Купальські пісні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Купальські пісні. 1879

Купальські пісніобрядові пісні, які співали на Івана Купала, біля ритуального вогнища[1][2][3][4].

Передісторія[ред. | ред. код]

Перед Купальським святом плодюча енергія Сонця і Землі досягає найвищої точки, а далі йде на спад. Це явище символізує звичай «ховати Ярила», який здійснюють заміжні жінки. Хлопці, дівчата, а також вдови до цього свята не допускалися. Вважалося, що самотність не повинна існувати, все має бути в парі.

Святкування[ред. | ред. код]

Настають найкоротші літні ночі — свято Купайла, і звідусіль: лісів, гаїв, берегів річок линуть купальські співи. Через християнський вплив їх подекуди стали називати «петрівочними піснями». Купальські пісні — це переважно мрії дівчат про заміжжя, прощання з вільним життям, бо восени настає пора весіль. Зміст цих пісень язичницький, купальський.

Ой коли ми Петрівочки (Купайлочки) діждали,
То ми її русу косу заплітали.
Тепер же ми Петрівочку (Купайлочку) проведемо,
Ми ж її русу косу розплетемо.

Або:

Ой мала нічка-петрівочка (Купайлочка) —
Не виспалася наша Наталочка.
Не виспалася, не нагулялася
І з козаченьком не настоялася.

Купайло, за язичницькими віруваннями, — бог обилія, врожаю (Густинський літопис)[5][6]. Цього дня земля має найбільшу силу, яку віддає цілющим травам. До схід сонця треба було збирати трави. Перед початком збирання приносили жертву землі — клали хліб-сіль або монету як плату за щедрість і цілюще зілля.

Дійство[ред. | ред. код]

Звичаї[ред. | ред. код]

Докладніше: Івана Купала

Хлопці з дівчатами, перестрибуючи через багаття, міцно тримаються за руки. Якщо руки не роз'єднаються, значить буде щасливе подружжя. Через вогонь стрибає не тільки молодь, але й чоловіки, й жінки, також через нього переносять дітей. Вогонь не лише очищає душі від гріхів, а й перевіряє на сумісність подружжя.

Попіл із купальського вогнища беруть для посипання подвір'я та городу, для здоров'я і родючості. Волхвині (відунки) брали його для своїх потреб: лікування хворих, замовляння та чаклування. Християнські священики залякували людей цими чаклунками, тому в писемних джерелах збереглося тільки негативне значення цього давнього звичаю, мовляв «у цей день можна піймати відьму, яка бере попіл з купальського багаття».

Вважалося, що у цю ніч слід купатися в річці — це найкращий час для здоров'я.

Сучасність[ред. | ред. код]

Купальські розваги молоді й нині є улюбленими в українців. Громади рідновірів у Києві святкують Купайла на березі Дніпра в день літнього сонцестояння 20-21 червня. Свято продовжується всю ніч і залишає надовго незабутні враження.

Ці звичаї можна відродити у всіх містах і селах України, щоб молодь могла прилучитися до живлющого джерела народної пам'яті.

Дивись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Юрій Климець. Землеробська основа купальської обрядовості слов'ян // Проблеми Слов’янознавства. — 1999. — Вип. 50. — С. 203—209.
  2. Климець Ю. Ритуальна семантика купальського вогню // Климець, Юрій Дмитрович. Купальська обрядовість на Україні. : Монографія / Ю. Д. Климець. – Київ : Наукова думка, 1990. – 144 с.
  3. Культи // Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний довідник. 2-е вид. / А.П. Пономарьов, Л.Ф. Артюх, Т.В. Косміна та ін. — К.: Либідь, 1994. — С. 217.
  4. Максимович М. А. Малороссийские песни. — М.: Тип. Августа Семена, 1827. — 220.(рос. дореф.)
  5. Купало // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 793-795. — 1000 екз.
  6. Голобуцький П. В., Карадобрій Т. А. Купала, Купайло // Енциклопедія історії України: Т. 5: Кон — Кю / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во "Наукова думка", 2008.

Література[ред. | ред. код]

  • Лозко Г.С. Українське Народознавство. — 3-е вид., Х., 2005. — 472 с.

Посилання[ред. | ред. код]