Мала Білозерка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Мала Білозерка
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Василівський район
Рада/громада Малобілозерська сільська рада
Код КОАТУУ 2320983301
Облікова картка Мала Білозерка 
Основні дані
Засноване 1784
Населення 5949
Площа 269,55 км²
Густота населення 22,07 осіб/км²
Поштовий індекс 71674
Телефонний код +380 6175
Географічні дані
Географічні координати 47°14′49″ пн. ш. 34°54′53″ сх. д. / 47.24694° пн. ш. 34.91472° сх. д. / 47.24694; 34.91472Координати: 47°14′49″ пн. ш. 34°54′53″ сх. д. / 47.24694° пн. ш. 34.91472° сх. д. / 47.24694; 34.91472
Середня висота
над рівнем моря
76 м
Відстань до
районного центру
40 км
Найближча залізнична станція Мала Білозерка
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради 71670, с.Мала Білозерка, вул.Жовтнева, 1, тел. 54-5-42
Карта
Мала Білозерка is located in Україна
Мала Білозерка
Мала Білозерка
Мала Білозерка is located in Запорізька область
Мала Білозерка
Мала Білозерка

WC: Мала Білозерка у Вікісховищі

Мала́ Білозе́рка (до 1923 — Верхня Білозерка) — село в Україні, у Василівському районі Запорізької області. Центр Малобілозерської сільської ради. Населення становить 5949 осіб.

Географія[ред.ред. код]

Географічне розташування[ред.ред. код]

Село Мала Білозерка лежить в балці на одному з витоків річки Велика Білозерка, на відстані 2,5 км від сіл Ульянівка та Новобілозерка. На річці велика загата. Через село проходять автомобільні дороги Т 0810, Т 0817 та залізниця, станція Мала Білозерка за 1,5 км.

Корисні копалини[ред.ред. код]

На північно-східній околиці села знайдено багаті поклади високоякісної залізної руди. Зустрічається подекуди глина, яку використовують для місцевих потреб.

Історичні відомості[ред.ред. код]

Засноване село на початку XIX ст. Першими поселенцями були 13 козацьких сімей із сіл Мохнівки, Кропивного та Сергіївки Стародубського повіту Чернігівської губернії, яким дозволили оселитись на вільних землях. Свої курені вони побудували у верхів'ї річки Білозерки і назвали слободу Верхньою Білозеркою. Пізніше сюди прибуло багато державних селян з Полтавської, Курської та інших губерній. Перші поселенці вважали своєю землю на ЗО верст довкола.

Напередодні реформи 1861 року у Верхній Білозерці, яка стала волосним центром, налічувалось 760 дворів, де проживало близько 5 тис. чоловік.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Верхньо-Білозерської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії, мешкало 7730 осіб, налічувалось 1204 двори, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, школа, поштова станція, 5 лавок, 2 бондарні, колесний завод, постоялий двір, проходило 2 ярмарки на рік[1].

У 1914 році в селі налічувалось 2,3 тис. дворів, в яких проживало понад 18 тис. чоловік.

З 1917 — у складі УНР. З кінця 1918 — під контролем Революційної армії Нестора Махна. З 1922 — постійний комуністичний режим. 1932 більшовики вдалися до терору голодом проти місцевого населення. Старожил села Мархва Богдан згадує:

Я пережила два голоди, перший, той, що в 1932-33 роках був дуже важкий, мені було тільки чотирнадцять років, а другий після війни, у мене вже було троє діток. В голоді, мабуть, винуваті власті, зараз говорять, що Сталін. У людей, вирощене в полі і на городі забирали активісти, комсомольці молоді. Приходили без ніяких документів, ми ж їх знали добре, без зброї, в руках мали штики гострі. Продукти ми ховали у чулках, у димарці підвішували, макітру з вижарками від баранячого жиру заховали у римбі, бо нам повідомили, що скоро прийдуть до нас. Хлопці-активісти прийшли до нас увечері і вивели корову, це був Шулежко Никифор. З ним був Різніченко Іван. Ми плакали за нею. Приходили по двоє, по троє. Продукти ховали в хаті, в ямі під долівкою, на городі в ямах. Ми дівчата були дуже молоденькими, їсти хотілося завжди, а треба було в полі полоти. Обідати давали по півлітра кисляку...

17 березня 2015 року у селі невідомими патріотами було завалено пам'ятник Леніну.

Економіка[ред.ред. код]

  • Запорізький залізорудний комбінат, ЗАТ.
  • Агровиробнича фірма ім. Чапаєва.
  • Агрофірма «Білозерка».
  • ВАТ «Знамено».

Об'єкти соціальної сфери[ред.ред. код]

Персоналії[ред.ред. код]

Уродженцем села є Коломієць Олексій Олександрович, учасник німецько-радянської війни, кавалер ордена Червоної Зірки, 43 роки працював в Малобілозерській ЗОШ.

У селі народився Харченко Федір Олексійович — Герой Радянського Союзу.[2]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. Сайт Герои страны (рос.). 

Джерела[ред.ред. код]



Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.