Населення Північної Кореї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Населення Північної Кореї
Шаблон:Alt
Ріст чисельності населення країни
Чисельність 24,983 млн осіб
Густота 208,9 особи/км²
Природний приріст 0,53 ‰
Народжуваність 14,52 ‰
Смертність 9,21 ‰
Середня тривалість життя 70,11 року
 • чоловіків 66,26 року
 • жінок 74,16 року
Смертність немовлят 23,68 ‰
Коефіцієнт міграції 0,04 ‰
Вікова структура
до 14 років 21,21 %
15–64 років 68,88 %
старіші за 65 років 9,91 %
Статева структура
загалом 0,94 чол./жін.
при народженні 1,05 чол./жін.
до 15 років 1,03 чол./жін.
у віці 15–64 років 1 чол./жін.
після 65 років 0,53 чол./жін.
Етнічні групи
Нація корейці
Найбільший етнос корейці
Національні меншини китайці, японці
Мови
Офіційна корейська
Також у побуті  —

Населення Північної Кореї. Чисельність населення країни 2015 року становила 24,983 млн осіб (51-ше місце у світі)[1]. Чисельність корейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 14,52 ‰ (134-те місце у світі), смертність — 9,21 ‰ (64-те місце у світі), природний приріст — 0,53 % (157-ме місце у світі) .

Історія[ред.ред. код]

Корейський півострів спочатку був населений представниками тунгуських народів, які прийшли сюди з північно-західної частини Азії. Деякі з цих племен заселили північний Китай (Маньчжурію).

Природний рух[ред.ред. код]

Відтворення[ред.ред. код]

Народжуваність у Північній Кореї, станом на 2015 рік, дорівнює 14,52 ‰ (134-те місце у світі)[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 1,97 дитини на одну жінку (127-ме місце у світі)[1]. Рівень застосування контрацепції 70,6 % (станом на 2010 рік)[1].

Смертність у Північній Кореї 2015 року становила 9,21 ‰ (64-те місце у світі)[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 0,53 % (157-ме місце у світі)[1].

Вікова структура[ред.ред. код]

Віково-статева піраміда населення Північної Кореї, 2015 рік (англ.)

Середній вік населення Північної Кореї становить 33,8 року (86-те місце у світі): для чоловіків — 32,3, для жінок — 35,4 року[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 70,11 року (156-те місце у світі), для чоловіків — 66,26 року, для жінок — 74,16 року[1].

Вікова структура населення Північної Кореї, станом на 2015 рік, виглядає наступним чином:

  • діти віком до 14 років — 21,21 % (2 692 482 чоловіка, 2 606 841 жінки);
  • молодь віком 15-24 роки — 16,08 % (2 027 480 чоловіків, 1 989 839 жінок);
  • дорослі віком 25-54 роки — 44,04 % (5 511 569 чоловіків, 5 491 236 жінок);
  • особи передпохилого віку (55-64 роки) — 8,76 % (1 034 064 чоловіка, 1 154 141 жінка);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 9,91 % (852 962 чоловіка, 1 622 590 жінок)[1].

Шлюбність — розлучуваність[ред.ред. код]

Розселення[ред.ред. код]

Густота населення країни 2015 року становила 208,9 особи/км² (67-ме місце у світі)[1].

Урбанізація[ред.ред. код]

Північна Корея високоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 60,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 0,75 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)[1].

Головні міста держави: Пхеньян (столиця) — 2,863 млн осіб (дані за 2015 рік)[1].

Шаблон:Найбільші міста Північної Кореї

Міграції[ред.ред. код]

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0,04 ‰ (113-те місце у світі)[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Починаючи з 1960-х років КНДР прикладала значні зусилля для залучення іноземців до країни, перш за все технічних фахівців з країн соціалістичного табору. Крім того, починаючи з 1960-х до кінця 1980-х років у північнокорейських вишах (в основному в Університеті імені Кім Ір Сена) навчалося багато студентів зі Східної Європи, Сомалі, Анголи і В'єтнаму. Сьогодні в КНДР (головним чином у районі Пхеньяну) проживають іноземні громадяни в основному з Росії, Східної Європи та В'єтнаму.

Біженці й вимушені переселенці[ред.ред. код]

У країні існує невизначена кількість внутрішньо переміщених осіб внаслідок руйнівних повідей і голоду 1990-х років[1].

Расово-етнічний склад[ред.ред. код]

Етнічний склад (2015 рік)[1]
Етнос: Відсоток:
корейці
  
99.8%
китайці
  
0.1%
японці
  
0.1%

Головні етноси країни: мононаціональна держава корейців; невеличкі спільноти китайців (приблизно 50 тис. осіб) та японців (1,8 тис. осіб).

На тлі етнічної однорідності все ж значні регіональні відмінності існують. Проте регіональні та культурні відмінності, як регіональні діалекти, зазнали руйнування під впливом централізування освіти, загальнонаціональним засобам масової інформації і кілька десятиліть націоналістичного руху після Корейської війни.

Українська діаспора[ред.ред. код]

Мови[ред.ред. код]

Мови Північної Кореї (2015 рік)[1]
Мова: Відсоток:
корейська
  
100%

Офіційна мова[2]: корейська.

Релігії[ред.ред. код]

Релігії в Північній Кореї (2009 рік)[1]
Віросповідання: Відсоток:
буддисти
  
98%
християни
  
1
чхондоїзм
  
1%

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: традиційно буддизм конфуціанського спрямування, невелика кількість — християнство, чхондоїзм[1]. Будь-які незалежні релігійні організації заборонені. Офіційна політика спрямована на атеїстичне виховання. Уряд спонсорує різні марионеткові релігійні організації, щоб створити ілюзію свободи віросповідання в державі.

Освіта[ред.ред. код]

Рівень письменності 2015 року становив 100 % дорослого населення (віком від 15 років): 100 % — серед чоловіків, 100 % — серед жінок[1]. Дані про державні витрати на освіту у відношенні до ВВП країни, станом на 2015 рік, відсутні. Середня тривалість освіти становить 12 років, для хлопців — до 12 років, для дівчат — до 12 років (станом на 2009 рік).

Середня і професійна[ред.ред. код]

Вища[ред.ред. код]

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Забезпеченість лікарняними ліжками в стаціонарах — 13,2 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2012 рік)[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 23,68 ‰ (74-те місце у світі); хлопчиків — 26,29 ‰, дівчаток — 20,94 ‰[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 82 випадків на 100 тис. народжень (82-ге місце у світі)[1].

Північна Корея входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Захворювання[ред.ред. код]

Дані про відсоток інфікованого населення в репродуктивному віці 15-49 років відсутні[1]. Дані про кількість смертей від цієї хвороби за 2014 рік відсутні[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 2,5 % (173-тє місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 15,2 % (оцінка на 2012 рік)[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Санітарія[ред.ред. код]

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 99,9 % населення в містах і 99,4 % в сільській місцевості; загалом 99,7 % населення країни[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 87,9 %, в сільській місцевості — 72,5 %, загалом по країні — 81,9 % (станом на 2015 рік)[1].

Соціально-економічне положення[ред.ред. код]

Співвідношення осіб що в економічному плані залежать від інших до осіб працездатного віку (15-64 роки) загалом становить 44,3 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 30,5 %; частка осіб похилого віку — 13,8 %, або 7,3 потенційно працездатних на 1 пенсіонера[1]. Загалом дані показники характеризують рівень затребуваності державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я і пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності відсутні.

Трудові ресурси[ред.ред. код]

Загальні трудові ресурси 2015 року, за дуже приблизною оцінкою, становили 14 млн осіб (42-ге місце у світі)[1]. Зайнятість економічно активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: аграрне, лісове і рибне господарства — 37 %; промисловість, будівництво і сфера послуг — 63 % (станом на 2008 рік)[1]. Безробіття 2013 року дорівнювало 25,6 %, 2012 року — 25,5 % (179-те місце у світі);

Прошарки суспільства[ред.ред. код]

Відповідно до системи «сон'бун» (кор. 성분) все населення КНДР поділено на три шари: «основний», «коливний» і «ворожий». Належність до того чи іншого шару визначається за соціальним походженням і родом діяльності в період японського панування і Корейської війни і успадковується по чоловічій лінії. Члени ТПК автоматично відносяться до «основного» прошарку, а особи, виключені з політичної партії, — до «ворожого». Репатріанти з Китаю та Японії належать також до «ворожого» прошарку.

Люди, що відносяться до «ворожого» прошарку, не можуть служити в армії, вступити до ТПК і вступити до більшості Вищих навчальних закладів[3]. У той самий час, до 1990-х років приналежність до того чи іншому шару (за винятком номенклатури) не мала впливу на розмір продовольчого пайка[4][5].

