Славське
смт Славське | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | ![]() | ||
Область | Львівська область | ||
Район/міськрада | Стрийський район | ||
Рада | Славська селищна рада | ||
Код КАТОТТГ: | |||
Основні дані | |||
Засноване | 1014 | ||
Статус | із 1961 року | ||
Площа | 60 км² | ||
Населення | ▲ 3584 (01.01.2020)[1] | ||
Густота | 810,8 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 82660 | ||
Телефонний код | +380 3251 | ||
Географічні координати | 48°50′00″ пн. ш. 23°27′03″ сх. д. / 48.83333° пн. ш. 23.45083° сх. д.Координати: 48°50′00″ пн. ш. 23°27′03″ сх. д. / 48.83333° пн. ш. 23.45083° сх. д. | ||
Висота над рівнем моря | 500-600 м над рівнем моря м | ||
Водойма | р. Опір, р. Славка | ||
Відстань | |||
Найближча залізнична станція: | Славське | ||
До обл. центру: | |||
- залізницею: | 141 км | ||
- автошляхами: | 141 км | ||
Селищна влада | |||
Адреса | 82660, Львівська обл., Стрийський р-н, смт Славське | ||
Голова селищної ради | Бега Володимир Миронович | ||
Карта | |||
![]() | |||
|
Слáвське (діалектне Славсько)[2] — селище міського типу у Стрийському районі Львівської області. Центр Славської селищної об'єднаної територіальної громади.
Розташування[ред. | ред. код]
Селище Славсько розташоване глибоко в Українських Карпатах за 23 км від м. Сколе, в мальовничій долині річки Опір та її правої притоки Славки, серед покритих лісами та полонинами хребтів Бескидів та Горганів, на схилах гір Тростяна (1235 м над рівнем моря), Ільзи (1066 м), Писаної або Довбушанки (1236 м), Менчела (1014 м), які оточують селище з усіх боків. На північ від селища височить гора Клива (1069 м).
Історія[ред. | ред. код]
На території Славська знайдено крем'яні знаряддя епохи неоліту.
На думку українського історика Венедикта Площанського, перші поселенці на території села з'явилися близько 10 століття. Площанський особливо наголошує на давнє походження Славська: «Славсько,— пише він,— село старовинне, положене на давнім шляху з Галича (через Синєвідсько) до Угорщини».
Що ж до походження назви села та річки Славки, найбільш ймовірно, що вона походить від прізвиська «славні», яке отримали у населення навколишніх місць за їх участь у походах дружинники князя Святослава Володимировича, вбитого над Опором між Сколем і Гребеновим під час князівських міжусобиць (в 1015 році). За переказами, що передаються тут з покоління в покоління, дружинники князя Святослава, котрі залишилися в живих, не повернулися в рідні місця, а оселилися в горах над Опором, зокрема біля впадіння в нього річки Славки.
Вперше Славсько згадується в документальних джерелах 1483 року як вже існуюче поселення. В записах Перемиського земського суду згадується, що шляхтич Іванко із Криниці письмово оформив право своєї дружини Марусі на половину його майна в Криниці і Славську Перемиської округи.
Після встановлення панування шляхетської Польщі селяни Славська обкладаються все зростаючими податками і повинностями. Нерідко ватаги шляхтичів та їх прислужників чинили набіги на села, палили й грабували, калічили і вбивали підданих своїх противників.
Шляхетські напади і пограбування у XVI—XVII століттях були іноді настільки жахливими, кривавими й безкарними, що навіть польський історик Владислав Лозинський, розповідаючи про них, писав з обуренням: «Що за світ, що за світ! Темний, дикий, убивчий. Світ без уряду, без ладу, без справедливости і без милосердя. Кров у ньому дешевша вина, людина дешевша коня. Світ, у якому легко вбити, важко не бути вбитому»
Нестерпний феодальний гніт змушував селян ставати до боротьби. Чимало верховинців вступало в загони опришків, які понад три століття наводили жах на шляхту та її прислужників. Зокрема в районі Бескидів майже протягом десяти років (1671—1681) вів боротьбу опришківський загін, очолений колишнім пастухом Андрієм Дзигановичем. На горі, що височить поблизу селища, в печері знаходили притулок опришки Олекси Довбуша (звідси і нинішня назва гори — Довбушанка).
