Війна на сході України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Війна на Сході України)
Перейти до: навігація, пошук
Війна на сході України
частина Російської агресії проти України (з 2014)
Map of the war in Donbass.svg
Оновлювана мапа бойових дій на Донбасі:
   Територія під контролем ДНР і ЛНР
   Територія, визволена українською армією
50°03′13″ пн. ш. 23°36′29″ сх. д. / 50.053832000° пн. ш. 23.60824600000000117° сх. д. / 50.053832000; 23.60824600000000117
Дата: від 6 квітня 2014
Місце: Україна Україна (Луганська та Донецька області)
Результат:
  • До серпня 2014 року українські сили розділили контрольовані проросійськими формуваннями території на кілька ізольованих анклавів.
  • Задіяні в середині серпня 2014 року регулярні формування російської армії завдали серію важких поразок українській армії на кордоні, під Луганськом, Іловайськом і Маріуполем, деблокувавши анклави.
  • Підписання Перших Мінських угод у вересні 2014.
  • Наступ з'єднаних російсько-терористичних військ у січні—лютому 2015 року призвів до захоплення міста Дебальцеве.
  • Підписання Других Мінських угод у лютому 2015.
  • З лютого 2015 року тривають позиційні бої на лінії зіткнення.
Сторони
Україна Україна Росія Росія
ДНР
ЛНР
Командувачі
Presidential Standard of Ukraine.svg Головнокомандувач:

Україна Петро Порошенко
(7 червня 2014 — дотепер)
Україна Олександр Турчинов
(23 лютого — 7 червня 2014)


Штандарт Міністра оборони України.svg Міністр оборони:
Україна Степан Полторак
(14 жовтня 2014 — дотепер)
Україна Валерій Гелетей
(3 липня — 14 жовтня 2014)
Україна Михайло Коваль
(до 3 липня 2014)


Штандарт НГШ ЗСУ.png Начальник ГШ:
Україна Віктор Муженко
(3 липня 2014 — дотепер)
Україна Михайло Куцин
(до 3 липня 2014)


NSDCU emblem.png Секретар РНБО:
Україна Олександр Турчинов
(15 грудня 2014 — дотепер)
Україна Андрій Парубій
(до 7 серпня 2014)


Міністр МВС:
Україна Арсен Аваков


Командувач НГУ:
Україна Микола Балан
(6 лютого 2015 — дотепер)
Україна Степан Полторак
(до 14 жовтня 2014)
Україна Сергій Кульчицький
(до 29 травня 2014)


Голова СБУ:
Україна Василь Грицак
(18 червня 2015 — дотепер)
Україна Валентин Наливайченко
(до 18 червня 2015)


Голова ДПСУ:
Україна Віктор Назаренко
(6 жовтня 2014 — дотепер)
Україна Микола Литвин
(до 6 жовтня 2014)


Інші:
Україна Дмитро Ярош
Україна Олег Куцин

Standard of the President of the Russian Federation.svg Головнокомандувач:

Росія Володимир Путін


Russian Ministry of Defence Standart.png Міністр оборони:
Росія Сергій Шойгу


Russian General Staff head Standart.png Начальник ГШ:
Росія Валерій Герасимов


War Flag of Novorussia.svg Командувачі окупаційними корпусами:
Росія ген.п-к Сергій Істраков
(з 2015)
Росія ген.л-т Андрій Сердюков
(2015 — 2016)
Росія ген.л-т Андрій Гурулєв
(осінь 2014)


War Flag of Novorussia.svg Головнокомандувач збройних сил Новоросії:
Росія Ігор Гіркін
(квітень — 14 серпня 2014)


Flag of the Donetsk People's Republic.svg Керівництво ДНР:
Україна Олександр Захарченко
(7 серпня 2014 — дотепер)
Росія Олександр Бородай
(квітень — 7 серпня 2014)


Flag of the Lugansk People's Republic (Official).svg Керівництво ЛНР:
Україна Ігор Плотницький
(14 серпня 2014 — дотепер)
Росія/Україна Валерій Болотов
(квітень 2014 — 14 серпня 2014)


Інші:
Росія Олександр Лєнцов
Росія Сергій Кузовльов
Росія Ігор Безлер
Росія Микола Козіцин
Україна Олексій Мозговий
Flag of Transnistria (state).svg Володимир Антюфеєв
Росія Арсеній Павлов
Україна Павло Дрьомов
Україна Михайло Толстих

Військові формування
ЗСУ Збройні сили

Геральдичний знак - емблема МВС України.svg МВС України

Security Service of Ukraine Emblem.svg Служба безпеки
Інші:

Medium emblem of the Armed Forces of the Russian Federation (27.01.1997-present).svg Збройні сили РФ

Emblem of the GRU.svg ГРУ РФ
FSB wide.png ФСБ РФ
War Flag of Novorussia.svg Окупаційні корпуси (з 2015)

War Flag of Novorussia.svg Проросійські бойовики (до 2015)

Інші:

Військові сили
~60000 чол.[15]
~33500 бойовиків[16]

~7000-12000 російських військових[16][17][18]

Втрати
Офіційні дані (квіт—серп 2017):
3587 загиблих
12342 поранених
Незалежні дані (серпень 2017):[19]
3645 загиблих
Сумарні втрати:
Дані ООН (серпень 2017):[20]
~3800—4800 загиблих
Незалежні дані (червень 2017):
3600—8000 загиблих[21][22]

Лише кадрові війська РФ:
Дані України (березень 2016):
1600 загиблих
Дані США (березень 2015):
400—500 загиблих

Цивільні жертви (серпень 2017):
2803+ загиблих[23]
серед них іноземне цивільне населення:
300 загиблих[24][25][26][27]

Війна на сході України або Війна на Донбасі — військовий конфлікт, розпочатий російськими загонами вторгнення у квітні 2014 року на території українського Донбасу після захоплення Росією Криму, серії проросійських виступів в Україні і проголошення «державного суверенітету» ДНР. Конфлікт має характер міжнародного[28] і став продовженням російської збройної агресії проти України. За географічним масштабом є локальним і охоплює частини Донецької і Луганської областей України.

Попри численні факти участі Збройних сил РФ та докази причетності Росії до війни, офіційно Росія не визнає факту свого вторгнення в Україну, відтак з українського боку війна розглядається як неоголошена.[29] Ряд українських політиків називає війну на сході України «гібридною війною» Росії проти України.[30][31][32] Юридично на сході України триває Антитерористична операція.[33] Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної операції й вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками.[34]

Бойові дії війни на Донбасі почалися із захоплення 12 квітня 2014 року російськими загонами, керованими офіцерами спецслужб РФ, українських міст — Слов'янська, Краматорська і Дружківки, де захопленою у відділках МВС зброєю російські диверсанти озброїли місцевих колаборантів і прийняли до своїх лав. В умовах неспротиву місцевих силових структур України, а іноді і відкритої співпраці,[35] невеликі штурмові загони російських диверсантів в наступні дні взяли під контроль Горлівку та інші міста Донеччини і Луганщини. 13 квітня 2014 року, у відповідь на вторгнення диверсійних загонів, в.о. президента України Олександр Турчинов оголосив про початок Антитерористичної операції. Перекинуті у район Слов'янська і Краматорська спецпідрозділи СБУ і Збройних сил України прийняли перший бій зранку 13 квітня у Семенівці, передмісті Слов'янська, потрапивши у засідку проросійських бойовиків, у якій загинув капітан СБУ «Альфа».

Після серії невдалих великих боїв початку травня 2014 року під Слов'янськом, де українські сили втратили 2 бойових гелікоптери Мі-24 від вогню російських ПЗРК, а також кількох засідок, керівництвом АТО було прийнято рішення поступово оточувати Слов'янськ, відрізаючи гарнізон проросійських бойовиків від постачання зброї з Росії. 11 травня 2014 року проросійськими силами було проведено «референдуми» на території деяких районів Донецької та Луганської областей, на яких було винесене питання про підтримку державної самостійності проголошених у квітні «суверенних» ДНР та ЛНР. За підрахунками організаторів «референдумів», питання було підтримане виборцями, а на думку незалежних свідків «референдуми» мали всі ознаки фіктивності.

1 червня 2014 року проросійські бойовики почали кількаденний штурм прикордонної застави у Луганську, який закінчився 4 червня виходом українського гарнізону із прикордонної застави. 2 червня 2014 року біля штабу проросійських бойовиків, що розміщувався у Луганській ОДА, сталася серія вибухів, від яких загинули й мирні жителі. 12 червня почалися поставки важкої бронетехніки з РФ: до Сніжного прибула колона танків, а через Луганськ пройшла колона систем залпового вогню «Град», які наступного дня вперше застосували у війні на Донбасі — 13 червня російські бойовики обстріляли український блокпост під Добропіллям.

20 червня 2014 року новообраний Президент України Петро Порошенко оголосив про початок десятиденного одностороннього припинення вогню, пообіцявши амністію і звільнення від кримінального переслідування усім, хто складе зброю, створення спільних підрозділів МВС для забезпечення громадського порядку, децентралізацію, узгодження губернаторів з представниками Донбасу, дострокові місцеві і парламентські вибори. Проросійські бойовики на запропоновані умови не пристали і припинення вогню не підтримали.

Після закінчення 10 днів одностороннього припинення вогню, українські сили закінчили оточення Слов'янська, змусивши угруповання російських бойовиків 5 липня відступити до Донецька. Штаб АТО почав масштабну операцію по встановленню контролю над російсько-українським кордоном, створюючи силами кількох бригад 15-кілометрову зону уздовж кордону, контрольовану збройними силами України і батальйонами територіальної оборони. Водночас українські сили почали операцію з деблокади ЛАП й оточення Луганська.

11 липня 2014 року, на фоні загрози повного блокування кордону українськими силами, російські регулярні війська почали участь у війні, завдавши зі своєї території нищівного ракетного удару українським формуванням під Зеленопіллям — селом за кілька кілометрів від російсько-українського кордону. Відтоді вся лінія українських формувань біля кордону — від Луганської області до узбережжя Азовського моря, — впродовж липня-серпня 2014 року знаходилася під систематичними артилерійськими обстрілами з території РФ, на які українські формування не відповідали. Обстріли призвели до перерізання ліній постачання українського угрупування, що перебувало в районі Ізвариного, таким чином значні українські сили опинилися в оточенні впродовж тижнів. Операцію з їх деблокади було проведено 6-7 серпня, після чого виснажені підрозділи були виведені з зони бойових дій, таким чином остаточно втративши контроль над 140 км державного кордону.

Станом на серпень 2017 року йдуть постійні локальні бої, які дещо стихли перед початком навчального року.[36] Мало не щодня в ЗМІ (українських та закордонних) є повідомлення про обстріли, поранених та вбитих. Так, станом на 30 серпня 2017 року за день був 21 обстріл зі сторони ОРДЛО[37].

Зміст

Передумови

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Цикл «Восток» // Громадське ТБ, 29 червня 2014.

Проросійські виступи

Протягом березня-травня 2014 року у багатьох містах східних, центральних та південних регіонів України відбулася серія мітингів і акцій, що отримала назву «Російська весна» (рос. «Русская весна»).[38] Причиною виступів стали події Євромайдану і процес встановлення Росією контролю над Кримом — акції проходили під російськими прапорами і проросійськими гаслами, висували широкий спектр вимог — від переходу до федеративного устрою України до закликів розділення території України і повторення «Кримського сценарію» з входженням до складу Росії. У виступах взяли участь як місцеві жителі, так і привезені з Росії активісти. Найбільші мітинги відбулися у Донецьку, Луганську, Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Запоріжжі. Акції часто переростали у сутички з проукраїнськими мітингами, що тривали у містах у той же час, і проходили під проєвропейськими гаслами та на підтримку територіальної цілісності України.[39] Так, 13 березня сталася перша смерть у подіях на сході — на проукраїнському мітингу в Донецьку було вбито його учасника Дмитра Чернявського, місцевого активіста з Донеччини.

