Марков Андрій Андрійович
Андрій Андрійович Марков | |
---|---|
Андре́й Андре́евич Ма́рков | |
Ім'я при народженні | рос. Андре́й Андре́евич Ма́рков |
Народився |
14 червня 1856 Рязань |
Помер |
20 липня 1922 (66 років) Петроград |
Поховання | Літераторські мостки |
Країна |
![]() ![]() |
Національність | росіянин |
Діяльність | математик, статистик, викладач університету |
Alma mater | Санкт-Петербурзький університет |
Галузь |
Теорія випадкових процесів, Теорія чисел |
Заклад | Петербурзька академія наук |
Науковий керівник | Пафнутій Чебишов |
Відомі учні |
Георгій Вороний Абрам Безикович Джеймс В. Успенський Каган Веніамін Федорович Тамаркін Яків Давидович |
Членство | Російська академія наук і Петербурзька академія наук |
Відомий завдяки: | Ланцюги Маркова |
Брати, сестри | • Vladimir Andreyevich Markovd |
Діти | Марков Андрій Андрійович |
Нагороди | |
![]() |
Андрі́й Андрі́йович Ма́рков (*14 червня 1856, Рязань — †20 липня 1922, Петроград) — російський математик, представник петербурзької математичної школи.
Народився в Рязані. 1874 року вступив на фізико-математичний факультет Петербурзького університету, де під впливом Пафнутія Чебишова зайнявся теорією неперервних дробів і теорією чисел.
У 1884-му Марков захистив докторську дисертацію, присвячену неперервним дробам, у якій довів і узагальнив деякі нерівності Чебишова, опубліковані раніше без доведень. Маркову належать також численні роботи з різноманітних розділів математичного аналізу. У 1890-му за глибокі наукові дослідження Марков був обраний академіком Петербурзької академії наук. З кінця 1890-х років головним предметом досліджень вченого стала теорія ймовірностей. Тут він продовжив роботу свого вчителія П. Л. Чебишова і ввів новий об'єкт дослідження — послідовності залежних випадкових величин, що отримали надалі назву ланцюгів Маркова[2]. Так називають послідовності випадкових величин, для яких ймовірність появи того чи іншого значення на (k + 1)-му кроці залежить лише від того, яке значення ця величина прийняла на k-му кроці, і не залежить від значень величини на 1-му, 2-му,…, (k — 1)-му кроках.
Марковські ланцюги відразу після відкриття не знайшли практичного застосування, і вченому довелося застосовувати свої результати до розподілу голосних і приголосних букв у поемі О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін». Адже за приголосною часто йде голосна, а за голосною — приголосна, і в першому наближенні можна вважати, що ймовірність появи голосної на (k + 1)-му місці залежить лише від того, голосною чи приголосною є буква на k-му місці. Але, як завжди буває з глибокими науковими результатами, надалі було виявлено набагато важливіші для практики області застосування марковських ланцюгів (наприклад, теорія масового обслуговування). З теорії марковських ланцюгів виникла загальна теорія випадкових процесів, яка застосовується при вивченні лавинних процесів та інших проблем.
Марков виступав проти спроб підпорядкувати викладання математики в школі релігійним поглядам. Різкі випади проти віри містяться в підручнику Маркова «Числення ймовірностей». Після виходу книги вченого звинуватили в безбожництві і «підриві основ».
На честь вченого названо астероїд 27514 Марков.
Виноски[ред. | ред. код]
- ↑ Архів історії математики Мактьютор
- ↑ Gagniuc, Paul A. (2017). Markov Chains: From Theory to Implementation and Experimentation. USA, NJ: John Wiley & Sons. с. 1–8. ISBN 978-1-119-38755-8.
![]() | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (січень 2020) |
![]() |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |