Маленька Британія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Маленька Британія
Little Britain
Жанр скетч-шоу , сатира
У головних
ролях
Девід Вольямс (англ.)
Метт Лукас
Ентоні Хед
Пол патнеров
Стів Ферст
Чару Бала Чокші
Джоанн Кондон
Рут Джонс
Тривалість  30 хв.
Мова  англійська
Країна  Велика Британія Велика Британія
Рік  16 вересня 2003

«Мале́нька Брита́нія» (англ. Little Britain) — британське сатиричне скетч-шоу, що вперше з'явилося на радіо BBC, а потім і на телебаченні. Авторами ідеї та виконавцями головних ролей стали Девід Вольямс (англ.) і Метт Лукас. Назва шоу є алюзією на назву «Велика Британія». Скетчі оформлені у вигляді розповіді про жителів Великої Британії. На початку кожної історії ідуть коментарі оповідача, який розповідає про «людей Британії». У Росії транслюється телеканалами 2x2, Настоящее смешное телевидение, Комедия ТВ та MTV Россия. В Україні випущено під назвою "Українська Британщина" групою Baibako.tv[1].

Основні персонажі[ред.ред. код]

Лу Тодд і Енді Піпкін[ред.ред. код]

Ендрю (англ. Andrew Pipkin; Метт Лукас), симулює параліч ніг і недоумство, безсоромно користується добротою свого друга Луї Тодда, який, доглядає за ним (англ. Luis Todd; Девід Вольямс). Більшість гегів побудовані на діях, які Енді робить за спиною Лу (лазіння по деревах, стрибки з парашутом, катання на водних лижах).

Керол Бір[ред.ред. код]

Персонаж на ім'я Керол Бір (англ. Carol Beer; Девід Вольямс) символізує клерка з нескінченими байдужістю і презирством до клієнта. Де б не працювала ця дівчина — в банку, туристичній фірмі) — вона завжди відмовляє відвідувачам в їх проханнях, посилаючись на комп'ютер (рефреном є фраза «Комп'ютер говорить "Ні!"»). Презирство до клієнта викликає у Керол непереборне бажання кашлянути йому в обличчя після розмови.

Марджорі Довес[ред.ред. код]

Марджорі Довес (англ. Marjorie Dawes; Метт Лукас) — керівник групи зісхуднення «Борці з жиром» (англ. Fat Fighters). Основний метод боротьби для Марджорі — знущальне приниження членів групи, яких вона ненавидить так, що не в змозі це приховати. Негативна характеристика персонажа доповнюється іноді його прихованою обжерливістю і неконтрольованими нападами гніву через заздрощі або ревнощі.

Едді (Емілі) Ховард[ред.ред. код]

Едді Ховард (англ. Eddie Howard; Девід Вольямс) — трансвестит, який заперечує те, що він чоловік, ходить одягненим в сукні вікторіанської епохи. Гумор побудований на абсурдних обставинах, в яких він опиняється, повторюючи фразу «Я — леді». У більшості серій з'являється разом з вусатим другом-трансвеститом Фредом, що представляється як «Флоренс» (Метт Лукас).

Доктор Лоуренс і Енн[ред.ред. код]

Лікар психіатричної лікарні ім. Стівена Спілберга доктор Лоуренс (англ. Lawrence; Метт Лукас) намагається демонструвати інспекторові закладу уявні успіхи в лікуванні хворих на прикладі пацієнтки Енн (англ. Anne; Девід Вольямс). Однак, божевільні дії Енн руйнують видимість благополуччя.

Себастьян Лав і прем'єр-міністр[ред.ред. код]

Себастьян Лав (англ. Sebastian Love; Девід Вольямс) — помічник прем'єр-міністра Великобританії Майкла Стівенса ( Ентоні Гед), гей, закоханий у свого начальника. В останньому сезоні серіалу Себастьян сам стає прем'єр-міністром.

Містер Манн[ред.ред. код]

Містер Манн (англ. Mr. Mann; Девід Вольямс) — узагальнений образ «шкідливого покупця», який дошкулює продавцям безглуздими вимогами до товару, щоб знайти привід піти без покупки. Комічний ефект посилений тим, що і приміщення магазину, і продавець — Рой (англ. Roy; Метт Лукас) і його дружина Маргарет — одні й ті ж у всіх скетчах; змінюється тільки асортимент (і, відповідно, купівельні претензії Містера Манна). Виділений гумористичний рефрен — момент консультації Роя з Маргарет: Рой задкує до задніх дверей, посилено намагаючись не втрачати товар і покупця з уваги, і задає дружині питання (як правило, пов'язане з внутрішнім асортиментом магазина). Після напруженої затримки, він отримує цілком кваліфіковану відповідь. Маргарет ніколи не з'являється в кадрі, чути тільки її голос; в одному з скетчів це пояснюється тим, що у неї немає рук і ніг.

