Макаров Валентин Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Валентин Миколайович Макаров
Makarov VN-1-.jpg
Народження 30 серпня 1919(1919-08-30)
Севастополь
Смерть 20 травня 1978(1978-05-20) (58 років)
Мінськ
Поховання
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ винищувальна авіація
Освіта Військова академія Генерального штабу (Росія)
Роки служби 1937–1975
Звання CCCP air-force Rank general-major infobox.svg Генерал-майор авіації
Командування 176-й вап
351-й вап
Війни / битви Бої на Халхин-Голі
Німецько-радянська війна
Корейська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Олександра Невського Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Червоної Зірки
Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Макаров Валентин Миколайович у Вікісховищі?

Валенти́н Микола́йович Мака́ров (30 серпня 1919(19190830) — 20 травня 1978) — радянський військовий льотчик часів Другої світової та Корейської воєн, генерал-майор авіації. Герой Радянського Союзу (1943).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 серпня 1919 року в місті Севастополі в родині робітника. Росіянин. Закінчив 7 класів і Сімферопольський аероклуб.

Початок військової кар'єри[ред. | ред. код]

До лав РСЧА призваний у 1937 році. У 1938 році закінчив Качинську військову авіаційну школу льотчиків імені М'ясникова й направлений у 16-й винищувальний авіаційний полк (м. Люберці, Московська область).

У складі 70-го винищувального авіаційного полку брав участь у боях на річці Халхин-Гол, літав на літаках І-15біс та І-153.

У 1940 році закінчив курси командирів авіаційних ланок в місті Чугуїв (Харківська область).

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Західному, Сталінградському, Донському, Центральному, 1-му Білоруському фронтах.

Початок війни молодший лейтенант В. М. Макаров зустрів на посаді командира ланки Окремої Полтавської винищувальної авіаційної групи, літав на винищувачі І-16. З 10 жовтня 1941 року — командир ланки 512-го (з лютого 1943 — 53-й гвардійський) винищувального авіаційного полку, літав на винищувачах ЛаГГ-3 і Як-1.

До січня 1943 року командир ескадрильї 512-го винищувального авіаційного полку (220-а вад, 16-а повітряна армія) капітан В. М. Макаров здійснив 462 бойових вильоти, у 118 повітряних боях збив особисто 15 і в складі групи 7 літаків супротивника.

З 27 липня 1943 року — командир 176-го винищувального авіаційного полку (283-я вад), де літав на Як-1 і Як-3. До травня 1945 року гвардії підполковник В. М. Макаров здійснив 638 бойових вильотів, провів 165 повітряних боїв, у яких збив особисто 28 і в складі групи 10 літаків супротивника.

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

По закінченні Другої світової війни продовжив військову службу на посадах командира авіаційного полку в частинах ВПС СРСР на Далекому Сході, в Заполяр'ї, в Білорусі.

У 1947 році закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси.

Корейська війна[ред. | ред. код]

У 1950 році на озброєння ВПС Китаю почали надходити радянські винищувачі Ла-11. Для перепідготовки китайських льотчиків до КНР був направлений 351-й винищувальний авіаційний полк, командиром якого був В. М. Макаров.

Брав участь у відбитті нальотів авіації США на Північну Корею з липня 1951 року по лютий 1953 року. Літав на Ла-11 і Міг-15.

Надгробок на могилі В. М. Макарова у Мінську.

Повоєнний час[ред. | ред. код]

У 1956 році закінчив Військову академію Генерального штабу.

З 1975 року гвардії генерал-майор авіації В. М. Макаров — у запасі.

Мешкав у Мінську. Помер 20 травня 1978 року. Похований на Східному (Московському) кладовищі Мінська.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28 січня 1943 року за мужність і відвагу, виявлені у боях з німецько-фашистськими загарбниками, капітану Макарову Валентину Миколайовичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 696).

Був нагороджений двома орденами Леніна, трьома Червоного Прапора, орденами Олександра Невського, Вітчизняної війни 1-го ступеня, двома Червоної Зірки, «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, медалями та іноземними нагородами.

Посилання[ред. | ред. код]