Виноградов Іван Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виноградов Іван Матвійович
рос. Иван Матвеевич Виноградов
Виноградов Иван Матвеевич.jpg
Ім'я при народженні рос. Иван Матвеевич Виноградов
Народився 2 (14) вересня 1891[1][2]
Q4293660?, Velikolukskiy Uyezdd, Псковська губернія, Російська імперія
Помер 20 березня 1983(1983-03-20)[3][2][…] (91 рік)
Москва, РРФСР, СРСР[3]
Поховання Новодівичий цвинтар[5]
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd (1914) і Санкт-Петербурзький державний університет[6]
Галузь теорія чисел
Заклад Пермський державний університет[7], Санкт-Петербурзький державний університет[7], Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет[7], Математичний інститут імені Стєклова, Математичний інститут імені Стєклова, Томський державний університет і Physico-Mathematical Institute of the Russian Academy of Sciencesd
Посада директор[7]
Вчене звання академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь доктор філософії, доктор фізико-математичних наук і магістр[4] (1915)
Вчителі Марков Андрій Андрійович[4]
Членство Лондонське королівське товариство, Академія наук НДР, Леопольдина, Академія наук СРСР[8], Французька академія наук, Угорська академія наук, Національна академія деї Лінчеї, Данська королівська академія наук, Прусська академія наук, Сербська академія наук і мистецтв, Лондонське математичне товариство, Indian Mathematical Societyd і Американське філософське товариство
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Ленінська премія Державна премія СРСР Сталінська премія

Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1970)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (1942)

Іван Матвійович Виноградов (2 (14) вересня 1891(18910914)20 березня 1983, Москва) —радянський математик, академік АН СРСР (1929) на кафедрі фізико-математичних наук (математика).

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1945, 1971). Лауреат Ленінської премії (1972) і Державної премії СРСР (1983) і Сталінської премії першого ступеня (1941).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 (14) вересня 1891 року в селі Милолюб (нині Великолуцький район Псковської області) в сім'ї сільського священика. Середню освіту він отримав у реальному училищі. У 1910 році вступив на фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Після закінчення університету в 1914 році він залишився там, щоб підготуватися до отримання професорського звання. Він отримав докторський ступінь. З 1918 по 1920 рік працював у Пермському державному університеті та Томському державному університеті[9]. У 1920 році став професором. Продовжив свою роботу в Ленінградському університеті, також викладав в Політехнічному інституті (1920-1934).

У 1932-1934 роках був директором Фізико-математичного інституту АН СРСР[10]. У 1934 році рішенням загальних зборів АН СРСР Інститут фізики і математики був розділений на Інститут математики і Інститут фізики, і перший з них отримав офіційну назву Математичний інститут імені В. А. Стеклова АН СРСР (МІАН). І.M. Виноградов став її директором і пропрацював на цій посаді більше 45 років — до самої смерті, з перервою з жовтня 1941 року по лютий 1944 року, коли інститут очолював С. Л. Соболєв (в цей період, у зв'язку з Великою Вітчизняною війною, було централізоване рішення про обов'язкову евакуацію з Москви членів АН СРСР старше 50 років).

Був головним редактором журналу «Известия АН СРСР. Серия математическая» (1948), голова Національного комітету радянських математиків, головний редактор «Математичної енциклопедії».

Іноземний член Лондонського королівського товариства (1942), іноземний член Національної академії деї Лінчеї в Римі (1958), Німецької академії натуралістів «Леопольдіна» (1962), Французької академії наук (1946), Данської Королівської академії наук (1947), Угорської академії наук (1950), Академії наук НДР (1950), Сербської академії наук і мистецтв (1959), почесний член Лондонського математичного товариства (1939) і Індійського математичного товариства (1947), член Американського філософського товариства(1942).

Похований у Москві на Новодевичеському кладовищі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні роботи присвячені аналітичній теорії чисел; основні результати були отримані завдяки створеному ним методу тригонометричних сум, який став одним з основних підходів до вирішення задач аналітичної теорії чисел.

На початку були отримані значні результати у вирішенні розв'язання проблеми Воринга. Зокрема, він довів першу «близьку» оцінку зверху для функції Харді.  — найменший  такий, що кожне  представлене сумою  виду . У 1924 році він довів, що:

.

