Перейти до вмісту

Ковч Омелян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ковч Омелян
Блаженний священомученик Омелян Ковч
У миру:Ковч Омелян Григорович
Народився20 серпня 1884(1884-08-20)
Космач, Косівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Помер25 березня 1944(1944-03-25) (59 років)
Німецький концтабір Майданек (нині Меморіальний комплекс-музей "Майданек" Люблін)
Беатифікований27 червня 2001 Папою Іваном Павлом II
У ликублаженний і католицький святий[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
Головна святиняЦерква св. Володимира та
Блаж.свщмч. Омеляна Ковча в Перемишлянах
День пам'яті27 червня за юліанським календарем (14 червня за григоріанським),[1]
ПатронПокровитель душпастирів УГКЦ (24.04.2009 р.).
Атрибутив іконографії: хрест, церква, пальмова гілка
Церква Блаженного Священномученика Омеляна Ковча УГКЦ у селі Підгородне

Омеля́н Ковч (20 серпня 1884(18840820), Космач — 25 березня 1944, Майданек) — український греко-католицький священник-місіонер, ісповідник, капелан УГА, громадський діяч, патріот, праведник України (9.09.1999 р.), блаженний священномученик (27.06.2001 р.), покровитель душпастирів УГКЦ (24.04.2009 р.)

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дитинство, молоді роки, освіта

[ред. | ред. код]

Омелян Ковч народився 20 серпня 1884 р. у селі Космачі на Косівщині в родині священника Григорія Ковча (1861–1919) та Марії Яскевич-Волфельд (1891–1939). До школи ходив у Космачі й Кіцмані. Навчався у [де?] (1903–1904 рр.). Іспит зрілості склав в Українській Державній Ґімназії у Львові (1905 р.).[джерело?]

По закінченні Львівської гімназії у 1905–1911 роках вивчав філософію і теологію у Папському Урбаніанському університеті. В цей час він жив в пансіонаті при церкві св. Сергія та Вакха[2].

24 жовтня 1910 р. одружився з Марією Анною Добрянською зі Залуцьких, мали шестеро дітей.

Душпастирська праця

[ред. | ред. код]

Священничі свячення одержав з рук Єпископа Григорія Хомишина 1911 р. В тому ж році призначений на парохію в Підволочиськ, Скалатського повіту.
У 1912 році зголошується на місійну працю серед українців-католиків у Югославії. Тут завідує парафією Козарац і приналежними їй кольоніями округи Прієдор у Боснії, де займався душпастирською опікою емігрантів з Галичини.

У 1916 році повертається до Галичини, стає сотрудником на парохії с. Сарники Горішні Рогатинського повіту.

1919 року призначений польовим духівником Бережанського Коша УГА. Хорунжий УГА Роман Долинський згадував:

В час творення Української Галицької Армії о. сотник Омелян (Еміліян) Ковч був призначений полевим духовником Бережанського Коша. Молодий тоді о. Ковч був повний енерґії та сил. Не було кутка в Коші, де наш Духовник не появлявся б кілька разів на день, не було відтинка складного життя Коша, в якому наш Духовник не брав би відповідної для нього участи.[3]

1921 р. — душпастирське служінняв в с. Боршів Перемишлянського повіту
У 1922 році його призначають парохом храму св. Миколая греко-католицької громади в місті Перемишляни та настоятелем храму Собору Пресвятої Богородиці в с. Коросно, недалеко від Львова.

3 допомогою о. Ковча куплено в Перемишлянах дім, де розмістилось українське передшкілля, а згодом, він став осідком Сестер Служебниць (тепер Сестер Студиток). Подбав про часткове відновлення церкви і резиденції в Коросні та про будову дому Просвіти і кооперативи.

