Анафілаксія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Анафілаксія
Angioedema2010.JPG
МКХ-10 T78.2
МКХ-9 995.0
DiseasesDB 29153
MedlinePlus 000844
eMedicine med/128
MeSH D000707

Анафілаксія — це серйозна алергічна реакція, яка починається дуже швидко та може призвести до летальних наслідків. [1] Зазвичай, її можна розпізнати за такими симптомами: свербляча висипка, набряки гортані та низький кров'яний тиск. Вона часто виникає внаслідок укусів або жалення комах, алергії на харчові продукти та лікарські препарати.

Причиною анафілаксії на патофізіологічному рівні є вивільнення медіаторів з певних типів лейкоцитів, спричинене імунологічними або неімулогічними чинниками. Діагностування відбувається на основі наявних симптомів й ознак. Первинне лікування відбувається шляхом введення епінефрину із застосуванням додаткових заходів.

Від 0,05% до 2% осіб у всьому світі колись страждали від анафілаксії. Кількість таких випадків зростає. Термін «анафілаксія» походить з грецьких слів ἀνά — ана, «проти»', і φύλαξις — філаксіс, «захист»'.

Симптоми й ознаки[ред.ред. код]

Симптоми й ознаки анафілаксії.

Зазвичай, симптоми анафілаксії змінюються впродовж хвилин або годин[2][3] і з'являються в середньому за 5-30 хвилин, якщо збудник введено внутрішньовенно та за 2 години у разі алергії на харчові продукти.[4] Найчастіше трапляються ураження таких ділянок: ураження шкіри (80–90%), дихальних шляхів (70%), шлунково-кишкового тракту (30–45%), серцево-судинної системи (10–45%) та центральної нервової системи (10–15[3], зазвичай, уражуються принаймні дві системи.[5]

Ураження шкіри[ред.ред. код]

Висипання та почервоніння на спині людини з анафілаксією

Зазвичай до симптомів належать: висипання на будь-якій частині тіла, свербіж, почервоніння або набряк губ.[6]Шкіра осіб, що страждають від опухання або набряку Квінке радше пече, ніж свербить.[4] Опухання язику або гортані трапляється майже в 20% випадків.[7] До інших ознак можуть належати ринорея та набряк слизової оболонки ока .[8] Також шкіра може набути синюшного кольору через кисневе голодування .[8]

Ураження дихальних шляхів[ред.ред. код]

До можливих симптомів й ознак ураження дихальних шляхів належать: задишка, хрипіння або свистяче дихання. .[6] Хрипіння, зазвичай, спричинене спазмами бронхіальних м’язів[9], а свистяче дихання пов'язане з блокуванням верхніх дихальних шляхів внаслідок набряку.[8]Також може виникати захриплість, біль підчас ковтання або нежить.[4]

Ураження серця[ред.ред. код]

Може трапитися спазм коронарної артерії, що призводить до інфаркту міокарда, дизритмії або зупинки серця .[3][5] Ураження серця під час анафілаксії найчастіше трапляється в осіб з ішемічною хворобою серця.[9]Спазм коронарної артерії пов'язаний з наявністю в серці клітин, які вивільняють гістамін.[9] У той час, як пришвидшене серцебиття, викликане гіпотонією, трапляється ще частіше,[8] рефлекс Бецольда-Яриша був описаний у 10% випадків, коли сповільнене серцебиття пов’язане з низьким кров'яним тиском .[10] Зниження кров'яного тиску або .UNIQba1cdb072a31b3fe-nowiki-00000040-QINU10UNIQba1cdb072a31b3fe-nowiki-00000041-QINU (дистрибутивний або кардіогенний) може спровокувати відчуття запаморочення або зомлівання .[9] Часто ознаки анафілаксії не обмежуються лише значним зниженням кров’яного тиску.[7]

Ураження інших органів[ред.ред. код]

До можливих гастроентерологічних симптомів можуть належати: спазматичний біль в області живота, діарея та блювання.[6] Може виникати сплутаність свідомості, неконтрольоване сечовипускання або біль в тазі, що нагадує маткові спазми.[6][8] Звуження кровоносних судин навколо мозку може призвести до головного болю .[4] Також в описах фігурує відчуття тривоги або «приреченості» .[5]

Причини[ред.ред. код]

