Мікула Микола Васильович
| Мікула Микола Васильович | |
|---|---|
| Народження | 10 вересня 1909 |
| Смерть | 26 квітня 1989 (79 років) |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Найважливіші споруди | лабораторний корпус проблем хімії ЛПІ |
| Містобудівні проєкти | мікрорайон № 6 (Львів), житловий масив на вул. Б. Хмельницького (Львів) |
Мікула Микола Васильович (10 вересня 1909, Чесанів — 26 квітня 1989, Львів) — львівський архітектор.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився у місті Чесанів (нині Польща) в українській родині. 1929 року закінчив гімназію. Заробляв на життя як приватний вчитель з математики. Планував стати авіаконструктором, однак 1930 року поступив на архітектурний факультет Львівської політехніки. 1934 року відбував навчальну практику на будівництві великого державного об'єкту у Лодзі. Завершив навчання 1935 року, але захистив дипломний проєкт лише 1939 року. Ще до захисту проєкту працював у львівських архітекторів, виконуючи креслярські роботи. Зокрема проводив деталізацію робочих креслень при будівництві адміністративної споруди на нинішній вулиці Драгоманова, 16. У 1938–1940 роках працював у проєктному бюро О. Мухи. Перша відома самостійна робота — проєкт виставкового павільйону на 1000 м². З 1944 працює у львівському «Облпроекті», обіймаючи посаду керівника архітектурно-будівельної секції. Окрім того, до 1960 року займається реконструкцією пам'яток архітектури. Одночасно проєктує житлові і адміністративні споруди. Проєкт лабораторного корпусу проблем хімії ЛПІ визнано однією з найкращих будівель України першого післявоєнного десятиріччя. Брав участь у ряді проєктів розбудови Львова. Займався пейзажним живописом. Виставки проводились у Будинку архітектора (Порохова вежа). Помер 26 квітня 1989 року у Львові, похований на Личаківському цвинтарі, поле № 63.[1]
Будівлі[ред. | ред. код]
- Нереалізований конкурсний проєкт відбудови церкви Святого Духа у Львові на вулиці Коперника (1942, четверта нагорода)[2].
- Добудова у 1940-х роках четвертого поверху класицистичного будинку Йогана Гауснера на нинішньому проспекті Свободи, 1-3[3].
- Нереалізований проєкт навчального корпусу нафтового факультету Львівської політехніки (1953, співавтори Адольф Бахматов, Валеріан Сагайдаківський).
- Шестиповерховий житловий будинок на нинішній вулиці Гнатюка, 3 (1957)[4].
- Проєкт малоповерхової забудови нинішньої вулиці Княгині Ольги (1957, співавтори Ярослав Новаківський, Валеріан Сагайдаковський)[5].
- Лабораторний корпус проблем хімії Львівського політехнічного інституту на площі святого Юра, 4 (1962, співавтори Ярослав Назаркевич, Валеріан Сагайдаковський).
- Пам'ятник Тарасу Шевченкові у смт Славське (1963, скульптор Володимир Сколоздра)[6].
- Багатоповерхова забудова житлового масиву на вулиці Богдана Хмельницького (початок 1960-х, співавтори Олег Радомський, Лариса Каменська)[7].
- Адміністративний корпус Прикарпатського військового округу на вулиці Клепарівській (1968).
- Чотириповерховий перукарсько-косметичний комплекс «Чародійка» на вулиці Івана Франка, 23а.
- Поліклініка на 2 тис. відвідувачів, вулиця Симоненка.
- Забудова мікрорайону № 6 між вулицями вулиць Кульпарківською та Виговського[8].
- Санаторний комплекс у Трускавці.
- Громадські і житлові будинки у Стрию і Трускавці.
- Проєкти приватних житлових будинків.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 353. — ISBN 966-8955-00-5.
- ↑ Вуйцик В. С. Конкурс на найкращий проєкт відбудови церкви Св. Духа // Галицька брама. — 2000. — № 6 (66). — С. 6—7.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів. Архітектурно-історичний нарис. — К. : Будівельник, 1989. — С. 192—193. — ISBN 5-7705-0178-2.
- ↑ Лінда С. М. Втрачена пам'ятка періоду історизму // Галицька брама. — 1999. — № 11—12 (59—60). — C. 5; Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 195, 196.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 198.
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР: Каталог–справочник / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 338. (рос.)
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 227.
- ↑ Трегубова Т. О., Мих Р. М. Львів… — С. 221.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бірюльов Ю. О. Микула Микола // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 614—615. — ISBN 978-966-8853-23-4.
- Микула Микола Васильович // Словник художників України / За ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 151.
- Петришин М. Залишився навічно в архітектурі Львова // Львівський політехнік. — 1 жовтня 1994. — № 28 (2017). — С. 12.