Катті Сарк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
«Катті Сарк»
Носова фігура «Катті Сарк»
«Катті Сарк», 1997 рік

«Катті Сарк» (англ. Cutty Sark) - один з найбільше відомих і єдиний збережений на даний момент чайний кліпер. Був побудований в 1869 році. В даний час знаходиться в сухому доці в Грінвічі (Великобританія).

«Катті Сарк» під вітрилами
«Катті Сарк» в Сіднеї, 1890 рік

Кліпер був спроектований Геркулесом Лінтоном (Hercules Linton), побудований і спущений на річку Клайд (Clyde) 23 листопада 1869 року в шотландському місті Дамбартон (Dumbarton) компанією Scott & Linton на замовлення капітана Джона «Джока» Вілліса (John Willis), що мав прізвисько «Білий циліндр».

Історія[ред.ред. код]

Кліпер використовувався для доставки чаю з Китаю в Лондон. Компанія, яка привозила чай першою, одержувала значні прибутки через високу вартість чаю нового врожаю.

У гонці кліперів «Катті Сарк» не виділялася нічим особливим. Популярність їй принесли змагання на швидкість з кліпером «Фермопіли» в 1872 році. Обидва кліпери одночасно вийшли з Шанхаю 18 червня, однак через два тижні «Катті Сарк» в бурі втратила кермо і капітан Моуді утримував Кліпер за вітром під час бурі за допомогою плавучого якоря, поки на борту майстрували запасне кермо. Робота тривала вісім діб, оскільки лютий шторм не припинявся. Для цього судновий тесляр Генрі Гендерсон поставив на палубі, по якій гуляли хвилі, кузню.

В результаті затримки з ремонтом «Катті Сарк» прибула в Лондон на тиждень пізніше «Фермопіл» - 18 жовтня, витративши на подорож 122 дні. Тим не менш, кліпер назавжди увійшов в історію завдяки тому, що після аварії капітан не здався, а прийняв рішення продовжити гонку, спорудивши імпровізоване кермо у відкритому морі замість того, щоб зійти з дистанції на ремонт в порт, і при цьому відстав усього на один тиждень.

В 1880-ті роки кліпер був задіяний на перевезенні вовни з Австралії, в 1895 році кліпер був перейменований і отримав назву «Ферейра» - по прізвищу нових хазяїв братів Ферейра. В 1922 році експлуатація «Катті Сарк» припинилась через нерентабельність. В цей момент британський капітан Доумен, що раніше ходив на «Катті Сарк», викупив кліпер і відбуксирував його в британський порт Фалмут для переобладнання в навчальне судно. В 1938 році вдова капіта Доумена подарувала кліпер Морському коледжу і він був переведений в Темзу.

10 грудня 1954 року кліпер здійснив свій останній рейс — перехід по Темзі до місця вічної стоянки в сухому доці Грінвіча.

Судно серйозно постраждало під час пожежі 21 травня 2007. Повторне відкриття після реставрації відбулося в квітні 2012 року за участі королеви Єлизавети II.

Конструкція та основні характеристики[ред.ред. код]

Конструктивно це був композитний корабель: залізний набір, покритий дерев'яною обшивкою. Обшивка вище ватерлінії була виконана з деревени тіка, нижче ватерлінії - з особливої ​​породи в'яза - ільму Томаса. Днище судна нижче ватерлінії було обшите пластинами зі сплаву міді та цинку (т. зв. Мюнц-метал).

Основні характеристики:

  • Водотоннажність: 2133,7 тонн при осіданні 6.1 м.
  • Корисний вантаж: 615 тонн.
  • Довжина повна: 85,4 м.
  • Довжина корпусу: 64,8 м.
  • Ширина: 11 м.
  • Осадка: 6,7 м.
  • Висота грот-щогли від головної палуби до топа: 46,3 м.
  • Загальна площа вітрил[1]: 3350 м².

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]