Скорик Мирослав Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
У Вікіпедії є статті про інших людей з прізвищем Скорик.
Мирослав Скорик
Skoryk.JPG
Основна інформація
Повне ім'я Скорик Мирослав Михайлович
Дата народження 13 липня 1938(1938-07-13) (79 років)
Місце народження Львів, Польща Польська республіка
Країна Україна Україна
Національність українець
Професія композитор
Освіта МДК імені П. І. Чайковського
Праця в операх Національна опера України імені Тараса Шевченка
Інструменти фортепіано
Нагороди
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
 Орден «Знак Пошани»
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка
Звання Герой України (орден Держави)
composersukraine.org

Миросла́в Миха́йлович Ско́рик (*13 липня 1938, Львів, Україна) — композитор і музикознавець, Герой України, народний артист України, лауреат премії ім. Т. Г. Шевченка, кандидат мистецтвознавства, співголова Спілки композиторів України в 2006—2010 роках, художній керівник Київської опери (з 2011). Внучатий небіж Соломії Крушельницької.

Життєпис[ред. • ред. код]

Народився 13 липня 1938 року у Львові в родині українських інтелігентів. Мати Мирослава Михайловича походила з родини Охримовичів. Дідусь Скорика, Володимир Охримович, був відомим українським фольклористом, громадським та політичним діячем. Марія-Соломія Охримович-Скорик одержала освіту у Відні. Бабця Олена Крушельницька Охримович була рідною сестрою Соломії Крушельницької. Батько також навчався у Віденському університеті (філософський факультет). Перше знайомство з музикою отримав у сім'ї — батьки, не будучи професійними музикантами, музикували у родинному колі, батько грав на скрипці, мати — на фортепіано.

З окупацією Західної України 1939 року СРСР сім'я Скориків, як і багато інших українських інтелігентних сімей, зазнала втрат. У роки війни старший брат М. Скорика брав участь у Другій світовій війні в рядах дивізії «Галичина», по завершенні війни йому вдалося емігрувати до Австралії.

До систематичних занять музикою Мирослава заохотила С.Крушельницька. За її порадою, він починає вчитися у Львівській музичній школі-десятирічці (яка виникла з ініціативи Василя Барвінського при Львівській консерваторії). Найбільше Мирославу Михайловичу врізалися в пам'ять заняття з хору і сольфеджіо у класі Григорія Терлецького, який заохотив хлопця до компонування. Разом зі Скориком в ці роки навчались: Тамара Назарко-Коноварт, Ліда Крих, Дарія Криворучко, в майбутньому відомий хормейстер Борис Кокотайло, Оксана Панасюк та інші.

В 1947 р., після посилення репресій родину Скориків було репресовано та вислано в Сибір (до Анжеро-Судженська Кемеровської області) за неправдивим наклепом. На засланні Мирослав Михайлович продовджує свою освіту. Вчиться гри на фортепіано в учениці С.Рахманінова Валентини Канторової, навіть виїздить на різні конкурси. Також опановує гру на скрипці під керівництвом батька своєї однокласниці Володимира Панасюка.

Лише після смерті Й. Сталіна в 1953 р. репресії послабились. Мирославу дозволили повернутися до Львова з «чистим паспортом» (що давало право виїзду в будь-яке з міст СРСР). Батьком композитора вдалося одержати такий дозвіл через два роки, але без права проживання у Львові. Переїхавши до Львова, Скорик оселився в сестри батька Ярослави Біганської, яка допомогла знайти репетиторів для підготовки до вступу в Консерваторію. В цей час відбулося знайомство зі Всеволодом Задерацьким.

У 1955—1960 роках студіював у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка під керівництвом професорів Станіслава Людкевича (теорія музики), Романа Сімовича та Адама Солтиса (композиція). В цей період Мирослав Михайлович проявив творчу активність. Був постійним учасником засідань Студентського Наукового Товариства. Грав в студентському оркестрі, в 1963 р. організував ВІА «Веселі скрипки», для якого писав естрадні пісні. Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова І. Франка. По завершенні стажувався в аспірантурі при Московській консерваторії у класі Дмитра Кабалевського, завершивши навчання 1964 року з дисертаційним дослідженням на тему «Особливості ладу музики С. Прокоф'єва», отримав науковий ступінь кандидата мистецтвознавства.

В 1964 р. створює музику до стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» Кінострічка стає відомою і автор музики — також.

З 1966 р. до кінця 1980-х років викладав композицію у Київській консерваторії. Тривалий час працював у США, з 1996 — в Австралії. В кінці 1990-х повернувся в Україну. З 1999 — завідувач кафедри історії української музики в НМАУ. З 2002 — художній керівник фестивалю «Київ Музик Фест». У 2005 — голова журі фестивалю «Червона рута», у 2006—2010 роках — співголова Національної спілки композиторів України. У квітні 2011 року був призначений художнім керівником Київської опери[1]

Нагороди[ред. • ред. код]

Творчість[ред. • ред. код]

Твори Мирослава Скорика регулярно виконуються в Україні, інших пострадянських країнах, а також у Німеччині, Франції, Австрії, Голландії, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, США, Канаді, Австралії. Часто композитор виступає як диригент і піаніст із виконанням власних творів.

У стилістиці продовжує традиції львівської композиторської школи, органічно пов'язаної з різноманітними первинними жанрами; дає модерну авторську візію українського, зокрема карпатського, фольклору і львівського міського й салонного музикування, а також сучасної популярної музики, насамперед джазу. В творчості композитора можна виділити декілька періодів: ранній (1955—1964); неофольклорний (1965—1972); неокласичний (1973—1978); неоромантичний (1983—1983); полістилістичний (1986—1998); постмодерний.

