Астраханське ханство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карта ханства

Астраха́нське ха́нство (тат. Xacitarxan xanlığı, Хаҗитархан ханлиги) — татарська феодальна держава, що виникла в результаті розпаду Золотої Орди і існувала в XVI столітті в Нижньому Надволжі.

Столиця — місто Хаджі-Тархан (Аждархан), розташовувалась на правому березі Волги, за 12 км від сучасної Астрахані. Основне населення становили кочові великі ногаї і астраханські татари.

Історія[ред. | ред. код]

Нижнє Надволжя, було населено різними тюркськими племенами щонайменше з V сторіччя н. е. Після вторгнення монгольських племен зі сходу і розколу їх імперії, терени перебували під владою Золотої Орди. Ця імперія, теж, була зруйнована громадянською війною після чого відділилися Ногайська орда, Казанське й Кримські ханства. Залишок імперії називається Великою Ордою.

Створення ханства[ред. | ред. код]

Першим правителем Астрахані став хан Великої Орди Махмуд. Ймовірно Астрахань була йго, та його синів наділом. Коли Махмуд програв боротьбу за владу у Великій Орді своєму братові Ахмату, він біля 1460 року пішов правити до Астрахані. 1466 року син Махмуда Касим І (правив до початку 1490-х років) створив васальне Астраханське ханство. Його розташування в гирлі Волги, відігравало важливу роль на торговельних маршрутах, дозволило йому не тільки накопичити істотне багатство, але і привернути увагу сусідніх держав і кочових племен, що піддали ханство численним вторгненням.

Після плюндрування вятськими ушкуйниками столиці Золотої Орди Нового Сараю у 1472 та її пустошення у 1480 році правління Золотою Ордою перемістилося до Астрахані.[1]

Повну самостійність Астраханське ханство набуває на початку XVI сторіччя, після остаточного розгрому кримським ханом Менглі-Гиреєм Великої Орди 1502 року. До цього правителі Астрахані, хоч і мали певну долю самостійності, але були васалами Великої Орди.

Менґлі I Ґерай, хан Кримського ханства, руйнівник Великої Орди зі столицею Сарай-Бату задав великих втрат ханству.

З кінця 15 століття на Астраханське ханство чинили постійні напади Кримське ханство і Ногайська орда.

Рід астраханських ханів[ред. | ред. код]

Астраханські хани належали до роду Джучидів, бувши нащадками Тукай-Тимуру, молодшого брата Бату-Хана (Батия). Від останнього він отримав долю, в яку входили: півострів Мангишлак, Прикаспійська низовина (з Хаджі Тарханом /Астраханню) і землі асів на північному Кавказі. Ймовірно що нащадки Тукай-Тімура і далі контролювали ці території, а пізніше вони зайняли престоли в Кримському, Казанському, Астраханському, Бухарському і Касимовському ханствах.

Хан Абд аль-Керим[ред. | ред. код]

Першим самостійним астраханським ханом став Абд аль-Керим (1502 або 1509—1514), син хана Великого Орди Махмуда І, племінник хана Ахмата, брат у перших «Ахматових дітей», — останніх правителів Великого Орди. Достеменно невідомо у якій якості правив в Астрахані Абд аль-Керим у 1502—1508 роках, — як васал Ногайської орди, або як самостійний Астраханський хан[1].

У 1509 році Ногайська орда та спільне Астраханське ханство спланували похід на Крим, але були розбиті кримським ханом. Це призвело до послаблення Ногайської Орди, та часткового посилення Астраханського ханства (Астрахань здобута не була). Ймовірно, що ногайсько-кримська війна 1509 року призвела до усамостійнення Астраханського ханства від Ногайської орди.

Хан Джанибек[ред. | ред. код]

Після Абд аль-Керима ханом став його брат Джанибек (1514—1521). На тлі кримських набігів на Велике князівство Московське у Астраханського ханства зростають дружні зносини з московитами.[1]

У 1519 році ногайська орда була витіснена на правобережжя Волги казахами де вона тимчасово підкорилася Кримському хану. Між квітнем й серпнем 1521 року хан Джанибек вірогідно загинув у бою з ногайцями. За ним астраханським ханом став його син Хусейн.

