Виноградов Іван Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Виноградов Іван Матвійович
рос. Иван Матвеевич Виноградов
Ім'я при народженні рос. Иван Матвеевич Виноградов
Народився 2 (14) вересня 1891[1][2]
Милолюб, Velikolukskiy Uyezdd, Псковська губернія, Російська імперія
Помер 20 березня 1983(1983-03-20)[3][2][…] (91 рік)
Москва, РРФСР, СРСР[3]
Поховання Новодівичий цвинтар[5]
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність математик, викладач університету
Alma mater фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd (1914)
Санкт-Петербурзький державний університет[6]
Галузь теорія чисел
Заклад Пермський державний університет[7]
Санкт-Петербурзький державний університет[7]
Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет[7]
Математичний інститут імені Стєклова
Математичний інститут імені Стєклова
Томський державний університет
Фізико-математичний інститут АН СРСР
Посада директор[7]
Вчене звання академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь доктор філософії, доктор фізико-математичних наук і магістр[4] (1915)
Вчителі Марков Андрій Андрійович[4]
Членство Лондонське королівське товариство
Академія наук НДР
Леопольдина
Академія наук СРСР[8]
Французька академія наук
Угорська академія наук
Національна академія деї Лінчеї
Данська королівська академія наук
Прусська академія наук
Сербська академія наук і мистецтв
Лондонське математичне товариство
Indian Mathematical Societyd
Американське філософське товариство
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Ветеран праці» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Ленінська премія Державна премія СРСР Сталінська премія

Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (1970)

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (1942)

Іван Матвійович Виноградов (2 (14) вересня 1891(18910914)20 березня 1983, Москва) —радянський математик, академік АН СРСР (1929) на кафедрі фізико-математичних наук (математика).

Двічі Герой Соціалістичної Праці (1945, 1971). Лауреат Ленінської премії (1972) і Державної премії СРСР (1983) і Сталінської премії першого ступеня (1941).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 (14) вересня 1891 року в селі Милолюб (нині Великолуцький район Псковської області) в сім'ї сільського священика. Середню освіту здобув у реальному училищі. У 1910 році вступив на фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університету. Після закінчення університету в 1914 році залишився там, щоб підготуватися до здобуття професорського звання. Здобув докторський ступінь. З 1918 по 1920 рік працював у Пермському державному університеті та Томському державному університеті[9]. У 1920 році став професором. Продовжив свою роботу в Ленінградському університеті, також викладав у Політехнічному інституті (1920-1934).

У 1932-1934 роках був директором Фізико-математичного інституту АН СРСР[10]. У 1934 році рішенням загальних зборів АН СРСР Інститут фізики і математики розділили на Фізичний інститут й Математичний інститут імені Стеклова (МІАН). І.M. Виноградов став директором останнього й працював на цій посаді понад 45 років — до самої смерті, із перервою з жовтня 1941 року по лютий 1944 року (коли інститут очолював С. Л. Соболєв, через обов'язкову евакуацію з Москви членів АН СРСР, старших 50 років).

Був головним редактором журналу «Известия АН СРСР. Серия математическая» (1948), голова Національного комітету радянських математиків, головний редактор «Математичної енциклопедії».

Похований у Москві на Новодівичому кладовищі.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні роботи присвячені аналітичній теорії чисел; основні результати були отримані завдяки створеному ним методу тригонометричних сум, який став одним з основних підходів до розв'язання задач аналітичної теорії чисел.

На початку отримав значні результати у розв'язанні проблеми Воринга. Зокрема, він довів першу «близьку» оцінку зверху для функції Харді:  — найменше  таке, що кожне  представлене сумою  виду . У 1924 році він довів, що:

.

Після численних роз'яснень у 1959 році він довів, що:

1937 року Виноградов довів тернарну гіпотезу Гольдбаха для всіх досить великих чисел (більших за деякі константи). Однак, нижня межа була настільки великою, що перевірити решту чисел у XX столітті не вдавалося навіть за допомогою комп'ютера.

У 1959 році покращив оцінку залишкового члена функції — кількості простих чисел, що не перевищують .

Адміністративно-громадська діяльність[ред. | ред. код]

Він мав великий авторитет на кафедрі математики АН СРСР і багато в чому був неформальним керівником радянських математиків.

При цьому він ніколи не був членом КПРС. У 1955 році підписав знаменитий «Лист трьохсот»[11] на підтримку радянських генетиків проти групи Лисенка.

У 1970-х роках в Академії наук СРСР виникла протидія керівництву Виноградова. Говорили про його упередженість у вирішенні кадрових питань, зокрема й звинувачували в антисемітизмі. Виноградов вигнав з МІАНу майже всіх євреїв за кількома винятками[джерело?]. Група анонімних математиків-емігрантів писала, що Виноградов пишався тим, що «очистив» інститут від євреїв. Сергій Новіков у розмові з Мартіном Крускалем у 1979 році, порівняв Виноградова і Понтрягіна, також звинуваченого в антисемітизмі, і заявив: «Виноградов — редкостный мерзавец и человеконенавистник, делает карьеру на антисемитизме с 1940-х годов. Понтрягин вступил в их ряды только в 1968 году, и он крикун, а тот ловок, настоящий дьявол, злодей, пьющий кровь тайно, в темноте».

Виноградову протистояли багато фізиків-теоретиків і деякі академіки інших кафедр. Підтримували його більшість академіків-математиків і керівництво Академії наук СРСР. У 1977 році на загальних зборах АН СРСР обговорювалося питання чергового переобрання Виноградова на посаду директора інституту. У таємному голосуванні близько третини голосів було віддано проти Виноградова. Цього було недостатньо, щоб усунути його, і він залишався на посаді директора до самої смерті.

Вшанування[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

  • Виноградов І.M. Избранные труды / етв. Ю. В. Лінник. — М., 1952.
  • Виноградов І.M. Метод тригонометрических сумм в теории чисел. - друге видання — М., 1976.
  • Виноградов І.M. Метод тригонометрических сумм в простейших вариантах. — М., 1976.
  • Виноградов І.M. Особые варианты метода тригонометрических сумм. — Єкатеринбург: Редакційна УРСР, 2004.
  • Виноградов І.M. Основы теории чисел: Учебное пособие. — 12-е видання — С.П.: Лань, 2009.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.mi.ras.ru/index.php?c=inmemoriapage&id=26537&l=1
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118804693 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  4. а б в г Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  5. Find a Grave — 1996.
  6. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  7. а б в г http://www.mi-ras.ru/index.php?c=inmemoriapage&id=26537&l=1
  8. http://www.ras.ru/win/db/show_per.asp?P=.id-49897.ln-ru.dl-.pr-inf.uk-12
  9. Томский государственный университет. www.tsu.ru. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021. 
  10. РОСІЙСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК. resource.history.org.ua. Процитовано 7 вересня 2021. 
  11. Лист трьохсот - це. jak.waykun.com. Архів оригіналу за 7 вересня 2021. Процитовано 7 вересня 2021.