У жовтні 1933 року в селі Боршів виголосив проповідь, у якій засудив політику голодомору, яку проводили комуністи у Великій Україні. За цю промову о.Е.Ковч був заарештований польською владою[4]

«Майданек»

[ред. | ред. код]

Під час німецької окупації Галичини, намагаючись врятувати євреїв від знищення, хрестив їх і видавав їм метрики про хрещення, незважаючи на заборону цього окупаційною владою. Загалом їм було видано більше 600 свідоцтв про хрещення. Звернувся з листом до Гітлера, в якому засуджував масові вбивства євреїв і вимагав дозволу відвідувати євреїв у гетто. За ці дії 30 грудня 1942 р. був заарештований гестапо й кинутий до львівської в'язниці на Лонцького, а в серпні 1943 р. — до концтабору Майданек, де таємно продовжував свою священницьку діяльність.[5]

Отець Омелян Ковч до останнього свого дня у Майданеку залишався відданим і вірним душпастирем. В одному зі своїх листів, який вдалося передати дітям, він писав:

Я дякую Богові за Його доброту до мене. За винятком раю, це єдине місце, де я хочу бути. Тут ми всі рівні: поляки, євреї, українці, росіяни, латвійці та естонці. Я єдиний священник між ними. Навіть не можу собі уявити, як тут буде без мене. Тут я бачу Бога, який є один для всіх нас, без огляду на наші релігійні відмінності. Можливо наші церкви є різні, але той самий Великий і Всемогутній Бог править усіма нами. Коли я відправляю святу літургію, вони всі моляться.(…) Вони умирають по-різному, і я допомагаю їм перейти цей маленький місточок до вічності. Хіба це не благословення? Хіба це не найвеличніша корона, котру Бог міг положити на мою голову? Це справді так. Я дякую Богові тисячу разів на день за то, що послав мене сюди. Я більше Його ні про що не прошу. Не переживайте і не тратьте віри у те, що я роблю. Замість того, радійте мною. Моліться за тих, хто створив цей концентраційний табір і цю систему. Вони єдині, хто потребує наших молитов. Нехай Бог змилується над ними.

Стараннями родини і митрополита Шептицького мав змогу врятуватися, але відмовився від порятунку.[6]

Отець Омелян Ковч до останнього дня життя сповідав і причащав в'язнів концтабору, аж 1944 року важко захворів. Проблеми зі шлунком не вдалося приховати від табірної поліції. 25 березня «парох Майданека» помер, його тіло спалено в крематорії.

Беатифікація

[ред. | ред. код]

Під час пастирського візиту в Україну Папа Римський Іван Павло II 27 червня 2001 р. на полі львівського іподрому під час Божественної Літургії у візантійському обряді проголосив блаженними 28 українських мучеників і вірних слуг Божих УГКЦ, серед яких був і отець Омелян Ковч. [7]

Покровитель душпастирів УГКЦ

[ред. | ред. код]

Восени 2008 р. Синод єпископів УГКЦ проголосив Блаженного Священномученика Омеляна Покровителем душпастирів УГКЦ. А 24 квітня 2009 р., у Києві, на території будівництва Патріаршого центру УГКЦ відбулося урочисте проголошення бл. свщмч. Омеляна Покровителем душпастирів УГКЦ.

27 квітня 2009 року з Майданека в Одесу був доставлений прах, що залишився від безлічі спалених нацистами людей. Через те, що неможливо було знайти справжні мощі блаженного Омеляна Ковча, керівництво УГКЦ ухвалило рішення вважати цей прах мощами блаженного мученика.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • У 2010 році було засновано «Комітет із вшанування пам'яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча». Діяльність Комітету здійснюється під патронатом Глави Української Греко-Католицької Церкви. У 2010 році Комітет заснував Відзнаку Блаженного Священномученика Омеляна Ковча, яка вручається щорічно за значний внесок у справу екуменічного і культурного діалогу, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння та за особистий життєвий приклад жертовності і чоловіколюбства.

Відкриття обеліска з пам'ятною таблицею в «Майданеку»

[ред. | ред. код]

Пам'ятна таблиця — це вшанування заповіту отця Омеляна Ковча, в якому він закликав не робити різниці між людьми різних національностей — між українцями, євреями, поляками. На таблиці викарбувано слова: «Тут я бачу Бога — Бога, який є однаковий для всіх нас, незалежно від наших релігійних відмінностей». Втілив у бронзу і камінь ідею пам'ятної таблиці о. Омеляну Ковчу народний художник України Іван Самотос.[8]

  • У червні 2009 р. в селі Космач, на батьківщині о. Ковча, відбулася урочиста академія присвячена 125-й річниці від дня народження і 65-й річниці від дня мученицької смерті блаженного священномученика о. Омеляна Ковча. ][9]
  • 3 квітня 2011 року в селі Малий Любінь (на малій батьківщині родини Ковчів) відбулись урочистості присвячені пам'яті оо. Ковчів, бл. свщм. о. Омеляна і його батька о. Григорія.
  • Малий Любінь. Захід присвячений пам'яті отців Ковчів, 3 квітня 2011. Родина Ковчів біля Народного дому
    Малий Любінь. Захід присвячений пам'яті отців Ковчів, 3 квітня 2011. Родина Ковчів біля Народного дому
  • Малий Любінь. Захід присвячений пам'яті отців Ковчів, 03 квітня 2011. Виступає поет Іван Ковч
    Малий Любінь. Захід присвячений пам'яті отців Ковчів, 03 квітня 2011. Виступає поет Іван Ковч

Пам'ятники

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка о. Омеляну Ковчу у місті Перемишляни
  • У 2002 році було відкрито меморіальну дошку Омеляну Ковчу у Перемишлянах.
  • 11 травня 2012 року відкрито йому пам'ятник у Перемишлянах.[10]

До складу авторського колективу з виготовлення пам'ятника входили скульптор Володимир Одрехівський та архітектори Олександр Ярема, Олександра Лібич, Денис Белюх і Олександр Матушков.

Перемишляни, відкриття пам'ятника о. О.Ковчу. Іван Ковч читає вірш
  • 4 жовтня 2021 року відбулося урочите відкриття пам'ятника Омеляну Ковчу у польському місті Люблін. Над пам'ятником Омелянові Ковчу працювали скульптор Олександр Дяченко та архітекторка Марта Дяченко.[11]

Топоніми

[ред. | ред. код]
  • 2003 року у місті Люблін кільце на перехресті проспекту Армії Крайової та вулиці Яна Павла II було названо на честь блаженного отця Омеляна Ковча.
  • 14 грудня 2012 року сесії Львівської ради прийняли рішення частину вулиці Винниця, яка починається від ділянки вул. Винниця, 31 і закінчується вулицею Тараса Шевченка, перейменувати на вулицю о. Омеляна Ковча.[12]
  • У місті Перемишляни існує вулиця Омеляна Ковча.

Заклади освіти

[ред. | ред. код]
  • Перемишлянський опорний заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Омеляна Ковча.

Храми

[ред. | ред. код]

У кінематографі

[ред. | ред. код]

Омеляну Ковчу присвячено документальний фільм «Парох Майданека». Режисер та автор сценарію фільму Ґжеґож Лінковський.

Капелан СУВД Юрій Казміренко з нагородою імені блж. свщмч. отця Омеляна Ковча

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 27 березня 2019 року відбулося нагородження чотирьох капеланів відзнакою імені блаженного священномученика Омеляна Ковча. Нагороду отримали капелани різних конфесій. [15]
  • Синод Єпископів УГКЦ, який проходив у Зарваниці 2–12 липня 2024 року Божого, вирішив встановити для відзначення священнослужителів за особливі заслуги Орден блаженного священномученика Омеляна Ковча як найвищу нагороду Отця і Глави УГКЦ.[16]

Музей

[ред. | ред. код]

Краєзнавчий музей селища Підволочиськ Тернопільської області названий на честь Омеляна Ковча.[17]

  • 9 вересня 1999 р. Єврейська рада України надала о. Омеляну Ковчу звання «Праведник України».

Свідчення

[ред. | ред. код]

Біля праху блаженного священномученика Омеляна Ковча молилися за оздоровлення двох дівчаток, які страждали від нервових розладів. Після тижня молитов, сповіді, причастя, хвороба відійшла[18].

Молитва

[ред. | ред. код]
  • о. Євген Задорожний ЧНІ. Молебен до Блаженного Священномученика Еміліяна Ковча.[19]
  • Акафіст до блаженного Омеляна Ковча, презентований 2019 р., в 135 річницю з дня народження та 75 роковини смерти. Прем'єра відбулася в соборі св. Юра у Львові 24 листопада 2019 р. Текст акафіста написав о. Назар Заторський, музику — с. Марія Слєпченко[20].
  • Акафіс блаженному священномученику Омеляну Ковчу.[21][22]
  • Дев'ятниця за священників через заступництво бл. Омеляна Ковча, покровителя душпастирів УГКЦ.[23]

В іконографії

[ред. | ред. код]

Ікона «Блаженний священномученик Омелян Ковч з житієм» була освячена патріархом кир Любомиром 24 квітня 2009 р., у Києві, на території будівництва Патріаршого центру УГКЦ під час урочистого проголошення бл. свщмч. Омеляна Покровителем душпастирів УГКЦ.

