Економіка Північної Кореї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Економіка Північної Кореї

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Зміни ВНП на особу[1] (Міжнародні долари Гирі-Хаміса 1990 р.)

КНДР – аграрно-промислова країна. Основні галузі промисловості: машинобудівна, нафтопереробна, хімічна, чорна та кольорова металургія, гірнича, харчова, текстильна. Транспорт – автомобільний, залізничний, морський, повітряний. Основні морські порти на східному узбережжі – Наджін, Чхонджін, Хіннам і Вонсан, на західному – Нампхо, Соннім, Хеджу.

ВВП$ 21 млрд (1992). Темп зростання ВВП – 1,1%. ВВП на душу населення – $ 943 (1992). Імпорт (нафта, машини, апарати, пшениця) г.ч. з Китаю (32%), Японії (17%), Росії (4,7%), Південної Кореї (4,3%). Експорт (мідь, залізні руди, машини, рис, жень-шень, рибопродукти та фрукти, продукція хімічних виробництв, машинобудування і легкої промисловості) до Японії (27%), Південної Кореї (20%), Китаю (5,2%).

Промисловість в Північній Кореї знаходиться в державній власності. Спосіб господарювання – соціалістичний. У країні діє система централізованого державного планування.

Сільське господарство колективізоване. У Північній Кореї розвивається переважно важка індустрія, в яку надходять основні інвестиції. У 1990-х роках структура ВВП (%): промисловість – 46, сільське господарство – 21.

Північна Корея традиційно отримувала продовольство в основному з Півдня або з Китаю, тому після розділу їй довелося самостійно вирішувати продовольчу проблему: за 1949-1969 збори зерна були практично подвоєні, підвищилися урожаї інших культур. Зростання врожайності зернових культур було зумовлене широким застосуванням зрошування на рисових полях і використанням мінеральних добрив.

Позитивно позначилися також механізація польових робіт, електрифікація сільської місцевості і вдосконалення організації виробництва. Фінансова система створювалася за радянським і китайським зразками. Банки обслуговують в основному державні підприємства, за рахунок прибутків яких країна отримує більшу частина податків.

У 1990-х роках в країні вироблялося 53-54 млрд кВт·год електроенергії, з них бл. 50% - на ТЕС.

Нова система економічного управління 28 червня (2012)[ред.ред. код]

У серпні 2012 року стало відомо, що влада КНДР вирішила відмовитися від планової економіки. З 6 серпня на підприємствах, в робочих організаціях і в партосередках стали проводитися лекції про перехід до нової економічної системи. Цю політику в країні називають «Новою системою економічного управління 28 червня». Можливо, саме 28 червня лідер КНДР Кім Чен Ин віддав секретне розпорядження про розробку такої програми реформ. Відповідно до нової політики, підприємства зможуть працювати самостійно, без жорсткого державного регулювання, і будуть самі встановлювати ціни на свої товари. Проте керівництво підприємств буде як і раніше призначатися і зніматися державою, а приватним особам не дозволять відкривати свій бізнес. Реформи проведуть і в сільському господарстві. Держава буде залишати селянам 30% виробленої ними продукції (в даний час вилучається вся продукція). Реформи подаються в країні як власний соціалістичний план, а не результат зовнішнього впливу. Згідно з оцінкою південнокорейського міністерства з об'єднання двох країн, мова, можливо, йде про експеримент, який буде проведений в деяких частинах КНДР[2].

Виноски[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]