Анафілаксія може бути реакцією у відповідь на майже будь-яку чужорідну речовину. .[11] Найбільш поширеними збудниками є отрута від укусів і жалень комах, харчових продуктів та лікарських препаратів. .[10][12] Харчові продукти є найбільш поширеними збудниками у дітей або підлітків, в той час як лікарські препарати та укуси і жалення комах значно частіше зустрічаються у дорослих.[5] Рідше зустрічаються такі причини, як фізичні фактори, біологічні фактори, як-от сперма, латекс, гормональні зміни, харчові добавки, як-от глютамат натрію та харчові барвники і лікарські препарати місцевої дії.[8]Фізичні фактори, як-от фізичні вправи (відомі, як «анафілаксія внаслідок фізичних навантажень») або температура (висока чи низька) можуть також викликати анафілаксію через їхню пряму дію на мастоцити. [5][13] Випадки, спричинені фізичними вправами, часто пов'язують з прийомом певних харчових продуктів.[4] Підчас анестезії, анафілаксію найчастіше викликають міорелаксанти, антибіотики та латекс .[14] У 32-50% випадків причина залишається невідомою (так звана «ідіопатична анафілаксія») .[15]

Харчові продукти[ред.ред. код]

Більшість харчових продуктів можуть спричинити анафілаксію навіть під час першого споживання.[10] Харчові продукти, що спричиняють анафілаксію, різняться залежно від регіону. У західній культурі анафілаксії найчастіше передувало споживання або контактування з арахісом, пшеницею, лісовим горіхом, молюсками, рибою, молоком і яйцями.[3][5] На Близькому Сході — кунжут, а в Азії нут часто бувають джерелами виникнення анафілаксії.[5] Серйозні випадки можуть бути результатом споживання алергену,[10] але деяким людям достатньо лише контакту з ним для виникнення серйозної реакції. Із віком діти можуть позбутися алергії. Після досягнення 16 років, 80% дітей з анафілаксією на молоко або яйця та 20% тих, що страждають від анафілаксії на арахіс, можуть споживати ці харчові продукти без наслідків для здоров'я.[11]

Лікарські препарати[ред.ред. код]

Будь-які лікарські засоби можуть спричинити анафілаксію. Найчастіше це бета-лактамні антибіотики (як-отпеніцилін), за якими йде аспірин і НСПЗП .[3][16] Інші антибіотики рідше викликають анафілаксію, а реакція на НСПЗП залежить від діючої речовини препарату — якщо є алергія на один із НСПЗП, то, зазвичай, людина може переносити інший.[16] Іншою відносно частою причиною є хіміотерапія, вакцини, протамін та препарати на основі трав.[5][16] Певні лікарські препарати (до яких належать ванкоміцин, морфін, рентгеноконтрастні препарати) спричиняють анафілаксію через прямий вплив на дегрануляцію мастоцитів[10]

Частота реакцій на препарат частково залежить від частоти його використання і частково від притаманних йому властивостей.[17] Анафілаксія на пеніцилін або цефалоспорин трапляється лише 1 раз на 2000-10 000 курси лікування, а летальні випадки трапляються менше ніж 1 раз на 50 000 курсів лікування.[4] Анафілаксія на пеніцилін трапляється 1 раз на 2000-10 000 курсів лікування, а летальні випадки трапляються 1 раз на 50 000 курсів лікування.[4] Анафілаксія на аспірин і НСПЗП трапляється в одної з 50 000 осіб. .[4] Якщо є реакція на пеніцилін, то ризик такої реакції на цефалоспорин збільшується, але не перевищує 1 випадок на 1000.[4] Старі рентгеноконтрастні препарати викликали реакцію в 1% випадків, водночас новіші низькоосмолярні препарати викликають реакцію в 0,04% випадків.[4]

Отрута[ред.ред. код]

Отрута, що виділяється під час ужалення або укусу комах, таких як перепончастокрилі комахи (бджоли та оси) або тріамонові клопи (конусоносі клопи), може викликати анафілаксію в людей з підвищеною чутливістю.[3][18] Попередні системні реакції, що завжди більші від локальної реакції навколо жала, є фактором ризику виникнення наступної анафілаксії; [19][20] однак, у половині летальних випадків не було попередніх системних реакцій.[21]

Фактори ризику[ред.ред. код]

Особи, що страждають від атопічних хвороб, таких як астма, екзема або алергічний риніт, мають великий ризик виникнення анафілаксії на харчові продукти, латекс та рентгеноконтрастні препарати, але не на лікарські препарати, що вводяться внутрішньовенно, чи на жалення комах.[5][10] В ході одного з досліджень з участю дітей було виявлено, що 60% з них мали попередні атопічні хвороби, а з тих, хто помер від анафілаксії, 90% були хворі на астму.[5][10] Ті, хто хворів на мастоцитоз або ті, що належать до вищого соціально-економічного класу, ризикують більше.[5][10]Що довше пройшло часу від останнього контакту зі збудником алергічної реакції, то меншим є ризик.[4]

Патофізіологія[ред.ред. код]