Хан Хусейн[ред. | ред. код]

Скориставшися походом кримського хана Мехмед І Герая на Москву, хан Хусейн з військом у 580 осіб пограбували Крим. У кінці 1522 року кримський хан Мехмед І, разом з ногайською ордою захопив Астрахань без бою та посадив ханом свого старшого сина Бахадур Герая. Проте у 1523 році Мехмед І та його син Бахадур були вбиті своїми спільниками ногайцями. Ногайці та астраханці переслідували кримське військо, плюндрували Крим протягом місяця та захопили велику здобич. Хусейн повернув собі владу у Астрахані, незважаючи на ворожість до нього ногайців.

Вірогідно, деякий час (можливо у 1525-1528 роках) ханом був Шейх-Ахмед, син хана Великої Орди Ахмата, що був відпущений з литовського полону.

Потім ханом став його братунок (небіж), син Саїд-Ахмета, Касим. Він був приведений до влади ногаями. Проте, не пізніше травня 1531 року до не пізніше січня 1532 року, астраханським ханом був Іслам Герай, якому не вдалося стати кримським ханом.

Касим повернув собі владу, але влітку 1532 року вбитий Аккубеком, що був підриманий черкесамикабардинцями).

Хан Аккубек був скинутий у 1533 році сином Абд аль-Керима Абд ар-Рахманом, якого підтримали ногаї.

У жовтні 1537 року хана Абд ар-Рахмана скинуто за допомогою ногаїв Дервіш-Алі, який був онукою Шейх-Ахмеда. Невдовзі, влітку 1539 року владу над ханством повернув собі Абд ар-Рахман.

У 1530-ті Астраханське ханство в союзі з Кримським ханством і Ногайською ордою воювало проти Великого князівства Московського. Пізніше, Астрахань була залучена в конфлікти проти Криму вже на стороні Москви.

Після смерті хана Абд ар-Рахмана (у 1543 або 1545 році) до влади повернувся Аккубек. 1546 року Астрахань й ханство були сплюндровані кримським ханом Сахіб І Гераєм. Хан Аккубек був скинутий Ямгурчі за допомогою черкесів у 1546 році.

1550 року козаки з Дону захопили Астрахань й панували тут до 1551 року[1][2][3][4].

Підкорення Московським царством[ред. | ред. код]

1551 року відновлено владу хана Ямгурчі, який став васалом Московського царства. Невдовзі, він почав шукати союзу з Кримським ханством й у 1552 році пограбував й образив московського посла.

У 1552 московський цар Іван Грозний захопив Казань.

У квітні 1554 році московський цар Іван Грозний спорядив військо на чолі з князем Пронським-Шемякіним до Астрахані. За різними оцінками чисельність війська склала від (вірогідніше) 3 тисяч до 30 тисяч осіб. У тому числі у війську були нижегородці, вятчани, пермяки та казанці. До походу проти хана Ямгурчі до московського війска приєдналися про-московські ногаї. Астраханський хан не зміг протистояти, тому у липні 1554 року Астрахань була зайнята без бою. Ямгурчі втік у Крим.

Васальним ханом повернули Дервіш-Алі.

Ймовірно у березні 1555 року Ямгурчі за підтримки кримського війська та частини Ногайської орди (синів померлого ногайського бія Юсуфа) безуспішно намагалися повернутися до Астрахані.

Коли загроза від Кримського ханства минула, хан Дервіш-Алі у кінці 1555 - початку 1556 року потаємно почав з Кримом приготування до війни з Московським царством. У березні 1556 року за доносом ногайського бія Ізмаїла у Москву, Дербеш-Алі разом з кримським загоном вибив з Астрахані московського представника Леонтія Мансурова.

Цар Іван IV відряджає до Астрахані стрілецький загін на чолі з воєводою Іваном Черемисином до Астрахані московських стрільців, які разом долучившимися до них козаками з Дону на чолі з Михайлом Колупаєвим, вірогідно, складали 2-3 тисячі осіб. У серпні 1556 року Астрахань була знайдена московсько-козацьким військом пустою. Хан Дервіш-Алі втік у степ з ногаями. Астраханське ханство було приєднано до Московського царства.

Восени 1556 року про-московський ногайський бій Ізмаїл примирився з синами померлого ногайського бія Юсуфа, які були спільниками хана Дервіш-Алі. Разом з ними Ізмаїл розбив астраханського хана, який втік спочатку до Азову й згодом у Мекку.

