Скорик Мирослав Михайлович

Мирослав Скорик
М. Скорик (2017, фото М. Лагути)
Основна інформація
Повне ім'я	Скорик Мирослав Михайлович
Дата народження	13 липня 1938(1938-07-13) (79 років)
Місце народження	Львів, Польська республіка
Країна	Україна
Національність	українець
Професія	композитор
Освіта	МДК імені П. І. Чайковського
Праця в операх	Національна опера України імені Тараса Шевченка
Інструменти	фортепіано
Нагороди
Премії
Звання
composersukraine.org

Миросла́в Миха́йлович Ско́рик (нар. 13 липня 1938, Львів, Україна) — композитор і музикознавець, Герой України, народний артист України, лауреат премії ім. Т. Г. Шевченка, кандидат мистецтвознавства, співголова Спілки композиторів України в 2006—2010 роках, художній керівник Київської опери (з 2011). Внучатий небіж Соломії Крушельницької.

Життєпис

Народився 13 липня 1938 року у Львові в родині українських інтелігентів. Мати Мирослава Михайловича походила з родини Охримовичів. Дідусь Скорика, Володимир Охримович, був відомим українським фольклористом, громадським та політичним діячем. Марія-Соломія Охримович-Скорик одержала освіту у Відні. Бабця Олена Крушельницька Охримович була рідною сестрою Соломії Крушельницької. Батько також навчався у Віденському університеті (філософський факультет). Перше знайомство з музикою отримав у сім'ї — батьки, не будучи професійними музикантами, музикували у родинному колі, батько грав на скрипці, мати — на фортепіано.

З окупацією Західної України 1939 року СРСР сім'я Скориків, як і багато інших українських інтелігентних сімей, зазнала втрат. У роки війни старший брат М. Скорика брав участь у Другій світовій війні в рядах дивізії «Галичина», по завершенні війни йому вдалося емігрувати до Австралії.

До систематичних занять музикою Мирослава заохотила С.Крушельницька. За її порадою, він починає вчитися у Львівській музичній школі-десятирічці (яка виникла з ініціативи Василя Барвінського при Львівській консерваторії). Найбільше Мирославу Михайловичу врізалися в пам'ять заняття з хору і сольфеджіо у класі Григорія Терлецького, який заохотив хлопця до компонування. Разом зі Скориком в ці роки навчались: Тамара Назарко-Коноварт, Ліда Крих, Дарія Криворучко, в майбутньому відомий хормейстер Борис Кокотайло, Оксана Панасюк та інші.

В 1947 р., після посилення репресій родину Скориків було репресовано та вислано в Сибір (до Анжеро-Судженська Кемеровської області) за неправдивим наклепом. На засланні Мирослав Михайлович продовджує свою освіту. Вчиться гри на фортепіано в учениці С.Рахманінова Валентини Канторової, навіть виїздить на різні конкурси. Також опановує гру на скрипці під керівництвом батька своєї однокласниці Володимира Панасюка.

Лише після смерті Й. Сталіна в 1953 р. репресії послабились. Мирославу дозволили повернутися до Львова з «чистим паспортом» (що давало право виїзду в будь-яке з міст СРСР). Батьком композитора вдалося одержати такий дозвіл через два роки, але без права проживання у Львові. Переїхавши до Львова, Скорик оселився в сестри батька Ярослави Біганської, яка допомогла знайти репетиторів для підготовки до вступу в Консерваторію. В цей час відбулося знайомство зі Всеволодом Задерацьким.

У 1955—1960 роках студіював у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка під керівництвом професорів Станіслава Людкевича (теорія музики), Романа Сімовича та Адама Солтиса (композиція). В цей період Мирослав Михайлович проявив творчу активність. Був постійним учасником засідань Студентського Наукового Товариства. Грав в студентському оркестрі, в 1963 р. організував ВІА «Веселі скрипки», для якого писав естрадні пісні. Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова І. Франка. По завершенні стажувався в аспірантурі при Московській консерваторії у класі Дмитра Кабалевського, завершивши навчання 1964 року з дисертаційним дослідженням на тему «Особливості ладу музики С. Прокоф'єва», отримав науковий ступінь кандидата мистецтвознавства.

В 1964 р. створює музику до стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» Кінострічка стає відомою і автор музики — також.

З 1966 р. до кінця 1980-х років викладав композицію у Київській консерваторії. Тривалий час працював у США, з 1996 — в Австралії. В кінці 1990-х повернувся в Україну. З 1999 — завідувач кафедри історії української музики в НМАУ. З 2002 — художній керівник фестивалю «Київ Музик Фест». У 2005 — голова журі фестивалю «Червона рута», у 2006—2010 роках — співголова Національної спілки композиторів України. У квітні 2011 року був призначений художнім керівником Київської опери

Нагороди

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (20 серпня 2008) — за визначні особисті заслуги перед Українською державою у розвитку національного музичного мистецтва, багаторічну плідну композиторську, педагогічну і громадську діяльність
• Орден «За заслуги» I ст. (8 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, високий професіоналізм та багаторічну сумлінну працю
• Орден «За заслуги» II ст. (27 серпня 2006) — за вагомий особистий внесок в увічнення пам'яті Івана Франка
• Орден «За заслуги» III ст. (5 жовтня 1998) — за значний особистий внесок у розвиток українського музичного мистецтва, багаторічну творчу і педагогічну діяльність
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю
• Орден «Знак Пошани» (СРСР, 1971)
• Заслужений діяч мистецтв УРСР (1969). Народний артист УРСР (1988).
• Державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка (1987)
• Лауреат Української республіканської комсомольської премії ім. М.Островського (1968).

Творчість

Твори Мирослава Скорика регулярно виконуються в Україні, інших пострадянських країнах, а також у Німеччині, Франції, Австрії, Голландії, Болгарії, Чехії, Словаччині, Польщі, Великій Британії, США, Канаді, Австралії. Часто композитор виступає як диригент і піаніст із виконанням власних творів.

У стилістиці продовжує традиції львівської композиторської школи, органічно пов'язаної з різноманітними первинними жанрами; дає модерну авторську візію українського, зокрема карпатського, фольклору і львівського міського й салонного музикування, а також сучасної популярної музики, насамперед джазу. В творчості композитора можна виділити декілька періодів: ранній (1955—1964); неофольклорний (1965—1972); неокласичний (1973—1978); неоромантичний (1983—1983); полістилістичний (1986—1998); постмодерний.

Музичні твори

;

Музичнотеатральні твори

• опера «Мойсей» (Лібрето Б.Стельмаха за І. Франком, 2001)
• балети «Каменярі» (за І. Франком, 1967), «Повернення Баттерфляй» (Скорик- Пуччіні)
• музична комедія «0:0 на нашу користь» (лібр. Віккерса та О. Каневського, 1969);

Вокально-симфонічні твори

• кантати для хору і симфонічного оркестру
  • «Весна» — кантата для солістів, хору та симфонічного оркестру на вірші І. Франка (1960),
  • «Людина» — кантата для солістів, хору та симфонічного оркестру на вірші Е. Межелайтіса (1964),
  • поема-кантата «Гамалія» (сл. Т. Шевченка, 2003)
• «Три українські весільні пісні» для голосу та симфонічного оркестру (нар. слова, 1974);

Симфонічні твори

• симфонічні поеми —
  • «Вальс» (1960),
  • «Сильніше смерті» (1963),
  • «1933» (1993),
  • «Спогад про Батьківщину» (1994)
• «Гуцульський триптих» (1965)
• концерт для великого симфонічного оркестру «Карпатський» (1972)
• «Партита № 4» для симфонічного оркестру (1974)
• «24 каприси Паганіні»

Концерти для інструментів соло з оркестром

• 3 для фортепіано з оркестром — № 1 («Юнацький», 1977), № 2 (1982), № 3 (1995)
• 4 для скрипки з оркестром — № 1 (1969), № 2 (1990), № 3 (2001), № 4 (2002)
• «Мелодія» для скрипки з оркестром
• Концерт для віолончелі з оркестром (1983)

Для камерного оркестру

• «Сюїта» (1961)
• Партити № 1 для струнного оркестру (1966), № 2 для камерного оркестру (1970), № 3 для струнного оркестру (1974)
• «Три фантазії на лютневі теми XVI ст.» з «Львівської табулатури»
• Диптих (1993);

Камерно-інструментальні твори

• «Партита №5» для фортепіано (1975);
• Партита № 6 для струнного квартету
• Партита № 7 для квінтету духових
• «Речитатив і рондо» для скрипки, віолончелі та фортепіано (1969);
• сонати для скрипки і фортепіано — № 1 (1963), № 2 (1993)
• соната для віолончелі і фортепіано «A-RI-A» (1994);

