Денисенко Марина Геннадіївна
| Денисенко Марина Геннадіївна | |
|---|---|
|
| |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 29 січня 1962 |
| Місце народження | Львів, Українська РСР, СРСР |
| Дата смерті | 15 липня 2022 (60 років) |
| Громадянство | Україна |
| Професія | Композиторка, музикознавець |
| Освіта | Національна музична академія України імені Петра Чайковського |
Денисенко Марина Геннадіївна (Сапмаз, у турецьких джерелах — Maryna Sapmaz або Maryana Sapmaz (Denysenko), 29 січня 1962 року, Львів — 15 липня 2022 року, Канів) — українська композиторка[1], поетеса, музикознавець. Член Національної спілки композиторів України[2], кандидат мистецтвознавства, доцент. Автор численних музичних творів та наукових робіт.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася у місті Львові 29 січня 1962 року. Батько — відомий український композитор, Народний артист України, заслужений діяч мистецтв України Геннадій Ляшенко.
У 1980 році закінчила Київське державне вище музичне училище імені Р. М. Глієра по класу фортепіано (клас О. М. Вериківської).
У 1985 році закінчила Київську консерваторію імені Петра Чайковського по класу композиції (клас А. Я. Штогаренка). Проходила асистентуру-стажування у М. М. Скорика у 1990 році. У 2004 році закінчила аспірантуру у І. А. Котляревського.
У 1990—2012 роках — викладач кафедри композиції та інструментування Національної музичної академії України імені Петра Чайковського, доцент. У 2002—2004 роках викладала композицію у Київській академії мистецтв.
З 1987 року — член Національної спілки композиторів України, з 2006 року — Національної спілки театральних діячів. 2006 — кандидат мистецтвознавства (дисертація на тему «Темброва модальність у композиції (на прикладах інструментальних творів українських композиторів останньої чверті XX ст.)»).
Лауреат міжнародного конкурсу духових інструментів «Сурми» (1998, Рівне) у номінації «композиція».
Педагогічна діяльність відзначена грамотами НМАУ (2008), Golden Key International Music Festival [Архівовано 20 лютого 2020 у Wayback Machine.] (2012, Нью-Йорк, 2012), Çocuklarla Pıyano Şenliği (2014, Анталія).
Одружена, має двох дітей. З 2012 року живе у місті Анталія (Туреччина).
15 липня 2022 року Марина Денисенко померла від інсульту.
Музична творчість[ред. | ред. код]
Автор численних симфонічних, камерних, вокальних та хорових творів, оркестрових перекладень, музики до театральних вистав і кінофільмів. Брала участь у фестивалях сучасної музики (Київ, Санкт-Петербург, Іваново), має нотні видання за кордоном (Франція, Бельгія).
Симфонічні твори:
- Симфонієта (1987)
- Симфонія-поема «Пісня про Україну» (1989)
- Три симфонічні етюди (1990—1995)
- Концерт для струнних та чембало (1991)
- «Панегірик—1» (2000)
- «Reflexus» для оркестру та фаготу (2001)
- «Букле» для клавесину та оркестру (2004)
- «Messa imperfectum» для симфонічного оркестру (2005);
Камерні твори для ансамблів різних складів:
- «Колискові пісні» (1986)
- «Найдовша сутра» (1992)
- «Adieux» (1993)
- «Flauti Marini» для тріо флейт (1993)
- «Серенада» для струнних (1993)
- «Frog Autumn» (1994)
- «Opening the cage» для камерного ансамблю (1994)
- «Два різдвяних канони» (1994)
- «Серпень-серп» (1997)
- «Середина шляху», «Зима та Весна» для бандури та гітари (1998—1999)
- Твори для духового квінтету: «Без сонця» (2000), «Pentavox» (2001), «Пейзажі» (2007)
- «Мине рік» для гітари та маримби (2002)
- «Вікна» для клавесину та фаготу (2002—2003)
- «Hora l'Italiano» для струнного квартету (2003, версія для струнного квінтету та фаготу — 2003, версія для флейти, фаготу та фортепіано — 2005)
- «Музика до вистави» для фаготу та струнних (2006)
- «Колір піску» для кларнету та фортепіано
- «У хмарах» для гобою та фортепіано
Хорові та вокальні твори:
- «Три фрагменти зі старовинної сюїти» для камерного ансамблю на слова Жоашена дю Белле (1993—2003, версія для кларнету, фаготу, фортепіано та контра-тенору). Твір написано за пропозицією Василя Сліпака. Він же став його першим виконавцем.
