Олексій (Зарицький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олексій
Зарицький Олексій.jpg
Священномученик
Блаженний
Олексій Зарицький
Народився 17 жовтня 1912, Більче
Помер 30 жовтня 1963, Долинка, Казахстан
Шанується в Католицькій Церкві
Беатифікований 27 червня 2001 Папою Іваном Павлом II
День пам'яті 27 червня

Блаженний отець Олексій Васильович Зарицький (17 жовтня 1912(19121017), Більче — 30 жовтня 1963, Долинка, Казахстан) — священик Української Греко-Католицької Церкви; 27 червня 2001 року зачислений папою Іваном Павлом ІІ до лику блаженних.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у селі Більче на Львівщині. Протягом 19221931 роках навчався у Стрийській державній гімназії. У 1931 році вступив до Духовної семінарії Львівскої Архієпархії УГКЦ. Святу Тайну Священства прийняв із рук митрополита Андрея Шептицкого у 1936 році. Душпастирював у селах: Стинава Нижня, Струтин, Рясне-Руське і Рясне-Польське.

У 1946 році через відмову перейти на православ'я отця заарештували і він перебував шість місяців у Золочівській тюрмі[1],[2].

10 жовтня 1947 року повторно заарештований та ув'язнений у тюрмі на вул. Лонцького у Львові. 29 травня 1948 року «Особим Совещанием при МВС СССР» о. Олексія було засуджено до 8 років ув'язнення у виправно-трудових таборах та заслано до концентраційного табору Тайшетлаг в околиці Іркутська. Пізніше перевезений до концентраційного табору Дубравлаг в Мордовії. Останнє переселення було до концентраційного табору Омлаг у Сибіру, поблизу Омська. Звільнений 31 грудня 1954 року без права повернення в Україну.

26 жовтня 1957 року о. Олексія Зарицького було реабілітовано військовим трибуналом ПрикВО. Того ж року, розгорнув широку місіонерську діяльність серед представників різних національностей. Отець Олексій відправляв Служби Божі не лише у візантійському (для українців та росіян), але й у латинському обряді (для німців та поляків). Займався місіонерством на теренах Самари, Уралу, Оренбурга, Казахстану. Кілька разів він змінював місце проживання. Ніде не прописаний, лише з паспортом при собі, він продовжував місіонерську працю, не зважаючи на те, що його знову могли заарештувати. Протягом 1955—1961 років отця Олексія кілька разів затримувала міліція, але його тільки попереджували та відпускали.

У квітні 1962 року о. Зарицький прибув до Караганди, де 9 травня того ж року його заарештували і за звинуваченням за «бродяжництво» (а насправді — за активну релігійну діяльність) засудили до двох років позбавлення волі у поселені Долинка Карагандинської області. Тут він працював кравцем, робота була неважкою, але стан його здоров'я погіршувався, дала знати про себе стара хвороба шлунку.

Отець Олексій Зарицький помер на 52-ому році життя — 30 жовтня 1963 року у таборі Долинка поблизу Караганди[3]. Похований там же, але стараннями громади місцевих католиків, а також родичів та його колишніх парафіян із Західної України, двічі перезахоронений. Тепер спочиває на кладовищі у с. Рясне-Руське.

Беатифікація[ред. | ред. код]

27 червня 2001 році у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Івана Павла ІІ відбувся обряд беатифікації о. Зарицького[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]