Фортепіанні твори

• Три танці для 2-х фортепіано (1995)
• Цикл п'єс «В Карпатах» (1959) —

* «Рондо» (1962)
* «Варіації» (1962)
* «Бурлеска» (1964)
* «Коломийка» (1962)
* «Блюз» (1964)

• «З дитячого альбома» цикл п'єс («Простенька мелодія», «Народний танець», «Естрадна п'єса», «Лірник», «Жартівлива п'єса» (1965)
• Токата (1979)
• 6 прелюдій і фуг (1987—1988);

Вокальні твори

• Романси на сл. Шевченка (1962):

«Якби мені черевики»
«Зацвіла в долині»
«За сонцем хмаронька пливе»
«Ой сяду я під хатою»

• Духовний концерт «Реквієм» (в першій редакції «Заупокійна», канонічні тексти, 1999)
• 3 псалми (2003)
• Літургія святого Йоана Золотоустого (2005);

Інше

• солоспіви на слова Т. Шевченка
• численні естрадні пісні

Музика до фільмів

Музика до драматичних спектаклів та понад 40 фільмів, зокрема:

• 1964 — Тіні забутих предків
• 1967 — Як козаки куліш варили
• 1971 — Жива вода
• 1972 — За твою долю
• 1974 — Гуси-лебеді летять
• 1974 — Особисте життя
• 1979 — Гришкові книжки (мультфільм)
• 1981 — Високий перевал (Мелодія ля-мінор)
• 1991 — Нам дзвони не грали, коли ми вмирали
• 1994 — Царівна (серіал)
• 2007 — Лис Микита

Теоретичні праці Мирослава Скорика

• Прокофьев и Шенберг // Советская музыка, 1962, № 1.
• Ладова система С.Прокоф'єва. — К.: Муз. Україна, 1969.-99 с.
• Майбутнє нашої музики. З доповіді заступника голови правління Спілки композиторів України на пленумі правління Спілки. — Музика. 1971, № 1.-С. 8-9.
• Музыкальное творчество и критика (Выступление на У пленуме правлення Союза композиторов СССР) // За действенную музыкальную критику. Сб. статей и выступлений / Сост. Г. Друбачевская. -М.: Сов. комп., 1974.-С. 77-78.
• О прогрессивном и догматическом новаторстве. — Советская музыка, 1971, № 8. -С. 17-23. Особенности лада музыки С. Прокофьева// Проблемы лада. Сб. статей / Сост. К.Южак. -М.: Музыка, 1972.-С. 226—238.
• Про природу і спрямованість новаторського пошуку в сучасній музиці // Сучасна музика. Вип 1. — К.: Муз. Україна, 1973.-С. 3-24. (Співавтор- В.Задерацький).
• Слово про композитора [І.Соневицького] // Соневицький і. Солоспіви: Для голосу і фп. -К.: Муз. Україна, 1993. — С. 5 — 6.
• Структура і виражальна природа акордики в музиці XX ст. — К.: Муз. Україна, 1983. −160 с.

Сім'я

Дружина — Адріана. Доктор мистецтвознавства, професор, член Національної спілки журналістів.

Захоплення

Мирослав скорик захоплюється спортом. Ще під час навчання в Консерваторії здобув спортивні розряди з легкої атлетики, настільному тенісі, бадмінтону. Також цікавиться футболом, шахами, туризмом на байдарках, машинами.

Джерела та література

• Сікорська І. М. Скорик Мирослав Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 612. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Література

• Юцевич Ю. Є. Музика : словник-довідник. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2003. — ISBN 966-7924-10-6.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
• Гордійчук М. Мирослав Скорик, К., 1979
• Щириця Ю. Мирослав Скорик, К., 1979
• Кияновська Л. Мирослав Скорик: творчість митця у дзеркалі епохи. Львів, 1998

Посилання

• Скорик Мирослав Михайлович — Мирослав Скорик /Національна спілка композиторів України
• http://anm.odessa.ua/mic/u-Skoryk.html
• http://www.refine.org.ua/pageid-3290-1.html
• Написати «Мойсея» Мирославу Скорику підказав батько, а поставити допоміг Папа Римський
• Мирослав Скорик — Герой України (26 серпня 2008)
• Роман Юсипей: «Мойсей української музики»
• На сайті НАМУ
• https://www.youtube.com/watch?v=YZBukth3hfc