Після першого поділу Польщі Галичина входить до складу імперії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії). З 1820 року Славсько належить польському графу Потоцькому, який посилює нещадну експлуатацію селян[джерело?].
В останній чверті ХІХ століття через Славсько було прокладено залізницю, яка з'єднала Сколе з Мукачевом. Перший поїзд цією лінією пройшов 4 квітня 1887 року.
Доведені до відчаю злиднями, безправ'ям та панською сваволею жителі Славська та інших навколишніх сіл взяли активну участь у антифеодальному повстанні 1824—1826 рр. на Сколівщині, яке привернуло увагу ще Івана Франка та Миколи Устияновича. 1901 року завершено спорудження нової церкви за проєктом Василя Нагірного. 10 липня того ж року її освятив митрополит Андрей Шептицький[3]
У 1934—1939 роках Славсько було адміністративним центром Славської ґміни (волості).
У 1939—1941 та 1944—1959 рр. було центром Славського району.
1 жовтня 1944 року радянські війська оволоділи районним центром і залізничною станцією Дрогобицької області Славське[4].
1963 року встановлено пам'ятник Тарасові Шевченку. Скульптор Володимир Сколоздра, архітектор Микола Мікула.[5]
15 квітня 1994 року розпорядженням № 374 Представника Президента України у Львівській області Степана Давимуки, храм Успіння Пресвятої Богородиці (1901 р.) в смт Славське, та дзвіницю храму занесено до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення охоронний № 2922/1.
11 травня 2013 року парафіянами церкви Успіння Пресвятої Богородиці на чолі з о. Андрієм Петришином було самовільно перекрито храм булатною бляхою, наново поштукатурено храм і знищено автентичні елементи декору, замінено автентичні вхідні двері та демонтовано кам'яний хрест над входом у храм, на його місце самовільно встановлено фігуру Богородиці.
15 травня 2019 року парафіяни храму Успіння Пресвятої Богородиці в смт Славське за вказівкою пароха о. Андрія Петришина знищили автентичні розписи авторства Модеста Сосенка та Юліана Буцманюка, та плитку фабрики Івана Левинського[6].
17 травня 2019 року Прокуратурою Львівської області відкрито кримінальне провадження за статтею статтю 298 ККУ «Незаконне проведення пошукових робіт на об'єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об'єктів культурної спадщини[7].
Герб[ред. | ред. код]
Сучасний герб Славська має такий вигляд: у срібному щиті зелене вістря, завершене п'ятьма ялинами і обтяжене трьома золотими мечами, покладеними зіркоподібно. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною.
Гірськолижний курорт[ред. | ред. код]

Відомий гірськолижний курорт. Туристичний бізнес у Славську розпочали підприємці Ґредлі (Grödl), які у XIX столітті влаштували тут готелі та кліматотерапевтичну станцію. У 1920—1930-х роках Ґредлями і Шмідтами були споруджені гірськолижні витяги і трампліни на горах Погар та Ільза[8]. Найбільшого туристичного розвитку Славське набуло у 1970-х—1980-х роках, коли було споруджено понад 10 витягів та засновано спортивні гірськолижні школи.
Працюють заклади харчування (кафе, ресторани, гриль-бари, швидка їжа), готелі, аптеки, магазини, лікарня.
У період водопілля та паводків Опір стає придатним для заняття водним туризмом та рафтингом.
За сприяння місцевої влади, компанії «Спортивні та культурні ініціативи» (СКІ) та інвесторів з 2007 по 2011 року проходив міжнародний рок-фестиваль Славсько Рок.
У рамках заявки Львова на проведення Зимових Олімпійських ігор 2022 року у Славську планували провести змагання зі сноубордингу[9].
Одні із відомих готелів є:
- Бюргер Тростян resort & hotel
- готельно-відпочинковий комплекс «Смерічка»
- готель «Лагуна» та інші.
Основними лижними трасами є:
- Гора Тростян (1235 м) — найвідоміший комплекс серед любителів та професіоналів лижного спорту;

- Гора Погар (857 м) — порівняно невеличка гора, працює двохмісний крісельний підйомник, розташована недалеко від самого містечка, поблизу розташовані кілька барів. На Погарі ще у 1896 році, за Австро-Угорщини, був збудований перший у Славську підйомник на кінній тязі.