- Ораторія «До поетів» на слова англійських та американських поетів (1996)
- Хорові твори на слова українських поетів Г. Сковороди, М. Йогансена, С. Майданської, В. Неборака, І. Мамушева та інших (1991—1994)
- «Панегірик—2» для голосу та фаготу на вірші І. Величковського (2006)
- «Шляхи» на слова Г. Фальковича (2006)
Музика до вистав:
- «Воскресіння з мертвих» за п'єсою Г. Кониського (2002, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, мала сцена, режисер — А. Приходько) — номінант «Київської пекторалі»—2002 за краще музичне оформлення
- «Життя — це сон» за п'єсою П. Кальдерона де ла Барка (2004, Києво-Могилянська академія, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, режисер — А. Приходько) — номінант «Київської пекторалі»—2004 за краще музичне оформлення
- «Ужасная измена» за п'єсою аноніма XVI сторіччя, (2006, Києво-Могилянська академія, режисер — А. Приходько)
- «Легенда про Фауста» за п'єсами К. Марло та В. Гейсельбрехта (2008, Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка, режисер — А. Приходько)
- «Брехт, якого не знають» (2008, театр-майстерня «Сузір'я», режисер — Л. Паріс)[3]
- «Світить місяць для знедолених» за п'єсою Ш. О'Коннор, (2010, режисер — А. Приходько)
- «Дезертир» за п'єсою А. Бойта (2017, Театрально-мистецький центр ім. Л. Курбаса, режисери — Ю. Яценко та Л. Паріс)[4]
Науковий і літературний доробок[ред. | ред. код]
Автор статей у наукових збірках та енциклопедіях, має низку публікацій, присвячених музичному та театральному мистецтву.
Досліджувала чинник тембру та темброву логіку у творчості різних композиторів. Вивчала питання тембрової модальності, якій присвятила свою кандидатську дисертацію.
Дослідник творчості Геннадія Ляшенка («Закономірності тембрової логіки у квінтеті для духових „Технема“ Г. Ляшенка: виконавський аспект», 2005; «Традиції європейської культури у камерній творчості Геннадія Ляшенка (за матеріалами ювілейного концерту)», 2009, «Авторські „знаки“ в інструментальній творчості Г. І. Ляшенка (на прикладі Концерту для арфи та струнних)», 2018), Левка Колодуба («Про деякі особливості оркестрового стилю Л. М. Колодуба», «Творча постать Л. Колодуба в контексті української музики на межі століть: з нагоди 75-річчя Л. М. Колодуба», 2005). Юрія Іщенка («Особистість Ю. Іщенка в контексті музичної культури України», «Про природу тембро-інтонаційності у Ю. Іщенка»).
Друкувалася у літературних альманахах, має збірку поезій «Мандрівка» (2015).
Кантата «Імена, імена, імена…» Геннадія Ляшенка написана на вірші Марини Денисенко[5].
Посилання[ред. | ред. код]
- Денисенко Марина Геннадіївна // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 595.
- Денисенко Марина Геннадіївна [Архівовано 25 червня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія Сучасної України
- Вершины любви [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.] // Зеркало Недели Украина. — № 21. — 28 мая — 4 июня 1999 года. — О. Зосим
- Марина Денисенко. «Щедрівка». Виконавці: Андрій Швець (туба), Катерина Баженова-Лебедєва (фортепіано)
- Марина Денисенко. Декілька зауважень щодо твору Франкліна Піре [Архівовано 26 березня 2020 у Wayback Machine.] // Piano y Forte
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ НЕОФОЛЬКЛОРИЗМ У КОНТЕКСТІ МУЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ. www.info-library.com.ua. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
- ↑ НСКУ :: ДЕНИСЕНКО Марина Геннадіївна. composersukraine.org. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
- ↑ Хрещатик - новини та життя української столиці. http://kreschatic.kiev.ua/ (uk-UA) . Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
- ↑ Дезертир. www.kurbas.org.ua. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
- ↑ Потужний початок | Music-Review Ukraine. www.m-r.co.ua. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 28 березня 2020.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |