Славське

смт Славське
Герб Славського
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район/міськрада	Сколівський район
Рада	Славська селищна рада
Код КОАТУУ:	4624555700
Основні дані
Засноване	1483
Статус	з 1961 року
Площа	4,08 км²
Населення	▲3 481 (01.01.2016)
Густота	810,8 осіб/км²
Поштовий індекс	82660
Телефонний код	+380 3251
Географічні координати	48°50′00″ пн. ш. 23°27′03″ сх. д.
Висота над рівнем моря	500-600 м над рівнем моря м
Водойма	р. Опір, р. Славка
Відстань
Найближча залізнична станція:	Славське
До обл. центру:
- залізницею:	141 км
- автошляхами:	141 км
Селищна влада
Адреса	82660, Львівська обл., Сколівський р-н, смт. Славське
Карта
Славське
Славське
Славське у Вікісховищі

Слáвське (Славсько) — селище міського типу у Сколівському районі Львівської області.

Розташування

Славське взимку

Славське взимку

Славське взимку

Селище Славське розташоване глибоко в Українських Карпатах за 28 км від м. Сколе, в мальовничій долині річки Опір та її правої притоки Славки, серед покритих лісами та полонинами хребтів Бескидів та Горганів, на схилах гір Тростяна (1235 м над рівнем моря), Ільзи (1066 м), Писаної або Довбушанки (1236 м), Менчела (1014 м), які оточують селище з усіх боків. На північ від селища височить гора Клива (1069 м).

Історія

На території Славського знайдено крем'яні знаряддя епохи неоліту. На думку українського історика Венедикта Площанського, перші поселенці на території села появилися близько 10 століття.

Вперше Славське згадується в документальних джерелах 1483 року як вже існуюче поселення. В записах Перемиського земського суду згадується, що шляхтич Іванко із Криниці письмово оформив право своєї дружини Марусі на половину його майна в Криниці і Славську Перемиської округи.

Після встановлення панування шляхетської Польщі селяни Славського обкладаються все зростаючими податками і повинностями. Нерідко ватаги шляхтичів та їх прислужників чинили набіги на села, палили й грабували, калічили і вбивали підданих своїх противників. Шляхетські напади і пограбування в 16-17 століттях були іноді настільки жахливими, кривавими й безкарними, що навіть польський історик Владислав Лозинський, розповідаючи про них, писав з обуренням: «Що за світ, що за світ! Темний, дикий, убивчий. Світ без уряду, без ладу, без справедливості і без милосердя. Кров у ньому дешевша вина, людина дешевша коня. Світ, у якому легко вбити, важко не бути вбитому».

Нестерпний феодальний гніт змушував селян ставати до боротьби. Чимало верховинців вступало в загони опришків, які понад три століття наводили жах на шляхту та її прислужників. Зокрема в районі Бескидів майже протягом десяти років (1671—1681) вів боротьбу опришківський загін, очолений колишнім пастухом Андрієм Дзигановичем. На горі, що височить поблизу селища, в печері знаходили притулок опришки Олекси Довбуша (звідси і нинішня назва гори — Довбушанка).

Після першого поділу Польщі Галичина входить до складу імперії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії). З 1820 року Славське належить польському графу Потоцькому, який посилює нещадну експлуатацію селян^{[джерело?]}.

Доведені до відчаю злиднями, безправ'ям та панською сваволею жителі Славського та інших навколішніх сіл взяли активну участь у антифеодальному повстанні 1824—1826 рр. на Сколівщині, яке привернуло увагу ще Івана Франка та Миколи Устияновича. 1902 року завершено спорудження нової церкви за проектом Василя Нагірного. 10 липня того ж року її освятив митрополит Андрей Шептицький.

У 1934-1939 рр. Славське було адміністративним центром Славської ґміни (волості).

У 1939–1941 та 1944–1959 рр. було центром Славського району.

1 жовтня 1944 р. радянські війська оволоділи районним центром і залізничною станцією Дрогобицької області Славське.

1963 року встановлено пам'ятник Тарасу Шевченкові. Скульптор Володимир Сколоздра, архітектор Микола Мікула.