16 березня, у день проведення Росією референдуму в Криму, у мережі з'явилося повідомлення від проросійських бойовиків про готовність почати війну при «погрозах на адресу Південного сходу» і ультиматум про виведення українських військових формувань і техніки з «їх території». Кількома днями пізніше російське ЗМІ опублікувало інтерв'ю бойовиків, які назвалися «координаційним штабом Луганської області». У ньому бойовики заявили про готовність виставити 20 тисяч озброєних чоловік і наполягали на отриманні «федеративного статусу» області і проведенні референдуму, де вирішуватиметься питання входження Луганської області до складу РФ чи можливість залишитися частиною України.[40]

18 березня 2014 року, з метою зниження соціального напруження, Прем'єр-міністр Арсеній Яценюк оприлюднив звернення до мешканців південних і східних регіонів України, у якому запевнив про незмінність статусу російської мови як регіональної, а також повідомив про намір суттєво децентралізувати владу, передавши на обласний і районний рівень широкі фінансові повноваження, а також право вирішувати питання освіти, культури, історії і героїв. Щодо зовнішньої політики, повідомив про намір відновити добрі стосунки з РФ, підкреслив односторонній характер економічних преференцій зі сторони ЄС у рамках угоди, а також про відсутність намірів вступу України до НАТО.[41][42]

На початку квітня 2014 року проросійські сили суттєво загострили ситуацію: 6 квітня ними було захоплено будівлю СБУ в Луганську, а 7 квітня відбулося «проголошення державного суверенітету» ДНР у Донецьку і ХНР — у Харкові. Після цього керівництво МВС залучило спецпризначенців вінницького «Ягуару», і зранку 8 квітня звільнило захоплений будинок ОДА у Харкові[43]. Проросійські акції не поновлювалися у Запоріжжі після «яєчної неділі» 13 квітня, коли учасників проросійського мітингу закидали яйцями місцеві запорожці[44]. Мітинги і акції продовжувалися в Одесі до початку травня, але припинилися після трагічних подій 2 травня, коли загинуло 49 чоловік з української та проросійської сторін.

Взяття під контроль державних установ проросійськими силами навесні 2014 року

Проголошення «народних республік»

Протягом 7 — 27 квітня, подібно «Кримському сценарію», було проголошено ряд «народних республік».

7 квітня учасниками зборів у Донецькій ОДА, що назвалися «народною радою», було проголошено «Донецьку народну республіку».[45] Учасники зборів зачитали тексти «декларації про суверенітет», «акту про державну самостійність», після чого звернулися до Путіна із закликом «ввести миротворчі війська», і призначили на 11 травня референдум з приводу входження до складу РФ.[46][47][48][49][50]

Депутати Донецької облради на засідання не з'явилися. Події 7 квітня у Донецьку так описує журналіст Денис Казанцев:[51][52]

«
В этот же день толпа, ночевавшая в Донецкой ОГА, провозгласила «Донецкую республику». Произошло это в захваченном зале заседаний, куда люди вошли прямо с улицы. Кто первый успел занять кресла областных депутатов, тот в итоге и голосовал за «суверенитет». [...] Так появился «парламент ДНР».
 »

— Денис Казанцев

«Харківську народну республіку» також було проголошено 7 квітня,[53][54] а спроба проголосити Одеську відбулася 22 квітня.[55] 27 квітня було проголошено «Луганську народну республіку».[56][57][58]

  • У лютому 2015 року було оприлюднено план, що був створений ще взимку 2014 року до втечі Януковича з Києва, в якому детально викладений сценарій відділення Криму Росією та ідея створення «народних республік», автором якого вважають російського олігарха Костянтина Малофєєва.[60][61]
  • Через 2 роки один з функціонерів ДНР Денис Пушилін прокоментував події 2014 року:[62]
«
Мы конечно же хотели и где-то себе рисовали, что будет такой же самый крымский сценарий. Но это был обман. Может быть самообман…
 »

— Денис Пушилін, 2016

Подібний спосіб ведення війни був охарактеризований НАТО та українськими військовиками як «гібридна війна».

Концепт Новоросії

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Путін про Новоросію. 17 квітня 2014

17 квітня 2014 року Президент РФ Володимир Путін, відповідаючи на запитання журналіста на щорічній прес-конференції, зробив заяву, що «південний схід України — це Новоросія», а «Харків, Донецьк, Луганськ, Херсон, Миколаїв та Одеса були передані до складу України радянським урядом».[63]

В подальшому ватажки проросійських формувань на Донбасі, російські медіаресурси і агітаційні матеріали систематично апелювали до карт з варіаціями поділу України і створеною на її територіях Новоросією.[64]

Перебіг подій

Озброєні АК-74 та РПГ-26 чоловіки біля міської ради Слов'янська, 14 квітня 2014

Захоплення росіянами Слов'янська та Краматорська

Близько 9 ранку 12 квітня 2014 року до будівлі Слов'янського міського управління МВС України під'їхали 2 автобуси, що доставили близько 20 добре озброєних і екіпірованих невідомих чоловіків, які захопили установу. Під час штурму бойовики використали димові шашки та сльозогінний газ, стріляли у повітря[65][66]. Метою захоплення міліцейського відділку було заволодіння вогнепальною зброєю.[67] Увечері того ж дня загін бойовиків захопив відділок МВС у сусідньому місті — Краматорську.

Уже вдень 12 квітня репортер Василь Максимов упізнав у одному з членів штурмової групи в Слов'янську учасника російської інтервенції до Криму — тоді він зі зброєю в руках забороняв репортерам зйомку. Були опубліковані його фото для порівняння в Криму та у Слов'янську.[68][69]

Станом на ранок 13 квітня диверсанти контролювали усі виїзди зі Слов'янська.[70]

Початок антитерористичної операції

13 квітня 2014 р. в.о. президента України Олександр Турчинов заявив, що для того, щоб зупинити розгул тероризму, організованого російськими спецслужбами у східних регіонах України, Рада нацбезпеки та оборони розпочинає широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України[71].

Барикади навколо Донецької обласної державної адміністрації та банери з антиукраїнськими та антизахідними гаслами, 15 квітня 2014
« Ми робили все, аби уникнути людських жертв. Але ми готові дати відсіч всім спробам вторгнення, дестабілізації та терористичним діям зі зброєю в руках. РНБО прийняла рішення розпочати широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України. Ми не дамо Росії повторити кримський сценарій у східному регіоні України.  »

— Олександр Турчинов, 13 квітня 2014

В.о. президента України Олександр Турчинов звернувся до терористів з вимогою скласти зброю до 9.00 ранку 14 квітня із гарантією незастосування проти них покарання.[72]

Спроба штурму військової частини Маріуполя

16 квітня 2014 року о 20.30 годині проросійськими бойовиками, озброєними автоматичною зброєю, гранатами та пакетами із запалювальною сумішшю було здійснено напад на військову частину у місті Маріуполь Донецької області.[73] Силами СБУ та міського управління МВС України штурм бойовиків був відбитий. В результаті протистояння загинули 3 та поранено 15 осіб, спалено автомобіль та дві будівлі.[73]

Бої під Слов'янськом

Вежа телерадіоцентру на Карачун-горі поблизу міста Слов'янськ Донецької області

17 квітня 2014 року поблизу міста Слов'янськ Донецької області силами розвідувально-диверсійних груп Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації було захоплено телерадіопередавальний центр на горі Карачун, після чого здійснено її відключення від українських телерадіоканалів та налагоджено трансляцію першого мультиплексу цифрового телебачення Російської Федерації. Через стратегічну важливість гори, її панівну висоту над містом та розташування на ній телерадіовежі, проросійськими бойовиками протягом травня—червня 2014 року неодноразово здійснювалися спроби штурму гори та регулярний її обстріл.

3 травня десантними військами Збройних сил України було відновлено контроль над телевежею на Карачуні та організовано посилене патрулювання стратегічного об'єкту.

«Зелені чоловічки»
в амплуа
«Новоросійських»
польових командирів
Александр Бородай.jpg
Олександр Бородай
генерал-майор ФСБ РФ
Росія громадянин Росії
Igor Ivanovich Strelkov Yekaterinburg3.JPG
Ігор Гіркін
полковник ГРУ ГШ ЗС РФ
Росія громадянин Росії
кличка «Стрєлок»
Igor Bezler speech on camera.jpg
Ігор Безлер
підполковник ГРУ ГШ ЗС РФ
Росія громадянин Росії
кличка «Бєс»

5 травня озброєними проросійськими бойовиками була здійснена спроба прориву з оточеного українськими силовиками міста Слов'янськ. В ході спецоперації угруповання терористів було ліквідоване, залишки злочинців повернулися у місто. В результаті протистояння загинули 4 бійці Служби безпеки та МВС України, одна людина отримала тяжкі поранення.[74]

Сутички у Маріуполі, Червоноармійську і референдуми

9 травня 2014 року кількома десятками проросійських бойовиків, озброєних снайперською, автоматичною, великокаліберною зброєю та гранатами, здійснено блокування вулиць міста та вчинено спробу захоплення міського відділення МВС України і військової частини Національної гвардії України.[75][76][77][78] Враховуючи масштабність нападу, рух громадського транспорту в місті було зупинено[79] та залучені Збройні сили України з використанням бронетехніки[80] В результаті протистояння загинули 9 та поранено 42 особи, пошкоджено мережу водопостачання, споруди Маріупольської міської ради, прокуратури, військової частини, житлові будинки, а будівля міського відділку міліції згоріла вщент.[81] Серед загиблих 1 боєць Національної гвардії України, 3 силовики територіальної оборони України «Дніпропетровськ» і «Азов» та 2 працівники Маріупольського міського відділення МВС України, у тому числі начальник Маріупольського міського управління ДАІ підполковник Віктор Саєнко та командир Дніпропетровського батальйону територіальної оборони полковник Сергій Демиденко, якому російські бойовики відрізали вуха і викололи очі.[82]

11 травня 2014 року у місті Красноармійськ Донецької області біля міської ради проросійськими бойовиками здійснений напад на правоохоронців. В результаті сутички одна людина загинула та ще одна була поранена.[83][84]

Засідка під Жовтневим

13 травня близько 30-ти проросійських бойовиків влаштували засідку на околиці села Жовтневе Слов'янського району та вчинили напад на колону українських десантників. В результаті годинного збройного протистояння загинули 7 бійців 95-ї аеромобільної бригади Збройних сил України, 9 десантників отримали поранення різного ступеня тяжкості та контузії. Після огляду території на місці засідки виявлено заздалегідь обладнані позиції, контейнери від російських гранатометів РПГ-18 «Муха», РПГ-26 «Аглень» та гільзи від снайперських гвинтівок.[85]

16 травня поблизу Краматорська проросійськими бойовиками вчинений напад на місцевий аеродром, що патрулювався українськими військовими. В результаті 20-ти хвилинного збройного бою атака проросійських бойовиків була відбита без людських втрат.[86]

18 травня проросійськими бойовиками здійснений обстріл міста Краматорськ та вчинено напад на 5 блок-постів та базовий табір Збройних сил України поблизу Слов'янська і Краматорська. Під час спецоперації зі затримки злочинців українськими військовими нейтралізовані кілька проросійських бойовиків та захоплено ПЗРК «Гром». В ході слідства з'ясувалося, що двоє із затриманих озброєних злочинців виявилися журналістами фейкового російського телеканалу «LifeNews» та видання «Известия» медіахолдингу «Ньюс-Медіа».[87][88]

29 травня російськими бойовиками поблизу Карачун-гори вчинено авіатеракт.

Напади бойовиків 22 травня

22 травня 2014 року проросійські сили здійснили два напади — біля Волновахи і Рубіжного.

Того дня приблизно о 4:30 ранку поблизу міста Волноваха Донецької області стався напад проросійських бойовиків на блокпост українських військових 51-ї механізованої бригади ЗС України. У результаті нападу проросійських бойовиків загинули 18 людей, 32 особи отримали поранення.[89][90] Того ж дня в засідку проросійських бойовиків потрапила 30-та механізована бригада Збройних сил України, яка рухалась через міст. Бойовики перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець та атакували колону. В результаті сутички загинули 3 людини, ще 5 осіб — важко поранені.

Штурм луганських прикордонників та авіаудар по будівлі ОДА

Опівночі 2 червня близько 100 членів проросійських збройних формувань здійснили штурм Луганської прикордонної бази. В ході 6-ти годинної сутички захоплено будівлю застави.[91]

2 червня вдень в місті Луганськ пролунав вибух біля Луганської обласної державної адміністрації. В результаті вибуху загинули 8 та поранено 28 осіб. Місія ОБСЄ в Україні вважає, що Луганська ОДА була обстріляна ракетами з літака.[92]

Наступ сил АТО 3 червня

3 червня українські сили здійснили наступ. Повідомлялося, що в ході антитерористичної операції була повністю очищена від терористів північ Донецької області — знищено опорні пункти і військові табори бойовиків, захоплений їх укріплений район у населеному пункті Семенівка під Слов'янськом, встановлено контроль над містом Лиман.[93]

Напади на прикордонні застави на кордоні України з Росією

5 червня група озброєних російських бойовиків перетнула кордон та вчинила напад на прикордонний пункт пропуску Маринівка з боку Російської Федерації. До прикордонників було направлено підмогу, вилетіла бойова авіація. В ході операції по проросійським терористичним угрупуванням, які намагалися прорватись в Україну, завдано два нищівні авіаудари, в результаті чого нейтралізовані 15 бойовиків, знищено їх БТР, автомобіль «Урал-375Д» та два автомобілі КамАЗ.[94] Частина бойовиків утекла назад на територію Росії, інша частина — закріпилася в місті Сніжне Донецької області та створила укріплений пункт на висоті Савур-Могила для стеження за діями українських сил і коригування артилерійських обстрілів.

Зважаючи на необхідність відновлення контролю над державним кордоном України, з метою припинити неконтрольований рух людей з боку Російської Федерації та надалі унеможливити потрапляння на територію України військової техніки, того ж дня Кабінетом Міністрів України прийнято рішення про закриття восьми прикордонних пунктів пропуску та протягом наступних днів організована посилена охорона стратегічних об'єктів та патрулювання автошляхів на державному кордоні України в Донецькій і Луганській областях, особливо на проміжку УспенкаМаринівкаДяковеЗеленопілляДовжанський прикордонниками, нацгвардійцями та українськими військовими.[95]

12 червня силами Національної гвардії та Збройних сил України здійснено блокування колон військової техніки[96][97] і російських бойовиків у південно-східній частині Амвросіївського та на півдні Шахтарського районів. У ході операції також була здійснена спроба відновлення контролю над курганом Савур-Могила, стратегічна важливість якого пов'язана з можливістю відстеження прилеглої території радіусом 30-40 кілометрів та значної ділянки кордону України з Російською Федерацією. В результаті збройного протистояння загинули 3 та поранено 12 військовослужбовців 79-ї окремої Миколаївської аеромобільної бригади і 3 полку спецпризначення ЗС України.[98][99][100]

В ніч на 17 червня до міста Сніжного Донецької області проросійськими бойовиками здійснено черговий перегін військового озброєння з Російської Федерації, у видовій структурі якого налічувалися танки, бронетранспортери, протитанкові ракетні комплекси, зенітні артустановки, великокаліберні кулемети та міномети. В ході контрабанди зброї, неподалік села Олексіївське Амвросіївського району Донецької області проросійськими бойовиками вчинений напад на підрозділ прикордонної охорони Збройних сил України. Внаслідок отриманих поранень загинув солдат.[101][102][103]

Звільнення Маріуполя

13 червня о 4:50 ранку із залученням бійців Національної гвардії України, МВС України та територіальної оборони України «Азов» і «Дніпро-1» розпочата антитерористична операція по тотальній ліквідації терористичних осередків проросійських злочинців в місті Маріуполь.[104][105][106] В ході операції силовими органами України були знищені опорні пункти проросійських бойовиків, ліквідована їхня військова техніка, нейтралізовані самі зловмисники та відновлено контроль над усіма незаконно захопленими спорудами міста.[105][107]

14 червня у центрі міста, в районі заводу «Азовсталь», проросійськими бойовиками із засідки зі снайперської, автоматичної та великокаліберної зброї здійснений обстріл колони автомобілів Державної прикордонної служби. Загинули 5 прикордонників, ще 7 осіб отримали поранення.[108]

Бій під Металістом 17 червня

17 червня в районі селища Металіст (Слов'яносербський район), в 10 кілометрах від Луганська, проросійськими бойовиками із засідки перехресним вогнем із великокаліберної зброї було атаковано колону військових Збройних сил України, що рухалась до блок-поста на околиці населеного пункту. В ході 20-ти годинної сутички загинули 16 військовослужбовців 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади, 80-ї окремої аеромобільної бригади 13-го армійського корпусу Збройних сил України та батальйону територіальної оборони України «Айдар». Опівдні наступного дня силами АТО за підкріпленням окремих підрозділів Національної гвардії України територія селища була повністю очищена від проросійських бойовиків, знищено кілька їх блок-постів та дві амфібії. В ході боїв загинули 2 журналісти з Російської Федерації, які нелегально перетнули українсько-російський кордон та були в складі проросійських бойовиків.[109][110][111][112]

18 червня біля селища міського типу Станиця Луганська проросійськими бойовиками були обстріляні підрозділи Збройних сил України. В ході збройного протистояння російськими найманцями був оточений та пошкоджений український танк Т-64Б. Два чоловіка екіпажу загинули, відірвавши гранату у середині танку. 21 серпня селище було звільнене від бойовиків[113][114].

Визволення Красного Лиману

19 червня Збройними силами України знищені укріплення російських бойовиків в південній частині Краснолиманського району (в місті Сіверськ, смт Ямпіль і Зарічне, селі Закітне та залишків в місті Красний Лиман).[115] В ході облави частину бандформування злочинців було затримано та притягнено до кримінальної відповідальності. Однак більшість російських бойовиків передислокувалася до міста Слов'янськ. В результаті операції загинули 16 військовослужбовців 24-ї механізованої, 25-ї повітряно-десантної та 95-ї аеромобільної бригад Збройних сил України.

Одностороннє припинення вогню (20—30 червня 2014 року)

20 червня 2014 року Петро Порошенко віддав наказ силам АТО з 22:00 п'ятниці 20 червня  по 10:00 четверга 27 червня 2014 року в односторонньому порядку припинити бойові дії на окупованих терористами територіях України та закликав бойовиків до участі в переговорах з метою мирного врегулювання інциденту на Донбасі.[116]

«
План мирного врегулювання ситуації на сході України
  1. Гарантії безпеки для всіх учасників переговорів.
  2. Звільнення від кримінальної відповідальності тих, хто склав зброю і не здійснив тяжких злочинів.
  3. Звільнення заручників.
  4. Створення 10-кілометрової буферної зони на українсько-російському державному кордоні і виведення незаконних збройних формувань.
  5. Гарантований коридор для виходу російських і українських найманців.
  6. Роззброєння.
  7. Створення в структурі МВС підрозділів для здійснення спільного патрулювання.
  8. Звільнення незаконно утримуваних адміністративних будівель в Донецькій і Луганській областях.
  9. Відновлення діяльності місцевих органів влади.
  10. Поновлення центрального теле- і радіомовлення у Донецькій і Луганській областях.
  11. Децентралізація влади (шляхом обрання виконкомів, захист російської мови — проект змін до Конституції).
  12. Узгодження губернаторів до виборів з представниками Донбасу (за умови погодження єдиної кандидатури, при розбіжності — рішення приймає президент).
  13. Дострокові місцеві і парламентські вибори.
  14. Програма створення робочих місць у регіоні.
  15. Відновлення об'єктів промисловості та соціальної інфраструктури
 »

— П. О. Порошенко, м. Святогорськ, 20 червня 2014

Одночасно з припиненням вогню відбувались переговори на рівні Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України.

24 червня російськими бойовиками поблизу Карачун-гори вчинено авіатеракт.

В ніч з 26 червня на 27 червня поблизу Слов'янська в районі селища Мирне проросійськими бойовиками із застосуванням мінометів і 8 танків здійснений штурм блок-посту Збройних сил України. Один танк та один міномет українськими військовими були знищені, ще один ворожий танк захоплений, 4 українські БТР зазнали ушкоджень. Внаслідок нападу загинули 5 десантників ВДВ ЗС України та 1 боєць Національної гвардії України, 5 осіб отримали поранення.[117][118]

Літня кампанія (1 липня — 5 вересня 2014 року)

Хід звільнення території України від осередків терористів протягом 1 липня — 5 вересня 2014 року

Враховуючи позицію російського керівництва з нехтування домовленостей тристоронньої Контактної групи з мирного врегулювання ситуації в Донецькій і Луганській областях та продовження просування проросійського військового контингенту в глиб території України, 02014-07-01 1 липня 2014 року силовими структурами України розпочата повномасштабна військова операція з активного контрнаступу на всій лінії фронту та тотальної ізоляції зони конфлікту від військового забезпечення з боку Російської Федерації.[119]

Станом на 4 липня українськими військовими з початку антитерористичної операції було звільнено 17 населених пунктів, а під контролем урядових сил знаходилось 23 з 36 районів Донецької (13 з 18) та Луганської (10 з 18) областей[120].

Донецька область

Визволення Слов'янська та Краматорської агломерації
Мапа боїв за Краматорську агломерацію 1—5 липня 2014 року
     Україна
     Територія, яку займали проросійські
      бойовики 1—4 липня 2014 року
     Територія, окупована проросійськими
      бойовиками станом на 5 липня 2014
 Наступ українських військових
      1—5 липня 2014 року
 Відступ проросійських бойовиків
      5 липня 2014 року

1 липня 2014 року, в результаті поновлення активної фази Антитерористичної операції, військовими силами України розпочато знешкодження російських збройних формувань в населених пунктах Краматорської агломерації та відновлена воєнна блокада головного оперативного військового табору російських бойовиків Сектору «Б» в місті Слов'янськ. Протягом дня в північній частині Слов'янського району, неподалік від Слов'янська українськими силовиками знищено тренувальний табір та нейтралізовано близько 250 російських бойовиків (майже 70 відсотків з яких — чеченці), а вже 2 липня відновлено контроль над смт Райгородок та селами Різниківка і Рай-Олександрівка. Протягом 3—4 липня Збройними силами України здійснено знешкодження близько 200 проросійських бойовиків, знищено їх опорні пункти і склади боєприпасів в місті Миколаївка та взято під контроль саме місто й автошлях E40М03 в східній околиці Слов'янська, унеможливлюючи таким чином проникнення бойовиків зі зброєю на захід, північ та схід.

