Мурза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Татарський мурза Олександр Купрін у своєму кабінеті. Гатчина. 1912 рік

Мурза (також Мірза, Мирза; від перс. ﺍﻣﻴﺮ ﺰﺍﺩﻩامير ‎ амір-заде - принц) - аристократичний титул в тюркських державах, таких як Казанське, Астраханське, Кримське, Сибірське ханства та Ногайська Орда [1] .

Слово «мурза» запозичене з перської мови, і еквівалентно за значенням словами «Саїд», «тура» (тури) і «емір» або «ходжа» (худжа) в інших мовах народів Центральної Азії. Центральноазіатські родоплемінні союзи мають схожі культури й загальну історію, і всі ці слова перекладаються як «правитель» або «пан».

Татарська шляхта[ред. | ред. код]

Перехід татарських мурз на службу у Московське, Тверське і Рязанське князівства почався ще за часів Золотої Орди, адже такі переходи не зважали зрадою, так як всі були підданими великого хана.

Після захоплення Казані московським військом в 1552 році деякі мурзи перейшли на московську службу, а інші були страчені. Багато мурз втратили свої земельні володіння і стали купцями. Після Жовтневої перевороту 1917 року більшість мурз емігрувало.

В. І. Суриков. «Мурза». 1873 рік. Музей-садиба Василя Сурикова

Мурза - це вищий прошарок татарської шляхти. У Росії титул мурзи вважався еквівалентом графському. Мурза вважався трохи вище графа . Зазвичай мурзи не відносилися до шару чингизидів, так як ті при переїзді або повністю втрачали особливий титул, коли включалися до складу думи, або писалися як ясновельможні князі (отримавши воєводство) відповідно до принципу «шапка або шуба». Відомо, що багато найбільших дворянських родів Росії, в тому числі князівські, пишалися тим, що походили від знатних татарських родів. У тюрко-татарській аристократичній системі було багато різних титулів, наприклад, вищим титулом після хана був «карачі», потім «бек», «улан», «гурген[2]» та інші, але всі вони при переході в російську систему називалися лише двома термінами - князями й мурзами. Свою шляхту багато тюркських народів називали мурзами. Сам термін «мурза» (мірза) був запозичений в тюркську титулатуру з перської мови. Ця назва збереглася і після того, як мурзи увійшли до лав московського дворянства, причому часто вони отримували в документах також і титул князя.

Влада московського держави була зацікавлена переходом татарських мурз на службу, а в особливості тих, хто мав владу над своїми підданими й всіляко намагалися їх залучити на свою сторону. Для того, щоб уникнути смути на релігійній основі, однією з умов прийому мурз у підданство й наділення землями та маєтками, було прийняття православної віри. Указ царя, великого князя московського Федора Олексійовича від 16 травня 1681 року: "Про анулювання у Мурз і Татар маєтків і вотчини і вигоди, які, тим хто прийняв християнську віру надаються" передбачав, що у нехрещених мурз і татар відбирати власність, землю, селян, та податки і податі в їх казну не сплачувати. Мурзам, які прийняли православну віру, повернути власність і землю, давати помісну платню, а безмаєтних мурзам платити по 10 рублів, дружинам їх по 5 рублів, що можна порівняти з річним платнею служивих людей. Указ від 03 листопада 1713 року "Про хрещення в Казанській і Азовській губерніях магометян, у яких в маєтках і вотчинах містяться селяни православної віри" практично повністю аналогічний царському наказу від 1681 року[3].

Корінний перелом у ставленні до мурз стався за часів правління Катерини II. В указі Імператриці, дане фельдмаршалу Григорію Потемкіну від 01 листопада 1783, говорилося, що дозволяється татарських мурзам надходити на військову службу і нагороджувати їх чинами обер-офіцерськими не вище прем'єр-майора, а якщо будуть гідні більшого, подавати прохання на її ім'я. Імператриця вирішила відновити мурз в дворянську гідність і нею дано вказівку Сенату розробити відповідні документи і 22 лютого 1784 року наказ про зведення татарських беків і мурз в російську дворянську гідність було підписано[4]. Даний указ передбачав подачу прохань, з наданням документів, що підтверджують право на дворянство, передбачених законом: платню маєтками, служба предків, даровані грамоти та інші незаперечні докази, що служба і стан їх були рівними з іншими благородними родами[5]. У 1786 році з Урядового Сенату прийшла звістка, що татарські князі, беки і мурзи попередньо подають документи на розгляд в зборах губернського предводителя дворянства і повітових дворянських депутатів і тільки після цього надавати на рішення сенатської Герольдії.

Департамент Герольдії Урядового Сенату багато років вивчав історію і юридичні права кримських татар-дворян, права на дворянство литовських татар, історію дворянства татар Поволжя. В результаті було зібрано величезний матеріал про татарську шляхту.

