Шухевич Юрій-Богдан Романович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій-Богдан Романович Шухевич
Юрій-Богдан Романович Шухевич

UNSO-flag.svg 5-й Голова УНА-УНСО
Нині на посаді
На посаді з 15 жовтня 2005
Попередник Микола Карп'юк

UNSO-flag.svg 1-й Голова УНА-УНСО
Час на посаді:
30 червня 1990 — 7 серпня 1994
Наступник Вітович Олег Васильович

Народився 28 березня 1933(1933-03-28) (84 роки)
село Оглядів, нині Радехівський район, Львівщина
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Політична партія УНА-УНСО
Рідня Роман Осипович Шухевич
Нагороди Герой України (орден Держави)

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій-Богдан Рома́нович Шухе́вич (нар. 28 березня 1933, с. Оглядів, нині Радехівського району Львівської області України) — український політичний діяч, народний депутат України VIII скликання, член Української Гельсінської Групи, політичний в'язень у 19481956, 19581968, 19721988 роках, син Героя України Романа Шухевича. У 1990-х роках став організатором і головою УНА-УНСО. У серпні 2006 року Президент України Віктор Ющенко присвоїв Юрію Шухевичу звання Героя України.

Біографія[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg Юрій Шухевич. «В гостях у Дмитра Гордона». 1/2 (2012)
Nuvola apps kaboodle.svg Юрій Шухевич. «В гостях у Дмитра Гордона». 2/2 (2012)

Юрій Шухевич народився в українській родині Шухевичів у Оглядові, нині в Радехівському районі Львівської області України (тоді Радехівський повіт ЗУНР, окупованої Польщею, за їх адмінподілом Тарнопольське воєводство, Польська Республіка). Серед його предків були етнографи, публіцисти, організатори Львівської «Просвіти», Українського педагогічного товариства «Руської бесіди», «Бояна», Музичного товариства ім. М. Леонтовича, редактори часописів. У 1944 році, в 11-річному віці з приходом Червоної армії на західно-українські землі був заарештований і разом з матір'ю засланий у Сибір.

У 1946 Юрія відлучили від матері і помістили в дитбудинок для дітей «ворогів народу» на Донбасі. Двічі тікає і добирається додому, де його знову хапають. З 1948 року над 15-річним Юрієм розпочинається судовий процес і з настанням 16-річчя, Юрій Шухевич, засуджений радянським режимом (на підставі рішення спеціальної наради ОСО МВС СРСР в Москві) на 10 років у радянській тюрмі у Володимирі винятково за політичну діяльність його батька — Романа Шухевича.

В 1954 році, відбувши шість років тюремного ув'язнення (якщо не рахувати років дитбудинку), він підпав під дію закону про амністію неповнолітніх, однак знову був заарештований за протестом Генерального Прокурора СРСР: «Ю. Шухевича освобождать нельзя, так как он сын ликвидированного предателя и пособника фашистов Р. Шухевича».

У 1958, після закінчення 10 річного терміну ув'язнення, ОСО МВС СРСР повторно засудило на нові 10 років у невільничих таборах суворого режиму на основі «тюремної справи», використавши за «свідків» провокаторів і тюремних наглядачів.

ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 2015

У серпні 1968 Шухевич був звільнений і через заборону жити в Україні поселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АРСР, де працював електромонтером. У березні 1972 з посиленням авторитарного режиму в СРСР був заарештований втретє і засуджений на 9 років ув'язнення і 5 років заслання. Після короткочасного перебування в мордовських концтаборах Шухевич був заарештований в ув'язненні вчетверте 1973 і засуджений на 10 років тюремного ув'язнення і 5 років заслання; до 1978 перебував у Владимирській тюрмі, звідки був спрямований до Чистопольської тюрми.

Шухевич брав активну участь у кампаніях за надання ув'язненим статусу політв'язня, домагався права на виїзд з СРСР і став членом Української Гельсінської Групи. У березні 1982 Шухевич був висланий на заслання в Тюменську область.

У 1988 р. (55 років) закінчився термін заслання у Сибір. Після повної втрати зору в радянських тюрмах потрапляє у будинок для інвалідів.

У 1990 р. (57 років) отримує дозвіл повернутись в Україну.

Після проголошення Незалежності України у 1991 році, Юрій Шухевич на запрошення світових правозахисних організацій та української діаспори відвідує країни Західної Європи, США, Канаду і поселяється в Україні.

У грудні 2002 р. ініціативною групою розпочинається дослідження біографії Ю.Шухевича та розповсюдження напрацьованих матеріалів в політичному середовищі України. З січня 2003 р. ініціативна група вимагає присвоєння Ю.Шухевичу звання Героя України (у липні 2003 р. ініціатива була офіційно підтримана Тернопільською обласною радою, рішення № 158 від 02.07.2003)

19 серпня 2006 року Указом Президента України Віктора Ющенка 73- річному Юрію Шухевичу присвоєно звання — Герой України[1]. Юрій Шухевич, як інвалід радянських тюрем, проживає у місті Львові, беручи активну участь у громадському житті держави.

На сьогодні Юрій Шухевич Герой України є головою політичної партії Українська Національна Асамблея та Головним командиром Української Народної Самооборони (УНА-УНСО).

№ 5 в списку «Радикальної партії» Олега Ляшка на виборах до ВРУ 26 жовтня 2014 року,[2] обраний народним депутатом України[3] Верховної Ради України VIII скликання, яка почала свою роботу 27 листопада 2014 року. Шухевич увійшов до тимчасової Президії, яка відкрила це перше засідання Верховної Ради України VIII скликання.

Ініціатор «Проекту Закону про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті».[4] Після його прийняття ВР України 9 квітня 2015 року, підписання Президентом Петром Порошенком 15 травня 2015 та публікації 20 травня він набув чинності 21 травня 2015 року[5]. Вояки УПА тепер мають статус борців за Незалежність України у ХХ столітті.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]