Поступово в лавах російських бойовиків на підґрунті безрезультатного адміністрування та фінансових проблем посилюються панічні настрої й загострюються внутрішні конфлікти. Протягом 1—4 липня бойовики масово дезертують в напрямку Донецька, інша їх частина — на деякий час самоорганізовуються в місті Слов'янськ, однак вже 5 липня теж тікають через Краматорськ, Дружківку і Костянтинівку до Донецька та Горлівки, мінуючи та підриваючи за собою залізничне полотно й автомобільні мости.

Упродовж 5 — 7 липня силами військовослужбовців Збройних Сил України здійснено остаточне звільнення Артемівського, Мар'їнського і Слов'янського районів Донецької області від залишків чеченських найманців, які залишилися прикривати відхід російських бойовиків; завершено демілітаризаційні й інженерні роботи з розмінування інфраструктурних об'єктів, демонтації фортифікаційних укріплень, ліквідації зброї й боєприпасів, та розпочато місію з адаптації регіону до мирного життя.

Луганська область

Визволення Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації

19 липня 2014 року силами Національної гвардії та Збройних сил України розпочато спільну операцію зі звільнення стратегічно важливого транспортного вузла Лисичансько-Сєвєродонецької агломерації. Упродовж двох днів силовими структурами України розгорнуті вогневі позиції у передмістях Попасної, Рубіжного і Сєвєродонецька, а вже 21 липня — одночасно з трьох боків розпочато військову атаку по замкненим у кільце проросійським бойовикам в окупованих населених пунктах агломерації. Попри потужний опір, чинений професійно підготовленими проросійськими спецпризначенцями, активне використання бойовиками житлової інфраструктури як щита, а вузьких ділянок транспортних комунікацій міста (головним чином мостів через річку Сіверський Донець і її приток) та багатоквартирних будинків як вогневих точок для здійснення обстрілів, 22 липня українськими військовими успішно знешкоджено противника та з мінімальними руйнуваннями відновлено контроль над Кремінним, Попасним, Рубіжним і Сєвєродонецьком, а наступного дня — над Новодружеським, Привіллям, та зайнято північні райони міста Лисичанська. З початком бойових дій у Лисичанську, подібно подіям під Слов'янськом, активізовуються панічні спроби втечі з оточеного міста бойовиків на бронетехніці, в супроводі шквального вогню з власних РСЗВ «Град» по міським житловим кварталам та одночасним знищенням мостів і шляхопроводів на своєму шляху. 24 липня зведеними підрозділами Національної Гвардії та Збройних Сил України нанесено остаточний нищівний удар по сконцентрованим залишкам проросійських бойовиків, в результаті чого у вечері того ж дня місто було повністю звільнено від озброєних іноземців та відновлено контроль над усіма незаконно захопленими міськими спорудами[121], а завдяки створеному навколо міста вогневому мішку, ворожа техніка та близько 35 озброєних осіб, здебільшого кавказької національності, — нейтралізовані.

Докладніше: Бої за Лисичанськ
Облога Луганська

2 липня бої точилися на околицях Луганська, а в самому місті відбувалося переміщення терористів з військовою технікою, та заняття позицій, зокрема, позицій для обстрілу з ПЗРК у різних районах міста[122]. 3 липня бої точилися на краю Луганська, удари по бойовиках наносились з м. Олександрівська, селища Металіст, які знаходились під контролем українських військових, а також з району Станиці Луганської[123]. Ввечері 4 липня бойовики обстрілювали східний район Луганська Велика Вергунка та смт Станиця Луганська, розмістивши бойову техніку у житлових районах міста[124].

3 липня українські військові продовжували вести бої за м. Краснодон[123].

Бої на українсько-російському кордоні

4 липня 2014 року блокпост українських десантників поблизу с. Дякове Антрацитівського району на Луганщині був атакований безпілотним апаратом, з якого скинуто гранату[125].

Зеленопілля

У ніч 10-11 липня 2014 р. коло українського населеного пункту Зеленопілля з Росії міста Гуково та Куйбишево був обстріляний з реактивної системи залпового вогню «Град» базовий табір тактичної групи «КОРДОН» ЗСУ, НГУ, ДПСУ (в яку входили 24-та механізована, 72-га механізована та 79-та аеромобільна бригади). У населений пункт Пологи Запорізької області (основний військовий морг) були відправлені тіла загиблих українських військовослужбовців[126][127].

Савур-могила

28 липня 2014 року ЗСУ спільно з бійцями Нацгвардії у рамках АТО у Донецькій області проти російських найманців та так званого «ополчення Донбасу» взяли під контроль населений пункт Саурівка та стратегічно важливу висоту — курган Савур-Могила.[128]

Савур-Могила є стратегічною висотою на кордоні Луганської й Донецької областей України та Ростовської області Росії, з якої терористи обстрілювали українських військових та ряд населених пунктів, зокрема, Маринівку, що знаходиться поряд з пунктом пропуску через державний кордон «Маринівка».

Збиття Боїнга 777

Malaysia Airlines Flight 17 crash site.png
Мапа катастрофи літака Malaysia Airlines[129]
 Маршрут рейсу MH17
     Орієнтовна зона запуску ракети (320км2)
     Територія, яку займали проросійські бойовики
в день авіакатастрофи (17 липня 2014)
     Російська Федерація

17 липня 2014 року в підконтрольній зоні терористичній організації «ДНР» між селами Грабове та Розсипне Шахтарського району Донецької області України був збитий пасажирський літак Boeing 777 авіакомпанії Malaysia Airlines, що виконував рейс «MH17» Амстердам — Куала-Лумпур. В результаті теракту загинули 298 осіб — громадяни Нідерландів, Малайзії та ще 16 країн.[130] За підсумками розслідувань, здійснених протягом липня-вересня 2014 року представниками Ради безпеки Нідерландів та ряду міжнародних організацій було виявлено, що причиною падіння літака стало його ураження боєголовкою моделі 9Н314М ракети класу «земля-повітря» серії 9M38, якими оснащуються зенітно-ракетні комплекси «Бук».

Російські засоби масової інформації, всупереч результатам розслідувань, спробували перекласти провину за збиття літака на українських військових. Тим не менше, теракт став безпосередньою причиною міжнародної економічної ізоляції Російської Федерації від цивілізованого світу, яку проголосили 41 країна та ряд міжнародних організацій та спричинив третю хвилю санкцій проти окремих секторів економіки та посилив обмеження на співробітництво і технологічне забезпечення Російської Федерації.[131][132]

Іловайський котел

Докладніше: Бої за Іловайськ

Починаючи з середини серпня 2014 року, наступальні дії українських силовиків в районі Іловайська поступово припиняються у зв'язку з нестачею сил для остаточного взяття міста.

У ніч з 23 на 24 серпня з Росії на територію України в районі Амвросіївки зайшло 4 батальйонно-тактичних групи Збройних сил РФ[133], сформованих на основі підрозділів 6 ОТБр, 8 ОМСБр, 31 ОДШБр, 331 ПДП та ін., які взяли в оточення угруповання українських сил в районі Іловайська.

24-28 серпня точилися запеклі бої, поки російські війська окопувалися на позиціях, укріплюючи кільце. За ці дні українські підрозділи змогли взяти у полон 13 військовослужбовців РФ, захопити новітній російський танк Т-72Б3 та розбити колону 8 ОМСБр.[134]

27 серпня відбулася спроба деблокувати зовні українські формування, оточені під Іловайськом, силами ротно-тактичної групи 92 ОМБр та роти 42 БТрО, але їх колони в ніч з 27 на 28 зазнали артилерійського обстрілу і втратили боєздатність.

Зранку 29 серпня почався вихід українських військ з-під Іловайська по попередньо обговореному з російською стороною маршруту зі спробою прориву. Російські війська відкрили шквальний вогонь по українським колонам. Близько опівдня, для забезпечення прориву українських військ, було задіяно дві пари штурмовиків Су-25. Один з літаків було збито під час повернення на аеродром базування по зворотньому маршруту в районі Старобешеве. Українські війська встигли підбити щонайменше кілька танків 21 ОМСБр, а бійці батальйону «Донбас» змогли взяти в полон ще 4-х військовослужбовців РФ і підбити кілька танків 6-ї танкової бригади РФ. Під час виходу загинуло понад 500 українських бійців, сотні були поранені та захоплені у полон.[135]

Наступ на Маріуполь 2014

Докладніше: Оборона Маріуполя

Перші Мінські угоди

Докладніше: Мінський протокол

Збройне протистояння на лінії розмежування (6 вересня 2014 року — 13 січня 2015 року)

Водночас, бойовики та російські війська продовжували щоденні обстріли позицій українських військових на різних ділянках фронту. Загальна кількість порушень військами Росії і бойовиків режиму тимчасового припинення вогню з моменту підписання Мінських домовленостей наприкінці жовтня перевищила 2 тисячі[136], на початку листопада наблизилось до 2400[137]. Станом на 18 листопада кількість обстрілів бойовиками українських позицій перевищила 3 тисячі[138], а на 24 листопада склала 3412 разів.[139]

Бої за 32-й блокпост

З жовтня з'явилися повідомлення, що український блокпост № 32, розташований на перехресті на «Бахмутській трасі» Р66(Т 1303) неподалік села Сміле, був заблокований від постачання води і провізії. Українське командування організовувало декілька спроб прориву до 32-го блокпосту, залучивши підрозділи 24-ї бригади, НГУ та десантників, проте майже кожна спроба завершувалася втратами бійців і техніки — відомо про щонайменше 16 загиблих та 17 одиниць втраченої бронетехніки. В результаті блокування, в останніх числах жовтня практично половина особового складу 32-го блокпосту не могла долучатися до боїв через захворювання та знесилення. 27 жовтня українські війська по домовленості залишили 32-й блокпост.

Російський наступ (13 січня — лютий 2015 року)

Оборона Донецького аеропорту

Мапа міжнародного аеропорту «Донецьк» імені Сергія Прокоф'єва

Активний наступ на Донецький аеропорт бойовики поновили 15 січня 2015. Про наміри захопити аеропорт заявив ватажок ДНР Олександр Захарченко. На той час захисники аеропорту утримували другий поверх будівлі нового терміналу, а перший і третій контролювалися проросійськими бойовиками.[140] 18 січня українська танкова група, у спробі ускладнити сполучення бойовиків з Донецьким аеропортом, пройшла через селище Спартак і атакувала позиції бойовиків під Путилівським мостом, знищивши чотири танки супротивника під ним і зруйнувавши сам міст. У цих боях з чотирьох українських танків повернувся один.[141] Ситуація значно погіршилася 19 січня після того, як бойовикам вдалося підірвати частину перекриття другого поверху. Внаслідок вибуху у захисників аеропорту були загиблі, поранені і контужені. Того ж дня густий туман та заглушення супротивником засобів радіозв'язку не дали змоги всім силам підкріплення вийти до нового терміналу аеропорту, де тримали оборону українські бійці — в результаті штурму бойовиків оборонці аеропорту понесли втрати загиблими, частина потрапила до полону.[140] До 22 січня українські військові змушені були залишити об'єкт. За підрахунками військового експерта Олександра Кривоносова за весь період перебування українських військових в донецькому аеропорту загинуло понад 200 осіб, а поранено — понад 500[142].

Дебальцеве

Мапа боїв за Дебальцеве після Мінського саміту 12 лютого 2015 року
     Україна
     Територія, яку займали проросійські
      бойовики 12 лютого 2015 року
     Територія, яку зайняли проросійські
      бойовики 12—17 лютого 2015 року
 Наступ проросійських бойовиків
      12—17 лютого 2015 року
 Виведення українських військових
      18 лютого 2015
Докладніше: Бої за Дебальцеве

Другі Мінські угоди

Докладніше: Мінська угода (2015)

Позиційні бої (18 лютого 2015 року — дотепер)

Захоплення у полон диверсантів ГРУ

16 травня 2015 року поблизу м. Щастя на Луганщині українськими військовими були захоплені у полон військовослужбовці 3-ї бригади спецпризначення ГРУ РФ Олександр Александров і Євген Єрофеєв під час виконання військового завдання. Під час допитів згодом Євген Єрофєєв повідомив, що є громадянином Росії, проживає в Тольятті, є військовослужбовцем РФ. «Моє військове звання капітан, посада — командир групи. Служу у 3-й окремій гвардійській бригаді, місце дислокації — місто Тольятті», — сказав він. На територію України він прибув на початку квітня 2015 року у складі другого загону третьої гвардійської бригади спеціального призначення. За його словами, загін російських військових, в завдання якого входило ведення розвідки спостереженням за переднім краєм, розташовується в окупованому бойовиками Луганську. Склад загону: три роти по чотири групи. Група російських військових, в яку входив Єрофєєв, складалася з: командира групи, заступника командуючого групи, 2 командирів відділення, 2 снайперів, 2 кулеметників, 2 саперів, 2 розвідників і 2 старших розвідників. Всі є громадянами Російської Федерації.[143] У свою чергу розвідник-санітар Олександр Александров назвав прізвища всіх членів групи. Він також заявив, що є діючим російським військовим, проходить військову службу у військовій частині 21208, третя гвардійська окрема бригада спеціального призначення, що перебуває при місті Тольятті. «Ми зайшли на територію України 26 березня 2015. Зайшли в складі другого батальйону в кількості 220 людей» — повідомив Александров.[144]

Наступ на Мар'їнку 2015

Докладніше: Бої за Мар'їнку

Полон майора РФ

25 липня 2015 року українські військовики затримали «КамАЗ» з боєприпасами, який заїхав на контрольний пост з території тимчасово непідконтрольній Україні. У вантажівці був кадровий військовослужбовець збройних сил РФ — майор Старков Володимир Олександрович. За свідченнями Старкова, на Донбасі у складі незаконних збройних формуваннях діють близько 2 тисяч так званих «радників» із числа кадрових військових збройних сил РФ.[145]

Бої на Світлодарській дузі

Бої за Авдіївку

Докладніше: Бої за Авдіївку

Жолобок

Станом на червень 2017 року, у зоні АТО знаходилися 34 тисячі бійців Збройних сил України.[146]

Спроби мирного врегулювання

Учасники Мінського саміту за столом попередніх переговорів у розширеному форматі

Моніторингова місія ОБСЄ

З метою збору фактів інцидентів у сфері безпеки України та міжнародного суспільного висвітлення даної інформації, 21 березня 2014 року Постійною радою Організації з безпеки і співробітництва в Європі ухвалено рішення щодо направлення в Україну Спеціальної моніторингової місії міжнародних спостерігачів терміном на 6 місяців. Улітку того ж року в результаті трансформації окремих терористичних актів у системні та масові бойові дії зі застосуванням військової техніки, мандат цієї місії був продовжений до 31 березня 2016 року, а чисельність збільшена до 500 осіб, з яких близько 350 спостерігачів направлено в епіцентр глобального конфлікту — до Донецької та Луганської областей.[147]

Мінський протокол

Докладніше: Мінський протокол
Мапа лінії розмежування та буферної зони згідно з Мінською угодою[148]  Границя контролю України
 Границя окупації проросійськими
      бойовиками
 Граничні межі 30 км буферної зони для
      артилерії калібром > 100 мм
     Територія, яку займали проросійські
      бойовики 19 вересня 2014 року

5 вересня 2014 року в Мінську в будівлі «Президент-готель» відбулася третя зустріч Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України, в ході якої сторонами конфлікту узгоджено виконання «Плану мирного врегулювання ситуації на сході України» П. О. Порошенка, з урахуванням ініціатив президента Російської Федерації В. В. Путіна. Дія угоди набрала чинності в той же день о 19:00 (UTC+2)[149][150][151][152].

Починаючи з вересня 2014 року розпочала роботу робоча група спільного Центру з контролю і координації питань припинення вогню і поетапної стабілізації лінії розмежування сторін на Сході України, до складу якої увійшли представники української сторони, моніторингова група ОБСЄ і 76 військовослужбовців ЗС РФ на чолі з заступником головнокомандувача Сухопутних військ РФ генерал-лейтенантом Ленцовым А. В.[148]

20 вересня 2014 року рішенням четвертого засідання Контактної групи затверджений Меморандум щодо двостороннього припинення застосування зброї, який тлумачив шляхи імплементації 1 пункту рішення протоколу[153]. Меморандум передбачав: загальне припинення застосування зброї; зупинка військових формувань сторін на лінії зіткнення станом на 19 вересня; відведення засобів ураження калібром понад 100 міліметрів від лінії зіткнення на відстані не менше 15 кілометрів з кожної сторони; заборону на розміщення важких озброєнь і важкої техніки в районі, обмеженому певними населеними пунктами; заборону на польоти авіації та іноземних літальних апаратів, крім апаратів ОБСЄ; виведення іноземних найманців із зони конфлікту.

З моменту укладання Меморандуму над її виконанням фактично працювала лише українська сторона. Верхівка Російської Федерації та керовані нею бойовики взяті на себе зобов'язання саботували.

Угода про виведення зброї на сході Україні

29 вересня 2015 року сторонами Контактної групи з мирного врегулювання ситуації на сході України підготовлена «Угода про виведення зброї в Східній Україні».[154][155]

2 жовтня 2015 року у Парижі в ході четвертої зустрічі лідерів держав у нормандському форматі УкраїнаНімеччинаФранціяРосія обговорено шляхи реалізації Угоди та узгоджено ряд питань, що включали: відведення озброєнь калібром понад 100 мм; розмінування окремих територій; розширення мандату гуманітарних та миротворчих місій; звільнення українських заручників; проведення місцевих виборів згідно з чинним законодавством України тощо[156] Питання щодо суверенітету України над Автономною Республікою Крим не були вирішені.

Протягом 319 жовтня 2015 року Збройними силами України реалізований перший етап Угоди з відведення зброї у секторі «Північ», який охоплює частину території Луганської області: 36 жовтня відтягнуті танки, 911 жовтня — артилерійські гармати та міномети.[157][158][159][160]

20 жовтня 2015 року Збройними силами України розпочатий другий етап угоди з відтягнення озброєнь у секторі «Південь», що охоплює Донецьку область та західну частину Луганської області, і має протривати 24 дні.

Відведення зброї проросійськими бойовиками розпочате 18 жовтня 2015 року.

Моніторинговий проект «Прифронтова інспекція»

Проект громадської організації «Фундація.101»[161] за сприяння Уповноваженого Верховної ради України з прав людини[162] та Донецької обласної військово-цивільної адміністрації[163].

Проект являє собою щоденний моніторинг контрольних пунктів в'їзду-виїзду на лінії зіткнення у Донецькій області на предмет дотримання прав людини, а також щодо виконання органами державної влади вимог «Тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей».

Проект триває з вересня 2015 року на КПВВ «Зайцеве» та «Новотроїцьке».

Зміна прикордонно-митного контролю України на кордоні з Російською Федерацією

5 червня 2014 було закрито вісім пунктів пропуску на кордоні з Росією.[164]

20 лютого 2015 року Кабмін розпорядився закрити 23 пункти пропуску на кордоні з Росією.[165]

Станом на вересень 2016 працює 31 пункт пропуску на кордоні з Російською Федерацією.[166]

Наслідки

Людські жертви

Втрати українських військових сил за місяцями війни

Станом на серпень 2017 року, за даними ООН, з початку конфлікту на Донбасі у квітні 2014 року зафіксовано 10225 вбитих і 24541 поранених осіб в результаті бойових дій. Це число включає українських військовослужбовців, членів проросійських збройних груп, і цивільне населення.[23]

Першою відомою смертю від бойових дій на сході України є загибель капітана СБУ Геннадія Біліченка 13 квітня 2014 року неподалік Семенівки під Слов'янськом, що у складі загону антитерористичного спецпідрозділу «Альфа» був направлений до захопленого напередодні штурмовою групою Ігоря Гіркіна Слов'янська. Першою відомою цивільною жертвою у війні на Донбасі є Володимир Рибак, депутат горлівської міськради, що був викрадений 17 квітня 2014 року, і знайдений страченим 19 квітня. Ймовірна дата смерті — 18 квітня.

Станом на квітень—серпень 2017 року, усі українські силові структури (ЗСУ, НГУ, МВС, СБУ, прикордонники та ін.) втратили 3587 осіб загиблими у зоні конфлікту: з них 2652 є бойовими втратами,[167] а 935 — небойовими.[168] Станом на 28 жовтня 2017 року, за даними Генерального штабу ЗСУ, бойові втрати Збройних сил України становили 2 333 загиблих і 8 377 поранених.[169]

Цивільні втрати на серпень 2017 року становили 2803 чоловік, включно із загиблими у збитому літаку рейсу MH17.[23]

Українська влада оцінює кількість загиблих російських військовослужбовців у 1 600 чоловік — таку цифру назвав представник СБУ у березні 2016 року.[170] За даними Держдепартаменту США, станом на березень 2015 року загинуло 400—500 російських кадрових військових.[171]

В інтерв'ю від 19 червня 2017 року голова місії ООН Фіона Фрейзер повідомила, що ООН веде підрахунок усіх жертв конфлікту: українських військовослужбовців, цивільне населення, і членів проросійських збройних груп. Фіона Фрейзер наголосила, що ця цифра, яка на момент інтерв'ю складала 10090 осіб, є лише їх оцінкою, причому заниженою. Ця цифра будується на основі офіційних даних, які ООН отримує від органів української влади, а також інформації від членів озброєних груп і їх речників. Місія ООН документує втрати серед цивільного населення. Сумарна цифра отримується як зведені разом усі попередні дані.[172] Із врахуванням загальних озвучених ООН людських втрат, кількості загиблих у зоні конфлікту військовослужбовців з усіх відомств України і цивільних громадян, сумарне число втрат російських військових і проросійських збройних структур (окупаційних корпусів та збройних угруповань) станом на літо 2017 року можна оцінити у ~3800—4800 загиблих.

Біженці

Густина внутрішньо переміщених осіб до місцевого населення по областях станом на грудень 2014

З початком бойових дій мирні жителі почали полишати домівки у зоні бойових дій та окупованих проросійськими бойовиками територій, рятуючи життя своє та своїх близьких.

У березні 2015 року загальне число осіб, що покинули свої домівки становило майже 2 млн чоловік, з яких число внутрішньо переміщених осіб всередині України сягнуло 1 мільйона 177 тисяч чоловік, а за кордоном налічувалося понад 760 тисяч біженців.[173]

20 лютого 2017 року Міністерство закордонних справ України оприлюднило заяву, згідно з якою від початку збройної агресії Росії проти України майже 1 млн. 800 тис. стали внутрішньо переміщеними особами.[174]

За даними міжнародної організації «Міжнародна ініціатива з розвитку дітей», Україна на 2016 рік входить до ТОП-10 країн світу за кількістю переселенців.[175]

Полонені та зниклі безвісти

Станом на 7 вересня 2017 року протягом збройного конфлікту на Донбасі з полону бойовиків було звільнено 3 138 осіб. У заручниках на окупованих територіях Донецької і Луганської областей перебуває 144 особи та вважаються зниклими безвісти 410 осіб.[176] Також 44 українці утримуються в Росії та окупованому Криму.[177]

Порушення прав людини

13 квітня — у першу ж добу після прибуття до Слов'янська, російськими бойовиками були викрадені і відправлені «на підвал» охоронці полтавської приватної фірми «Явір-2000», а автомобіль, що був відправлений «Явором» на пошук викрадених, був обстріляний неподалік Семенівки, — у водія влучило 5 куль, одна з яких — у хребет.

У захопленому Слов'янську, Донецьку та інших містах проросійські бойовики затримували і ув'язнювали громадських активістів, українських кореспондентів і посадовців, осіб, що виявляли проукраїнську позицію або видавалися джерелом наживи, сповідували неприйнятну з точки зору бойовиків віру чи видавалися просто підозрілими. Тільки за перший тиждень з 13 до 22 квітня було викрадено щонайменше 4 журналісти, дані про ще трьох були непідтверджені.[178] Потерпілі, що побували «на підвалі» свідчили про камери тортур, що були обладнані у підвалах штабів та баз бойовиків.[179][180] Кількість утримуваних вже у перший місяць рахувалася на сотні осіб.

З розгортанням збройного протистояння до рук сепаратистів стали потрапляти військовослужбовці, добровольці й волонтери, які забезпечували армію. Кількість полонених значно зросла після серії поразок української армії у літніх боях за кордон, іловайському котлі та інших точках. Проросійські бойовики проводили «паради полонених» на вулицях міст — такі випадки гостро засуджувалися правозахисниками, як порушення прав військовополонених. Були випадки, коли бойовики брали у полон родичів, які на свій ризик везли викуп за своїх полонених.

На території східної України, окупованої проросійськими військами зафіксовано щонайменше 26 пунктів, в яких розміщуються концтабори та місця масового поховання людей. Проти полонених бойовиками широко застосовуються жорстокі тортури, а з їх родичів за звільнення вимагаються грошові викупи, які в залежності від статків родин варіюються від 5 000 до 50 000 доларів США. Ув'язненні активно використовуються на каторжних роботах з будівництва фортифікаційних укріплень та вивезення майна підприємств України в Російську Федерацію.[181][182][183][184] За результатами пошукових операцій, у місцях колишнього розташування польових таборів проросійських бойовиків виявлено велику кількість братських могил, тіла в яких з чіткими ознаками тортур. Частину небіжчиків неможливо ідентифікувати внаслідок нелюдського спотворення.[185][186]

Економічні наслідки

Станом на жовтень 2015 р., на території Донецької області, підконтрольної українській владі, від початку військових дій було зруйновано і пошкоджено понад 9,2 тис. житлових будинків та об'єктів інфраструктури. Попередня розрахункова сума збитку оцінюється в 3 млрд гривень.[187]

Окрім втрат, понесених Росією через розрив економічних зв'язків з Україною та неочікувано довготривалі санкції, Росія отримала і певні зиски — прибравши конкурента в стратегічно важливих для Росії галузях економіки шляхом руйнування економіки, насамперед, металургії, сходу України. Цьому також сприяли окремі українські олігархи. Так, за даними Bild (публікація 2016 р.) представники Ахметова ще у 2014 р. брали участь в засіданнях російських урядових структур по Донбасу[188].

Військово-технічні втрати

21 вересня 2014 року Президент України Петро Порошенко оголосив, що українські підрозділи, що брали участь у боях, втратили до 65 % техніки.[189]

Авіація

Під час бойових дій проросійські сили збили 8 реактивних бомбардувальників і винищувачів, 3 літаки військово-транспортної авіації й 9 гелікоптерів. 1 гелікоптер був знищений на землі.

Внаслідок інцидентів поза зоною бойових дій у 2014—2015 роках розбилися два українські реактивні літаки й 1 гелікоптер.

Реакція

В Україні

Факти російської присутності на Донбасі

Після появи загонів російських диверсантів у квітні на території України у Донецькій та Луганській областях, керівництво України поклало відповідальність за дестабілізацію ситуації і людські жертви на Російську Федерацію.[71][190] Із розвитком конфлікту, неодноразово робилися заяви і оприлюднювалися докази на підтвердження причетності РФ до подальшої ескалації конфлікту. У зв'язку з початком бойових дій на Донбасі, було оголошено про початок другої хвилі мобілізації до лав Збройних сил України, і станом на серпень 2015 року в Україні було проведено 6 хвиль мобілізації.

Громадянське суспільство відреагувало на продовження агресії РФ щодо України волонтерським рухом. На добровольчих засадах активістами вирішувався широкий спектр питань — від суто військових до гуманітарних: безпосередня організація добровольчих збройних формувань, матеріальна допомога підрозділам Збройних сил України, розробка безпілотних літальних апаратів і програмного забезпечення для Збройних сил, дитяча підтримка бійців на фронті листами і малюнками, організація центрів з допомоги у адаптації пораненим і демобілізованим бійцям, внутрішньо переміщеним особам.

Питаннями інформаційної безпеки, викриттям прихованих Російською Федерацією аспектів війни займаються чисельні добровольчі проекти, зокрема Stop Fake та ІнформНапалм.

Частина українського суспільства прийняла точку зору, що пропагується російськими ЗМІ та офіційними особами РФ на події у Криму та на Донбасі, звинувачуючи українське керівництво у розпаленні і веденні війни, і заперечуючи існування російської агресії щодо України.[191][192]

У світі

Політики світу дотримуються різних підходів та поглядів щодо війни, яку веде Україна[193]. Загалом, більшість економічно розвинутих країн виступили проти російської агресії в Україні. Країнами, які найбільш послідовно дотримуються цієї позиції є Велика Британія, Литва, Німеччина, Польща, США та інші країни.

Учасники Маршу миру
Прибічники Новоросії та Л/ДНР
Москва, Марш миру 21 вересня 2014 року

В Росії

Оцінки та класифікація конфлікту

Війна на сході України в культурі

На тему війни на сході України написані численні книги та зняті фільми.

Один з найвідоміших фільмів про війну — «Маріуполіс», знятий Мантасом Кведаравічюсом у копродукції з Литвою, Німеччиною, Францією та Україною. Світова прем'єра стрічки відбудеться у лютому 2016 року на Берлінському міжнародному кінофестивалі[194]. Документальні проекти знімали Мустафа Найєм, Богдан Кутєпов, Леонід Кантер, Володимир Тихий, Юлія Шашкова, Руслан Горовий, Альона Полуніна та ін. У музичному плані події конфлікту зображували Kozak System, Океан Ельзи («Мить» та «Не твоя війна»), Арсен Мірзоян, чисельні народні виконавці. У Києві було поставлено виставу за п'єсою «Котел» Марії Старожицької, у Львові — вистава «Безодня» Ореста Огородника, у Запоріжжі — вистава-кіно «Місто Z: Хранителі».

Багато поетів та письменників торкнулися теми війни у своїх творах, зокрема, Василь Шкляр, Євген Положій, Владислав Івченко, Ірена Карпа, Любов Якимчук, Сергій Жадан, Микола Рідний, Анета Камінська, Марія Матіос, Тарас Березовець, Андрій Цаплієнко, Павел Смоленський, Іван Дзюба. Видано декілька фотоальбомів, мистецькі виставки проходили у Європарламенті, на 56-му Венеційському бієннале, столицях та великих містах Європи і світу.

Пам'ятні знаки, стели, монументи та кенотафи героям АТО, загиблим у війні, почали з'являтися у великих українських містах. В Києві встановили стіну пам'яті загиблих бійців АТО[195], між Слов'янськом і Краматорськом — пам'ятний камінь на згадку про бій 4 липня 2014, у Вінниці — фігуру сокола, вписану у державний символ — тризуб. В Кривому Розі відкрито перший в Україні пам'ятник учасникам АТО у вигляді статуї. Центральна фігура монументальної композиції — постать українського солдата у повний зріст, у шоломі та бронежилеті, з автоматом у руках, встановлена на постаменті з написом «Слава героям України».

Цікаві факти

  • Озброєні особи в масках, які захопили будівлю МВС у Краматорську, називали бордюрний камінь російським словом «поребрик» (як називають його в Санкт-Петербурзі), чим викликали підозри про можливе російське походження бойовиків.[196][197][Прим. 1]
  • Одними із перших глав самопроголошених республік ДНР та ЛНР були російські політтехнологи Олександр Бородай та Марат Баширов.
  • Сам «міністр оборони» самопроголошеної Донецької народної республіки росіянин Ігор Гіркін визнав, що саме він почав війну, захопивши адміністративні будівлі за допомогою його людей у Слов'янську і Краматорську[198].
  • За словами колишнього лідера донецьких сепаратистів О. Бородая, під час війни на Сході України, на стороні самопроголошених республік воювало від 30 до 50 тис. громадян Російської Федерації[199].

Зображення

Див. також

Примітки

  1. У статті на сайті Сегодня.ua від 10 жовтня 2013 висловлюється думка, що слово поребрик є також характерним для Донбасу (Самые интересные диалекты Украины: как говорят в Харькове и Донбассе): «В Донецке говорят поребрик, в Одессе и Харькове бордюр, в Киеве — бровка.»

