Марков Андрій Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Андрій Марков» перенаправляє сюди; про однофамільців див. Марков.
Марков Андрій Андрійович
AAMarkov.jpg
Народився 2 (14) червня 1856 або 14 червня 1856(1856-06-14)[1]
Рязань, Російська імперія[2]
Помер 20 липня 1922(1922-07-20)[2][1] (66 років)
Санкт-Петербург, РРФСР[2]
Поховання Літераторські мостки
Громадянство (підданство) Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg РРФСР
Національність росіяни
Діяльність математик, статистик[d] і викладач університету
Відомий теорія ймовірностей, математичний аналіз і теорія чисел
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет
Відомі студенти Абрам Безикович, Nikolai Maximovich Günther[d], Каган Веніамін Федорович, Тамаркін Яків Давидович, J. V. Uspensky[d], Вороний Георгій Феодосійович і Ivan Matveevich Vinogradov[d][1]
Заклад Петербурзька академія наук
Конфесія атеїзм
Брати, сестри  • Vladimir Andreevich Markov[d]
Діти Марков Андрій Андрійович
Нагороди
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня

Андрі́й Андрі́йович Ма́рков (*14 червня 1856, Рязань — †20 липня 1922, Петроград) — російський математик, представник петербурзької математичної школи.

Народився в Рязані. 1874 року вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, де під впливом Пафнутія Чебишова зайнявся теорією неперервних дробів і теорією чисел.

У 1884-му Марков захистив докторську дисертацію, присвячену неперервним дробам, у якій довів і узагальнив деякі нерівності Чебишова, опубліковані раніше без доведень. Маркову належать також численні роботи з різноманітних розділів математичного аналізу. У 1890-му за глибокі наукові дослідження Марков був обраний академіком Петербурзької академії наук. З кінця 1890-х років головним предметом досліджень вченого стала теорія ймовірностей. Тут він продовжив роботу свого вчителія П. Л. Чебишова і ввів новий об'єкт дослідження — послідовності залежних випадкових величин, що отримали надалі назву ланцюгів Маркова[3]. Так називають послідовності випадкових величин, для яких ймовірність появи того чи іншого значення на (k + 1)-му кроці залежить лише від того, яке значення ця величина прийняла на k-му кроці, і не залежить від значень величини на 1-му, 2-му,…, (k — 1)-му кроках.

Марковські ланцюги відразу після відкриття не знайшли практичного застосування, і вченому довелося застосовувати свої результати до розподілу голосних і приголосних букв у поемі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Адже за приголосною часто йде голосна, а за голосною — приголосна, і в першому наближенні можна вважати, що ймовірність появи голосної на (k + 1)-му місці залежить лише від того, голосною чи приголосною є буква на k-му місці. Але, як завжди буває з глибокими науковими результатами, надалі було виявлено набагато важливіші для практики області застосування марковських ланцюгів (наприклад, теорія масового обслуговування). З теорії марковських ланцюгів виникла загальна теорія випадкових процесів, яка застосовується при вивченні лавинних процесів та інших проблем.

Марков виступав проти спроб підпорядкувати викладання математики в школі релігійним поглядам. Різкі випади проти віри містяться в підручнику Маркова «Числення ймовірностей». Після виходу книги вченого звинуватили в безбожництві і «підриві основ».

На честь вченого названо астероїд 27514 Марков.

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б в Архів історії математики Мактьютор
  2. а б в Марков Андрей Андреевич (русский математик) // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1974. — Т. 15 : Ломбард — Мезитол. — С. 379.
  3. Gagniuc, Paul A. (2017). Markov Chains: From Theory to Implementation and Experimentation. USA, NJ: John Wiley & Sons. с. 1–8. ISBN 978-1-119-38755-8. 
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.