Славське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Славське
Slavske skl gerb.png
Герб Славського
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Сколівський район
Рада Славська селищна рада
Код КОАТУУ: 4624555700
Основні дані
Засноване 1483
Статус від 1961 року
Площа 4,08 км²
Населення 3 481 (01.01.2016)[1]
Густота 810,8 осіб/км²
Поштовий індекс 82660
Телефонний код +380 3251
Географічні координати 48°50′00″ пн. ш. 23°27′03″ сх. д. / 48.83333° пн. ш. 23.45083° сх. д. / 48.83333; 23.45083Координати: 48°50′00″ пн. ш. 23°27′03″ сх. д. / 48.83333° пн. ш. 23.45083° сх. д. / 48.83333; 23.45083
Висота над рівнем моря 500-600 м над рівнем моря м
Водойма р. Опір, р. Славка
Відстань
Найближча залізнична станція: Славське
До обл. центру:
 - залізницею: 141 км
 - автошляхами: 141 км
Селищна влада
Адреса 82660, Львівська обл., Сколівський р-н, смт. Славське
Карта
Славське (Україна)
Славське
Славське
Славське (Львівська область)
Славське
Славське

Commons-logo.svg Славське у Вікісховищі

Слáвське (Славсько)[2] — селище міського типу у Сколівському районі Львівської області.

Розташування[ред.ред. код]

Славське взимку
Славське взимку
Славське взимку

Селище Славське розташоване глибоко в Українських Карпатах за 28 км від м. Сколе, в мальовничій долині річки Опір та її правої притоки Славки, серед покритих лісами та полонинами хребтів Бескидів та Горганів, на схилах гір Тростяна (1235 м над рівнем моря), Ільзи (1066 м), Писаної або Довбушанки (1236 м), Менчела (1014 м), які оточують селище з усіх боків. На північ від селища височить гора Клива (1069 м).

Історія[ред.ред. код]

На території Славського знайдено крем'яні знаряддя епохи неоліту. На думку українського історика Венедикта Площанського, перші поселенці на території села появилися близько 10 століття. Вперше Славське згадується в документальних джерелах 1483 року як вже існуюче поселення. В записах Перемиського земського суду згадується, що шляхтич Іванко із Криниці письмово оформив право своєї дружини Марусі на половину його майна в Криниці і Славську Перемиської округи.

Після встановлення панування шляхетської Польщі селяни Славського обкладаються все зростаючими податками і повинностями. Нерідко ватаги шляхтичів та їх прислужників чинили набіги на села, палили й грабували, калічили і вбивали підданих своїх противників. Шляхетські напади і пограбування в 16-17 століттях були іноді настільки жахливими, кривавими й безкарними, що навіть польський історик Владислав Лозинський, розповідаючи про них, писав з обуренням: «Що за світ, що за світ! Темний, дикий, убивчий. Світ без уряду, без ладу, без справедливості і без милосердя. Кров у ньому дешевша вина, людина дешевша коня. Світ, у якому легко вбити, важко не бути вбитому».

Нестерпний феодальний гніт змушував селян ставати до боротьби. Чимало верховинців вступало в загони опришків, які понад три століття наводили жах на шляхту та її прислужників. Зокрема в районі Бескидів майже протягом десяти років (1671—1681) вів боротьбу опришківський загін, очолений колишнім пастухом Андрієм Дзигановичем. На горі, що височить поблизу селища, в печері знаходили притулок опришки Олекси Довбуша (звідси і нинішня назва гори — Довбушанка).

Після першого поділу Польщі Галичина входить до складу імперії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії). З 1820 року Славське належить польському графу Потоцькому, який посилює нещадну експлуатацію селян[Джерело?].

Доведені до відчаю злиднями, безправ'ям та панською сваволею жителі Славського та інших навколішніх сіл взяли активну участь у антифеодальному повстанні 1824—1826 рр. на Сколівщині, яке привернуло увагу ще Івана Франка та Миколи Устияновича. 1902 року завершено спорудження нової церкви за проектом Василя Нагірного. 10 липня того ж року її освятив митрополит Андрей Шептицький.[3]

У 19391941 та 19441959 рр було центром Славського району.

1 жовтня 1944 року радянські війська оволоділи районним центром і залізничною станцією Дрогобицької області Славське[4]. 1963 року встановлено пам'ятник Тарасу Шевченкові. Скульптор Володимир Сколоздра, архітектор Микола Мікула.[5]

Сучасний герб Славського має такий вигляд: у срібному щиті зелене вістря, завершене п'ятьма ялинами і обтяжене трьома золотими мечами, покладеними зіркоподібно. Щит обрамований декоративним картушем i увiнчаний срібною міською короною.

Гірськолижний курорт[ред.ред. код]

Канатна дорога в Славському
Вид на Тростян

Відомий гірськолижний курорт.

У 1966 році налічувалося 2700 мешканців, у 2001 — 4507 мешканців у 2013 — 6100 мешканців. Діє лісопильний завод.

Працюють заклади харчування (кафе, ресторани, гриль-бари, швидка їжа), готелі, аптеки, магазини, лікарня.

У період водопілля та паводків Опір стає придатним для заняття водним туризмом та рафтингом.

За сприяння місцевої влади, компанії «Спортивні та культурні ініціативи» (СКІ) та інвесторів з 2007 року проходить міжнародний рок-фестиваль Славське Рок.

У рамках заявки Львова на проведення Олімпійських ігор 2022 року у Славському планували провести змагання зі сноубордингу[6].

Туристичний бізнес у Славському розпочали підприємці Ґредлі (Grödl), які у 19 столітті влаштували тут готелі та кліматотерапевтичну станцію. У 1820-х — 1830-х роках Ґредлями і Шмідтами були споруджені гірськолижні витяги і трампліни на горах Погар та Ільза. Найбільшого туристичного розвитку Славське набуло у 1970-х — 1980-х роках, коли було споруджено понад 10 витягів та засновано спортивні гірськолижні школи.

Основними лижними трасами є:

  • Гора Тростян (1235 м) — найвідоміший комплекс серед любителів та професіоналів лижного спорту;
  • Гора Погар (857 м) — порівняно невеличка гора, працює двохмісний крісельний підйомник, розташована недалеко від самого містечка, поблизу розташовані кілька барів. На Погарі ще у 1896 році, за Австро-Угорщини, був збудований перший у Славському підйомник на кінній тязі.
  • Гора Кремінь  — на горі розташовані «Політех» і «ФМІ» — найлегші та найпологіші траси, розташовані близько від містечка
  • Гора Менчіл (Варшава) — гора поблизу села Грабовець, де є низькі ціни на витяги та житло. На початку траси знаходиться досить полога поличка, де можуть тренуватись недосвідчені, існує декілька варіантів спуску, серед яких — по трубі.

Лісове господарство[ред.ред. код]

Докладніше у статті Славський лісгосп

Населення[ред.ред. код]

Чисельність населення[ред.ред. код]

1979 1989 2001 2016
3,282 3,537 3,274 3 481

Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред.ред. код]

українська мова російська
99,47% 0,47%

Люди, пов'язані зі Славським[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Церква Успення Пресвятої Богородиці (1901).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
  2. Часто в українській мові вживають гуцульсько-русинську назву містечка — Славсько (пол. Sławsko).
  3. Gazeta Lwowska. — 17 lipca 1902. — № 162. — S. 2.
  4. Інститут історії України, 1 жовтня
  5. Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 338.
  6. Україна обіцяє найкращі Олімпійські ігри

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]