Блаженний священномученик о. Омелян Ковч на образах (іконах) зображений на золотистому (темно-жовтому) тлі, що символізує Небесне, Божественне сяйво з висот, у червоних священичих ризах, як символ мучеництва, навколо голови — німб, символ святості. Його атрибути: Святе письмо — символ мудрості і проповідництва, а також авторства богословських праць, хрест або пальмова гілка — як символ мучеництва, будівля церкви в руках — символ розбудови і утвердження церкви Христової на землі.

Творча спадщина

[ред. | ред. код]
  • блаж. Еміліян Ковч. Чому наші від нас утікають? — Львів: Свічадо, 2006.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. † Свщмч. Миколая Чарнецького і 24-х укр. мучч.; муч. Омеляна Ковча
  2. Парнікоза, Іван. Українські сліди у Римі (українська) . М. Жарких. Архів оригіналу за 2 Жовтня 2018. Процитовано 25.08.2020.
  3. о. Іван Лебедович. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег (Канада): видав о. Іван Лебедович, 1963. — С. 137—140.
  4. Газета "Діло" №295, 8.11.1933р.
  5. Світлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013. — С. 32.
  6. Ольга Лобарчук. У Майданеку він бачив Бога. — Урядовий кур'єр. Газета центральних органів виконавчої влади України, 17.07.2016 р.
  7. Петро Сабат. Вшанування мучеників УГКЦ, проголошених блаженним папою Іваном-Павлом II в Україні у 2001 р. PDF. — С. 115—120.
  8. Нарис у світлинах Любомира Куновського. Майданек. Проща духовенства та мирян до меморіального комплексу-музею «Майданек», присвячена блаженному священномученикові Омеляну Ковчу. — Новояворівськ: Naшаstuдія 2013. — С. 3.
  9. Нарис у світлинах Любомира Куновського. Урочиста академія до 125-й річниці від дня народження та 65-й річниці від дня мученицької смерті блаженого мученика о. Омеляна Ковча. — Новояворівськ: Naшаstuдія 2011. — 48 c.
  10. Hа Львівщині за участі глави УГКЦ Святослава Шевчука і тисячі священиків відкрили пам’ятник Омеляну Ковчу - греко-католицькому священику, який у часи Другої світової рятував людей, за що був ув’язнений і загинув у концтаборі Майданек.
  11. Блаженніший Святослав освятив пам’ятник блаженному Омеляну Ковчу в Любліні. ugcc.tv. Процитовано 14 грудня 2025.
  12. Частину вулиці «Винниця» у Львові перейменували на вул. Омеляна Ковча — Львівська міська рада. city-adm.lviv.ua (укр.). 14 грудня 2012. Процитовано 14 грудня 2025.
  13. Церква блаженного Омеляна Ковча (м. Орнета, Польща). Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 14 грудня 2025.
  14. На честь священномученика УГКЦ Омеляна Ковча спорудили храм поблизу Тернополя. Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви (укр.). Процитовано 14 грудня 2025.
  15. Четверо українських військових капеланів різних Церков стали лауреатами відзнаки імені отця Омеляна Ковча – Київська Архиєпархія УГКЦ (укр.). 18 травня 2016. Процитовано 14 грудня 2025.
  16. Плекаючи пам’ять про блаженного священномученика Омеляна Ковча, УГКЦ встановила відзнаку для священнослужителів. Українська Греко-Католицька Церква (укр.). Процитовано 14 грудня 2025.
  17. Підволочиський краєзнавчий музей ім. Омеляна Ковча. www.facebook.com (укр.). Процитовано 2 квітня 2020.
  18. Зі свідчень о. Ігора Барбуляка. Оля Жаровська. Випробувані як золото в горнилі. Т. 1 — Львів: Колесо, 2013. — С. 95.
