Мазуренко Галина Сергіївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мазуренко Галя
При народженні Боголюбова Галина Сергіївна
Народження 25 грудня 1901(1901-12-25)
  Flag of Russia.svg Російська імперія
Петербург
Смерть 27 травня 2000(2000-05-27) (98 років)
  Велика Британія Велика Британія
Лондон
Національність українка
Alma mater Український високий педагогічний інститут ім. Драгоманова
Мова творів українська
Рід діяльності література, малярство, педагогіка
Жанр поезія, проза
Нагороди та премії
"Хрест залізного стрільця"

Мазурéнко Гáля (Галина) Сергíївна (уроджена Боголюбова; англ. Hala Mazurenko; 25 грудня 1901, Петербург — 27 травня 2000, Лондон) — українська письменниця та художниця в діаспорі, менторка, доктор філософії. Представниця Празької школи поезії.

Життєпис[ред.ред. код]

Дитинство[ред.ред. код]

Галина Мазуренко (Боголюбова) народилася 25 грудня 1901 р. у Петербурзі в сім'ї професора Сергія Боголюбова (російського аристократа, потомка історика Татищева та декабриста Муравйова) та Єлизавети Мазуренко - спадкоємиці давнього козацького роду. [1] Хресною мамою новонародженої була Зінаїда Гіппіус [2].Перші роки дитинства Галі пройшли в маєтку Карасі, неподалік від Тули. Батьки скоро розлучилися.

«
Я вибрала мати, але зісталась в дружніх відносинах з батьком аж до його смерти... Я скінчила школу під прізвищем батька, як його законна донька – Боголюбова, але для віршів і дальшого життя взяла дівоче прізвище моєї мами.
 »

— Галя Мазуренко

Юнацькі роки в Україні[ред.ред. код]

Мати забрала дочку в Швейцарію, а по другому заміжжі переїхала до Катеринослава. Там Галя навчалася в комерційному училищі й у малярській школі місцевого імпресіоніста В’ячеслава Корнєєва, де не тільки студіювала малювання, а й брала уроки скульптури. Вільно володіла французькою мовою.

Певний час Галя мешкала у родині тітки, її чоловік В. Хрінников стояв на чолі місцевої "Просвіти".

Влітку 1916 р. (у віці 15 років) вирушила на фронт Першої Світової поблизу Проскурова допомагати дядькові Семену опікуватися пораненими з обох сторін [3]. Відомо, що Д. Яворницький запрошував її працювати в Музеї українського мистецтва, щоб уберегти від тогочасних небезпек.

Диплом про середню освіту отримала у 1919 р. [4] У цей час відбувся її літературний дебют, який вона згадує так[5]:

«
В Катеринославі...я почала вперше друкувати свої вірші, вони починались, здається, "Як вербу, Вкраїну злим вітром зломило". Але це швидко скінчилось. Часопис закрили. Змінилась влада. Нас викинули з хати, і ми з мамою поїхали до Євпаторії, до Криму.
 »

— Галя Мазуренко

Склала екзамени на історико-філологічний факультет щойно відкритого Катеринославського університету, але покинула навчання через активну участь у національно-визвольній боротьбі.

Діяльність в УНР[ред.ред. код]

Воювала в армії Української Народної Республіки (3-я Залізна стрілецька дивізія армії УНР), за бойові заслуги була нагороджена "Хрестом залізного стрільця". Тяжко перехворіла на тиф. У 1920 р., опинившись у Кам'янці-Подільському, вступила до місцевого університету й працювала лічильницею держбанку. [3] Познайомилась із С. Русовою.

У зв’язку з більшовицькою агресією в листопаді 1920 р. відбувся перехід армії УНР, уряду та значної кількості інтелігенції за р.Збруч на територію Польщі, Галя Мазуренко була серед них. Прожила в Україні 12 років і більше ніколи не повернулася.

Життя в еміграції[ред.ред. код]

Польща, Німеччина, Чехословаччина[ред.ред. код]

В еміграції продовжувала навчання у Варшавському та Берлінському університетах (в останній потрапила завдяки допомозі С. Петлюри).

З 1923 р. жила у Празі, де в 1929 р. в Українському Високому Педагогічному Інституті ім. М. Драгоманова захистила перший докторат. Належала до середовища «пражан», в якому опинилася на початку 20-х рр., спілкувалася з найпомітнішими його представниками – Є. Маланюком, Ю. Дараганом, О. Телігою, О. Ольжичем, О. Лятуринською, Н. Лівицькою-Холодною. Друкувалася у «Літературно-науковому вістнику» («Вістник»), «Пробоєм» та в інших періодичних виданнях. Перша поетична збірка «Акварелі» вийшла друком 1926 р. на благодійні кошти. Згодом з'явилися "Стежка" та "Вогні" (обидві 1939), "Снігоцвіти" (1941).

