Леон Людвік Сапіга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Леон Людвик Сапіга
Leon Ludwik Sapieha
RodakowskiHenryk.PortretLeonaSapiehy.1878.jpg
Псевдо Лев Сапіга
Народився 18 вересня 1803(1803-09-18)
Варшава
Помер 1 вересня 1878(1878-09-01) (74 роки)
Красічин
Поховання Красичинський замок
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність економіст, військовослужбовець, адвокат, політик
Титул князь
Посада посол до Галицького сейму[d]
Рід Сапіги
Батько Aleksander Antoni Sapieha[d]
Мати Anna Jadwiga Sapieżyna[d][1]
Брати, сестри  • Anna Zofia Sapieha[d]
У шлюбі з Jadwiga Sapieżyna[d]
Діти Адам Сапіга
Нагороди
Virtuti Militari (Срібний Хрест)
Герб

Леон (Лев)[2] Людвик Сапіга (18 вересня 1803(18030918), Варшава — 1 вересня 1878, Красічин) — польський, галицький громадсько-політичний діяч. Один з очільників «Руського Собору». Перший маршалок Галицького сейму.

Біографія[ред. | ред. код]

Молодший син мечника Варшавського князівства, шамбеляна та ад'ютанта Наполенона І князя Александра Антонія Сапіги та його дружини (графині з походження) Анни Ядвіґи із Замойських.[3] Предки:

Епітафія Л. Л. Сапеґи у латинській катедрі Львова

Дитинство з матір'ю та сестрою провів у Парижі. 1835 р. купив замок Красицьких, перетворив на родову резиденцію. Отримав: 1836 року на Галицькому становому сеймі — галицький «індиґенат»; потім титул «великого стражника срібла коронного» (нім. Oberstandsilberkämmerer).

1839 року разом з Александром Фредром запропонував спорудити залізницю Бохня — Львів — Бережани[4].

1848 року був членом польської Центральної національної ради.

1862 р. за допомогою глобуса і шнурівки переконував англійських капіталістів, що для них найвигіднішим є будівництво трансконтинентальної залізниці від Англії до Індії через Львів. Влітку 1863 р. спільно з англійцями заснував «Англо-австрійський банк». 11 січня 1864 р. цісар Франц Йозеф І надав консорціуму Л. Л. Сапєги — Томаса Брессі (англійський інженер; споруджував залізниці по всьому світі — від Канади до Австралії, отримав нагороди в Англії, Італії, Австрії) на будівництво залізниці Львів — Чернівці — Ясси. Був першим президентом «Товариства Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці» (назва — з 15 жовтня 1868 р., до цього, з 1 червня 1864 р. — «Товариство Львівсько-Чернівецької залізниці»).[5]

1869 року Лаврівський Юліян в порозумінні з князем Л. Л. Сапєгою (з ним зблизився під час польського повстання 1863 року) та міністром закордонних справ графом Фрідріхом Фердинандом Байстом (основним інспіратором акції, обраним до Галицького Сейму Торгово-промисловою палатою Бродів) виступив в Сеймі з резонансною промовою про польсько-українську співпрацю на основі католицької духовності.

Лише іноді передавав свої повноваження заступникам: Юліяну Лаврівському, Івану Ступницькому, ніколи — митрополиту Спиридону Литвиновичу.[6] У спогадах стверджував про сильний (спочатку — тотальний) вплив духовенства на послів-селян.[7] 23 березня 1875 року був звільнений з посади маршалка Галицького сейму на підставі власної заяви про відставку від 1869 року.

Помер 11 вересня 1878 року в Красічині, був похований у підземеллі замкової каплиці 14 вересня. Поховання було пишним за участі багатьох владців, представників громадськости.

Власність[ред. | ред. код]

Володів маєтками в Журавиці (поблизу Перемишля, придбав 1834 року Журавицю Руську і Ляцьку з 3-ма фільварками), Озерянах, Ланівцях, Більчому-Золотому — на Поділлі (придбав на ім'я матері), Красічин — свою основну резиденцію — з п'ятьма фільварками придбав 1835 року. Віном дружини були Старе Село та Запалів з п'ятьма фільварками. Пізніше володів двориком на вул. Широкій (тепер Коперника) у Львові, маєтком у Рава-Руській (1874). 1873 року власність оцінював у 3 млн золотих ринських.

1866 року придбав папірню в Черлянах, яку потім перетворив на Акціонерне товариство, що через кілька років збанкрутувало; втратив на цьому 300000 золотих ринських. Схожа доля — в рафінерії нафти у Перемишлі, лляної мануфактури в Красічині.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Anna Jadwiga Sapieżyna
  2. Сапіга Лев // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 452. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  3. Sapiehowie (05) (пол.)
  4. Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — іл. — С. 52. — ISBN 978-617-655-000-6.
  5. Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія… — С. 45.
  6. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 30.
  7. Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 86.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]