Скельки (Василівський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Скельки
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район/міськрада Василівський район
Рада/громада Скельківська сільська рада
Код КОАТУУ 2320986601
Основні дані
Засноване 1784
Населення 2205
Площа 39,2 км²
Густота населення 56,25 осіб/км²
Поштовий індекс 71640
Телефонний код +380 6175
Географічні дані
Географічні координати 47°26′26″ пн. ш. 35°07′18″ сх. д. / 47.44056° пн. ш. 35.12167° сх. д. / 47.44056; 35.12167Координати: 47°26′26″ пн. ш. 35°07′18″ сх. д. / 47.44056° пн. ш. 35.12167° сх. д. / 47.44056; 35.12167
Середня висота
над рівнем моря
103 м
Водойми р. Конка
Місцева влада
Адреса ради 71640, Запорізька обл., Василівський р-н., с.Скельки, вул.Центральна,13а , тел. 59-7-86
Карта
Скельки. Карта розташування: Україна
Скельки
Скельки
Скельки. Карта розташування: Запорізька область
Скельки
Скельки
Мапа

Скельки у Вікісховищі?

Скельки́ (Скелька) — село в Україні, у Василівському районі Запорізької області. Населення становить 2205 осіб. Орган місцевого самоврядування — Скельківська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Скельки знаходиться на лівому березі Каховського водосховища (Дніпро), вище за течією на відстані 8 км розташоване місто Василівка, нижче за течією на відстані 2,5 км розташоване село Маячка. Поруч проходить автомобільна дорога Т 0817.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Поблизу сіл Скельок та Маячки виявлено стоянку доби пізнього палеоліту (понад 15 тис. років тому), поселення та могильник часів неоліту, два поселення та могильник епохи бронзи (IV, III—І тисячоліття до н. е.). Біля села Златополя знайдено набір форм для відливання знарядь праці з бронзи (І. тисячоліття до н. е.); виявлено також поселення та могильник скіфських часів (IV–III ст. ст. до н. ери).

Засноване село наприкінці XVIII ст. Першими поселенцями були кріпаки з Чернігівської, Полтавської та Курської губерній.

Станом на 1886 рік у селі Василівської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії мешкала 1.121 особа, нараховувалось 260 дворів, існували православна церква, школа та 2 лавки[1].

Кількість населення села у 1864 році становила 1.483 жителів, у 1910 році понад 2.700 жителів, у 1915 році — 4.399 жителів, у 1923 −2.777 жителів, у 1938 році — 2.744 жителів, у 1966 році — 2.827 жителів, у 1977 році — 2.552 жителів, 1980 році — 2.615 осіб.[2].

Економіка[ред. | ред. код]

  • «Промінь», ТОВ.

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Школа.
  • Дитячий садочок.
  • Будинок культури.
  • Історичний музей.
  • Лікарня.
  • Стадіон.
  • Свято-Георгіївський храм.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі Скельки дві братські могили. В одній поховано 111 борців за встановлення Радянської влади, у тому числі 9 партизанів-односельців у часи громадянської війни, 7 партизан, розстріляних німцями у 1941 році та 8 радянських воїнів, що загинули у 1943 році. У другій братській могилі поховано 369 радянських воїнів, що загинули під час боїв за звільнення навколишніх сіл району. У селі встановлено пам'ятний на честь воїнів-односельчан, що загинули у боротьбі з німцями[3]

У ніч на 13 березня 2015 року у селі було завалено пам'ятник Леніну[4].

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  2. Усна історія Степової України. Том 9. Запоріжжя.:АА Тандем. 2010. С.11.
  3. Книга Памяти — Запорожская область. Фамилий в книге: 31.917 http://www.memory-book.com.ua/people/book/13 Архівовано 20 липень 2013 у Wayback Machine.
  4. http://espreso.tv/news/2015/03/13/u_zaporizkiy_oblasti_vnochi_znesly_chotyry_pamyatnyka_leninu

Посилання[ред. | ред. код]

  • Погода в селі Скельки
  • Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. Київ: Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1970, с. 615.