Лоратадин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лоратадин
Loratadine.svg
Систематична назва (IUPAC)
Ethyl 4-(8-chloro-5,6-dihydro-11H-
benzo[5,6]ohepta[1,2-b]pyridin-
11-ylidine)-1-piperidinecarboxylate
Ідентифікатори
Номер CAS 79794-75-5
Код ATC R06AX13
PubChem 3957
DrugBank APRD00384
Хімічні дані
Формула C22H23ClN2O2 
Мол. маса 382,88 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність майже 100%
Зв'язування 97-99%
Метаболізм Печінка (CYP2D6- and 3A4-mediated)
Період напіврозпаду 8 годин, деслоратадин — 28 годин
Виділення 40% із сечею
близька кількість із калом
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

B1(AU) B(США)

Лег. статус

GSL (UK) OTC (US) OTC(Canada)

Використання перорально

Лоратадин — протиалергічний засіб, антигістамінний засіб для системного застосування.

Лоратадин — H1-антигістамін другого покоління, ефективний неседативний антигістамінний препарат довготривалої дії з швидким та вираженим протиалергічним ефектом. Покращення стану зазвичай відмічається вже у перші 30 хвилин після прийому препарату і триває більше 24 годин. Лоратадин та його метаболіти не проникають через гемато-енцефалічний бар'єр. Він не впливає на центральну нервову систему, не виявляє антихолінергічної та седативної дії, не спричиняє звикання. Вік пацієнта, наявність ниркової недостатності та/або порушень функцій печінки не впливають на основні показники фармакокінетики.

Показання[ред. | ред. код]

Лоратадин показаний для лікування сезонного та цілорічного алергічного риніту, кон'юнктивіту, гострої та хронічної кропив'янки, набряку Квінке, симптомів гістамінергій (псевдоалергічних синдромів), спричинених застосуванням гістамінолібераторів, алергічних реакцій на укуси та ужалення, а також у комплексному лікуванні сверблячих дерматозів (контактних алергодерматитів, атопічних дерматитів, інших шкірних захворювань алергічної природи, гострих та хронічних екзем тощо).

Побічні ефекти[ред. | ред. код]

У поодиноких випадках відзначались сухість у роті та блювання.

Коротка характеристика профілю безпеки. У клінічних дослідженнях з участю дорослих і підлітків при застосуванні лоратадину в рекомендованій дозі 10 мг на добу при показаннях, що включають алергічний риніт і хронічну ідіопатичну кропив’янку, про побічні реакції повідомляли у 2% пацієнтів (що перевищує показник у пацієнтів, які отримували плацебо). Частішими побічними реакціями, про які повідомляли частіше, ніж при застосуванні плацебо, були: сонливість (1,2%), головний біль (0,6%), посилення апетиту (0,5%) і безсоння (0,1%). У клінічних дослідженнях у дітей віком від 2 до 12 років відзначалися такі небажані явища як головний біль (2,7%), нервозність (2,3%) або втома (1%).

Перелік побічних реакцій. Побічні реакції, про які повідомляли у ході постмаркетингового періоду, вказані нижче за класами систем органів. Частота визначена як: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100), поодинокі випадки (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), рідкісні випадки (< 1/10 000), частота невідома (неможливо встановити за наявними даними).

У кожній групі частоти побічні реакції вказані у порядку зменшення проявів.

З боку імунної системи: рідкісні випадки — реакції гіперчутливості, включаючи анафілаксію та ангіоневротичний набряк.

З боку нервової системи: рідкісні випадки — запаморочення, судоми.

З боку серця: рідкісні випадки — тахікардія, пальпітація.

З боку травного тракту: рідкісні випадки — нудота, сухість у роті, гастрит.

З боку гепатобіліарної системи: рідкісні випадки — патологічні зміни функції печінки.

З боку шкіри і підшкірної клітковини: рідкісні випадки — висипання, алопеція.

Порушення загального стану і пов’язані зі способом застосування: рідкісні випадки — підвищена втомлюваність.

Лабораторні показники: частота невідома — збільшення маси тіла.

Посилання[ред. | ред. код]