Марков Андрій Андрійович
| Андрій Андрійович Марков | |||
|---|---|---|---|
| Андре́й Андре́евич Ма́рков | |||
 | |||
| Народився |
14 червня 1856 Рязань | ||
| Помер |
20 липня 1922 (66 років) Петроград | ||
| Поховання | Літераторські мостки | ||
| Громадянство |
 Російська імперія РСФРР | ||
| Національність | росіянин | ||
| Діяльність | математик, статистик, викладач університету | ||
| Сфера роботи |
Теорія випадкових процесів, Теорія чисел | ||
| Alma mater | Санкт-Петербурзький університет | ||
| Науковий керівник | Пафнутій Чебишов | ||
| Відомі учні |
Георгій Вороний Абрам Безикович Джеймс В. Успенський Каган Веніамін Федорович Тамаркін Яків Давидович | ||
| Заклад | Петербурзька академія наук | ||
| Членство |
Російська академія наук Петербурзька академія наук | ||
| Посада | академік | ||
| Відомий завдяки: | Ланцюги Маркова | ||
| Конфесія | атеїзм | ||
| Брати, сестри | • Vladimir Andreevich Markov[d] | ||
| Діти | Марков Андрій Андрійович | ||
| Нагороди |
| ||
| |||
Андрі́й Андрі́йович Ма́рков (*14 червня 1856, Рязань — †20 липня 1922, Петроград) — російський математик, представник петербурзької математичної школи.
Народився в Рязані. 1874 року вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, де під впливом Пафнутія Чебишова зайнявся теорією неперервних дробів і теорією чисел.
У 1884-му Марков захистив докторську дисертацію, присвячену неперервним дробам, у якій довів і узагальнив деякі нерівності Чебишова, опубліковані раніше без доведень. Маркову належать також численні роботи з різноманітних розділів математичного аналізу. У 1890-му за глибокі наукові дослідження Марков був обраний академіком Петербурзької академії наук. З кінця 1890-х років головним предметом досліджень вченого стала теорія ймовірностей. Тут він продовжив роботу свого вчителія П. Л. Чебишова і ввів новий об'єкт дослідження — послідовності залежних випадкових величин, що отримали надалі назву ланцюгів Маркова[1]. Так називають послідовності випадкових величин, для яких ймовірність появи того чи іншого значення на (k + 1)-му кроці залежить лише від того, яке значення ця величина прийняла на k-му кроці, і не залежить від значень величини на 1-му, 2-му,…, (k — 1)-му кроках.
Марковські ланцюги відразу після відкриття не знайшли практичного застосування, і вченому довелося застосовувати свої результати до розподілу голосних і приголосних букв у поемі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Адже за приголосною часто йде голосна, а за голосною — приголосна, і в першому наближенні можна вважати, що ймовірність появи голосної на (k + 1)-му місці залежить лише від того, голосною чи приголосною є буква на k-му місці. Але, як завжди буває з глибокими науковими результатами, надалі було виявлено набагато важливіші для практики області застосування марковських ланцюгів (наприклад, теорія масового обслуговування). З теорії марковських ланцюгів виникла загальна теорія випадкових процесів, яка застосовується при вивченні лавинних процесів та інших проблем.
Марков виступав проти спроб підпорядкувати викладання математики в школі релігійним поглядам. Різкі випади проти віри містяться в підручнику Маркова «Числення ймовірностей». Після виходу книги вченого звинуватили в безбожництві і «підриві основ».
На честь вченого названо астероїд 27514 Марков.
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Gagniuc, Paul A. (2017). Markov Chains: From Theory to Implementation and Experimentation. USA, NJ: John Wiley & Sons. с. 1–8. ISBN 978-1-119-38755-8.
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2009) |
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
