Ліга чемпіонів ЄГФ (чоловіки)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ліга чемпіонів ЄГФ (чоловіки)
Заснування1956 рік
Заміна1993 рік
РегіонЄвропа
Кількість команд16
Рівень в структурі ліг країни1
КонфедераціяЄвропейська федерація гандболу
Чинний
чемпіон
Німеччина Магдебург(1-й титул)
Офіційний вебсайтОфіційний сайт

Ліга Чемпіонів Європейської гандбольної федерації (ЄГФ) (англ. EHF Champions League) — найбільше змагання гандбольних клубів Європи, який проводять під егідою Європейської федерації гандболу (EHF) щорічно з 1956 року. До сезону 1993/1994 турнір мав назву Кубок європейських чемпіонів.

Історія

[ред. | ред. код]

1 вересня 1956 року VI конгрес Міжнародної федерації гандболу (IHF), що проходив в Стокгольмі, розглянув пропозицію федерації гандболу Франції про проведення щорічних змагань з участю чоловічих команд — чемпіонів своїх країн. Пропозиція французів було прийнято, приз для переможців Кубка європейських чемпіонів заснувала спортивна газета L'Équipe.

У першому розіграші Кубка брали участь 12 команд, які представляли великі міста Європи. Фінал за участю гандболістів «Дукла» (Прага) і чемпіоном Швеції «Еребру» відбувся 9 березня 1957 року в Парижі і приніс перемогу команді з Праги — 21:13, яка стала першою переможницею турніру.

З наступного розіграшу в турнірі брали б участь тільки клубні команди — чемпіони своїх країн. До 1966 року організатором фіналів була французька федерація, всі вирішальні матчі проводилися в Парижі, за винятком 1965 року, коли фінал проходив в Ліоні.

У 1958, 1961, 1964 і 1969 роках у зв'язку з проведенням чемпіонатів світу розіграш Кубка не проводився.

З 1967 року турботи по проведенню заключних матчів Кубка європейських чемпіонів взяла на себе Федерація гандболу ФРН. Вирішальні ігри Кубка 7 разів проходили в Дортмунді, а також у Франкфурті-на-Майні (1968) і Зіндельфінгені (1977). З сезону-1978/79 всі ігри плей-офф проводяться командами на своєму полі і на полі суперника, з сезону-2009/10 вирішальні матчі проходять у форматі «Фіналу чотирьох».

У чоловічих турнірах історично домінують німецькі клуби (19 перемог), до яких з сезону 1989/90 років «приєдналися» іспанські (14 перемог і 11 фіналів, причому тільки один фінал до цього).

З 1993 року змагання провідних європейських команд проходять у форматі Ліги чемпіонів.

Призери

[ред. | ред. код]
Рік Фінал
Чемпіон Рахунок Фіналіст
1956–57 Чехія
«Дукла» (Прага)
21–13 Швеція
«Еребру»
1958–59 Швеція
«Редбергслідс»
18–13 Німеччина
«Фріш»

(Геппінген)

1959–60 Німеччина
«Фріш» (Геппінген)
18–13 Данія
«Орхус»
1961–62 Німеччина
«Фріш» (Геппінген)
13–11 Хорватія
«Партизан» (Б'єловар)
1962–63 Чехія
«Дукла» (Прага)
15–13 Румунія
«Дінамо» (Бухарест)
1964–65 Румунія
«Дінамо» (Бухарест)
13–11 Хорватія
«Медвещак» (Загреб)
1965–66 Німеччина
«Лейпціг»
16–14 Угорщина
«Гонвед» (Будапешт)
1966–67 Німеччина
«Гуммерсбах»
17–13 Чехія
«Дукла» (Прага)
1967–68 Румунія
«Стяуа» (Бухарест)
13–11 Чехія
«Дукла» (Прага)
1969–70 Німеччина
«Гуммерсбах»
14–11 Німеччина
«Динамо» (Берлін)
1970–71 Німеччина
«Гуммерсбах»
17–16 Румунія
«Стяуа» (Бухарест)
1971–72 Хорватія
«Партизан» (Б'єловар)
19–14 Німеччина
«Гуммерсбах»
1972–73 Росія
«МАІ» (Москва)
26–23 Хорватія
«Партизан» (Б'єловар)
1973–74 Німеччина
«Гуммерсбах»
19–17 Росія
«МАІ» (Москва)
1974–75 Німеччина
«АСК» (Франкфурт-на-Одері)
19–17 Боснія і Герцеговина
«Борац» (Баня-Лука)
1975–76 Боснія і Герцеговина
«Борац» (Баня-Лука)
17–15 Данія
«КФЮМ» (Фредерісія)
1976–77 Румунія
«Стяуа» (Бухарест)
21–20 Росія
ЦСКА (Москва)
1977–78 Німеччина
«Магдебург»
28–22 Польща
«Сілезія» (Вроцлав)
1978–79 Німеччина
«Гросвальштадт»
30–28
(14-10 / 18-16)
Німеччина
«Емпор» (Росток)
1979–80 Німеччина
«Гросвальштадт»
21–12 Ісландія
«Валюр»
1980–81 Німеччина
«Магдебург»
52–43
(25-23 / 29-18)
Словенія
«Слован» (Любляна)
1981–82 Угорщина
«Гонвед» (Будапешт)
49–34
(25-16 / 18-24)
Швейцарія
«Санкт-Отмар» (Санкт-Галлен)
1982–83 Німеччина
«Гуммерсбах»
32–29
(15-19 / 13-14)
Росія
ЦСКА (Москва)
1983–84 Чехія
«Дукла» (Прага)
38–38
(21-17 / 21-17)
Сербія
«Металопластіка» (Шабаць)
1984–85 Сербія
«Металопластіка» (Шабаць)
49–32
(19-12 / 20-30)
Іспанія
«Атлетико» (Мадрид)
1985–86 Сербія
«Металопластіка» (Шабаць)
54–52
(29-24 / 30-23)
Польща
«Вибжеже» (Гданськ)
1986–87 Білорусь
СКА (Мінськ)
62–49
(32-24 / 25-30)
Польща
«Вибжеже» (Гданськ)
1987–88 Росія
ЦСКА (Москва)
36–36
(18-15 / 21-18)
Німеччина
«ТУСЕМ» (Ессен)
1988–89 Білорусь
СКА (Мінськ)
61–53
(30-24 / 37-23)
Румунія
«Стяуа» (Бухарест)
1989–90 Білорусь
СКА (Мінськ)
53–50
(26-21 / 29-27)
Іспанія
«Барселона»
1990–91 Іспанія
«Барселона»
41–40
(23-21 / 20-17)
Сербія
«Пролетер» (Зренянин)
1991–92 Хорватія
«Загреб»
50–38
(22-20 / 28-18)
Іспанія
«Сантадер» (Кантабрія)
1992–93 Хорватія
«Загреб»
40–39
(22-17 / 22-18)
Німеччина
«Валау-Массенгейм»

