Марков Андрій Андрійович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати= |Чоловік=

Андрій Андрійович Марков
Андре́й Андре́евич Ма́рков
Ім'я при народженні	рос. Андре́й Андре́евич Ма́рков
Народився	14 червня 1856(1856-06-14) Рязань
Помер	20 липня 1922(1922-07-20) (66 років) Петроград
Поховання	Літераторські мостки
Країна	Російська імперія  РСФРР
Національність	росіянин
Діяльність	математик, статистик, викладач університету
Alma mater	Санкт-Петербурзький університет
Галузь	Теорія випадкових процесів, Теорія чисел
Заклад	Петербурзька академія наук
Науковий керівник	Пафнутій Чебишов
Відомі учні	Георгій Вороний Абрам Безикович Джеймс В. Успенський Каган Веніамін Федорович Тамаркін Яків Давидович
Членство	Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Відомий завдяки:	Ланцюги Маркова
Брати, сестри	• Vladimir Andreyevich Markovd
Діти	Марков Андрій Андрійович
Нагороди
Марков Андрій Андрійович у Вікісховищі

Андрі́й Андрі́йович Ма́рков (*14 червня 1856, Рязань — †20 липня 1922, Петроград) — російський математик, представник петербурзької математичної школи.

Народився в Рязані. 1874 року вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, де під впливом Пафнутія Чебишова зайнявся теорією неперервних дробів і теорією чисел.

У 1884-му Марков захистив докторську дисертацію, присвячену неперервним дробам, у якій довів і узагальнив деякі нерівності Чебишова, опубліковані раніше без доведень. Маркову належать також численні роботи з різноманітних розділів математичного аналізу. У 1890-му за глибокі наукові дослідження Марков був обраний академіком Петербурзької академії наук. З кінця 1890-х років головним предметом досліджень вченого стала теорія ймовірностей. Тут він продовжив роботу свого вчителія П. Л. Чебишова і ввів новий об'єкт дослідження — послідовності залежних випадкових величин, що отримали надалі назву ланцюгів Маркова. Так називають послідовності випадкових величин, для яких ймовірність появи того чи іншого значення на (k + 1)-му кроці залежить лише від того, яке значення ця величина прийняла на k-му кроці, і не залежить від значень величини на 1-му, 2-му,…, (k — 1)-му кроках.

Марковські ланцюги відразу після відкриття не знайшли практичного застосування, і вченому довелося застосовувати свої результати до розподілу голосних і приголосних букв у поемі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Адже за приголосною часто йде голосна, а за голосною — приголосна, і в першому наближенні можна вважати, що ймовірність появи голосної на (k + 1)-му місці залежить лише від того, голосною чи приголосною є буква на k-му місці. Але, як завжди буває з глибокими науковими результатами, надалі було виявлено набагато важливіші для практики області застосування марковських ланцюгів (наприклад, теорія масового обслуговування). З теорії марковських ланцюгів виникла загальна теорія випадкових процесів, яка застосовується при вивченні лавинних процесів та інших проблем.

Марков виступав проти спроб підпорядкувати викладання математики в школі релігійним поглядам. Різкі випади проти віри містяться в підручнику Маркова «Числення ймовірностей». Після виходу книги вченого звинуватили в безбожництві і «підриві основ».

На честь вченого названо астероїд 27514 Марков.