Вийшла заміж, народила доньку Марину, віддала її матері в Україну. У 1937 р. Єлизавету Мазуренко було розстріляно. Про те, що доньці вдалося врятуватися й прожити під чужим прізвищем, Галя дізналася вже на схилі літ.[2]

Захистила другий докторат в Українському Вільному Університеті 1944 р. і працювала лекторкою на кафедрі проф. Дмитра Антоновича. Перед Другою світовою війною і під час неї навчалася також в Українській академії пластичного мистецтва. Про цей час знаходимо такі спогади:[6]

«
Писала дисертацію, возячи з собою друкарську машинку, в лісі під Прагою, коли діти купалися у Влтаві. Спали ми в похідній палатці, їли гриби, ожину, що попало! А коли прийшли большевики і знову почалися арешти і доноси, то я поїхала з дітьми до Словакії, в гори, де щотижня мусіла продовжувати свій дозвіл на перебування.
 »

— Галя Мазуренко

Із наближенням до кордонів Чехословаччини Червоної армії перебралася до Великої Британії.

Лондонський період[ред.ред. код]

У 1945 р. дісталася з двома дітьми Лондона коштом Є. Вирового, була у великій нужді, і попервах заробляла чорною працею в друкарні. Потім влаштувалася до студії-ательє відомого польського художника Шишко-Богуна, а згодом викладала у мистецькому коледжі при Лондонському університеті. У 1969 р. у власному помешканні організувала гурток малювання (своєрідну студію "художньої" терапії) для учнів від 2 до 74 років, які збиралися по вівторках (звідси назва "Tuesdays"). Студія успішно діяла більше 25 років, у 1999 р. свої відвідини цього місця описував Ю. Покальчук.[7]

Галя Мазуренко вела активну літературну та мистецьку діяльність. Лише від 1961 по 1973 рік відбулося 9 її персональних виставок у США, Ісландії, Уельсі, Пакистані, в самому Лондоні. Її мистецький доробок - це скульптура й графіка, а також акварелі й пастелі, роботи змішаною технікою, емалі. Власним коштом видала 9 збірок поезій (3 - вірші для дітей), деякі з власними ілюстраціями. Також написала прозову книжку «Не той козак, хто поборов, а той козак, хто "вивернеться"...» (1974). За кордоном була радше відома як художниця, а не як поетка.

У 1992 р. була прийнята до Спілки письменників України. Належала до Союзу Українських Ветеранів у Великій Британії (який об’єднував головно колишніх вояків Армії УНР). Була серед засновників Об’єднання українських письменників в еміграції «Слово», друкувалася в його однойменних збірниках.

Померла 27 травня 2000 р. у Лондоні, похована на Гайґейтському кладовищі. Батьківщині заповіла весь свій творчий доробок поетеси, художниці, скульпторки і частину його передала в Україну ще за життя. Писала:[8]

«
Коли умру, не дайте ви загинуть

Моїм пісням...

 »

Сім'я[ред.ред. код]

Сергій Боголюбов - батько.

Єлизавета Мазуренко - мати, її брати Василь, Семен та Юрій були відомими громадськими й політичними діячами. Розстріляна у 1937 р.

Євген Равич - перший чоловік, його сестра Зоя була одружена з Є. Маланюком.

Марина - донька від першого шлюбу, жила під прізвищем Гончарова.

А. Байков - другий чоловік, літературознавець-русист. У цьому шлюбі народилися син Олесь і донька Ляля.

Літературний доробок[ред.ред. код]

До письменницького доробку Галі Мазуренко входять:

  • поетичні збірки «Акварелі» (1926), «Стежка» (1939), «Вогні» (1939), «Снігоцвіти» (1941), «Пороги» (1960), «Ключі» (1969), «Зелена ящірка» (1971), «Скит поетів» (1971), «Північ на вулиці» (1980);
  • книга автобіографічних оповідань «Не той козак, хто поборов, а той, хто вивернеться...» (1974);
  • збірки віршів для дітей «Киця» (1971), «Корона золота» (1972), «Осінь» (1973).

Твори перекладалися польською, англійською та чеською мовами, деякі з них покладені на музику композитором Ф. Євсевським.

Особливості ідіостилю[ред.ред. код]

Поезія Галі Мазуренко є стилістично неоднорідною,характеризується постійним розширенням тематичних меж, різноплановістю. Авторка зараховувала себе до сюрреалістів.

У літературознавстві немає одностайності щодо причетності Галі Мазуренко до «Празької школи»: одні (О. Астаф’єв, А. Дністровий, М. Ільницький, Ю. Ковалів, В.Просалова) зараховують її до «пражан», інші заперечують це (І. Качуровський, В. Базилевський). Риси, які споріднювали Галю Мазуренко з представниками Празької поетичної школи:

  • туга за втраченою землею,
  • яскравий історіософізм,
  • націєтворчий пафос,
  • плекання культу сильної особистості. [9]

На думку І. Качуровського поезія Галі Мазуренко завдяки зверненням до східної містики має внутрішню спорідненість із М. Орестом і мексиканським поетом А. Нерво. Постійне прагнення поетеси до метафізичного осягнення буття пояснюється її захопленням індійською, тибетською, китайською філософією, буддизмом, а також ученнями Е. Сведенборга та Р. Штайне.[9]

Власну інтерпретацію поетичної творчості Галі Мазуренко запропонував Т. Салига, який зазначив, що естетичні принципи поетеси були суголосними київським «неокласикам», оскільки вона також художньо переосмислює сюжети, пов’язані з образами Музи, Аполлона, Орфея, Евридики, Психеї, Сапфо та ін. За словами літературознавця, вона збагачує українську літературу високими зразками світового масштабу з метою піднесення загального рівня рідної культури. М. Неврлий теж відзначає, що тематичний спектр поезії Мазуренко зближує її з неокласикою, але формально вона в ній не була послідовною.

Стильові домінанти творчості Галі Мазуренко:

  • синкретизм художнього мислення (єдність поетичного, малярського та музичного компонентів),
  • орієнталізм,
  • релігійність,
  • діалогічніть,
  • афористичність ("Героїв вбивають, щоб ставити їм пам'ятники!", "Кожний геній має перепросити: Він понижує гідність юрби"),
  • звернення до мотивів творчості, долі митця.

Вона часто вдавалася до вербального трактування творів пластичних мистецтв, „перекладала” зображене мовою літератури - творила поетичні екфрази. Особливий інтерес у авторки викликала творчість Ван Гога, мистецьке світовідчуття і художня манера якого були близькими для неї.

«
Улюблений жанр поетеси - це лірична мініятюра, фраґмент поетичного нотатника, де поруч із недбалою поезією стоїть художньо-довершена або така, що в ній цікава думка примушує забути, скажімо, про неточність рими.
 »

— І. Качуровський

Поезія Галі Мазуренко за стильовими ознаками чітко ділиться на два періоди: празький і лондонський. Між виходом останньої "празької" збірки "Снігоцвіти" (1941) і першої лондонської - "Пороги" (1960), минуло майже 20 років. Якщо в перший період її поезія була стилістично традиційніша і прозоріша (переважає безпосередність вияву емоції), то в другому посилюється філософсько-рефлексійне начало (роздуми над сенсом життя, над законами природи, над призначенням людини в цьому світі).

Поезія "празького періоду"[ред.ред. код]

Творчість цього періоду характеризується символістськими, неокласицистичними тенденціями, наближенням до Празької школи. Трапляються стилізації під фольклор.

Поезії властивий брак стилістичної цільності, розшарпаність тем і варіацій, важко вловлювана лінія розвитку.

Збірка «Акварелі» (1926)[ред.ред. код]
«
Чи можна так малювати, щоб не було контуру?” — запитала я професора Лісовського. Виявилося, що це в графіці неможливо, і я покинула її за це, перейшла до акварелі, про яку навіть видала мою першу збірочку віршів. В них я теж шукала недомовлене, без плям і твердих контурів.
 »

— Галя Мазуренко

У ранніх віршах Галі Мазуренко переважають ностальгійні настрої, меланхолійні емоції, рефлексії, наснажені пейзажем чи твором мистецтва. Діапазон переданих нею відчуттів значний: від ідилічних – до драматично-трагічних, зумовлених емігрантськими буднями, втратою рідної землі. Підзаголовком “настрої” акцентувалася увага на тому, що головними у збірці були емоційні стани, почуття, вираженню яких підпорядковувалися деталі навколишнього світу, тому у поетеси “вітер регоче, сунеться сум”, тобто через сприйняття природних явищ розкривається душевний стан. 

Поезія "лондонського періоду"[ред.ред. код]

Літературознавці відзначають, що "лондонський період" творчості Галі Мазуренко йшов у руслі авангардного напряму.

