Лондонська Королівська опера
.svg){kind=small}
Лондонська Королівська опера (англ. Royal Opera, London), часто звана також оперним театром Ковент-Гарден, англ. Covent Garden, відповідно до своєї початкової назви, взятої з однойменного району Лондона, де розташований Королівський театр Ковент-Гарден — найбільша оперна трупа Великої Британії.
Історія[ред. | ред. код]
Оперна компанія Ковент-Гарден (англ. Covent Garden Opera Company) була заснована в 1946 році. Її принципом, хоча ніде офіційно і не заявленим, було виконання опер виключно англійською мовою. У зв'язку з цим на початковому етапі склад виконавців в Ковент-Гардені залишався переважно однонаціональним: на лондонській сцені співали англійці, а також співаки з країн Співдружності (австралійка Джоан Сазерленд, канадець Джон Вікерс та ін.) Відповідно до цього і в репертуарі Ковент-Гардена особливо велике місце займали англійські опери — твори Бенджаміна Бріттена (в тому числі «Глоріана», поставлена в 1953 р. до коронації Єлизавети II), Ральфа Воан-Вільямса, Майкла Тіппета, Артура Блісса. Окремі винятки, на кшталт появи Елізабет Шварцкопф в партії Мімі в постановці «Богеми» 1948 року або участі Ганса Готтера — Вотана в вагнерівському «Кільці Нібелунга» в тому ж році, не змінювали картини. Однак цей принцип увійшов у суперечність із загальносвітовою тенденцією до інтернаціоналізації музичної сцени: лондонські глядачі хотіли бачити і чути світових зірок нарівні з національними. В 1958 році, на який припали ювілейні урочистості з нагоди сторіччя нинішнього будинку театру, негласні обмеження на спів не по-англійськи були фактично зняті (зате вони збереглися в іншій лондонській оперній трупі — Англійській Національній опері).
З кінця 1950-х років інтерес публіки до постановок опери Ковент-Гарден неухильно зростав, привівши до виникнення величезних черг за квитками, — адміністрація театру намагалася вирішувати цю проблему попередньою роздачею спеціальних талонів з зазначеним часом, протягом якого власникові талона слід було з'явитися в касу для придбання квитка. На хвилі зростання популярності театру в 1968 році йому було присвоєно назву Королівського.
Музичні керівники[ред. | ред. код]
- Карл Ранкл (1946–1951)
- Рафаель Кубелік (1955–1958)
- Георг Шолті (1961–1971)
- Колін Девіс (1971–1987)
- Бернард Гайтінк (1987–2002)
- Антоніо Паппано (з 2002 р.)
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лондонська Королівська опера |
- Boursnell, Clive; Colin Thubron (1982). The Royal Opera House, Covent Garden. London: Hamish Hamilton. ISBN 0-241-10891-8.
- Donaldson, Frances (1988). The Royal Opera House in the twentieth century. London: Weidenfeld and Nicholson. ISBN 0-297-79178-8.
- Drogheda, Lord; Ken Dowson, Andrew Wheatcroft (1981). The Covent Garden Album. London: Routledge & Kegan Paul. ISBN 0-7100-0880-5.
- Gilbert, Susie; Jay Shir (2003). A tale of four houses – opera at Covent Garden, La Scala, Vienna and the Met since 1945. London: Harper Collins. ISBN 0-00-255820-3.
- Goodman, Lord; Lord Harewood (1969). A Report on Opera and Ballet in the United Kingdom, 1966–69. London: Arts Council of Great Britain. OCLC 81272.
- Haltrecht, Montague (1975). The Quiet Showman – Sir David Webster and the Royal Opera House. London: Collins. ISBN 0-00-211163-2.
- Jefferson, Alan (1979). Sir Thomas Beecham – A Centenary Tribute. London: Macdonald and Jane's. ISBN 0-354-04205-X.
- Lebrecht, Norman (2000). Covent Garden: The Untold Story: Dispatches from the English Culture War, 1945–2000. London: Simon and Schuster. ISBN 0-684-85143-1.
- Rosenthal, Harold (1958). Two centuries of opera at Covent Garden. London: Putnam. OCLC 185327768.
Further reading
- Allen, Mary (1998). A house divided – the diary of a chief executive of the Royal Opera House. London: Simon and Schuster. ISBN 0-684-85865-7.
- Isaacs, Jeremy (1999). Never mind the moon. London: Bantam. ISBN 0-593-04355-3.
- Mosse, Kate (1995). The House – inside the Royal Opera House, Covent Garden. London: BBC Books. ISBN 0-563-37088-2.
- Tooley, John (1999). In house – Covent Garden, 50 years of opera and ballet. London: Faber and Faber. ISBN 0-571-19415-X.
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт [Архівовано 8 березня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)