Рей МакКуні[ред.ред. код]

Рей МакКуні (англ. Ray McCooney; Девід Вольямс) — господар приватного готелю в Шотландії, який розмовляє з клієнтами, використовуючи різні загадки, недомовки і граючи на флейті-пікколо.

Даффід Томас[ред.ред. код]

Даффід Томас (англ. Daffyd Thomas; Метт Лукас), 25-річний житель шахтарського селища, який наполегливо намагається привернути увагу оточуючих, оголошуючи себе геєм (судячи з усього, безпідставно), до того ж «єдиним геєм в селі» (що неодноразово викривається) і гей-активістом (на тлі повної толерантності або байдужості своїх земляків).

Пет і Дон[ред.ред. код]

Сімейна пара, що обідає в індійському ресторані. Дон постійно замовляє гострі страви, покуштувавши яких, починає говорити різними голосами, вимовляючи цитати з різних фільмів.

Вікі Поллард[ред.ред. код]

Вікі Поллард (англ. Vicky Pollard; Метт Лукас) — дівчинка-підліток, гопник, яка замість відповіді на поставлені їй питання починає дуже швидко розповідати вигадані буквально «на ходу» плітки.

Єн і Єн[ред.ред. код]

Персонажі, що завершували кожну серію першого сезону. Вони намагаються побити всілякі світові рекорди, але їм заважають це зробити різні умови, необхідні для того, щоб рекорд був зарахований (наприклад, зріст найвищої людини має бути виміряно без врахування капелюха-циліндра).

Критика[ред.ред. код]

Шоу, в особливості другий і третій сезони, критикували за упереджене ставлення до меншин. Наприклад, Йоганн Харі писав:

Маленька Британія стала засобом для двох багатих дітей зробити себе ще багатшими шляхом знущання над найбіднішими людьми Великобританії. Вони поставили перед собою за мету дражнити тих, кого дражнити легше всього: інвалідів, бідняків, людей похилого віку, геїв і товстунів. Одним махом вони знищили захист від знущань, твориться десятиліттями.

Оригінальний текст (англ.)

Little Britain has been a vehicle for two rich kids to make themselves into multi-millionaires by mocking the weakest people in Britain. Their targets are almost invariably the easiest, cheapest groups to mock: the disabled, poor, elderly, gay or fat. In one fell swoop, they have demolished protections against mocking the weak that took decades to build up.

Йоганн Харі [2]

Подібне написав і Фергус Шеппард (англ. Fergus Sheppard) в The Scotsman:

Останні серії хітової комедії BBC «Little Britain» можуть притягати рекордні кількості глядачів, але вони також викликають і немислимий хор критики з заявами, що шоу «загубилося», торгуючи туалетним гумором в пошуках дешевого сміху, і стає все більш образливим.

Оригінальний текст (англ.)

The latest series of the hit BBC comedy Little Britain may be hauling in record viewing figures, but it has also sparked a previously unthinkable chorus of criticism, with claims that the show has lost its way, trading early ingenuity for swelling amounts of toilet humour in the search for cheap laughs, and becoming increasingly offensive.

The Scotsman [3]

Програма стала популярна серед дітей, попри те, що показувалася в пізній час. Через це вона також піддавалася критиці від вчителів, які говорили, що програма змушує копіювати поведінку з дитячого майданчика[4].

Більшість скетчів дуже схожі і мають практично однаковий сюжет, що примушує людей критикувати і Little Britain USA, як варіант оригінальної програми з невеликими змінами.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Українська Британщина на сайті Гуртом
  2. Йоганн Харі Why I Hate «Little Britain» (22 листопада 2005).
  3. [http:// news.scotsman.com / topics.cfm? tid = 1220 & id = 2330502005 «Little Britain's in trouble ... no buts about it»] (англійською). The Scotsman.com. Процитовано 3-7-2006. 
  4. / 4534064.stm «Head calls for Little Britain ban» (англійською). Процитовано 2006-10-12. 

Посилання[ред.ред. код]