Після падіння Астраханського ханства калмики атакували Астрахань й витиснули з Надволжя кочових ногаїв.

Столиця Астрахань[ред. | ред. код]

Невідомо, що собою являло місто Астрахань у XV-XVI сторіччя. Ілля Зайцев припускає, що можливо, міста з фортецею не існувало взагалі. Натомість Астраханню могла бути постійна станиця ногайських кочовиків, що могла з часом пересуватися на інше місце. У Розрядній книзі Московського царства залишено такий опис: «А як государеві воєводи на Астрахань приходили, й було в Астрахані два города плетені у комишу да насипані землею». Московське місто Астрахань було засноване вже потім на новому місці на іншому, лівому боці Волги.

Чисельність населення міста складало 10,5-20,5 тисяч осіб, що відоме за повідомленням про події повернення населення у місто разом з колишнім ханом Дервіш-Алі (7000 - 17000 «чорних й кочових», 3000 священства та 500 князів, мірз й уланів)

Торгівля Астрахані[ред. | ред. код]

До сплюндрування Тимуром у 1396 році Хаджи-Тархан був одним з найбільших транзитних торгових центрів. Невідомо наскільки меншою була торгівля у першій половині XVI сторіччя.

На додачу до транзитної торгівлі у Астрахані існувала работоргівля.

Територія ханства[ред. | ред. код]

Східною межею Астраханського ханства, за якою були степи Ногайської орди, була Волга, а у гирлі - її протока Бузан. Південною межею була річка Терек. На півночі ханство сягало округи Волгограда. На заході простягалося до річок Дон та Кубань.[1]

Військо[ред. | ред. код]

Власне військо астраханського ханства було невеликим. Вірогідно його чисельність не перевищувала 2-3 тисяч осіб. Астраханські хана переважно спиралися на сили спільників: Ногайську орду й адигів-кабардинців[1].

Така залежність від ногаїв й відсутність єдності серед них приводила до нестабільності у ханстві. Проте підтримка адигів давала певну свободу й від Ногайської орди. Ефективна політика московського царя по створенню спільників серед ногаїв призвело до безсилля Астраханського ханства протистояти Московському царству[1].

Населення[ред. | ред. код]

Більшість населення Астраханського ханства були некочовими астраханськими татарами і кочовими ногайцями. Ногайці здебільшого займались тваринництвом, татари були перш за все фермерами, торговцями і майстрами. Торговці займались транзитною торгівлею між Московією, Казанським ханством, Кримом, Центральною Азією, і Кавказьким регіоном.

Дворянство, мало поділ: хан, султан, бек й мурза. Решта частини населення були відомі як кара халік, чорні люди — стандартне тюркське позначення для людей з народу.

Релігія[ред. | ред. код]

Державною релігією був сунізм. Ймовірно була деяка група шиїтів. Серед кочовиків-ногайців зберігалися пережитки язицтва.Господарство ханства

Основою господарства самостійної Астрахані, так само як й за Московсого царства був видобуток солі та рибальство. Видобуток солі був ханської монополією, але рибальство тільки частково належало хану. Було розвинуте садівництво, баштанництво й скотарство. Хліб Астрахань купувала ззовні.

Список Астраханських ханів[ред. | ред. код]

За час існування Астраханського ханства з 1459 по 1556 р. в ньому правило 13 ханів, в середньому одне правління тривало від 7,5 до 8 років.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Зайцев, И.В. (2006). Астраханское ханство (російська). Восточная литература. с. 304. ISBN 5-02-018538-8. 
  2. В. Брехуненко. [Проблема причетності українських козаків до генези донського козацтва в історіографії] // Південна Україна ХVІІІ–ХІХ ст. // Південна Україна XVI—XIX ст. Записки науково-дослідної лабораторії історії Південної України ЗДУ. — Запоріжжя, 2000. — Вип. 1 (7). — С. 145—151
  3. Гіря К. Генеза донського козацтва та українські козаки: історіографія проблеми // Наук. зап. / Нац. ун-т «Остроз. акад.». Іст. науки. — 2006. — Вип. 7.
  4. Козаки донські та запорізькі. Хто є старшим братом? — УТ, 5 квітня 2013
  5. База даних малих космічних тіл JPL: Астраханське ханство (англ.). 

Джерела[ред. | ред. код]