Львівсько-Чернівецько-Ясська залізниця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емблема Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці

Львівсько-Чернівецько-Ясська залізниця (нім. Lemberg-Czernowitz-Jassy-Eisenbahn) (ЛЧЯЗ - нім. LCJE) приватна залізниця Австро-Угорської імперії загальною довжиною 579,6 км, що поєднувала столиці коронних країв Галичини і Буковини з відгалуженнями на Румунію, Російську імперію. Складалась з п'яти ділянок.

Історія[ред.ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Акція Львівсько-Чернівецької залізниці
Searchtool.svg одна Акція Львівсько-Чернівецької залізниці

Консорціум на будівництво Львівсько-Чернівецької залізниці створив промисловець Віктор Офенгайм (нім. Victor Ofenheim von Ponteuxin) після купівлі ліцензії 11 січня 1864 на її будівництво. Серед акціонерів товариства був князь Леон Людвік Сапега. Він за легендою вмовляв англійських фінансистів вкласти кошти у будівництво залізниці за допомогою глобуса і власної шнурівки, пояснюючи, що найкоротший шлях з Англії до Індії пролягає через Львів.

Після завершення 1 вересня 1866 будівництва 266,66 км залізниці Львів — Чернівці консорціум отримав ліцензію 15 травня 1867 на будівництво 89,9 км залізниці від Чернівців до Сучави, яку відкрили 28 жовтня 1869. До 15 грудня 1869 проклали 103,31 км колії Сучава — Роман.

Консорціум приступив до будівництва залізниці до Ясс, відкритої 1 червня 1870, та до Ботошанів, завершеної 1 листопада 1870. Через розширення залізниці 14 жовтня 1868 консорціум назвали Ц. к. приватне Львівсько-Чернівецько-Ясське залізничне товариство (нім. K. k. priv. Lemberg-Czernowitz-Jassy-Eisenbahngesellschaft) з поділом на Австро-Угорську і румунську частини.

На залізниці використовували паротяги StEG I 178–270, 13 серій IIIa, IIIb, 4 серії IIIa, серії IIId, kkStB 1, 33 серії IVd, 7 серії IVe, 54 серій VIIa, VIIb, VIIc, VIId, VIIe.

На основі залізниці відкрили:

Через проблеми з мостовим переходом через ріку Прут, скарги на умови експлуатації 7 жовтня 1872 державою було накладено на залізницю секвестр, що діяв до 31 липня 1875 року.

У Румунії також постали закиди щодо діяльності АТ, яке подало позов до суду. Після цього 1888 румунський відрізок залізниці перейшов під державне управління. У Австро-Угорщині 1 липня 1889 залізниця була викуплена в рахунок сплати державою її вартості і передана Ц. к. Державній залізниці.

Після завершення війни залізниця була поділена поміж Румунією і Польщею, де ділянку Львів — Снятин націоналізували 24 березня 1928.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]