Славське
| смт Славське | |||
|---|---|---|---|
|
|||
| Країна |  Україна |
||
| Область | Львівська область | ||
| Район/міськрада | Сколівський район | ||
| Рада | Славська селищна рада | ||
| Код КОАТУУ: | 4624555700 | ||
| Основні дані | |||
| Засноване | 1483 | ||
| Статус | з 1961 року | ||
| Площа | 4,08 км² | ||
| Населення | ▲3 508 (01.01.2017)[1] | ||
| Густота | 810,8 осіб/км² | ||
| Поштовий індекс | 82660 | ||
| Телефонний код | +380 3251 | ||
| Географічні координати | 48°50′00″ пн. ш. 23°27′03″ сх. д. / 48.83333° пн. ш. 23.45083° сх. д.Координати: 48°50′00″ пн. ш. 23°27′03″ сх. д. / 48.83333° пн. ш. 23.45083° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 500-600 м над рівнем моря м | ||
| Водойма | р. Опір, р. Славка | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Славське | ||
| До обл. центру: | |||
| - залізницею: | 141 км | ||
| - автошляхами: | 141 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 82660, Львівська обл., Сколівський р-н, смт. Славське | ||
| Карта | |||
 Славське
|
|||
Славське
|
|||
|
|
|||
Слáвське (Славсько)[2] — селище міського типу у Сколівському районі Львівської області.
Зміст
Розташування[ред. • ред. код]
Селище Славське розташоване глибоко в Українських Карпатах за 28 км від м. Сколе, в мальовничій долині річки Опір та її правої притоки Славки, серед покритих лісами та полонинами хребтів Бескидів та Горганів, на схилах гір Тростяна (1235 м над рівнем моря), Ільзи (1066 м), Писаної або Довбушанки (1236 м), Менчела (1014 м), які оточують селище з усіх боків. На північ від селища височить гора Клива (1069 м).
Історія[ред. • ред. код]
На території Славського знайдено крем'яні знаряддя епохи неоліту. На думку українського історика Венедикта Площанського, перші поселенці на території села появилися близько 10 століття. Площанський особливо наголошує на давнє походження Славська: "Славське,— пише він,— село старовинне, положене на давнім шляху з Галича (через Синєвідсько) до Угорщини".
Що ж до походження назви села та річки Славки, найбільш ймовірно, що вона походить від прізвиська "славні", яке отримали у населення навколишніх місць за їх участь у походах дружинники князя Святослава Володимировича, вбитого над Опором між Сколем і Гребеновим під час князівських міжусобиць (в 1015 році). За переказами, що передаються тут з покоління в покоління, дружинники князя Святослава, котрі залишилися в живих, не повернулися в рідні місця, а оселилися в горах над Опором, зокрема біля впадіння в нього річки Славки.
Вперше Славське згадується в документальних джерелах 1483 року як вже існуюче поселення. В записах Перемиського земського суду згадується, що шляхтич Іванко із Криниці письмово оформив право своєї дружини Марусі на половину його майна в Криниці і Славську Перемиської округи.
Після встановлення панування шляхетської Польщі селяни Славського обкладаються все зростаючими податками і повинностями. Нерідко ватаги шляхтичів та їх прислужників чинили набіги на села, палили й грабували, калічили і вбивали підданих своїх противників. Шляхетські напади і пограбування в 16-17 століттях були іноді настільки жахливими, кривавими й безкарними, що навіть польський історик Владислав Лозинський, розповідаючи про них, писав з обуренням: «Що за світ, що за світ! Темний, дикий, убивчий. Світ без уряду, без ладу, без справедливості і без милосердя. Кров у ньому дешевша вина, людина дешевша коня. Світ, у якому легко вбити, важко не бути вбитому».
Нестерпний феодальний гніт змушував селян ставати до боротьби. Чимало верховинців вступало в загони опришків, які понад три століття наводили жах на шляхту та її прислужників. Зокрема в районі Бескидів майже протягом десяти років (1671—1681) вів боротьбу опришківський загін, очолений колишнім пастухом Андрієм Дзигановичем. На горі, що височить поблизу селища, в печері знаходили притулок опришки Олекси Довбуша (звідси і нинішня назва гори — Довбушанка).
Після першого поділу Польщі Галичина входить до складу імперії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської імперії). З 1820 року Славське належить польському графу Потоцькому, який посилює нещадну експлуатацію селян[джерело?].
В останній чверті ХІХ століття через Славське було прокладено залізницю, яка з'єднала Сколе з Мукачевим. Перший поїзд по цій лінії пройшов 4 квітня 1887 року.
Доведені до відчаю злиднями, безправ'ям та панською сваволею жителі Славського та інших навколішніх сіл взяли активну участь у антифеодальному повстанні 1824—1826 рр. на Сколівщині, яке привернуло увагу ще Івана Франка та Миколи Устияновича. 1902 року завершено спорудження нової церкви за проектом Василя Нагірного. 10 липня того ж року її освятив митрополит Андрей Шептицький.[3]
У 1934-1939 рр. Славське було адміністративним центром Славської ґміни (волості).
У 1939–1941 та 1944–1959 рр. було центром Славського району.
1 жовтня 1944 р. радянські війська оволоділи районним центром і залізничною станцією Дрогобицької області Славське[4].
1963 року встановлено пам'ятник Тарасу Шевченкові. Скульптор Володимир Сколоздра, архітектор Микола Мікула.[5]
Герб[ред. • ред. код]
Сучасний герб Славського має такий вигляд: у срібному щиті зелене вістря, завершене п'ятьма ялинами і обтяжене трьома золотими мечами, покладеними зіркоподібно. Щит обрамований декоративним картушем і увінчаний срібною міською короною.