Герб

Сучасний герб Славського має такий вигляд: у срібному щиті зелене вістря, завершене п'ятьма ялинами і обтяжене трьома золотими мечами, покладеними зіркоподібно. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною.

Гірськолижний курорт

Канатна дорога в Славському

Вид на Тростян

Відомий гірськолижний курорт.

У 1966 році налічувалося 2700 мешканців, у 2001 — 4507 мешканців у 2013 — 6100 мешканців. Діє лісопильний завод.

Працюють заклади харчування (кафе, ресторани, гриль-бари, швидка їжа), готелі, аптеки, магазини, лікарня.

У період водопілля та паводків Опір стає придатним для заняття водним туризмом та рафтингом.

За сприяння місцевої влади, компанії «Спортивні та культурні ініціативи» (СКІ) та інвесторів з 2007 року проходить міжнародний рок-фестиваль Славське Рок.

У рамках заявки Львова на проведення Олімпійських ігор 2022 року у Славському планували провести змагання зі сноубордингу.

Туристичний бізнес у Славському розпочали підприємці Ґредлі (Grödl), які у 19 столітті влаштували тут готелі та кліматотерапевтичну станцію. У 1820-х — 1830-х роках Ґредлями і Шмідтами були споруджені гірськолижні витяги і трампліни на горах Погар та Ільза. Найбільшого туристичного розвитку Славське набуло у 1970-х — 1980-х роках, коли було споруджено понад 10 витягів та засновано спортивні гірськолижні школи.

Основними лижними трасами є:

• Гора Тростян (1235 м) — найвідоміший комплекс серед любителів та професіоналів лижного спорту;
• Гора Погар (857 м) — порівняно невеличка гора, працює двохмісний крісельний підйомник, розташована недалеко від самого містечка, поблизу розташовані кілька барів. На Погарі ще у 1896 році, за Австро-Угорщини, був збудований перший у Славському підйомник на кінній тязі.
• Гора Кремінь  — на горі розташовані «Політех» і «ФМІ» — найлегші та найпологіші траси, розташовані близько від містечка
• Гора Менчіл (Варшава) — гора поблизу села Грабовець, де є низькі ціни на витяги та житло. На початку траси знаходиться досить полога поличка, де можуть тренуватись недосвідчені, існує декілька варіантів спуску, серед яких — по трубі.

Населення

Чисельність населення

1979	1989	2001	2016
3,282	3,537	3,274	3 481

Розподіл населення за рідною мовою (2001)

українська мова	російська
99,47%	0,47%

Люди, пов'язані зі Славським

• Федір Іванович Заревич (1835, Славське — 1879, Сколе) — український письменник, журналіст. Засновник української періодики в Галичині. Псевдоніми — Юрко Ворона, Федько Клепайло, Ф. Чорногір.
• О. Качмарський Євстахій — парох, делегат Української Національної Ради ЗУНР
• Микола Устиянович — український письменник і громадський діяч, священик УГКЦ
• Модест Сосенко — український художник-монументаліст
• Юліян Буцманюк — український художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка,
• Кузьмін Любомир Ігорович — старший солдат, водій санітарного автомобіля 1-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України; загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України під Волновахою.
• Підприємці Ґредлі
• Онаць Василь Іванович (1934, Славське — 2017) — інженер-геофізик, громадський діяч.

Галерея

• 

  Славська церква 1915 року

• 

  Вулиця у Славському

• 

  Рок-фестиваль «Славське Рок»

• 

  Залізнична станція Славське

Панорами

Панорама Гори Тростян

Панорама церкви Успення Пресвятої Богородиці

Джерела

• Sławsko, wś // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X : Rukszenice — Sochaczew. (пол.).— S. 793. (пол.)

Посилання

• Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
• Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)
• Облікова картка
• Про місто на skole.com.ua
• Опис маршруту для рафтингу зі Славського
• Відпочинок в Славську
• Спуск Політехнік-2, база відпочинку Національного університету «Львівська політехніка»
• Мапа Славського та історична довідка про селище
• «Історія міст і сіл УРСР. Львівська область», 1968, стор. 704. Історія міст і сіл Української РСР