Анафілаксія — це серйозна алергічна реакція, яка діє швидко та порушує роботу багатьох систем органів .[1][22]Вона виникає внаслідок вивільнення медіаторів запалення і цитокінів з мастоцитів і базофілів, зазвичай, через імунологічну реакцію, але іноді внаслідок неімунологічних чинників.[22]

Імунологічні чинники[ред.ред. код]

В імунологічному механізмі імуноглобулін E (IgE) з'єднується з антигеном (чужорідною речовиною, що викликає алергічну реакцію). Після цього IgE, що з'єднаний з антигеном, активує високоафінні рецептори FcεRI на мастоцитах і базофілах. Це призводить до вивільнення медіаторів запалення, як-от гістаміну. Потім ці медіатори збільшують скорочення гладеньких м’язів бронхів, спричиняють розширення кровоносних судин, збільшують відтік рідини з кровоносних судин, що призводить до послаблення серцевого м'язa.[4][22] Є ще один імуногенний чинник, що не залежить від IgE, але невідомо, чи він трапляється у людей.[22]

Неімунологічні чинники[ред.ред. код]

Неімунологічні механізми залучають речовини, які безпосередньо викликають дегрануляцію мастоцитів або базофілів До них належать такі чинники, як контрастні речовини, опіоїди, температура (висока або низька) та вібрація.[13][22]

Діагностування[ред.ред. код]

Діагностування анафілаксії ґрунтується на клінічних критеріях.[5] Наявність одного з трьох симптомів впродовж кількох хвилин/годин від контакту з алергеном вказує на ймовірність анафілаксису:[5]

  1. ураження шкіри або м'язової тканини, що супроводжується утрудненням дихання або низьким кров'яним тиском
  2. Два або більше таких симптомів:-
    a. Ураження шкіри або слизових оболонок
    б. Утруднення дихання
    в. Низький кров'яний тиск
    г. Гастроентерологічні симптоми
  3. Зниження кров'яного тиску після контакту з відомим алергеном

Аналіз крові на вміст триптази або гістаміну (що вивільняються з мастоцитів) підчас нападу може бути корисним для діагностування анафілаксії внаслідок ужалення комах або вживання лікарських препаратів. Однак такий аналіз має обмежену користь, якщо реакція викликана харчовими продуктами, або якщо в людини нормальний артеріальний тиск ,[5] і він не є чутливим для діагностування.[11]

Класифікація[ред.ред. код]

Існують три основні різновиди анафілаксії. Анафілактичний шок пов’язаний з системною вазолідацією, яка призводить до низького кров'яного тиску, що за визначенням становить на 30% нижче нормального рівня для людини (стандартних значень) .[7] Двофазна анафілаксія – це повернення симптомів через 1–72 години навіть без подальшого контакту з алергеном.[5] Звіти вказують різну кількість таких випадків; за деякими дослідженнями частота двофазної анафілаксії становить до 20%.[23] Повернення симптомів зазвичай трапляється через 8 годин.[10] Лікується аналогічно звичайній анафілаксії.[3] Псевдоанафілаксія або анафілактоїдні реакції – це різновид анафілаксії, який не викликає алергічної реакції, але є наслідком безпосередньої дегрануляції тучних клітин.[10][24] На сьогоднішній день термін «неімунна анафілаксія» використовується Всесвітньою організацією з алергії ][24]; рекомендується вилучити з обігу застарілу термінологію[10]

Алергічна проба[ред.ред. код]

Шкірна алергічна проба, що проводиться на правій руці

Алергічна проба може допомогти визначити чинник, що викликав алергію. Шкірна алергічна проба (наприклад, скарифікаційна проба) передбачається для перевірки реакції на деякі харчові продукти та отрути. ][24] Для підтвердження алергії на молоко, яйця, арахіс, лісовий горіх та рибу може використовуватися аналіз крові на наявність специфічного IgE.[11] Шкірна проба допомагає підтвердити алергію на пеніцилін, але не допоможе визначити алергію на інші лікарські засоби.[11] Неімунні форми анафілаксії можна визначити лише на основі анамнезу або контакту з «підозрюваним» алергеном, але не за допомогою шкірних проб та аналізів крові.[24]

Диференційний діагноз[ред.ред. код]

У деяких випадках анафілаксію важко відрізнити від астми, непритомності та панічних нападів .[5] Однак астма не викликає шкірний свербіж та шлунково-кишкові симптоми, для стану непритомності характерна скоріше блідість, аніж висип, а панічний напад може супроводжуватися гіперемією, але не висипанням.[5] Іншими захворюваннями, які мають схожі симптоми, є отруєння скомброїдом та анізакідоз .[10]

Патологоанатомічні дослідження[ред.ред. код]

Розтин померлих від анафілаксії може виявити характерні ушкодження у вигляді розширення порожнин серця, пов'язаного зі зниженим через вазолідацію венозним відтоком та перерозподілом внутрішньосудинного обсягу з центрального до периферійного відділу.[25] Серед інших ознак – набряк гортані, еозинофілія легень, серця та тканин, а також ознаки гіпоперфузії міокарда.[26] Лабораторні дослідження можуть виявити підвищені рівні триптази, а також загального та специфічного IgE у сироватці крові.[26]

Профілактика[ред.ред. код]

Рекомендується уникати чинників, що провокують анафілаксію. Якщо це неможливо, можна вдатися до десенбілізації. . Імунотерапія з використанням отрути перетинчастокрилих є ефективним методом зниження у 80–90% дорослих та 98% дітей проявів алергії на бджіл, ос, шершнів, справжніх ос та вогняних мурах . Пероральна імунотерапія може бути ефективним протиафілактичним заходом для людей з алергією на деякі харчові продукти, включаючи молоко, яйця, різні горіхи та арахіс; однак часто трапляються побічні ефекти. Десенбілізацію також можна застосовувати до багатьох лікарських засобів, однак загальною рекомендацією для більшості людей є уникання речовини, яка викликає реакцію. Людям з алергією на латекс слід уникати харчових продуктів, які викликають перехресне реагування, включаючи авокадо, банани та картоплю.[5]

Лікування[ред.ред. код]

Анафілаксія – це невідкладний стан, що може вимагати проведення заходів реанімації, наприклад, відновлення прохідності дихальних шляхів, додаткового кисню, великої кількості рідин, що вводяться внутрішньовенно та пильного нагляду.[3] Переважним методом лікування є введення епінефрину, при цьому антигістаміни та стероїди часто використовують як допоміжні речовини.[5] Рекомендований строк обстеження у лікарні людей, стан яких було відновлено до нормального, враховуючи можливу двофазну анафілаксію, може становити від 2 до 24 годин.[10][23][27][4]

Епінефрин[ред.ред. код]

Стара версія автоін’єктора EpiPen

Епінефрин (адреналін) – це початкова терапія анафілаксії, яка не має будь-яких особливих протипоказань.[3] Рекомендовано вводити розчин епінефрину внутрішньом’язово у середню передньобокову частину стегна безпосередньо після того, як з’явились підозри щодо діагнозу. У разі недостатньої реакції ін’єкцію повторювати кожні 5-15 хвилин.[5] Друга доза потрібна у 16-35% випадків[10] при цьому більше двох доз застосовують дуже рідко.[5] Внутрішньом’язовому введенню віддається перевага порівняно з підшкірним, оскільки для останнього характерна затримка всмоктування.[28] До незначних побічних ефектів застосування епінефрину відносяться тремор, занепокоєність, головний біль та прискорене серцебиття.[5]

Люди, що приймають β-блокатори, можуть мати опір до впливу епінефрину.[10] Якщо епінефрин не є ефективним, можна вводити глюкагон внутрішньовенно, оскільки механізм його дії не залежить від β-рецепторів.[10]

У разі потреби можна також застосовувати внутрішньовенно розведений розчин епінефрину. Епінефрин внутрішньовенно застосовують при аритмії та інфаркті міокарду.[29] Автоін’єктор епінефрину застосовується для самостійного введення; як правило, він представлений у двох варіантах дозування: один – для дорослих або дітей, які важать більше 25 кг, а інший – для дітей, які важать від 10 до 25 кг.[30]

Допоміжні речовини[ред.ред. код]

Антигістаміни (H1 та H2), попри поширене застосування та прогнозовану ефективність, що базується на теоретичних знаннях, мають недостатньо підкріплену доказами дію. У Кохранівському огляді 2007 року не було встановлено будь-яких позитивних досліджень, на яких можна було б засновувати рекомендації,[31] і, можливо, вони не мають жодного ефекту на набряк дихальних шляхів або спазм.[10] Кортикостероїди навряд чи будуть ефективними підчас поточного епізоду анафілаксії, проте їх можна застосовувати для зменшення ризику двофазної анафілаксії. Їхня профілактична ефективність у таких випадках дуже сумнівна.[23] Аерозоль сальбутамолу може бути ефективним для усунення бронхоспазму, який не було усунено за допомогою епінефрину.[10] Для людей, які не реагують на інші заходи лікування, застосовували метиленовий синій, оскільки його дія передбачає розслаблення гладких м’язів.[10]

Готовність[ред.ред. код]

Людям, схильним до анафілаксії, рекомендовано мати «план дій у разі виникнення алергії», а батькам рекомендовано повідомляти школи про алергію своїх дітей та заходи, які необхідно вжити у разі анафілактичного невідкладного стану.[32] Зазвичай план дій включає в себе застосування автоін’єкторів епінефрину, рекомендовано носити браслет з медичними протипоказаннями та консультування з метою уникнення тригерних факторів.[32] Для певних чинників застосовують імунотерапію для уникнення випадків анафілаксії у майбутньому. Багаторічний курс підшкірної десенсибілізації виявився ефективним проти комах, що жалять, тоді як пероральна десенсибілізація є ефективною проти алергії на різні продукти харчування.[3]

Прогноз[ред.ред. код]

Для тих людей, яким відома причина і є можливість надання негайного лікування, прогноз позитивний.[33] Навіть якщо причина невідома, але є можливість надання профілактичної терапії, в цілому прогноз задовільний.[4] У разі смерті, зазвичай вона обумовлена респіраторними (наприклад, асфіксією) або серцево-судинними ускладненнями (шок),[10][22], при цьому 0,7–20% випадків призводять до смерті.[4][9] Траплялися навіть випадки настання смерті через кілька хвилин.[5] Наслідки анафілаксії, яка наступає у результаті фізичних навантажень, зазвичай задовільні, оскільки з віком випадки анафілаксії трапляються рідше, і вони не такі серйозні.[34]

Епідеміологія[ред.ред. код]

Частота анафілаксії становить 4–5 випадків на 100 000 осіб на рік,[10]при цьому довічний ризик становить 0,5–2%.[5]Динаміка зростає: захворюваність у 1980-х рр. становила 20 випадків на 100 000 осіб на рік, а у 1990-х рр. вона становила вже 50 випадків на 100 000 осіб на рік.[3] Таке зростання насамперед обумовлене анафілаксією, що викликана харчовими продуктами.[35]Найбільший ризик спостерігається серед молоді та жінок.[3][10]

На даний момент анафілаксія призводить до 500–1000 смертельних випадків на рік (2,4 випадки на мільйон) у США, 20 смертельних випадків на рік у Великобританії (0,33 випадки на мільйон) та 15 смертельних випадків на рік в Австралії (0,64 випадки на мільйон).[10]У період з 1970-х до 2000-х рр. рівень смертності зменшився.[36] В Австралії смерть через анафілаксію у результаті алергії на харчові продукти трапляється здебільшого у жінок, тоді як смерть через укуси комах трапляється здебільшого у чоловіків.[10] Смерть через анафілаксію найчастіше викликана лікарськими засобами.[10]

Історія[ред.ред. код]

Термін «афілаксія» був введений Шарлем Ріше у 1902 році., а пізніше його було змінено на «анафілаксію» для пом’якшення звучання.[11] У 1913 р. за свою роботу, присвячену анафілаксії, він отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини.[4] Проте, саме по собі явище було описане ще у давні часи.[24]Термін походить з грецької і утворений зі слів ἀνά, ана, проти, та φύλαξις, філаксис, захист.[37]

Дослідження[ред.ред. код]

Наразі тривають дослідження з метою розроблення сублігвального епінефрину для лікування анафілаксії.[10] Підшкірна ін’єкція омалізумаба, анти-IgE антитіла, вивчається як метод запобігання рецидивів, але поки що вона не є рекомендованою.[5][38]

Анафіла́ксія (грец. ανα — проти і φυλαξις — захист) — один з проявів алергії. Стан анафілаксії викликається підвищеною чутливістю організму людини та деяких тварин до повторного надходження чужорідних речовин (здебільшого білкової природи), що діють як антигени.

Анафілаксія може виникати як загальна гостра реакція організму. Така реакція зветься анафілактичним шоком, його ознаки — різке падіння артеріального тиску, порушення дихання, корчі. В деяких випадках анафілактичний шок призводить до смерті.

У людини таке загрозливе явище трапляється рідко (іноді при переливанні крові, при введенні лікувальних сивороток та вакцин). При надходженні в окремі тканини речовин, що можуть спричинити анафілаксію, прояви її мають характер місцевих (виникають запальні ураження слизових оболонок, шкіри, суглобів, окремих органів).

Зменшення підвищеної чутливості організму анафілактичного походження досягається переважно за допомогою методу специфічної десенсибілізації, що дозволяє запобігати анафілактичним явищам.

Анафілаксія може переходити в протилежний стан, що зветься антианафілаксією і є подібним до імунітету. Анафілаксія та імунітет являють собою різні фази одного явища — зміни реактивності організму, тобто алергії.

Етіологія[ред.ред. код]

Анафілактичний шок — найзагрозливіше захворювання, зумовлене розвитком гіперчутливості негайного типу. Найчастіше зустрічається АШ, викликаний різноманітними лікарськими препаратами, особливо при їхньому парентеральному введенні, застосуванні вакцин та сироваток, пилкових антигенів, деяких харчових продуктів, при укусах бджіл, ос, джмелів, шершнів.