Гірськолижний курорт[ред. • ред. код]
Відомий гірськолижний курорт.
Туристичний бізнес у Славському розпочали підприємці Ґредлі (Grödl), які у 19 столітті влаштували тут готелі та кліматотерапевтичну станцію. У 1820-х — 1830-х роках Ґредлями і Шмідтами були споруджені гірськолижні витяги і трампліни на горах Погар та Ільза. Найбільшого туристичного розвитку Славське набуло у 1970-х — 1980-х роках, коли було споруджено понад 10 витягів та засновано спортивні гірськолижні школи.
Працюють заклади харчування (кафе, ресторани, гриль-бари, швидка їжа), готелі, аптеки, магазини, лікарня.
У період водопілля та паводків Опір стає придатним для заняття водним туризмом та рафтингом.
За сприяння місцевої влади, компанії «Спортивні та культурні ініціативи» (СКІ) та інвесторів з 2007 року проходить міжнародний рок-фестиваль Славське Рок.
У рамках заявки Львова на проведення Олімпійських ігор 2022 року у Славському планували провести змагання зі сноубордингу[6].
Основними лижними трасами є:
- Гора Тростян (1235 м) — найвідоміший комплекс серед любителів та професіоналів лижного спорту;
- Гора Погар (857 м) — порівняно невеличка гора, працює двохмісний крісельний підйомник, розташована недалеко від самого містечка, поблизу розташовані кілька барів. На Погарі ще у 1896 році, за Австро-Угорщини, був збудований перший у Славському підйомник на кінній тязі.
- Гора Кремінь — на горі розташовані «Політех» і «ФМІ» — найлегші та найпологіші траси, розташовані близько від містечка
- Гора Менчіл (Варшава) — гора поблизу села Грабовець, де є низькі ціни на витяги та житло. На початку траси знаходиться досить полога поличка, де можуть тренуватись недосвідчені, існує декілька варіантів спуску, серед яких — по трубі.
-
Карта гірськолижних спусків у Славську
-
Карта гірськолижних спусків на горі Тростян
-
Карта спусків "Крокус"
-
Карта спусків на горі Погар
-
Карта спусків на горі Кремінь (Політех, ФМІ)
-
Карта спусків на горі Тростян
-
Карта спусків на горі Менчіл (Варшава)
-
Карта спусків на горі Писана ("Захар Беркут")
-
Карта спусків на горі Ільза
Лісове господарство[ред. • ред. код]
Населення[ред. • ред. код]
Населення Славська зростає. Якщо в 1787 році у селі було 148 дворів, в 1820 — 173, то в 1880 — 237, а число населення досягло 1280 чоловік. У 1900 році кількість дворів зросла до 302, а населення — до 1672 чоловік.
Чисельність населення[ред. • ред. код]
| 1979 | 1989 | 2001 | 2016 |
|---|---|---|---|
| 3,282 | 3,537 | 3,274 | 3 481 |
Розподіл населення за рідною мовою (2001)[ред. • ред. код]
| українська мова | російська |
|---|---|
| 99,47% | 0,47% |
Люди, пов'язані зі Славським[ред. • ред. код]
- Федір Іванович Заревич (1835, Славське — 1879, Сколе) — український письменник, журналіст. Засновник української періодики в Галичині. Псевдоніми — Юрко Ворона, Федько Клепайло, Ф. Чорногір.
- О. Качмарський Євстахій — парох, делегат Української Національної Ради ЗУНР
- Микола Устиянович — український письменник і громадський діяч, священик УГКЦ
- Модест Сосенко — український художник-монументаліст
- Юліян Буцманюк — український художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка,
- Кузьмін Любомир Ігорович — старший солдат, водій санітарного автомобіля 1-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України; загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України під Волновахою.
- Підприємці Ґредлі
- Онаць Василь Іванович (1934, Славське — 2017) — інженер-геофізик, громадський діяч.
Галерея[ред. • ред. код]
-
Славсько. Австрійська карта 1763-1787 рр.
-
Славська церква 1915 року
-
Вулиця у Славському
-
Рок-фестиваль «Славське Рок»
-
Залізнична станція Славське
-
Писана криниця - геологічна пам'ятка природи
.jpg)
Панорами[ред. • ред. код]
..JPG)
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2016 року (PDF(zip))
- ↑ Часто в українській мові вживають гуцульсько-русинську назву містечка — Славсько (пол. Sławsko).
- ↑ Gazeta Lwowska. — 17 lipca 1902. — № 162. — S. 2.
- ↑ Інститут історії України, 1 жовтня
- ↑ Памятники истории и культуры Украинской ССР. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 338.
- ↑ Україна обіцяє найкращі Олімпійські ігри
Джерела[ред. • ред. код]
- Sławsko, wś // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. — T. X : Rukszenice — Sochaczew. (пол.).— S. 793. (пол.)
Посилання[ред. • ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Славське |
- Банк даних Державної служби статистики України(укр.)
- Cities & towns of Ukraine(англ.)(укр.)
- Облікова картка
- Про місто на skole.com.ua
- Опис маршруту для рафтингу зі Славського
- Відпочинок в Славську
- Спуск Політехнік-2, база відпочинку Національного університету «Львівська політехніка»
- Мапа Славського та історична довідка про селище
- «Історія міст і сіл УРСР. Львівська область», 1968, стор. 704. Історія міст і сіл Української РСР
|
|||||||||||
|
||||||||
