пушкар Андрій Анатолійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2. — С. 159.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]