Патогенез[ред.ред. код]

Існуюче уявлення про патогенез АШ включає:

  • наявність сенсибілізації та утворення антитіл до даного антигену;
  • участь системи комплемента з утворенням під впливом протеолітичних ферментів (схожих на отруту кобри) з компонентів С3 та С5 «анафілатоксинів» — глікопротеїдів;
  • вивільнення гістаміну;
  • включення кінінової системи з масивним утворенням брадикініну та калідину;
  • агрегацію формених елементів крові, тромбоутворення у найдрібніших судинах, паравазальний набряк, порушення мозкового кровообігу.

Симптоми[ред.ред. код]

За ступенем тяжкості умовно виділяють легкий, середньотяжкий, тяжкий та вкрай тяжкий (смертельний) шоки.

За локалізацією поділяють на загальну та місцеву, яка в свою чергу поділяється на шкірну (кропив'янка, феномен Овері) й анафілаксію інших органів (бронхіальна астма, сінна гарячка).

АШ проявляється різноманітними симптомами. У високосенсибілізованих хворих ані доза, ані шлях введення не грають вирішальної ролі у виникненні шоку. Найчастіше АШ розвивається після в/в або в/м введення дози антигену, яка може бути невеликою (наприклад, у межах 5-10 мл поліглюкіну у вену).

Передвісники шоку:

  • прогресуючі неспокій,
  • відчуття жару та приливу крові до обличчя,
  • сплутаність свідомості,
  • здавлювання у грудях зі зростанням утруднення дихання.

Розлади функцій посилюються стрімко та передвісники можуть бути відсутніми або залишитися непоміченими.

Розрізняють декілька типів АШ:

  1. з переважанням гострих гемодинамічних порушень (критичне падіння АТ);
  2. з переважанням дихальних розладів (спазм бронхіол, гостра емфізема, розвиток набряку легень);
  3. абдомінальна форма (больовий синдром за типом гострого живота, колапс).

У будь-якому випадку можлива раптова зупинка серця, та на перший план завжди виходять:

  • критичне падіння АТ внаслідок розширення судин, порушення мікроциркуляції та гострого підвищення проникності судинної стінки;
  • порушення зовнішнього дихання на грунті бронхоспазму, прогресуюча гіпоксія;
  • судоми.

Деякі хворі дуже швидко втрачають свідомість. Більшість скаржиться на раптову слабкість, експіраторну задишку, ядуху, кашель, відчуття стискання грудей, страх смерті, виділення з носу, запаморочення, зниження зору та слуху, свербіж шкіри, відчуття жару у всьому тілі, остуду, біль по всьому животі, у серці, нудоту, блювоту, позиви на стул, сечовиділення. Спостегігається холодний піт, ціаноз або різка гіперемія шкіри, іноді блідість, судоми, розширення зіниць, піна у рота, набряк обличчя, поширені уртикарні висипання на шкірі, затримка сечовиділення, мимовільна дефекація, частий ниткоподібний пульс, низький АТ, глухість тонів серця, експіраторна задишка, над легенями вислуховуються сухі хрипи, іноді різкий набряк язика з його прикусом, набряк гортані, можуть зростати явища набряку легень.

В одних випадках смерть настає упродовж 5-30 хвилин при явищах асфіксії, в інших — через 24-48 години та більше у зв'язку з незворотними змінами у життєво важливих органах, найчастіше від ниркової та серцево-судинної недостатності, шлунково-кишкових кровотеч.

При сприятливому закінченні після затухання гострих явищ у хворих деякий час спостерігається лихоманка, адинамія, періодична блювота, пронос, шкірний свербіж, крапивниця, біль у м'язах, животі, попереку, напади бронхіальної астми тощо.

Література[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.