Відповідно до постанови «Про подальше посилення роботи з різними верствами і групами населення», прийнятим восьмим пленумом ЦК ТПК четвертого скликання, у кінці лютого 1964 року була проведена істотна деталізація категорій населення, відповідно до якої в кожному шарі було виділено окремі групи (усього 51). Робота ця проводилась у 1964—1969 роках силами так званих «груп 620», спеціально сформованих для цієї мети. Ця діяльність супроводжувалася висилками, арештами і стратами ворогів режиму (як реальних, так і потенційних або просто вигаданих)[5].

Оцінити хоча б приблизну чисельність навіть шарів, не кажучи про окремі групи, практично неможливо[5].

Кримінал[ред.ред. код]

Наркотики[ред.ред. код]

Світові маршрути наркотрафіку (англ.)

Починаючи з 1970-х років і до 2000-х багато громадян Корейської Народно-Демократичної Республіки (більшість з дипломатичного корпусу) були затримані за кордоном за зберігання наркотиків (2 випадки в Туреччині в грудні 2004 року); останні поліцейські розслідування на Тайвані і в Японії пов'язують Північну Корею з великими незаконними поставками героїну і метамфетамін, наприклад затримані в квітні 2003 року 150 кг героїну на судні «Понг Су», що прямував до Австралії[1].

Торгівля людьми[ред.ред. код]

Згідно щорічної доповіді про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Північної Кореї не докладає зусиль в боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна знаходиться у списку третього рівня[6][7].

Гендерний стан[ред.ред. код]

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

  • при народженні — 1,05 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці до 14 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 15-24 років — 1,02 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 25-54 років — 1 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці 55-64 років — 0,9 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • у віці старше за 64 роки — 0,53 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
  • загалом — 0,94 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої[1].

Демографічні дослідження[ред.ред. код]

Населення Північної Кореї
Рік Населення Зміна
1940 8 510 000
1944 9 250 000 +8.7%
1946 9 260 000 +0.1%
1949 9 620 000 +3.9%
1953 9 360 000 −2.7%
1960 10 790 000 +15.3%
1963 11 570 000 +7.2%
1993 21 213 478 +83.3%
2008 24 252 231 +14.3%
Джерело: Згідно досліджень Ніка Еберштада[8] та даних ООН[9]

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

  • .

Переписи[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи (англ.) North Korea // The World Factbook. — Central Intelligence Agency, 2015. ISSN 1553-8133.
  2. Значна кількість держав і територій розрізняють статуси державної, національної і офіційної мов. Державні мови у різних країнах мають різний правовий статус, або його відсутність, сферу застосування. У даному випадку під офіційною мовою розуміється мова, якою користуються державні, адміністративні, інші управлінські органи конкретних територій у повсякденному діловодстві.
  3. (англ.) Tom Malinowski (2006). Advancing Human Rights in North Korea. Архів оригіналу за 2011-08-20. Процитовано 2008-09-15. 
  4. (рос.) Ланьков А. Н. (31 серпня 2007 року). Он был титулярный советник, она — генеральская дочь. Архів оригіналу за 2011-08-20. Процитовано 2008-08-03. 
  5. а б в (рос.) Ланьков А. Н. Репрессивный аппарат и контроль над населением в Северной Корее / Северная Корея. Вчера и сегодня. — М. : Восточная литература, 1995.
  6. (англ.) Trafficking in Persons Report 2013 — доповідь Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США за 2013 рік.
  7. (англ.) (ісп.) (фр.) Global Report on Trafficking in Persons — доповідь про стан боротьби з торгівлею людьми в світі від Управління ООН з наркотиків і злочинності (UNODC) за 2009 рік.
  8. (англ.) Eberstadt, Nick (2010). Policy and Economic Performance in Divided Korea During the Cold War Era: 1945–91. Rowman & Littlefield. с. 61. ISBN 9780844742748. 
  9. (англ.) North Korea Final national census report, 2010.

Література[ред.ред. код]

  • Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Видавничий центр «Академія», 2007. — 688 с.
  • Гудзеляк І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с.
  • Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці, Рута, 2003. — 392 с.
  • Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. ISBN 966-608-442-2
  • Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. ISBN 966-603-178-7
  • Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.]. — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
  • Крисаленко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : НІСД, 2005. 368 с.
  • Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. ISBN 966-505-006-0
  • Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007 р. — 292 с.
  • Масляк П. О. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно. — К. : Вежа, 2003. — 280 с.
  • Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с.
  • (рос.) Атлас народов мира. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с.
  • (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
  • (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с.
  • (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Посилання[ред.ред. код]

Шаблон:Населення Північної Кореї