Після численних роз'яснень у 1959 році він довів, що:

Потім він вирішив проблему Гольдбаха для всіх досить великих чисел. Ще в 1742 році математик Крістіан Гольдбах в листі Леонардові Ейлеру висунув гіпотезу — кожне непарне число більше за 9 — це сума трьох непарних простих чисел. Виноградов в 1937 році довів дійсність тернарної кон'єгації Гольдбаха для всіх чисел більших за деякі константи. Однак нижня межа була настільки великою, що перевірити решту чисел за допомогою комп'ютера в XX столітті не вдалося. Теорема була остаточно доведена тільки в 2013 році Гаральдом Гелфготтом

У 1959 році він знайшов оцінку залишкового члена функції — кількjcns простих частин, що не перевищують . Ця оцінка покращила результати більш ніж півстолітніх зусиль ряду видатних вчених.

Адміністративно-громадська діяльність[ред. | ред. код]

Він користувався великим авторитетом на кафедрі математики АН СРСР і багато в чому був неформальним керівником радянських математиків.

При цьому він ніколи не був членом КПРС. У 1955 році підписав знаменитий «Лист трьохсот»[11] на підтримку радянських генетиків проти групи Лисенка.

У 1970-х роках в Академії наук СРСР виникла протидія керівництву Виноградова. Говорили про його упередженість у вирішенні кадрових питань, зокрема й звинувачували в антисемітизмі. Виноградов вигнав з МІАНу майже всіх євреїв за кількома винятками. Група анонімних математиків-емігрантів писала, що Я.M. Виноградов пишався тим, що «очистив» інститут від євреїв. Сергій Новіков у розмові з Мартіном Крускалем у 1979 році, порівнюючи Виноградова і Понтрягіна, також звинуваченого в антисемітизмі, заявив: «Виноградов — редкостный мерзавец и человеконенавистник, делает карьеру на антисемитизме с 1940-х годов. Понтрягин вступил в их ряды только в 1968 году, и он крикун, а тот ловок, настоящий дьявол, злодей, пьющий кровь тайно, в темноте».

Виноградову протистояли багато фізиків-теоретиків і деякі академіки інших кафедр. Підтриували його більшість академіків-математиків і керівництво Академії наук СРСР. У 1977 році на загальних зборах АН СРСР обговорювалося питання чергового переобрання Виноградова на посаду директора інституту. У таємному голосуванні близько третини голосів було віддано проти Виноградова. Цього було недостатньо, щоб усунути його, і він залишався на посаді директора до самої смерті.

Пам'ять[ред. | ред. код]

  • Меморіальний будинок-музей у Великих Луках (єдиний радянський математик, на честь якого будинок-музей був організований за його життя)
  • До сторіччя від дня його народження була створена Золота медаль імені І.M. Виноградова АН СРСР, пізніше перетворена в премію імені І.M. Виноградова Російської академії наук.
  • У грудні 1983 року на його честь була названа вулиця в Московському районі Теплого Стана (YUZAO)
  • На Новодевичському кладовищі на могилі встановлено пам'ятник з бюстом.

Твори[ред. | ред. код]

  • Виноградов І.M. Избранные труды / етв. Ю. В. Лінник. — М., 1952.
  • Виноградов І.M. Метод тригонометрических сумм в теории чисел. - друге видання — М., 1976.
  • Виноградов І.M. Метод тригонометрических сумм в простейших вариантах. — М., 1976.
  • Виноградов І.M. Особые варианты метода тригонометрических сумм. — Єкатеринбург: Редакційна УРСР, 2004.
  • Виноградов І.M. Основы теории чисел: Учебное пособие. — 12-е видання — С.П.: Лань, 2009.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.mi.ras.ru/index.php?c=inmemoriapage&id=26537&l=1
  2. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118804693 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. а б в г Архів історії математики Мактьютор
  5. Find a Grave — 1996.
  6. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. а б в г http://www.mi-ras.ru/index.php?c=inmemoriapage&id=26537&l=1
  8. http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-49897.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-12
  9. Томский государственный университет. www.tsu.ru. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021. 
  10. РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК. resource.history.org.ua. Процитовано 7 вересня 2021. 
  11. Лист трьохсот - це. jak.waykun.com. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.