Мангушев Ігор Леонідович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ігор Леонідович Мангушев
рос. Игорь Леонидович Мангушев
Мангушев зі зламаним квадрокоптером DJI
Ім'я при народженні Ігор Леонідович Реймер
Прізвисько Берег
Народився 16 серпня 1986(1986-08-16)
Москва, РРФСР, СРСР
Помер 8 лютого 2023(2023-02-08)[1] (36 років)
Кадіївка, Алчевський район, Луганська область, Україна[2]
·вбивство; кульове поранення в голову
Країна  Росія
Національність росіянин
Діяльність пропагандист, політтехнолог, найманець
Знання мов російська
Заклад ПВК «ЄНОТ» і Тролі з Ольгіного
Учасник Російсько-українська війна (з 2014)
Військове звання капітан
У шлюбі з Тетяна Олександрівна Азаревич[3]

І́гор Леоні́дович Ма́нгушев (рос. Игорь Леонидович Мангушев; позивний «Берег», попереднє прізвище — Ре́ймер[4]; 16 серпня 1986[4] — 8 лютого 2023[5], Луганська область, Україна) — російський неонацист[6], політтехнолог, пропагандист та бойовик. Співзасновник терористичного загону «ЕНОТ корп»[7][8]. Командир тактичного підрозділу «Сурикати», що боровся проти БПЛА українських військових на боці «ЛНР»[9]. Засновник каналу «Записки авантюриста» у Telegram[10], що мав 52 тисячі підписників[11][12].

Біографія[ред. | ред. код]

У 2011 році очолював націоналістичний рух «Світла Русь», що влаштовував спільні з поліцією рейди на місця проживання нелегальних мігрантів у Москві[8][12]. Того ж року його організація об'єдналася з відділенням «Народного собору», утворивши загін «ЕНОТ корп»[8].

У 2013 році працював на «фабрику інтернет-тролів», яку пов'язують із Євгеном Пригожиним[13][14].

У 2014 році був православним активістом, активістом «Ліги безпечного інтернету» (що виступає за цензуру Інтернету в Росії), а також представником «ДНР» в Росії[13]. Того ж року поїхав на Євромайдан[8], а з 2 червня 2014 року — приєднався до бойовиків «ДНР/ЛНР»[9][10]. Його представляли як капітана 4 бригади 2 Армійського корпусу 8 армії збройних сил РФ[10]. Загін «ЕНОТ корп», яким керував Мангушев, брав участь в анексії Криму (разом із російськими «козаками» і «Беркутом») і тривалий час воював проти України на Луганщині[7][8]. Однак у 2019 році Мангушев стверджував, що перестав співпрацювати із загоном ще у 2015 році[14].

У 2019 році Мангушев назвав українців, що переїхали до Росії, «унтерменшами»[7]. Восени того ж року слугував провокатором на виборах до Московської міської думи, фальсифікуючи підписи за Любов Соболь для її дискредитації[12][14].

Деякий час працював в Африці та Сирії, кілька років проживав у Лівані[9].

Повномасштабне вторгнення Росії в Україну[ред. | ред. код]

У квітні 2022 року покинув Ліван і знову долучився до російсько-української війни[9].

20 лютого 2022 року, напередодні повномасштабного російського вторгнення в Україну, Мангушев організував онлайн-флешмоб на підтримку російської армії, у якому учасники ставили літеру «Z» на аватари своїх каналів[15].

28 серпня 2022 року був опублікований відеозапис виступу Ігоря Мангушева на сцені клубу з черепом у руці. Мангушев заявив, нібито це останки українського військового, вбитого під час штурму «Азовсталі» у Маріуполі, і закликав «деукраїнізувати» Україну, знищуючи людей[10][16]. Поява відео викликала хвилю обурення за межами Росії та відсутність реакції у самій Росії, попри порушення цілої низки законів РФ, зокрема, наявні наругу над тілами загиблих та заклики до геноциду[12].

Заснував тактичний підрозділ «Сурикати», що виявляв дрони українських військових і вибивав їх антидроновою рушницею ЛПД-801. Працював в околицях Вугледара[9].

Поранення і смерть[ред. | ред. код]

У лютому 2023 року Мангушев, перебуваючи в тилу російських військ в Кадіївці, отримав важке поранення в голову та був доставлений у відділення нейрохірургії в місті Кадіївка[17]. Куля пробила потилично-тім'яну ділянку черепа, пройшла під кутом 45 градусів зверху донизу та застрягла у центральній частині мозку[10]. 6 лютого його перевезли до іншої лікарні та приставили охорону[18]. Вранці 8 лютого, не приходячи до тями, Мангушев помер[19].

За версією Ігоря Гіркіна, у Мангушева виник конфлікт у кафе, після чого його наздогнали на дорозі і застрелили[11].