Див. також[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

  1. а б Tintinalli, Judith E. (2010). Emergency Medicine: A Comprehensive Study Guide (Emergency Medicine (Tintinalli)). New York: McGraw-Hill Companies. с. 177–182. ISBN 0-07-148480-9. 
  2. Oswalt ML, Kemp SF Anaphylaxis: office management and prevention // Immunol Allergy Clin North Am. — 27 (May 2007) (2) С. 177–91, vi. DOI:10.1016/j.iac.2007.03.004. PMID 17493497.
  3. а б в г д е ж и к л м н Simons FE Anaphylaxis: Recent advances in assessment and treatment // J. Allergy Clin. Immunol.. — 124 (October 2009) (4) С. 625–36; quiz 637–8. DOI:10.1016/j.jaci.2009.08.025. PMID 19815109.
  4. а б в г д е ж и к л м н п р с т Marx, John (2010). Rosen's emergency medicine: concepts and clinical practice 7th edition. Philadelphia, PA: Mosby/Elsevier. с. 15111528. ISBN 978-0-323-05472-0. 
  5. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа Simons FE, World Allergy, Organization World Allergy Organization survey on global availability of essentials for the assessment and management of anaphylaxis by allergy-immunology specialists in health care settings. // Annals of allergy, asthma & immunology : official publication of the American College of Allergy, Asthma, & Immunology. — 104 (2010 May) (5) С. 405–12. DOI:10.1016/j.anai.2010.01.023. PMID 20486330.
  6. а б в г Sampson HA, Muñoz-Furlong A, Campbell RL, et al.' Second symposium on the definition and management of anaphylaxis: summary report—Second National Institute of Allergy and Infectious Disease/Food Allergy and Anaphylaxis Network symposium // J. Allergy Clin. Immunol.. — 117 (February 2006) (2) С. 391–7. DOI:10.1016/j.jaci.2005.12.1303. PMID 16461139.
  7. а б в Limsuwan T, Demoly, P Acute symptoms of drug hypersensitivity (urticaria, angioedema, anaphylaxis, anaphylactic shock). // The Medical clinics of North America. — 94 (2010 Jul) (4) С. 691–710, x. DOI:10.1016/j.mcna.2010.03.007. PMID 20609858.
  8. а б в г д е Brown SG, Mullins, RJ, Gold, MS Anaphylaxis: diagnosis and management. // The Medical journal of Australia. — 185 (2006 Sep 4) (5) С. 283–9. PMID 16948628.
  9. а б в г д Triggiani M, Patella, V, Staiano, RI, Granata, F, Marone, G Allergy and the cardiovascular system. // Clinical and experimental immunology. — 153 Suppl 1 (2008 Sep) С. 7–11. DOI:10.1111/j.1365-2249.2008.03714.x. PMID 18721322.
  10. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав Lee JK, Vadas, P Anaphylaxis: mechanisms and management. // Clinical and experimental allergy : journal of the British Society for Allergy and Clinical Immunology. — 41 (2011 Jul) (7) С. 923–38. DOI:10.1111/j.1365-2222.2011.03779.x. PMID 21668816.
  11. а б в г д е Boden SR, Wesley Burks, A Anaphylaxis: a history with emphasis on food allergy. // Immunological reviews. — 242 (2011 Jul) (1) С. 247–57. DOI:10.1111/j.1600-065X.2011.01028.x. PMID 21682750.
  12. Worm M Epidemiology of anaphylaxis. // Chemical immunology and allergy. — 95 (2010) С. 12–21. DOI:10.1159/000315935. PMID 20519879.
  13. а б editors, Marianne Gausche-Hill, Susan Fuchs, Loren Yamamoto, (2007). The pediatric emergency medicine resource (вид. Rev. 4. ed.). Sudbury, Mass.: Jones & Bartlett. с. 69. ISBN 978-0-7637-4414-4. 
  14. Dewachter P, Mouton-Faivre, C, Emala, CW Anaphylaxis and anesthesia: controversies and new insights. // Anesthesiology. — 111 (2009 Nov) (5) С. 1141–50. DOI:10.1097/ALN.0b013e3181bbd443. PMID 19858877.
  15. editor, Mariana C. Castells, (2010). Anaphylaxis and hypersensitivity reactions. New York: Humana Press. с. 223. ISBN 978-1-60327-950-5. 
  16. а б в Volcheck, Gerald W. (2009). Clinical allergy : diagnosis and management. Totowa, N.J.: Humana Press. с. 442. ISBN 978-1-58829-616-0. 
  17. Drain KL, Volcheck, GW Preventing and managing drug-induced anaphylaxis. // Drug safety : an international journal of medical toxicology and drug experience. — 24 (2001) (11) С. 843–53. PMID 11665871.
  18. Klotz JH, Dorn, PL, Logan, JL, Stevens, L, Pinnas, JL, Schmidt, JO, Klotz, SA "Kissing bugs": potential disease vectors and cause of anaphylaxis. // Clinical infectious diseases : an official publication of the Infectious Diseases Society of America. — 50 (2010 Jun 15) (12) С. 1629–34. DOI:10.1086/652769. PMID 20462351.
