Микола Конрад

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Конрад
Конрад Микола.jpg
Микола Конрад
Священномученик
Блаженний
Микола Конрад
Народився 16 травня 1876, Струсів
Помер 26 червня 1941, Страдч
Шанується в Католицькій Церкві
Беатифікований 27 червня 2001 Папою Іваном Павлом II
День пам'яті 27 червня

Микола Конрад (16 травня 1876(18760516), м-ко Струсів, нині село, Теребовлянський район — 26 червня 1941, с. Страдч, Яворівський район) — священик Української Греко-Католицької Церкви, блаженний священномученик, беатифікований Папою Римським блаженним Іваном Павлом ІІ.

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Конрад народився 16 травня 1876 року в містечку Струсові (нині село, Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна).

Філософські і богословські студії закінчив у Римі, захистивши докторську дисертацію. У 1899 р. рукоположений на священика. Учителював у Бережанській, Теребовлянській та Тернопільській (українській) гімназіях. У Тернопільській українській гімназії серед його учнів був майбутній Патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий.

Ще будучи скромним катехитом, о. М. Конрад у пресі сміливо критикує твір Івана Франка «Повість про сотворення світу», написану із матеріалістичних позицій. Відтоді за ним утверджується слава католицького ідеолога.

Був академічним душпастирем товариства українських греко-католицьких студентів «Обнова». У 1930 р. митрополит Андрей Шептицький запросив отця-доктора викладати у Львівській богословській академії.

О. Микола Конрад видав низку праць, найважливішими серед яких є «Молодіжна ментальність», «Католицизм», «Основні напрямки новітньої соціології», «Лібералізм», «Націоналізм і католицизм», «Націоналізм і сучасний католицизм».

У 1939 році їхав возом провідати сестру в Яворові. При дорозі побачив розгублених селян. «Ото які священики, самі утікають, а про нас, людей, не думають», — крикнув хтось услід (вирішили, що отець за кордон втікає). Такі слова глибоко зворушили отця. Він зупинився… Дізнався від страдчан (бо це й було село Страдч), що залишились без душпастиря. Вирішив: залишиться тут (був вільний від праці, бо на той час Львівську Богословську Академію комуністична влада закрила). Коли віз сім'ю на плебанію, то, розповідають, старенька мама його дружини дуже бідкалась: дорога така далека, а гора — ой яка ж висока. «Люнечку, а куди ж ти мене привіз?» — мовила перелякано. «Але ж дивіться, мамо, звідси так близько до Бога», — заспокоїв стареньку.

Помер як мученик за віру від рук більшовиків 26 червня 1941 року разом із дяком Володимиром Приймою в с. Страдч (Яворівський район, Львівська область, нині Україна).

Беатифікація[ред. | ред. код]

Беатифікація відбулася 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді, яку очолив блаженний Іван Павло ІІ.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]