Виноски

  1. Саакашвілі повідомив про участь грузинських офіцерів на боці України в АТО
  2. Які іноземці воюють проти Путіна на Донбасі
  3. На боці терористів воюють французи, італійці, бразильці — МінОборони
  4. Хорватия признала, что ее добровольцы воюют на востоке Украины
  5. «Я приїхав в Україну, щоб воювати за …» Репортаж ВВС щодо іноземців у зоні АТО
  6. Weaver, Courtney (27 May 2014). Chechens join pro-Russians in battle foreast Ukraine. Financial Times. 
  7. How Belarusians are fighting in Ukraine (in Russian). Rosbalt.ru. Процитовано 26 August 2014. 
  8. ru:Госпогранслужба: среди террористов есть абхазцы (Russian). LB.ua. 28 May 2014. Архів оригіналу за 29 May 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  9. http://www.washingtonpost.com/blogs/worldviews/wp/2014/08/22/the-foreigners-who-flocked-to-join-the-fight-in-ukraine/
  10. МВД Приднестровья оказалось на Донбассе
  11. The Two Sides of Volunteers in Ukraine. TeleSUR[en]. 21 August 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  12. I was a separatist fighter in Ukraine. The Guardian. 15 July 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  13. French fighters join rebel stronghold in Donetsk. CCTV. 26 August 2014. Процитовано 30 August 2014. 
  14. За российских боевиков на Донбассе воюет более 100 немцев, — Welt am Sonntag, сайт Цензор. НЕТ, 15.03.2015
  15. Чисельність українських військових на Донбасі доведена до 60 тис., — Порошенко//Еспресо TV, 11 серпня 2014
  16. а б Віктор Муженко про загрозу російського вторгнення: «Це дуже поганий сценарій, але ми змушені його розглядати»
  17. Розвідка повідомляє, що на Донбасі перебувають понад 7,5 тисяч військовослужбовців Росії
  18. Генерал армії США: В Україні воюють 12 тисяч російських військових
  19. Книга пам'яті
  20. Загалом 10255 загиблих, з них 2803 мирних і ~3500 українських військових
  21. Волонтерський проект на базі ресурсу «Груз 200»
  22. 7-8 тисяч бойовиків загинуло лише під Донецьком — розслідування. ФОТО, ВІДЕО
  23. а б в Доповідь щодо ситуації з правами людини в Україні (16 травня – 15 серпня 2017 року). 
  24. 298 осіб у MH17, 1 італійський журналіст та литовський консул
  25. Malaysia Airlines оприлюднили дані по загиблих: 189 із 298 — нідерландці
  26. Під Слов'янськом убили італійського фотокора і росіянина, француза поранили // «Українська правда», 25 травня 2014
    Інформація про загибель італійського журналіста і його перекладача підтверджується // InfoResist, 25 травня 2014
  27. Литовського почесного консула в Луганську вбили терористи
  28. Кого покарає Міжнародний кримінальний суд? Міфи та реалії звіту щодо України. Європейська правда. Процитовано 2017-01-22. 
  29. Порошенко: Нинішня неоголошена війна може стати Вітчизняною для українців
  30. Путин ведет гибридную войну в Украине — эксперт
  31. Путин ведет в Украине гибридную войну
  32. Гибридная война
  33. У Генштабі пояснили, чому досі не визнали війною збройний конфлікт на сході України - Новини - Український тиждень, Тиждень.ua. tyzhden.ua. Процитовано 2017-01-22. 
  34. МЗС Росії вимагає припинити АТО в Донбасі сегодня.ua, 29.05.2014
  35. Видео публикуется впервые - милиция и боевики в Донецке. Процитовано 2017-05-29. 
  36. У зоні АТО ще є кілька точок напруги, але "динаміка позитивна", УП, 30 серпня 2017
  37. Штаб АТО: 21 обстріл, втрат серед ЗСУ немає, УП, 30 серпня 2017
  38. Чому російська весна в Україні перетворилася на російську сльоту
  39. У Донецьку на антивоєнному мітингу сталася бійка, загинули дві людини, постраждало біля 50-ти
  40. Луганские партизаны: 20 тысяч штыков мы вам гарантируем. KP.RU — сайт «Комсомольской правды». 2014-03-22. Процитовано 2017-01-07. 
  41. Урядовий портал :: Звернення Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка до мешканців південних і східних регіонів. www.kmu.gov.ua. Процитовано 2017-01-07. 
  42. Яценюк обіцяє Південному Сходу мовну свободу і більше самоврядування. Українська правда. Процитовано 2017-01-07. 
  43. Как «Ягуар» остановил создание «ХНР» в Харькове
  44. Яєчна неділя у Запоріжжя: як у місті розганяли любителів Леніна
  45. Донецькі сепаратисти погрожують, що попросять Путіна ввести війська. Українська правда. 7 квітня 2014. Процитовано 4 травня 2014. 
  46. Депутаты Донецкого областного совета объявили о независимости Донецкой народной республики. ТАСС (ru). Процитовано 2017-10-16. 
  47. Депутаты Донецкого областного совета объявили о независимости Донецко…. archive.fo. 2017-10-16. Процитовано 2017-10-16. 
  48. «Русская весна» в документах. Какие акты приняла Донецкая народная республика (ru-RU). Процитовано 2017-10-16. 
  49. «Русская весна» в документах. Какие акты приняла Донецкая народная ре…. archive.fo. 2014-04-07. Процитовано 2017-10-16. 
  50. Донецкая народная республика просит Путина ввести миротворческий контингент. ТАСС (ru). Процитовано 2017-10-16. 
  51. Год назад в Донецке провозгласили ДНР: Как это было. 112.ua (ru-RU). Процитовано 2017-10-16. 
  52. Как это было. Год назад в Донецке провозгласили ДНР | Четвертая власть. 2015-12-25. Процитовано 2017-10-16. 
  53. Сепаратисти "створили" "Харківську народну республіку". Gazeta.ua. Процитовано 2016-12-23. 
  54. Сепаратисти оголосили про створення "Харківської народної республіки". ТСН.ua. Процитовано 2016-12-23. 
  55. В Одесі православні сепаратисти створили "народну республіку Новоросію". Процитовано 2016-12-23. 
  56. Сепаратисти проголосили «Луганську народну республіку», — відео
  57. У Луганську сепаратисти оголосили про створення «Луганської народної республіки»
  58. У Луганську проголосили «Луганську народну республіку»
  59. Самопроголошені республіки у Донецькій та Луганській областях кваліфіковано як терористичні організації. ГПУ. 16 травня 2014. Процитовано 19 травня 2014. 
  60. «Представляется правильным инициировать присоединение восточных областей Украины к России». Новая газета - Novayagazeta.ru (ru-RU). Процитовано 2017-10-16. 
  61. Цензор.НЕТ. "Новая газета" опубликовала план России по захвату Украины. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-10-16. 
  62. "Референдум" в "ДНР". Как это было. ОстроВ (ru-RU). Процитовано 2017-10-16. 
  63. Пять громких заявлений Путина об истории Украины
  64. Що таке «Новоросія» і як з нею бути
  65. Терористи у Слов’янську роздають зброю та облаштовують блокпости. 5 канал. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  66. InfoResist.org. ВИДЕО. Разбор захвата горотдела милиции в Славянске. Первой пошла разведгруппа РФ. InfoResist (ru-RU). Процитовано 2017-11-14. 
  67. Сепаратисти у Слов'янську взяли міліцію у заручники. Будують барикади. Newsru.ua. 12 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  68. Опознаны "зеленые человечки" на востоке Украины. Белорусский партизан (en). Процитовано 2017-11-14. 
  69. InfoResist.org. В Славянске работает русский десант. InfoResist (ru-RU). Процитовано 2017-11-14. 
  70. У Слов'янську перекриті всі в'їзди в місто. РБК Україна. 13 квітня 2014. Процитовано 5 травня 2014. 
  71. а б РНБО розпочинає масштабну АТО із залученням Збройних Сил — Турчинов Українська правда, 13 квітня 2014 р.
  72. Турчинов оголосив терористам ультиматум: скласти зброю до ранку Українська правда. 13.04.2014.
  73. а б Сепаратисти атакували військову частину в Маріуполі. Є загиблі (оновлюється) УНІАН, 16 квітня 2014 р.
  74. Під Слов'янськом загинули 6 людей, кілька десятків — поранені // «Українська правда», 5 травня 2014
  75. Під час АТО у Маріуполі знищено близько 20 терористів, загинув один правоохоронець – Аваков. ТСН. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  76. На вулицях Маріуполя сепаратисти почали зводити барикади Тиждень.ua. 09.05.2014.
  77. В Мариуполе останавливают украинский БМП ВИДЕО Новости Донбасса. 09.05.2014. (рос.)
  78. В Маріуполі розпочався бій: 8 бойовиків знищені. Факти ICTV. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  79. У Маріуполі не ходить міський транспорт. «З метою безпеки» Українська правда. 09.05.2014.
  80. В Маріуполі біля управління міліції стрілянина, є поранені. Gazeta.ua. 9 травня 2014. Процитовано 11 травня 2014. 
  81. Маріупольська міськрада: водонапірну вежу не підривали, водопостачання відновлюють Тиждень.ua. 09.05.2014.
  82. Терористи відрізали вуха та викололи очі вбитому командирові ТСН.ua. 09.05.2014.
  83. У Красноармійську стрілянина: є загиблий і поранені ТВі. 11.05.2014.
  84. Как сепаратисты провоцировали бойню в Красноармейске (+видео) CRIME.in.UA. 11.05.2014. (рос.)
  85. Перша велика кров: загибель житомирських десантників 13 травня 2014-го під Жовтневим. www.ukrmilitary.com. Процитовано 2016-09-27. 
  86. Бойовики обстріляли військовий аеродром під Краматорськом — Міноборони Радіо Свобода. 16.05.2014.
  87. Під Краматорськом затримали бойовиків, які назвалися російськими журналістами Українська правда. 18.05.2014.
  88. Під Краматорськом схопили російських журналістів, які планували обстрілювати літаки із ПЗРК ТСН.ua. 19.05.2014.
  89. Расправа под Волновахой: бей слабых. УНІАН. 2014-05-23. Процитовано 2014-06-02. (рос.)
  90. http://www.pravda.com.ua/news/2014/05/23/7026293/
  91. Бойовики штурмують Луганський прикордонний загін — є поранені
  92. Latest news from the OSCE Special Monitoring Mission to Ukraine (SMM), based on information received until 18:00 hrs, 2 June (Kyiv time)
  93. В ході АТО повністю очищена від бойовиків північ Донецької області
  94. Авіація ЗСУ двічі завдала вогневого удару по позиціях нападників біля «Маринівки» Еспресо.tv. 05.06.2014.
  95. Уряд ухвалив рішення щодо припинення руху через деякі пункти пропуску на кордоні з Росією // Урядовий портал. — 5 червня 2014
  96. В атаку під Сніжним українських бійців повів генерал Муженко / Укрінформ, 13.06.2014
  97. Армія потребує командирів-героїв // Юрій Луценко, facebook, 13 червня 2014 о 9:00
  98. У Кіровограді попрощалися із заступником командира розвідувальної групи спеціального призначення сержантом Євгеном Бурко
    В Кіровограді в останню путь провели спецпризначенця, який загинув під Сніжним // ТСН, 17 червня 2014
  99. Силовики підбили 2 танки й іншу техніку терористів. 4 військових загинули // «Українська правда», 13 червня 2014
    Ожесточенные бои идут на границе. Нужно немедленно созывать СНБО // «Цензор. НЕТ», 13 червня 2014(рос.)
  100. Во вчерашнем бою погибли не двое, а трое десантников 79-й Николаевской бригады // «НикВести», 13 червня 2014 (рос.)
  101. Лабунець Євген Сергійович
  102. Бойовики збільшили кількість важкого озброєння у Сніжному // 17 июня в 22:09
  103. Терористи проривались боєм біля Сніжного: є загиблі і поранені / Укрінформ, 13.06.2014
  104. Бій за Маріуполь: як це було. Корреспондент.net. 13 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014. 
  105. а б У Маріуполі - активна фаза АТО, зачистили центр дислокації терористів. Українська правда. 13 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014. 
  106. Мариуполь полностью очищен от террористов. Подробности. 13 червня 2014. Процитовано 14 червня 2014. (рос.)
  107. После штурма Мариуполя СБУ хотело отпустить главного вербовщика террористов, - батальон "Азов". Новости Донбасса. 16 червня 2014. Процитовано 16 червня 2014. (рос.)
  108. Щодо обстрілу прикордонників у Маріуполі // Державна прикордонна служба України, 14 Червня 2014
    14 червня в Маріуполі прикордонники потрапили в засідку, ч. 1 // YouTube, 14 Червня 2014
    14 червня в Маріуполі прикордонники потрапили в засідку, ч. 2 // YouTube, 14 Червня 2014
    Вічна пам'ять загиблим героям-прикордонникам // Державна прикордонна служба України, 24 червня 2014
    Прощання на плацу Оршанця // «Прочерк», 17 червня 2014
  109. Уночі на Луганщині вбито 15 українських силовиків, доля ще 13 невідома // Дзеркало тижня, 18 червня 2014
    Закарпатський солдат переповів, як вони потрапили в засідку на Сході // Інформаційно-діловий портал Mukachevo.net, 18 червня 2014
    Під луганським містечком загинуло троє закарпатців // Високий замок, 19 червня 2014
  110. Мешканці ще одного селища влаштували ЛНР голодний бунт
  111. Під Луганськом загинув журналіст телеканалу «Росія»
  112. Російський журналіст, який загинув під Луганськом, потрапив на територію України нелегально — Тимчук
  113. У Станиці Луганській піднято прапор України (ФОТОФАКТ)
  114. Весь екіпаж українського танка відмовився здаватися в полон і підірвав себе гранатами // Військова панорама, 20 червня 2014
    Волинські танкісти замість полону обрали смерть? // Волинські новини, 23 червня 2014
    Подробиці загибелі волинян, які підірвали себе у танку // Волинські новини, 26 червня 2014
  115. Бойовиків у Слов'янську відрізали від шляхів постачання (оновлено) LB.ua. 19.06.2014.
  116. Мирний план для Донбасу передбачає широкомасштабну амністію — Порошенко
  117. Штурми в Артемівську, під Краматорськом і Слов'янськом — 4 військових загинули // «Українська правда», 27 червня 2014
    Бій за блокпост біля Слов'янська тривав кілька годин, військовим довелося відступити // Національна гвардія України, 27 червня 2014
  118. В бою під Слов'янськом загинув бориславець // Офіційний сайт Бориславської міської ради, 27 червня 2014
    Завтра з Майдану проводжатимуть в останній путь бійця 2-ї сотні самооборони Майдану // «Українські Національні Новини», 28 червня 2014
  119. Оперативна інформація Інформаційно-аналітичного центру РНБОУ 18.06.2014 — 11.07.2014 Офіційний портал Ради національної безпеки і оборони України
  120. З початку АТО звільнено 17 населених пунктів — Парубій
  121. Військові звільнили Сєверодонецьк від терористів
  122. На околицях Луганська точиться бій (доповнено) Еспресо.tv. 02.07.2014.
  123. а б Петр Шуклинов. Третий день АТО: армия у Луганска, боевики бегут, Гиркин паникует Лига.net. 04.07.2014. (рос.)
  124. В восточных районах Луганска идет бой сил АТО с боевиками — СМИ Лига.net. 05.07.2014. (рос.)
  125. Звіт АТО 04.07.14
  126. В сети появились фото уничтоженного террористами лагеря АТО под Зеленопольем (рос.)
  127. Відео: Росіяни хизуються обстрілом українських державних територій з території Російської Федерації
  128. Сили АТО взяли під контроль Савур-Могилу
  129. Maps of the Crash of Malaysia Airlines Flight 17 // The New York Times, 17.07.2014
  130. Літак Боїнг-777 малазійських авіаліній збили терористи в районі міста Торез Донецької області. espreso.tv. 17 липня 2014. Процитовано 19.10.2014. 
  131. Санкційна удавка для Кремля (рос.)
  132. ЄС прийняла санкції проти Російської федерації. Три ключових етапи (рос.)
  133. Аналіз бойових дій в районі Іловайська після вторгнення російських військ 24-29 серпня 2014 року
  134. КАПИТАН, КОТОРЫЙ ИЗМЕНИЛ ХОД ВОЙНЫ
  135. Брифінг Головного військового прокурора Анатолія Матіоса 14.08.2015
  136. З моменту оголошення перемир'я терористи понад 2 тис. разів порушили режим припинення вогню Еспресо.tv. 27.10.2014.
  137. Бойовики порушили умови перемир'я вже майже 2400 разів — Тимчук УНІАН. 03.11.2014.
  138. Терористи порушили перемир'я понад три тисячі разів — Тимчук Тиждень.ua. 18.11.2014.
  139. Террористы нарушили минские договоренности почти три с половиной тысячи раз Новое время. 24.11.2014.(рос.)
  140. а б Донецький аеропорт здали після 242 днів оборони
  141. 18 ЯНВАРЯ 2015 ГОДА. ЛЕЙТЕНАНТ ИВАН ЖДАН И СТАРШИНА АНАТОЛИЙ СКРИЦКИЙ УНИЧТОЖИЛИ ЧЕТЫРЕ ТАНКА И ПУТИЛОВСКИЙ МОСТ В ДОНЕЦКЕ
  142. Понад 200 українських бійців загинуло у боях за донецький аеропорт, — військовий експерт
  143. Взятий у полон російський спецназівець розповів, що думає про війну проти України // УНІАН. — 19.05.2015
  144. Затримані військові із РФ розкрили прізвища й цілі // Українська правда. — 19.05.2015
  145. Затриманий на Донеччині майор Старков проходить військову службу у Ростовській області // УНІАН. — 29.07.2015
  146. У 2017 році в зоні АТО загинули понад 120 військовослужбовців – Міноборони. DT.ua. Процитовано 2017-06-21. 
  147. OSCE SPECIAL MONITORING MISSION (SMM) TO UKRAINE: The facts (PDF) // OSCE : сайт. — 2015-03-23. Процитовано 2015-03-28.
  148. а б Опубліковано точну мапу лінії розмежування сил на Донбасі // УНІАН
  149. Сергій Лещенко. Деякі подробиці домовленостей щодо перемир'я на сході України // 05 вересня 2014, 21:18
  150. Протокол про результати консультації Трьохсторонньої контактної групи, Мінськ, 5 вересня 2014 року. Organization for Security and Co-operation in Europe. 5 вересня 2014. 
  151. Протокол о результатах консультаций Трехсторонней контактной группы, Минск, 5 сентября 2014 г. // Издатель: Organization for Security and Co-operation in Europe. Дата: 5 сентября 2014
  152. English
  153. На переговорах у Мінську узгодили дев'ять параметрів перемир'я
  154. Голова ОБСЄ Івіца Дачич вітає Угоду про виведення зброї на сході Україні, досягнутої в рамках Тристоронньої Контактної групи (англ.). Організація з безпеки і співробітництва в Європі. Процитовано 13 жовтня 2015. 
  155. привітала угоду про відведення зброї на Донбасі BBC
  156. ОБСЄ повинно мати безперешкодний доступ до всіх окупованих територій, включно з українсько-російським кордоном – Президент України про Паризькі домовленості (укр.). Офіційне інтернет-представництво Президента України Петра Порошенка. Процитовано 13 жовтня 2015. 
  157. Андрій Лисенко: Другу добу у зоні АТО триває режим припинення вогню (укр.). Ukraine Crisis Media Center. Процитовано 13 жовтня 2015. 
  158. Генштаб: Україна почала відведення зброї на Луганщині BBC
  159. Ukraine crisis: 'Weapons pullout begins' BBC
  160. Ukraine, Russian-Backed Rebels Agree To Withdraw Weapons Радіо Свобода
  161. Прифронтова інспекція
  162. А.Богданович щодо запуску проекту «Прифронтова інспекція»
  163. Військово-цивільна адміністрація Донецької області запроваджує моніторинг дотримання прав людини при перетині КПВВ
  164. http://dt.ua/POLITICS/zakrito-visim-punktiv-propusku-na-kordoni-z-rosiyeyu-144627_.html Закрито вісім пунктів пропуску на кордоні з Росією
  165. Кабмін розпорядився закрити 23 пункту на кордоні з Росією
  166. Пункти пропуску на кордоні з Російською Федерацією
  167. Порошенко: на Донбасі від початку року загинули 69 українських військових. 12.04.2017
  168. Цензор.НЕТ. За три года количество небоевых потерь - более 10 тысяч военнослужащих, из них 2150 - безвозвратные, - военная прокуратура. ДОКУМЕНТ. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-10-28. 
  169. Цензор.НЕТ. Генштаб уточнил потери ВСУ с начала АТО - более 10 тыс. человек, из них 2,3 тыс. - безвозвратные, - Генштаб. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2017-10-28. 
  170. За час війни на Донбасі загинуло понад 1,6 тисячі російських військових — СБУ
  171. В Україні загинуло, як мінімум, 400-500 російських військових — Нуланд. Українська правда. Процитовано 2017-10-30. 
  172. «Ця штучна межа роз’єднує родини» — голова місії ООН з прав людини в Україні. Процитовано 2017-10-30. 
  173. Ukraine: Overview of population displacement (as of 23 March 2015)
  174. Від початку збройної агресії Росії проти України загинули понад 9800 людей — МЗС
  175. Эксперт из Нидерландов: Украина входит в ТОП-10 стран мира по количеству переселенцев | Конвиктус Украина. www.convictus.org.ua. Процитовано 2016-12-08. 
  176. З початку АТО з полону бойовиків звільнили понад 3 тисячі осіб – СБУ
  177. Заручники Росії: кого не згадали у списках Савченко
  178. Помимо Саймона Островского и Евгения Гапича, в Донецкой области похищены еще как минимум двое журналистов.
  179. Американський журналіст розповів про тортури сепаратистів. Відео. УкрІнформ. 25.04.2014. 
  180. Американський журналіст розповів про полон у Слов'янську. Українська Правда. 25.04.2014. 
  181. Концтабори і масові поховання на Донбасі (карта СБУ). Радіо «Свобода». — 2014. — 4.10.
  182. СБУ показала «карту смерти» на Донбассе: концлагеря и массовые захоронения жертв боевиков
  183. Террористы на Донбассе устроили тюрьмы и концлагеря
  184. Human Rights Watch заявляет о пытках гражданских лиц со стороны боевиков ДНР и ЛНР
  185. Терористи жорстоко катували полонених захисників Савур-Могили. Тіла загиблих спотворені до невпізнання
  186. Волонтери знайшли тіла 18 українських бійців під Савур-могилою
  187. В області з початку військових дій зруйновано і пошкоджено понад 9 тис. об'єктів
  188. На Донбассе всем полностью заправляют министры Путина — Bild
  189. Президент визнав втрати АТО: 65 % техніки з передової знищено. 21.09.2014, 20:39
  190. Аваков розповів про російський слід на Донбасі Українська правда, 12 квітня 2014 р.
  191. Як виграти інформаційну війну на Донбасі?. Українська правда. Процитовано 2017-01-04. 
  192. ВІйна на Донбасі. Що думають українці (ДОСЛІДЖЕННЯ). Процитовано 2017-01-04. 
  193. Риторика вокруг воюющей Украины // Сергій Дацюк, для «Хвилі», 18.08.15, 11:47
  194. На Берлінале покажуть фільм про Маріуполь. «Українська служба BBC». 15 січня 2016. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016. 
  195. В Киеве открыли Стену памяти погибших бойцов АТО
  196. «Дальше, дальше *****, за поребрик!»
  197. ("В Краматорске активисты нашли «поребрики»).
  198. - Кто ты, «Стрелок»? - Интервью А.Проханова с И.Стрелковым. Процитовано 2015-09-26. 
  199. Александр Бородай. Донбасс — союз добровольцев