  19. Bilò MB Anaphylaxis caused by Hymenoptera stings: from epidemiology to treatment. // Allergy. — 66 Suppl 95 (2011 Jul) С. 35–7. DOI:10.1111/j.1398-9995.2011.02630.x. PMID 21668850.
  20. Cox L, Larenas-Linnemann, D, Lockey, RF, Passalacqua, G Speaking the same language: The World Allergy Organization Subcutaneous Immunotherapy Systemic Reaction Grading System. // The Journal of allergy and clinical immunology. — 125 (2010 Mar) (3) С. 569–74, 574.e1-574.e7. DOI:10.1016/j.jaci.2009.10.060. PMID 20144472.
  21. Bilò BM, Bonifazi, F Epidemiology of insect-venom anaphylaxis. // Current opinion in allergy and clinical immunology. — 8 (2008 Aug) (4) С. 330–7. DOI:10.1097/ACI.0b013e32830638c5. PMID 18596590.
  22. а б в г д е Khan BQ, Kemp, SF Pathophysiology of anaphylaxis. // Current opinion in allergy and clinical immunology. — 11 (2011 Aug) (4) С. 319–25. DOI:10.1097/ACI.0b013e3283481ab6. PMID 21659865.
  23. а б в Lieberman P Biphasic anaphylactic reactions // Ann. Allergy Asthma Immunol.. — 95 (September 2005) (3) С. 217–26; quiz 226, 258. DOI:10.1016/S1081-1206(10)61217-3. PMID 16200811.
  24. а б в г д Ring J, Behrendt, H, de Weck, A History and classification of anaphylaxis. // Chemical immunology and allergy. — 95 (2010) С. 1–11. DOI:10.1159/000315934. PMID 20519878.
  25. Anaphylaxis, Author: Stephen F Kemp, MD, FACP; Chief Editor: Michael A Kaliner, MD;http://emedicine.medscape.com/article/135065-overview#showall
  26. а б Da Broi U, Moreschi, C Post-mortem diagnosis of anaphylaxis: A difficult task in forensic medicine. // Forensic Science International. — 204 (2011 Jan 30) (1-3) С. 1–5. DOI:10.1016/j.forsciint.2010.04.039. PMID 20684869.
  27. «Emergency treatment of anaphylactic reactions – Guidelines for healthcare providers» (PDF). Resuscitation Council (UK). January 2008. Процитовано 2008-04-22. 
  28. Simons KJ, Simons, FE Epinephrine and its use in anaphylaxis: current issues. // Current opinion in allergy and clinical immunology. — 10 (2010 Aug) (4) С. 354–61. DOI:10.1097/ACI.0b013e32833bc670. PMID 20543673.
  29. Mueller UR Cardiovascular disease and anaphylaxis. // Current opinion in allergy and clinical immunology. — 7 (2007 Aug) (4) С. 337–41. DOI:10.1097/ACI.0b013e328259c328. PMID 17620826.
  30. Sicherer SH, Simons, FE, Section on Allergy and Immunology, American Academy of, Pediatrics Self-injectable epinephrine for first-aid management of anaphylaxis. // Pediatrics. — 119 (2007 Mar) (3) С. 638–46. DOI:10.1542/peds.2006-3689. PMID 17332221.
  31. Sheikh A, Ten Broek V, Brown SG, Simons FE H1-antihistamines for the treatment of anaphylaxis: Cochrane systematic review // Allergy. — 62 (August 2007) (8) С. 830–7. DOI:10.1111/j.1398-9995.2007.01435.x. PMID 17620060.
  32. а б Martelli A, Ghiglioni, D, Sarratud, T, Calcinai, E, Veehof, S, Terracciano, L, Fiocchi, A Anaphylaxis in the emergency department: a paediatric perspective. // Current opinion in allergy and clinical immunology. — 8 (2008 Aug) (4) С. 321–9. DOI:10.1097/ACI.0b013e328307a067. PMID 18596589.
  33. Harris, edited by Jeffrey; Weisman, Micheal S. (2007). Head and neck manifestations of systemic disease. London: Informa Healthcare. с. 325. ISBN 978-0-8493-4050-5. 
  34. editor, Mariana C. Castells, (2010). Anaphylaxis and hypersensitivity reactions. New York: Humana Press. с. 223. ISBN 978-1-60327-950-5. 
  35. Koplin JJ, Martin, PE, Allen, KJ An update on epidemiology of anaphylaxis in children and adults. // Current opinion in allergy and clinical immunology. — 11 (2011 Oct) (5) С. 492–6. DOI:10.1097/ACI.0b013e32834a41a1. PMID 21760501.
  36. Demain JG, Minaei, AA, Tracy, JM Anaphylaxis and insect allergy. // Current opinion in allergy and clinical immunology. — 10 (2010 Aug) (4) С. 318–22. DOI:10.1097/ACI.0b013e32833a6c72. PMID 20543675.
  37. «anaphylaxis». merriam-webster.com. Процитовано 2009-11-21. 
  38. Vichyanond P Omalizumab in allergic diseases, a recent review. // Asian Pacific journal of allergy and immunology / launched by the Allergy and Immunology Society of Thailand. — 29 (2011 Sep) (3) С. 209–19. PMID 22053590.