Збірка «Пороги» (1960)[ред.ред. код]

Поставлена перед вимогою друкарні друкувати так, як є, або стопити набір, Галя Мазуренко змушена була випустити у світ (хоча у продаж, вірогідно, ця книжка не поступала) матеріал, приготований не для друку, а тільки для коректи. І. Качуровський відгукнувся рецензією на цю збірку, де зауважив, що авторка якось дивно сполучає - часом у тих самих поезіях - технічну недосконалість із високими формальними осягами. Він також говорить про новий жанр у поезії - жанр ліричного щоденника чи нотатника, у якому фіксуються не стільки подіїї, скільки думки про них, враження, рефлексії, медитації. Інтонаційно деякі поезії Галі Мазуренко нагадують інтимну лірику Шевченка, яку досі ніхто не наслідував. [10]

Збірка «Не той козак, хто поборов, а той, хто вивернеться...» (1974)[ред.ред. код]

Проза Галі Мазуренко виросла з поезії: намічені у віршах мотиви збагачувалися, поглиблювалися,  знаходили підтвердження у життєвих долях героїв. У долі юної романтичної Лізи авторка  відтворила свою бурхливу юність: боротьбу у складі Залізної дивізії, перебування у в’язниці, на межі життя і смерті.

Повість складається з окремих новел, об’єднаних долею головної героїні, котра мужніла у горнилі визвольних змагань. Рефреном через увесь твір проходять слова “Не той козак…”, що мають багатий змістовий потенціал. У них знайшли вияв як козацька кмітливість, характерництво, так і зумовлене трагічними обставинами пристосуванство, уміння вийти з небезпечної ситуації. Доля Лізи виявляється результатом не тільки набутого вміння вивернутися, а й допомоги багатьох людей, які зважали то на її вік, то на творчі здібності, то на інтелігентність. Оскільки повість написано про себе, то це певною мірою обмежувало письменницю відтворенням пережитого чи побаченого, прив’язувало до життєвих перипетій „біографічного” автора.[11]

Видання[ред.ред. код]

  • Мазуренко Г. Вибране / Мазуренко Галя. - К. : Видавництво ім. О. Теліги, 2002. - 248 с.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

В Дніпрі існує вулиця Галі Мазуренко.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Галя Мазуренко. www.ukrainiansintheuk.info (uk). Процитовано 2017-12-05. 
  2. а б Яців, Роман (29 грудня 2016 р.). "Успіх гостро пече, мов помилка". Моральна твердь Галі Мазуренко. day.kyiv.ua. 
  3. а б Від Катеринослава до Кам’янця-Подільського: маловідомі сторінки біо. scholar.googleusercontent.com. Процитовано 2017-12-05. 
  4. Vladzimirsky, Mykola. Українське життя в Севастополi Михайло CЛАБОШПИЦЬКИЙ 25 поетів української діаспори Галя МАЗУРЕНКО. ukrlife.org. Процитовано 2017-12-05. 
  5. Мазуренко, Галя (1974). Не той козак, хто поборов, а той козак, хто "вивернеться"... Лондон. 
  6. Наші публікації ©Вiдкритий мiжнародний унiверситет розвитку людини "Україна". www.vmurol.com.ua. Процитовано 2017-12-05. 
  7. Правильне серце. Правильне серце (uk). Процитовано 2017-12-06. 
  8. 1901-, Mazurenko, Hali︠a︡, (2002). Vybrane. Kyïv: Vyd-vo Oleny Telihy. ISBN 9667018520. OCLC 53184267. 
  9. а б РЕЦЕПЦІЯ ТВОРЧОСТІ Г. МАЗУРЕНКО: ДІАСПОРНА І ВІТЧИЗНЯНА - Донецький Вісник Наукового Товариства ім. Шевченка - Літературне місто. Літературне місто (ru-RU). 2012-12-17. Процитовано 2017-12-06. 
  10. Ihor., Kachurovsʹkyĭ,; Ігор., Качуровський, (2008). Promenysti sylʹvety : lekt︠s︡iï, dopovidi, statti, eseï, rozvidky. Kyïv: Kyi︠e︡vo-Mohyli︠a︡nsʹka akademii︠a︡. ISBN 9789665185024. OCLC 316427786. 
  11. Просалова, Віра (2008). Празька літературна школа: хрестоматія ліричних і епічни творів. Донецьк: Східний видавничий дім. 

Література[ред.ред. код]

  • Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядкування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
  • Поети празької школи: срібні сурми. Антологія / Упорядкування, передмова та літературні сильвети М. Ільницького. - К. : Смолоскип, 2009. - 916 с.
  • Ковалів Ю. «Празька школа»: на крутосхилах «філософії чину». — К.: Бібліотека українця, 2001.
  • Миронець Н., Чабан М. «Ім'я душі тій — Україна» // Мазуренко Г. Вибране. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 2002.
  • Просалова В. Текст у світі текстів Празької літературної школи. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. — 247 с.
  • Салига Т. Високе світло: Літературно-критичні студії. — Львів: Каменяр, Мюнхен: УВУ, 1994.
  • Слабошпицький М. Народжена в Петербурзі й похована в Лондоні. Галя Мазуренко // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 198—220.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
  • Качуровський І. Поезія мислі // Сучасність. — 1961. — № 3. — С. 115—116.
  • Качуровський І. Про Галю Мазуренко та її творчість // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 428—436.