Фернанду Сантуш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Фернанду Сантуш
Особисті дані
Народження 10 жовтня 1954(1954-10-10) (68 років)
  Лісабон, Португалія Португалія
Громадянство  Португалія
Позиція захисник
Юнацькі клуби
Португалія «Бенфіка»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1973—1979
1979—1980
1980—1987
Португалія «Ешторіл Прая»
Португалія «Марітіму»
Португалія «Ешторіл Прая»
91 (2)
26 (0)
125 (2)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1987—1994
1994–1998
1998–2001
2001–2002
2002–2003
2003–2004
2004–2006
2006–2007
2007–2010
2010–2014
2014–2022
2023
Португалія «Ешторіл Прая»
Португалія «Ештрела»
Португалія «Порту»
Греція АЕК
Греція «Панатінаїкос»
Португалія «Спортінг»
Греція АЕК
Португалія «Бенфіка»
Греція ПАОК
Греція Греція
Португалія Португалія
Польща Польща
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Фернанду Мануель Фернандес да Коста Сантуш (порт. Fernando Manuel Fernandes da Costa Santos; нар. 10 жовтня 1954, Лісабон, Португалія) — португальський футболіст та тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Він розпочав свою кар'єру у віці 16 років, приєднавшись до молодіжної команди «Операріу Лісабон», звідки перейшов до академії «Бенфіки». До 1971 року виступав в цій команді, допоки не перейшов у «Ешторіл Прая». Там він дебютував у Прімейра-лізі 7 вересня 1975 року, відігравши всі 90 хвилин у домашньому матчі проти «Фаренсе» (2:0). Він завершив свій перший сезон, зігравши ще 12 матчів і допоміг своїй команді зайняти восьме місце в турнірній таблиці. Свої перші голи у вищому дивізіоні він забив у сезоні 1978/79, у якому пропустив лише один матч чемпіонату, зрештою посівши 11-е місце.

Сезон 1979/80 він провів у «Марітіму», де він також був основним гравцем. У 1980 році він повернувся в «Ешторіл» і грав там ще вісім років (п'ять з них у Сегунді-Лізі). У 1987 році у віці 33 років завершив кар'єру футболіста. Будучи футболістом «Ешторіл Прайя» та «Марітіму» він провів 242 матчі і забив 4 голи у чемпіонаті.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

Клубна робота[ред. | ред. код]

1987 року розпочав тренерську діяльність в «Ешторіл Прая», а згодом тренував «Ештрелу». 1998 року Сантуш очолив «Порту», з яким у першому ж сезоні виграв національний чемпіонат і Суперкубок[1]. У наступному сезоні він виграв Кубок і Суперкубок Португалії, а також дійшов до чвертьфіналу Ліги чемпіонів.

У 2001 році португалець очолив афінський АЕК, який привів клуб до перемоги в Кубку Греції. Наступною командою, яку він тренував, був «Панатінаїкос».

У сезоні 2003/2004 він очолював «Спортінг» на батьківщині, а наступного сезону він повернувся до АЕКа, з яким дійшов до півфіналу Кубка Греції та посів третє місце в Прем'єр-лізі.

20 травня 2006 року було оголошено, що Сантуш очолить змінить «Бенфіку». Під його керівництвом «орли» посіли третє місце, відставши від чемпіона країни на два очки. 20 серпня 2007 року, після нічиєї 1:1 на виїзді проти «Лейшойнша», він був звільнений і замінений на Хосе Антоніо Камачо[2].

В результаті Сантуш повернувся до Греції та на початку вересня 2007 року підписав трирічний контракт з ПАОКом[3]. Там він об'єднав зусилля з футбольним директором і колишнім футболістом Теодоросом Загоракісом, посівши друге місце з командою в сезоні 2009/10. В лютому 2010 року Фернандо Сантуш був названий тренером десятиліття в Греції[4]. 19 травня 2010 року Сантуш оголосив на прес-конференції про своє рішення покинути команду[5].

Збірна Греції[ред. | ред. код]

В червні 2010 року, коли після поразки збірній Аргентини на Чемпіонаті світу з футболу в ПАР і Греція припинила участь у першості, Отто Рехагель пішов у відставку з поста головного тренера збірної Греції[6], імовірним наступником оглядачі одразу назвали Фернанду Сантуша[7][8]. Проте на першу пропозицію Грецької футбольної федерації Сантуш відповів відмовою. Після чого Рада федерації підвищила платню тренера до 600 тисяч євро на рік[9]. 28 червня 2010 року після зустрічі із Софоклісом Пілавосом в Афінах була досягнута домовленість[10][11]. 1 липня 2010 року Фернанду Сантуш був офіційно призначений тренером національної збірної принаймні на наступні два роки[12].

Сантуш на посаді тренера Греції став рекордсменом за кількістю матчів без поразок (загалом 17 матчів). Цей рекорд почався з його першої гри (у виїзній товариській грі проти Сербії 11 серпня 2010 року) і був припинений у товариській грі проти Румунії (1:3) 15 листопада 2011 року.

Під його керівництвом греки виграли групу кваліфікації до Євро-2012 зі збірними Хорватії, Мальти, Ізраїлю, Грузії та Латвії. А на самому турнірі в Україні і Польщі 15 червня 2012 року він привів їх до перемоги над Росією з рахунком 1:0, завдяки чому греки вийшли до чвертьфіналу змагань[13], де вони зустрілися з Німеччиною і програли з рахунком 2:4.

19 листопада 2013 року під його керівництвом Греція забезпечила собі участь у фінальній фазі чемпіонату світу 2014 року в Бразилії, обігравши Румунію в плей-оф (3:1, 1:1)[14]. На «мундіалі» Сантуш зумів вперше в історії вивести греків у 1/8 фіналу. Там незадовго до початку серії пенальті проти Коста-Ріки, яка зрештою завершилась поразкою з рахунком 3:5, його видалив рефері Бен Вільямс за суперечку[15]. Він спостерігав за пенальті по телевізору зі стадіону, і поразка ознаменувала кінець його перебування на посаді, оскільки його контракт закінчився наступного дня[16]. Спочатку його дискваліфікували на вісім матчів за цей інцидент[17], а після апеляції скоротили до шести[18].

Збірна Португалії[ред. | ред. код]

23 вересня 2014 року він був найнятий тренером національної збірної Португалії, яка тоді брала участь у відбіркових раундах до чемпіонату Європи 2016 року, після того, як Паулу Бенту був звільнений через погані результати[19]. Його перша гра під керівництвом відбулася 14 жовтня під час перемоги з рахунком 1:0 у Данії у відбірковому матчі на Євро-2016[20] і в результаті вийшов на турнір. 10 липня 2016 року разом зі своїми співвітчизниками виграв чемпіонат Європи. У фінальному матчі турніру, що проходив у Франції, його підопічні перемогли господарів з рахунком 1:0 після голу Едера в додатковий час[21]. Перемозі передували нічиї з Ісландією, Австрією та Угорщиною на груповому етапі, які дозволили Португалії вийти в плей-оф з третього місця в групі. Там португальці перемогли Хорватію 1:0 після додаткового часу, Польщу в серії пенальті (рахунок 1:1 в основний час), а в півфіналі Уельс (2:0)[22]. За це досягнення тренер 10 липня 2016 року став кавалером ордена «За заслуги»[23]. Крім того за підсумками 2016 року він був обраний IFFHS найкращим тренером збірної у світі, а Globe Soccer присудив йому нагороду «Тренер року», а на початку 2017 року він був визнаний ФІФА одним із трьох найкращих тренерів світу 2016 року[24].

Фернанду Сантуш на чемпіонаті світу 2018 року.

Влітку 2017 року він виграв бронзову медаль на Кубку конфедерацій, обігравши Мексику з рахунком 2:1 в матчі за 3-е місце, який відбувся в Москві 2 липня, а 10 жовтня, у день свого 63-го дня народження, Сантуш з португальцями здобув перемогу над Швейцарією з рахунком 2:0 на «Ештадіу да Луш», що дозволило команді завершити відбір на чемпіонат світу 2018 року з дев'ятьма перемогами в десяти іграх і вийшов на турнір з першого місця. Там португальці вилетіли на стадії 1/8 фіналу після поразки від Уругваю з рахунком 1:2[25].

Наступного року він у складі збірної Португалії виграв першу Лігу націй УЄФА, у фіналі якої, що відбувся 9 червня в Порту, португальці перемогли Нідерланди з рахунком 1:0 після голу Гонсалу Гедеша[26].

2021 року Сантуш вивів національну збірну до 1/8 фіналу Євро-2020, де команда програла Бельгії з рахунком 0:1[27], а наступного року на чемпіонаті світу 2022 року. Там португальці спочатку вийшли з групи, а потім у 1/8 фіналі легко перемогли Швейцарію з рахунком 6:1, що стало найвищим результатом збірної на чемпіонаті світу з 1966 року. Тим не менш у чвертьфіналі португальці неочікувано вилетіли від Марокко[28]. Через це, 15 грудня, після постійної критики щодо його тактики захисту та стилю гри, він був звільнений з посади[29][30].

Збірна Польщі[ред. | ред. код]

24 січня 2023 року президент Польської футбольної спілки Цезар Кулеша повідомив про призначення Сантуша головним тренером збірної Польщі, змінивши на цій посаді Чеслава Міхневича[31][32]. 24 березня дебютував у матчі відбору на Євро-2024 проти Чехії, який завершився поразкою поляків з рахунком 1:3. 16 червня 2023 року під його керівництвом Польща в товариському матчі (вдруге в історії) перемогла Німеччину з рахунком 1:0, втім у відборі команда продовжила виступати вкрай невдало, несподівано надалі програвши Молдові (2:3) і Албанії (0:2). Через це 13 вересня 2023 року звільнений із займаної посади[33], ставши другим найгіршим тренером збірної Польщі після Збігнєва Бонека у 2002 році[34].

Тренерські досягнення[ред. | ред. код]

Сантуш з бронзовою медаллю Кубка конфедерацій 2017 року.
«Порту»
«АЕК»
Збірна Португалії

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Найкращий тренер десятиліття в Греції (2010)[4].
  • Третій тренер світу 2016 року за версією ФІФА, нагороджений на Параді зірок ФІФА.

Тренерська статистика[ред. | ред. код]

Команда Країна Від До Протокол
голів перемог нічиїх поразок % перемог
Ешторіл Прая Португалія 1990 1994 140 41 42 57 29.29
Ештрела, Амадора Португалія 1994 1998 136 39 47 50 28.68
Порту Португалія 1998 2001 102 70 18 14 68.63
АЕК, Афіни Греція 2001 2002 26 19 1 6 73.08
Панатінаїкос Греція 2002 2003 4 1 0 3 25,00
Спортінг Португалія 2003 2004 34 23 4 7 67.65
АЕК, Афіни Португалія 2004 2006 60 38 15 7 63,33
Бенфіка Португалія 2006 2007 31 20 8 3 64.52
ПАОК Греція 2007 2010 95 48 21 26 50.53
Греція Греція 1 липня 2010 1 липня 2014 49 26 17 6 53,06
Португалія Португалія 24 вересня 2014 15 грудня 2022 109 67 23 19 61,47
Польща Польща 24 січня 2023 13 вересня 2023 6 3 0 3 50,00
Загалом


1032 518 256 258 50,19

Особисте життя[ред. | ред. код]

Здобув ступінь бакалавра технічного інженера з телекомунікацій та електроніки в Лісабонському інституті[35]. Католик[36].