Музичні твори[ред. • ред. код]

Gnome globe current event.svg
 Цей розділ застарів. Будь ласка, допоможіть Вікіпедії, додавши до нього інформацію, що була недоступна раніше. (жовтень 2013)
snd:
Мирослав Скорик. Мелодія
При проблемах з прослуховуванням гляньте у довідку.
Сценічні твори
  • опера «Мойсей» (Лібрето Б.Стельмаха за І. Франком, 2001)
  • балети «Каменярі» (за І. Франком, 1967), «Повернення Баттерфляй» (Скорик- Пуччіні)
  • музична комедія «0:1 на нашу користь» (лібр. Вікерса та О. Каневського, 1969)
Вокально-симфонічні твори
  • кантати для хору і симфонічного оркестру
    • «Весна» (на слова І. Франка 1960),
    • «Людина» (сл. Е. Межелайтіса, 1964),
    • поема-кантата «Гамалія» (сл. Т. Шевченка, 2003)
  • «Три українські весільні пісні» для голосу з оркестром (нар. слова, 1974)
Для симфонічного оркестру
  • симфонічні поеми —
    • «Вальс» (1960),
    • «Сильніше смерті» (1963),
    • «1933» (1993),
    • «Спогад про Батьківщину» (1994)
  • «Гуцульський триптих» (1965)
  • концерт для оркестру «Карпатський» (1972)
  • «Партита № 4»
  • «24 каприси Паганіні»
Концерти для інструментів соло з оркестром
  • 3 для фортепіано з оркестром — № 1 («Юнацький», 1977), № 2 (1982), № 3 (1995)
  • 4 для скрипки з оркестром — № 1 (1969), № 2 (1990), № 3 (2001), № 4 (2002)
  • «Мелодія» для скрипки з оркестром
  • Концерт для віолончелі з оркестром (1983)
Для камерного оркестру
  • «Сюїта» (1961)
  • Партити № 1 (1966), № 2 (1970), № 3 (1974)
  • «Три фантазії з лютневої табулатури XVI ст.»
  • Диптих (1993)
Камерно-інструментальні твори
  • Партита № 6 для струнного квартету
  • Партита № 7 для квінтету духових
  • Речитатив і рондо для фортепіанного тріо
  • сонати для скрипки і фортепіано — № 1 (1963), № 2 (1993)
  • соната для віолончелі і фортепіано «A-RI-A» (1994)
Для фортепіано
  • Три танці для 2-х фортепіано (1995)
  • Цикл п'єс «В Карпатах» (1959)

соната для фортепіано —

  • Рондо, Варіації (1962)
  • Бурлеска, Блюз (1964)
  • 4 п'єси для дітей (1965)
  • Партита № 5 (1975)
  • Токата (1978)
  • 6 прелюдій і фуг (1987—1988)
Для хору
Інше
  • солоспіви на слова Т. Шевченка
  • численні естрадні пісні

Музика до фільмів[ред. • ред. код]

Музика до драматичних спектаклів та понад 40 фільмів, зокрема:

Теоретичні праці Мирослава Скорика[ред. • ред. код]

  • Прокофьев и Шенберг // Советская музыка, 1962, № 1.
  • Ладова система С.Прокоф'єва. — К.: Муз. Україна, 1969.-99 с.
  • Майбутнє нашої музики. З доповіді заступника голови правління Спілки композиторів України на пленумі правління Спілки. — Музика. 1971, № 1.-С. 8-9.
  • Музыкальное творчество и критика (Выступление на У пленуме правлення Союза композиторов СССР) // За действенную музыкальную критику. Сб. статей и выступлений / Сост. Г. Друбачевская. -М.: Сов. комп., 1974.-С. 77-78.
  • О прогрессивном и догматическом новаторстве. — Советская музыка, 1971, № 8. -С. 17-23. Особенности лада музыки С. Прокофьева// Проблемы лада. Сб. статей / Сост. К.Южак. -М.: Музыка, 1972.-С. 226—238.
  • Про природу і спрямованість новаторського пошуку в сучасній музиці // Сучасна музика. Вип 1. — К.: Муз. Україна, 1973.-С. 3-24. (Співавтор- В.Задерацький).
  • Слово про композитора [І.Соневицького] // Соневицький і. Солоспіви: Для голосу і фп. -К.: Муз. Україна, 1993. — С. 5 — 6.
  • Структура і виражальна природа акордики в музиці XX ст. — К.: Муз. Україна, 1983. −160 с.

Сім'я[ред. • ред. код]

Дружина — Адріана.[7]

Захоплення[ред. • ред. код]

Мирослав скорик захоплюється спортом. Ще під час навчання в Консерваторії здобув спортивні розряди з легкої атлетики, настільному тенісі, бадмінтону. Також цікавиться футболом, шахами, туризмом на байдарках, машинами.

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ Мирослав Скорик відсьогодні — художній керівник Національного театру опери та балету ім. Т. Г. Шевченка
  2. ↑ Указ Президента України № 758/2008 від 20 серпня 2008 року «Про присвоєння М. Скорику звання Герой України»
  3. ↑ Указ Президента України № 128/2010 від 8 лютого 2010 року «Про відзначення державними нагородами України»
  4. ↑ Указ Президента України № 726/2006 від 27 серпня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Указ Президента України № 1109/98 від 5 жовтня 1998 року «Про нагородження відзнакою Президента України — орденом „За заслуги“»
  6. ↑ Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю „20 років незалежності України“»
  7. ↑ Ірина Запотічна-Ванчосович. Мирослав Скорик: «Працюю, як заведений» // Високий замок, 18.07.2013.

Джерела та література[ред. • ред. код]

Література[ред. • ред. код]

Посилання[ред. • ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скорик_Мирослав_Михайлович&oldid=20882019