Висловлювання про українців і Україну[ред. | ред. код]

25 серпня 2022 року Мангушев написав у своєму каналі Telegram:

Ми спалимо ваші будинки, вб'ємо ваші сім'ї, відберемо ваших дітей і виростимо їх росіянами[20][21].

Виступ із черепом на російському культурному заході Лимоновські читання[22], серпень 2022:

Тому нам байдуже скільки їх треба вбити і як їх треба вбити. Якби ми воювали з людьми, ми б могли з ними помиритися, сказати: «Так, братан, ну так вийшло, війна». Але ми воюємо з ідеєю, тому всі носії цієї ідеї мають бути знищені…[3]

Мангушев був противником існування української держави, вважав, що українська держава «в будь-якому вигляді має бути знищена»[9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Pro-War Russian Nationalist ‘Executed’ in Eastern Ukraine // The Moscow Times / H. Amos, M. Berdy, M. Fishman — Alexander Gubsky, 1992. — ISSN 1563-6275
  2. ↑ https://meduza.io/news/2023/02/08/umer-sozdatel-chvk-enot-igor-mangushev-neskolko-dney-nazad-ego-ranili-vystrelom-v-golovu
  3. ↑ а б Левицкая, Инна. Рыдающая жена любителя украинских черепов пожаловалась в ФСБ: «Это казнь!» Арестович: «Это карма». 9tv.co.il.
  4. ↑ а б Ігор Мангушев у базі «Миротворець».
  5. ↑ Кіплінг, Ілона (8 лютого 2023). Ігор Мангушев із позивним “Берег” помер. Час Дій. Процитовано 8 лютого 2023.
  6. ↑ Російський неонацист Мангушев помер у лікарні після поранення
  7. ↑ а б в Дурова, Дар'я (17 листопада 2019). «Куди лізете зі своїм свинячим рилом?» Російський найманець із Донбасу образив українців. Obozrevatel.
  8. ↑ а б в г д Полухина, Юлия (22 лютого 2019). «Еноты» в клетке: Как участники событий в Крыму и на Донбассе потеряли кураторов, деньги и свободу. Новая газета.
  9. ↑ а б в г д е Гусельников, Андрей (14 січня 2023). «У нас коллекция „трупиков“ — в основном они идут на каннибализм». News.ru.
  10. ↑ а б в г д Стріляли впритул: російського пропагандиста Мангушева поранили в голову на Донбасі (фото). Фокус. 4 лютого 2023.
  11. ↑ а б «Не сидят по кафе»: Стрелков высказал версию убийства героя ЛНР Мангушева. News.ru. 9 лютого 2023.
  12. ↑ а б в г Цыганов, Андрей; Севрюгин, Игорь (30 серпня 2022). Кто такой Игорь Мангушев, который выступил с черепом и назвал его «останками» защитника «Азовстали». Настоящее Время.
  13. ↑ а б Коротков, Денис (4 червня 2014). Искренние тролли Ольгино.
  14. ↑ а б в Коротков, Денис (15 грудня 2019). Выездное обслуживание: кто и как срывал выборы в Мосгордуму. Новая газета.
  15. ↑ Буква Z — официальный (и зловещий) символ российского вторжения в Украину. Мы попытались выяснить, кто это придумал, — и вот что из этого получилось. Meduza. 15 березня 2022. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
  16. ↑ Крамар, Остап (28 серпня 2022). Україна звернулася в ООН через виступ російського бойовика, який демонстрував череп і заявляв, що він належить українцю. Hromadske.ua.
  17. ↑ В ЛНР командир подразделения народной милиции игорь мангушев получил тяжелое ранение. RuNews24. 4 лютого 2023.
  18. ↑ Кто выстрелил в Мангушева: загадок становится всё больше — к капитану приставили охрану. Tsargrad.tv. 6 лютого 2023.
  19. ↑ Бекало, Мар'яна (8 лютого 2023). Пропагандист-людожер Мангушев таки не вижив: череп йому прострелили "свої". 24 Канал. Процитовано 8 лютого 2023.
  20. ↑ Російському пропагандисту Мангушеву, який виступав з черепом нібито захисника «Азовсталі», прострелили голову. ФОТО. Цензор.нет. 4 лютого 2023.
  21. ↑ Вообще насрать. Мы сожжем ваши дома, убьем ваши семьи, отберем ваших детей и вырастим их русскими. Telegram. Zаписки авантюриста. 25 серпня 2022. Процитовано 21 жовтня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) (рос.)
  22. ↑ Сочнев, Алексей (21 березня 2023). «Он мечтал увидеть горящий Киев». Вдова капитана Игоря Мангушева — о его загадочной смерти, бездействии следователей и черепе с «Азовстали». Свежие новости в России и мире - RTVI (рос.). Процитовано 22 березня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  У месенджерах
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мангушев_Ігор_Леонідович&oldid=42429862