EHF Champions League

Рік Фінал
Чемпіон Рахунок Фіналіст
1993–94 Іспанія
«Сантадер» (Кантабрія)
45–43
(22-22 / 23-21)
Португалія
«Брага»
1994–95 Іспанія
«Бідасоа» (Ельгорріага)
56–47
(30-20 / 27-26)
Хорватія
«Загреб»
1995–96 Іспанія
«Барселона»
46–38
(23-15 / 23-23)
Іспанія
«Бідасоа» (Ельгорріага)
1996–97 Іспанія
«Барселона»
61–45
(31-22 / 23-30)
Хорватія
«Загреб»
1997–98 Іспанія
«Барселона»
56–40
(28-18 / 22-28)
Хорватія
«Загреб»
1998–99 Іспанія
«Барселона»
51–40
(22-22 / 29-18)
Хорватія
«Загреб»
1999–2000 Іспанія
«Барселона»
54–52
(28-25 / 29-24)
Німеччина
«Кіль»
2000–01 Іспанія
«Портленд» (Сан Антоніо)
52–49
(30-24 / 25-22)
Іспанія
«Барселона»
2001–02 Німеччина
«Магдебург»
51–48
(23-21 / 30-25)
Угорщина
«Веспрем»
2002–03 Франція
«Монпельє»
50–46
(27-19 / 31-19)
Іспанія
«Портленд» (Сан Антоніо)
2003–04 Словенія
«Цельє»
62–58
(34-28 / 30-28)
Німеччина
«Фленсбург-Гандевітт»
2004–05 Іспанія
«Барселона»
56–55
(28-27 / 29-27)
Іспанія
«Сьюдад-Реаль»
2005–06 Іспанія
«Сьюдад-Реаль»
62–47
(19-25 / 37-28)
Іспанія
«Портленд» (Сан Антоніо)
2006–07 Німеччина
«Кіль»
57–55
(28-28 / 29-27)
Німеччина
«Фленсбург-Гандевітт»
2007–08 Іспанія
«Сьюдад-Реаль»
58–54
(27-29 / 25-31)
Німеччина
«Кіль»
2008–09 Іспанія
«Сьюдад-Реаль»
67–66
(39-34 / 33-27)
Німеччина
«Кіль»
2009–10 Німеччина
«Кіль»
36–34 Іспанія
«Барселона»
2010–11 Іспанія
«Барселона»
27–24 Іспанія
«Сьюдад-Реаль»
2011–12 Німеччина
«Кіль»
26–21 Іспанія
«Атлетіко» (Мадрид)
2012–13 Німеччина
«Гамбург»
30–29 Іспанія
«Барселона»
2013–14 Німеччина
«Фленсбург-Гандевітт»
30–28 Німеччина
«Кіль»
2014–15 Іспанія
«Барселона»
28–23 Угорщина
«Веспрем»
2015–16 Польща
«Віве Тауран» (Кельці)
39–38 (пенальті) Угорщина
«Веспрем»
2016–17 Північна Македонія
«Вардар» (Скоп'є)
24–23 Франція
«Пари Сен-Жермен» (Париж)
2017–18 Франція
«Монпельє»
32–26 Франція
«Нант»
2018–19 Північна Македонія
«Вардар» (Скоп'є)
27–24 Угорщина
«Веспрем Телеком»
2019–20 Німеччина
«Кіль»
33–28 Іспанія
«Барселона»
2020–21 Іспанія
«Барселона»
36–23 Данія
«Ольборг Гандбол»
2021–22 Іспанія
«Барселона»
37–35 Польща
«Віве» (Кельці)
2022–23 Німеччина
«Магдебург»
30–29 Польща
«Віве» (Кельці)

Посилання

[ред. | ред. код]