Департамент Герольдії визначав значення титулу «мурза». В одному з «визначень» говорилося: «У першому [документі] він [прохач] названий мурзою, а в останньому князем, а до того ж слово мурза є власне татарське, воно є відмітний титул проти дворян, яких по-татарськи називають агалари і тархани, а мурзами називають і дітей перських шахів, беєвських і тому подібних можновладних осіб і має також відмінність між татарами, як і в Росії від дворян графи, князі і барони»[6]. З цього висновку Департаменту Герольдії зрозуміло, що у татар звання мурзи відповідало званню російських графів і баронів. Герольдія вважала татарське слово мурза відповідним російському титулу князь, так як в ієрархії татарського дворянства були ті, що стояли нижче звання - агалари і тархани.

У Польсько-Литовській державі титул Мурза шанувався вище, ніж титул Князь.[7]

Привілеєм мурз було право одружитися з царівнах-чингізидках, дочок ханів Гіреїв[8], володарів східних країн.

Список родів, що походять від мурз[ред. | ред. код]

Виїзд

(звідки)

В'їзд

(до кого)

Рік виїзда Родоначальник Похідні/рідні роди
Володимирське князівство
Золота Орда Костянтин Всеволодович 1216 Салтанен Яндоуганд Трегуб Племяннікови
Кафимська земля 1241 Узли-мурза Ягорович Кафтиреви
Золота Орда Олександр Ярославич Невський 1252-1263 Мурза-Кутлу-Мамет прізвиськом Огар Огареви
Велика Орда Атун-мурза Анданович Долгово-Сабурови
1260 Мурза Албауш Матюшкіни (дворяни й графи)
Золота Орда Іван I Данилович

Калита

1328-1340 Аливтей Шигильдеев Мансурови
1330 Мурза Чет Годунови, Сабурови, Вельямінови-Сабурови,

Вельямінови-Зернови

1349 Мурза Ахмет (брат Мердулата) Мосолови
Мурза Мердулат (брат Ахмета) Татбеєви
Велике князівство Тверське
Синя Орда Михайло Ярославич Тверський 1300 Мурза Жидимир Бібікови, Єкімови
Велике князівство Рязанське
Золота Орда Олег Іванович

Рязанський

1342-1404 Шай (Шая) - від племені ханського (мурза) Назар'єви, Булгакови, Ізмайлови
Мурза Таптик Таптикови
Велика Орда 1371 Єдуган (Єдухан) (старший брат Салахмира) Хитрово.
Мурза Салахмир Абутайлови, Апраксіни (дворяни й графи), Базарови,

Вердеревські, Вердеревські-Апраксіни, Дуванови,

Катєви, Канчеєви, Пороваті, Ратаєви, Крюкови,

Чеботареви, Шишкіни, Ханикови

Федір Олегович Рязанський 1402-1409 Мурза Кічи-бей (у хрещенні Павло) Карандеєви
Мурза Кічи-бей (нащадок, у хрещенні Василий) Коробьїни
Мурза Кічи-бей (нащадок у хрещенні Селіван) Селіванови
Мурза Батур (Абатур) Петрово-Соловово, Леонтьєви
Велике князівство Московское
Золота Орда нач. XIV в. Мурза (?) Сушкови
Дмитро Іванович Донський 1362 Ісахар - свояк ординського царя (мурза) Загряжські
1374 Темір-Газі - князь ординський Тімірязеви
1380 Набок-мурза Набокови
1387 Єнгулей-мурза-Язик Язикови
1382 Браття: Орди-Хозя, Бахти-Хозя, Мамати-Хозя Тев'яшеви, Фустови, Ліхареві
1389 Ослан-мурза Арсеньєви, Сомови, Ртищеві, Павлови
Золота Орда Василь I Дмитрович 1397 Лев Огар (мурза ?) Огаркови
Велика Орда 1389-1425 Мурза Мінчак Касаєвич Давидови. графи Орлови-Давидови, Уварови

(графи й дворяни), Оринкіни (Аринкіни), Злобіни,

Давидови-Мінчаки

Велика Орда початок XV сторіччя Мурза Кутлубага Болтіни
Кримське

ханство

Василь II Васильович Темний 1415-1462 Мурза Мерл Мерліни
Велика Орда 1425 Мурза Абрагим Нарбекови, Теглеєви, Державіни
Мурза Ашмет Готовцови
Лізун-мурза Тургенєв Тургенєви, Раділови.
Золота Орда початок XV Мурза Лев Тургенєв Тургенєви
1430 Мурза Ждан Баранови (дворяни й графи)
1436 Мурза Кучюка Тагалдизін Тализіни
до 1462 Мурза Сабан-Алей Сабанеєви, Бакаєви, Тарбеєви (родоначальник

Тагай)

Золота Орда Василь III Іванович 1480 Ямгурчей Караул - посол хана (мурза) Караулови
після

1492

Берда-Улан-мурза (родич кримського хана Хаджі-Герая) Жемайлови
Велика Орда 1505-1533 Дашек - "муж честен" (мурза) Дашкови (дворяни)
Мурза Бугандала Коминін Коминіни
Золота Орда 1506 Араслан-мурза Єрмола Єрмолови
Кримське ханство 1509 Мурза Кожай Кожевнікови
Темніковське

князівство

1509 Акчура-мурза Адашев Акчуріни (князі та мурзи), (однорідці: Ішеєви, Кудашеви).
Велика Орда 1517 Мурза Давид-бей (власник Цимака) Давидови
Темніковське

князівство

1528 Мурза Теніш Кугушев Тенішеви (2 рода князів та мурзи)
(?) до 1533 Кара-мурза Карамзіни
Золота Орда ? Мурза Єлча, посол Золотоординського хана до Івана III Єлчини
Темніковське

князівство

Іван IV Васильович Грозний 1539 Єникей Тенішев Кугушев

Собака-мурза Єникеєв

Єнікеєви, Кулунчакови (князі та мурзи)
Тюменське ханство середина XVI сторіччя Мурза Мамай Агишев Тюменські (князі та мурзи)
Казанське

ханство

1552 Мурза Мамедалі Кутиєв Кутиєві (князі та мурзи)
Темніковське

князівство

до 1559 Мурза Дівей Бутаков Мокшеєв Дівеєви (князі та мурзи)
Ногайська Орда 1565 Мурза Урус Магмет Айдарович Урусови (князі та мурзи)
Іль-мурза й Ібрагим мурза Юсупови, Юсупови-Княжево (князі та мурзи)
Казанське

ханство

1582 Мурза Семеней князь Багішев син Яушів Яушеви (князі та мурзи)
Фёдор Иванович
1590 Мурза Бузай Єнбулаєв володів у 1590-х роках маєтком у Рязанському повіті. Касім мурза Єнбарсов Єнбулаєв служив кінну козацьку службу (1681-1696) Єнбулаєви
(?) кінець XVI сторіччя Мурза Акмай Картиш Карташеви
Роди, що походять від нащадків мурз та князів, що виїхали
1607 Ішей мурза Барашев Ішеєви (князі та мурзи)
1618 Албич-мурза Албичеви
1618 Булай-мурза Кудашев

Челай-мурза (молодша гілка)

Кудашеви (князі та мурзи)
1620 Мурза Сююндюк (Ногайська орда, пр. род) Сюндюкови
1623 Мурза Невер Куткін Куткіни (князі та мурзи)
1624 Ірезен-мурза Стокасимов Стокасимови (князі та мурзи)
1634 Янбулат-мурза-Мамін Маміни (князі та мурзи)
1638 Байбарс-мурза Девлеткільдев Девлеткільдеєви (князі та мурзи)
1639 Акай-мурза Айтуганович Кугушеї Кугушеви (князі та мурзи)
середина XVII сторіччя Мурза Мамлей Мамлеєви
1662 Касимовський мурза Чемакай Єнабдаєвич володів маєтком у Кадомському повіті (1662), його син Петро новохрещений, стольник (1682). Дочка Ішпикєйка замужем (з 1662) за князем Асанаєм Сунчелеєвичем тенішевим. Ємбаєви
1669/70 Мордовські мурзи ізпоміщені у Саранському повіті Єнаєви
1672 Мустай-мурза Арасланович Максутови (князі та мурзи)
1678 Урозай мурза Іванович служил по Шацьку (1678). Мурзи Єртуган й Актуган записані у Атемарській десятні (1679/80). Актуган служив понад 20 років, участник Чигиринського походу й у нього сини: Ішмамет, Кілмемет и Уразмамет. Єнбулатови
1678 Дербіш-мурза Теребердеєвич Дівеєви (князі та мурзи)
1686 Єлизарій-мурза Акмаметович Маматов Маматови (князі та мурзи)
1687 Ураз-мурза Досаєвич Маматказін Маматказіни-Сакаєви (князі та мурзи)
1699 Кутлумамет мурза Уразов, Ахмет мурза й Бідалей мурза Алмашеви, Бустан мурза Іванашев й Алмамет мурза Ахмаметів володіли населеними маєтками (1699) Дулатови

Прізвища утворені від титулу Мурза[ред. | ред. код]

* Мурзенков

Ногайська шляхта[ред. | ред. код]

У ногайців мурза вважався середнім аристократичним титулом, нижче бея, нурадін, а пізніше і султана.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. И. Биккинин. Татарская аристократия Темниковского княжества и её потомки
  2. Зять ханского рода.
  3. Полное собрание Законов Российской империи с 1649 г. Т.5. 1713-1719гг. Указ от 03 ноября 1713 г.
  4. Полное собрание Законов Российской империи. Том. 22. 1784-1788гг. № 15936 февраль 22.
  5. Сборник указов. Т. 22. № 15936. Оп. 21. Д. 862.
  6. [1.Оп. 46. Д. 885. Л. 100]. Ссылку на этот документ приводит историк-генеалоговед татарских дворянских родов Саид мурза Еникеев.
  7. А Мухлинский. Исследования о происхождении и состояния литовских татар. СПб. 1857г.
  8. Е.П. Карнович: "Родовые прозвания и титулы в России и слияние иноземцев с русскими".

Джерела[ред. | ред. код]