Посилання

Література

  • Гай-Нижник П. П. Росія проти України (1990—2016 рр.): від політики шантажу і примусу до війни на поглинання та спроби знищення. — К.: «МП Леся», 2017. — 332 с. ISBN 978-617-7530-02-1
  • Брехуненко В., Ковальчук В., Ковальчук М., Корнієнко В. «Братня» навала. Війни Росії проти України ХІІ‒ХХІ ст. / За заг. ред. В. Брехуненка. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. — К., 2016. — 248 с.
  • Возняк. Геополітичні аспекти війни в Україні. — Львів : Незалежний культурологічний журнал «Ї», 2015. — ISBN 978-966-397-176-6.
  • Троян С., Киридон А. Грузія 2008 — Україна 2014: запаралелення російських стратегем //Зовнішні справи. — 2014. — № 8. — С. 33—37.
  • Дмитро Тимчук, Юрій Карін, Костянтин Машовець, В'ячеслав Гусаров (2016). Вторжение в Украину. Хроника российской агрессии (рос.). Брайт Букс. ISBN 978-966-2665-85-7. 
  • Thomas D. Grant, (англ.) Aggression against Ukraine. Territory, Responsibility, and International Law. — Palgrave Macmillan, 2015. — ISBN 9781137514639.
  • Rajan Menon, Eugene B. Rumer, (англ.) Conflict in Ukraine. The Unwinding of the Post-Cold War Order. — The MIT Press, 2015. — ISBN 978-0262029049.
  • Antoine Arjakovsky, (фр.) Russie-Ukraine, de la guerre à la paix? — Paris : Parole et Silence, 2014. ISBN 978-2889183302 (Український переклад: Розбрат України з Росією: стратегія виходу з піке)