Шлюб за дорученням

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шлюб за дорученням між Марією Медічі та Генріхом IV Пітера Пауля Рубенса (1622-25)

Шлюб за дорученням, або весілля за дорученням, — це весілля, один або обидва учасники якого особисто не беруть участі в церемонії і зазвичай їх представляють інші люди. Випадок, за якого відсутні обидва учасники, може називатися шлюбом за подвійним дорученням.

До шлюбу за дорученням зазвичай удаються або тоді, коли пара бажає укласти шлюб, але один чи обидва партнери не можуть бути присутніми з таких причин як військова служба, тюремне ув'язнення або підписка про невиїзд; або тоді, коли за місцем їх проживання закон забороняє укладати шлюб (як, наприклад, у Ізраїлі, де укладати шлюб можуть лише люди, які сповідують одну і ту ж релігію).

Шлюб за дорученням не визнається законним у більшості країн: і наречений, і наречена зобов'язані бути присутніми на церемонії. Шлюб за дорученням, укладений у будь-якому іншому місці, може бути визнаним і в державах, які його забороняють. Наприклад, Ізраїль визнає шлюби за дорученням, укладені за кордоном євреями, які не можуть зробити цього в Ізраїлі.

Історія[ред. | ред. код]

Шлюб за дорученням був поширеним серед європейських монархів і родової знаті Середньовіччя і раннього Нового часу. Відомим прикладом є шлюб Марії Угорської і Людовика Орлеанського 1385 року. Втім, можливо найвідомішим шлюбом за дорученням був шлюб між Наполеоном I і Марією-Луїзою Австрійською. Катерина Арагонська вийшла за дорученням за Артура, принца Уельського. Знаменита картина Пітера Пауля Рубенса, зображує шлюб за дорученням, укладений між Генріхом IV та Марією Медічі[1].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Cafazzo, Debbie (1 червня 2006). Marriage by proxy used for ages. Tacoma News Tribune.