  19. http://cssr-kovel.ucoz.com/news/moleben_do_blazh_omeljana_kovcha/2012-04-13-109 [Архівовано 16 Серпня 2016 у Wayback Machine.] Молебен до Блаженного Священномученика Еміліяна Ковча. (перегляд 16.07.2016 р.)
  20. Соломія Головіна (21 листопада 2019). У Соборі святого Юра виконають акафіст до блаженного Омеляна Ковча. portal.lviv.ua. Архів оригіналу за 20 Вересня 2020. Процитовано 1 Квітня 2021.
  21. З дозволу Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира (Війтишина). Наталя Назар. Блаженний священномученик Омелян Ковч, покровитель душпастерів УГКЦ. Біографія, акафіс, дев'ятниця за парафіяльних священиків. — Івано-Франківськ: Апостол, 2014. — С. 8—20.
  22. http://molytva.at.ua/index/akafist_do_blazhennogo_omeljana_kovcha/0-329 [Архівовано 22 Серпня 2016 у Wayback Machine.] Акафіс блаженному священномученику Омеляну Ковчу.(перегляд 16.07.2016 р.)
  23. З дозволу Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира (Війтишина). Наталя Назар. Блаженний священномученик Омелян Ковч, покровитель душпастерів УГКЦ. Біографія, акафіс, дев'ятниця за парафіяльних священиків. — Івано-Франківськ: Апостол, 2014. — С. 21—30.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • о. Іван Лебедович. Полеві духовники Української Галицької Армії. — Вінніпег (Канада): видав о. Іван Лебедович, 1963. — с. 83.
  • Анна-Марія Баран. За Божі правди і людські права. — Сакстаун (Канада): Друковано у Містер Зип Інстант Прінтінґ, 1994. — с. 21, 24.
  • Василь Дрозд. Родина душпастирів Ковчів на Заліщанщині. — Чернівці: ТзОВ «ДрукАрт», 2012. — с. 12—15.
  • Василь Мацелюх. Історія села Любінь Малий. — Львів: Тріада Плюс, 2016.
  • Лев Шанковський. Українська Галицька Армія. — Вінніпег: 1974, передрук Львів: 1999.
  • Нарис у світлинах Любомира Куновського. Урочиста академія до 125-й річниці від дня народження та 65-й річниці від дня мученицької смерті блаженого мученика о. Омеляна Ковча. — Новояворівськ: Nashastudiya, 2011. — 48 c.
  • Нарис у світлинах Любомира Куновського. Всеукраїнська проща духовенства і мирян до Перемишлян. — Новояворівськ: Nashastudiya, 2013. — 32 c.
  • Нарис у світлинах Любомира Куновського. Майданек. Проща духовенства та мирян до меморіального комплексу-музею «Майданек», присвячена блаженному священномученикові Омеляну Ковчу. — Новояворівськ: Nashastudiya, 2013. — 40 c.
  • "Нехай Господь помилує їх" [Текст] : ув'язнений у концтаборі священник із Заліщанщини не зрадив вірі і своїм переконанням / підгот. О. Руда // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 14 (8 квіт.). — С. 7 : фот.
  • З дозволу Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Кир Володимира (Війтишина). Наталя Назар. Блаженний священномученик Омелян Ковч, покровитель душпастерів УГКЦ. Біографія, акафіс, дев'ятниця за парафіяльних священників. — Івано-Франківськ: Апостол, 2014.
  • Оля Жаровська. Випробувані як золото в горнилі. Т. 1 — Львів: Колесо, 2013.
  • блаж. Еміліян Ковч. Чому наші від нас утікають? — Львів: Свічадо, 2006.
  • Вахтанг Кіпіані. Візит Понтифіка. Вік мучеників. — Нью-Джерсі: «Свобода», 2001.
  • Петро Сабат. Вшанування мучеників УГКЦ, проголошених блаженним папою Іваном-Павлом II в Україні у 2001 р.
  • Світлана Флис, о. Іван Лозинський. На перевалі духу. — Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2013 — С. 32—36.

Посилання

[ред. | ред. код]

Шаблон:Блаженні УГКЦ, проголошені Іваном Павлом II 27 червня 2001 року