- Гора Кремінь — на горі розташовані «Політех» і «ФМІ» — найлегші та найпологіші траси, розташовані близько від містечка.
- Гора Менчіл (Варшава) — гора поблизу села Грабовець, де є низькі ціни на витяги та житло. На початку траси знаходиться досить полога поличка, де можуть тренуватись недосвідчені, існує декілька варіантів спуску, серед яких — по трубі.
Лісове господарство[ред. | ред. код]
Населення[ред. | ред. код]
Населення Славська зростає. Якщо 1787 року в селі налічувалось 148 дворів, в 1820 — 173, то в 1880 — 237, а число населення досягло 1280 чоловік. У 1900 році кількість дворів зросла до 302, а населення — до 1672 чоловік.
Чисельність населення[ред. | ред. код]
1979 | 1989 | 2001 | 2017 | 2018 | 2019 | 2020 |
---|---|---|---|---|---|---|
3282 | 3537 | 3274 | 3508 | 3530 | 3551 | 3584 |
Розподіл населення за рідною мовою (2018)[ред. | ред. код]
українська мова | російська |
---|---|
100 % | 0 % |
Люди, пов'язані зі Славськом[ред. | ред. код]
- Федір Іванович Заревич (1835, Славсько — 1879, Сколе) — український письменник, журналіст. Засновник української періодики в Галичині. Псевдоніми — Юрко Ворона, Федько Клепайло, Ф. Чорногір
- Качмарський Євстахій — парох, делегат Української Національної Ради ЗУНР
- Микола Устиянович — український письменник і громадський діяч, священик УГКЦ
- Модест Сосенко — український художник-монументаліст
- Юліян Буцманюк — український художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка
- Глушко Михайло Степанович — етнолог, історик фольклорист, доктор історичних наук, професор, дійсний член НТШ в Україні, навчався у Славській десятирічці (1967–1973)
- Кузьмін Любомир Ігорович (1990—2014) — старший солдат, водій санітарного автомобіля 1-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України; загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України під Волновахою
- Підприємці Ґредлі
- Онаць Василь Іванович (1934, Славське — 2017) — інженер-геофізик, громадський діяч
- Бурачек Віктор Романович (*1959) — український науковець
- Альошин Андрій (1987—2020) — солдат 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув на Донбасі 23 квітня 2020 року.
Галерея[ред. | ред. код]
Рок-фестиваль «Славсько Рок»
Панорами[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ {{http://database.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2020/zb_chuselnist%202019.pdf}}
- ↑ Найчастіше в українській мові вживають гуцульсько-русинську назву містечка — Славсько (пол. Sławsko).
- ↑ Gazeta Lwowska. — 17 lipca 1902. — № 162. — S. 2.
- ↑ Інститут історії України, 1 жовтня
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 338.
- ↑ У церкві на Львівщині знищили автентичні розписи Сосенка та плитку Левинського. Що відбувається. tvoemisto.tv. Процитовано 2020-06-15.
- ↑ Шаблон:Cite» web
- ↑ Корреспондент: Карти, лижі, два коня. Понад 100 років тому двоє студентів відкрили Славське як гірськолижний курорт. ua.korrespondent.net. Корреспондент.net. 31 січня 2014. Процитовано 19 лютого 2019 року.
- ↑ Україна обіцяє найкращі Олімпійські ігри. Архів оригіналу за 22 грудень 2010. Процитовано 29 грудень 2010.
Джерела[ред. | ред. код]
- Sławsko, wś // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 793. (пол.). — S. 793. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Славське |
ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАЯВНОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ на 1 січня 2019 року
- Банк даних Державної служби статистики України (укр.)
- Cities & towns of Ukraine (англ.) (укр.)
- Про місто на skole.com.ua
- Опис маршруту для рафтингу зі Славського
- Відпочинок в Славську
- Спуск Політехнік-2, база відпочинку Національного університету «Львівська політехніка»
- Мапа Славська та історична довідка про селище
- «Історія міст і сіл УРСР. Львівська область», 1968, стор. 704. Історія міст і сіл Української РСР
- Славське на youtube.com
|
|