Одружений на Гільерміні Сантуш[37]. У них двоє дітей: син Луїш, економіст, і дочка Катя. Він спілкується португальською, англійською та грецькою мовами[38].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. S.A, Telewizja Polska (10 липня 2016). Santos – inżynier u podstaw portugalskich sukcesów. sport.tvp.pl (пол.). Процитовано 20 вересня 2023. 
  2. Santos shown door at Benfica | UEFA Champions League. UEFA.com (англ.). 20 серпня 2007. Процитовано 20 вересня 2023. 
  3. PAOK plump for Santos experience | Inside UEFA. UEFA.com (англ.). 5 вересня 2007. Процитовано 20 вересня 2023. 
  4. а б Fernando Santos voted Coach of the Decade in Greece. Архів оригіналу за 13 червня 2010. Процитовано 30 червня 2010. 
  5. Η Συνέντευξη Τύπου του Fernando Santos. paokfc.gr. 21 травня 2010. Архів оригіналу за 21 травня 2010. Процитовано 20 вересня 2023. 
  6. Rehhagel quits Greece - Reports. Архів оригіналу за 18 вересня 2012. Процитовано 30 червня 2010. 
  7. Rehhagel bows out
  8. Greece To Appoint Fernando Santos As New Coach - Report. Архів оригіналу за 28 червня 2010. Процитовано 30 червня 2010. 
  9. Still, Santos has denied contact from the EPO, but reports on Thursday suggested that Santos will be offered a two-year contract worth 600, 000 euros per annum. Архів оригіналу за 2 липня 2010. Процитовано 30 червня 2010. 
  10. Σάντος διετίας στον πάγκο της Εθνικής. Архів оригіналу за 1 липня 2010. Процитовано 30 червня 2010. 
  11. ΕΛΛΑΔΑ – Σάντος διετίας στην Εθνική!. Архів оригіналу за 2 липня 2010. Процитовано 30 червня 2010. 
  12. Η ΕΠΟ ανακοίνωσε τη διετή πρόσληψη του Σάντος στην Εθνική. Архів оригіналу за 4 лютого 2012. Процитовано 1 липня 2010. 
  13. Live: Ελλάδα - Ρωσία. pamesports.gr. 19 червня 2012. Архів оригіналу за 19 червня 2012. Процитовано 20 вересня 2023. 
  14. newsroom, sport-fm. Καιρός για… Ρίο!. sport-fm.gr (гр.). Процитовано 20 вересня 2023. 
  15. Hassan, Nabil (30 червня 2014). Costa Rica 1–1 Greece (Costa Rica win 5–3 on penalties). BBC Sport. Процитовано 30 червня 2014. 
  16. Wood, Graham (1 July 2014). Santos comments attract criticism back in Greece. Рейтер. Процитовано 25 серпня 2020. 
  17. Portugal coach Fernando Santos loses appeal against eight-match suspension. Ґардіан (газета). 24 вересня 2014. Процитовано 19 лютого 2016. 
  18. Portugal coach Santos wins cut in World Cup misconduct ban. ESPN FC. 23 березня 2015. Процитовано 19 лютого 2016. 
  19. Marques, Pedro (24 вересня 2014). Ex-Greece boss Santos appointed Portugal coach. UEFA. Процитовано 19 лютого 2016. 
  20. Ronaldo wins it for Portugal. UEFA. 14 жовтня 2014. Процитовано 19 лютого 2016. 
  21. Portugal set for home-from-home EURO. UEFA. 8 October 2015. Процитовано 19 лютого 2016. 
  22. Portugalia w finale Euro 2016! - Polsat Sport. www.polsatsport.pl (пол.). 6 липня 2016. Процитовано 20 вересня 2023. 
  23. ENTIDADES NACIONAIS AGRACIADAS COM ORDENS PORTUGUESAS - Página Oficial das Ordens Honoríficas Portuguesas. www.ordens.presidencia.pt. Процитовано 20 вересня 2023. 
  24. FIFA. Claudio Ranieri é o melhor treinador do ano. ionline (порт.). Процитовано 20 вересня 2023. 
  25. Rose, Gary (30 червня 2018). Uruguay 2–1 Portugal. BBC Sport. Процитовано 30 червня 2018. 
  26. Portugal 1-0 Netherlands. BBC Sport. Процитовано 20 вересня 2023. 
  27. Belgium 1–0 Portugal: Is it 'now or never' for Belgium's golden generation?. BBC Sport. 27 червня 2021. Процитовано 12 липня 2021. 
  28. Hafez, Shamoon (10 грудня 2022). Morocco 1–0 Portugal. BBC Sport. Процитовано 12 грудня 2022. 
  29. Demony, Catarina (15 грудня 2022). Portugal coach Santos leaves job after World Cup exit. Reuters. Процитовано 15 грудня 2022. 
  30. Mukhopadhyay, Sounak (16 грудня 2022). Fernando Santos, Portugal most successful coach who benched Cristiano Ronaldo, quits. Mint[en]. Процитовано 15 вересня 2023. 
  31. Media, Wirtualna Polska (24 січня 2023). Fernando Santos selekcjonerem reprezentacji Polski. sportowefakty.wp.pl (пол.). Процитовано 20 вересня 2023. 
  32. Maj, Jakub (24 січня 2023). Fernando Santos oficjalnie zaprezentowany jako selekcjoner reprezentacji Polski!. Gol24 (pl-PL). Процитовано 20 вересня 2023. 
  33. PZPN - Łączy nas piłka. www.laczynaspilka.pl. Процитовано 20 вересня 2023. 
  34. Fernando Santos przeszedł do historii. Gorszy był tylko... Zbigniew Boniek. Przegląd Sportowy Onet (пол.). Процитовано 20 вересня 2023. 
  35. Nowy trener reprezentacji Polski. Jego wykształcenie nie ma nic wspólnego z... piłką nożną!. geekweek.interia.pl (пол.). Процитовано 20 вересня 2023. 
  36. Maj, Jakub (24 січня 2023). Fernando Santos jest bardzo religijny. Tym samym zaimponował Paulo Sousa. Gol24 (pl-PL). Процитовано 20 вересня 2023. 
  37. Fernando Santos. Kim jest jego żona? Sam w przeszłości miał ciekawe zajęcie. Wiara jest dla niego bardzo ważna. Fakt24.pl (пол.). 24 січня 2023. Процитовано 20 вересня 2023. 
  38. Czaplewski, Jacek (23 січня 2023). Fernando Santos. Wiek, sukcesy, zarobki, rodzina nowego selekcjonera reprezentacji Polski. Gol24 (pl-PL). Процитовано 20 вересня 2023. 

Посилання[ред. | ред. код]