Очікує на перевірку

Наєв Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Наєв
Наєв Сергій Іванович
 Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження30 квітня 1970(1970-04-30) (54 роки)
Могилів-Подільський, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Alma MaterМосковське вище військове командне училище (1991)
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (2007)
Військова служба
ПриналежністьСРСР СРСРУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Формування
Війни / битви
Командування
2020—2024
 КОС ЗСУ, командувач
2018—2019 Об'єднаний оперативний штаб, Командувач об'єднаними силами
(до 6 травня 2019)
2017 Сухопутні війська, нач. штабу
2015—2017 Оперативне командування «Схід» ОК «Схід», командувач
2015 Оперативне командування «Південь» ОК «Південь», нач. штабу
2014 Сектор Б, командувач
2003
 28 ОМБр, командир
2001
 820 МП 128 МД, командир
7 полк
 24 МД, командир батальйону
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Орден святого великомученика Юрія Переможця
Орден святого великомученика Юрія Переможця

Сергі́й Іва́нович На́єв (30 квітня 1970(19700430), Могилів-Подільський, Вінницька область, УРСР) — український військовик, генерал-лейтенант. Герой України (2022)[1].

З початком широкомасштабного вторгнення Росії в Україну  — командувач Сил оборони України[2] (24 лютого 2022) (сукупності оперативних угруповань силових структур та добровольчих формувань, які беруть безпосередню участь у бойових діях).

У жовтні 2022 року увійшов до списку 25 найвпливовіших українських військових від НВ[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 30 квітня 1970 року[4] у місті Могилів-Подільський Вінницької області[5].

З 1987 по 1991 рік навчався у Московському вищому загальновійськовому командному училищі[5].

В 1991—1993 роках проходив службу на посаді командира мотострілецького взводу в одному зі з'єднань Західної групи військ НДР, після чого прибув в Україну[6][7].

У Збройних силах України — з травня 1993 року. В 1990-х і на початку 2000-х служив на різних посадах у Західному та Південному оперативних командуваннях[5].

У складі 7-го механізованого полку 24-ї механізованої дивізії командував взводом, потім розвідувальною ротою, а згодом — батальйоном[8].

Був командиром 820-го механізованого полку 128-ї дивізії[8].

На початку 2000-х був командиром 28-ї окремої механізованої бригади[4].

У 2006—2007 роках був слухачем факультету підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Національної академії оборони України. Як кращий випускник нагороджений відзнакою — Мечем Королеви Великої Британії, яку отримав з рук посла цієї держави в Україні[5].

З 2007 до початку 2014 року обіймав різні керівні посади в 13-му армійському корпусі Сухопутних військ Збройних Сил України.

Російсько-українська війна

[ред. | ред. код]

У 2014 році був керівником сектора «Б» під час боїв за Донецький аеропорт.

Станом на початок 2015 року — начальник штабу оперативного командування «Південь»[9].

З 2015 по 2017 роки був командувачем оперативного командування «Схід»[10].

У званні генерал-лейтенанта в кінці 2017 — на початку 2018 обіймав посаду начальника штабу — першого заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

7 березня 2018 року начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко представив Сергія Наєва як новопризначеного заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України.

У ході російського вторгнення в Україну 2022 року безпосередньо під керівництвом генерал-лейтенанта Сергія Наєва сплановано й організовано застосування Збройних Сил України та інших сил оборони на Південному напрямку. Він організував і постійно здійснює фахове командування діями підлеглого особового складу й частинами, переданими в оперативне підпорядкування, на найбільш важливих напрямках[11].

Під його безпосереднім керівництвом було втілено п'ять стратегічних операцій ЗСУ у війні з Росією: 1) Оперативне розгортання військ перед вторгненням; 2) Готовність армії під час вторгнення; 3) Збереження контролю над Чорним морем; 4) Збереження найбільш боєздатної частини війська; 5) Зроблена підготовка деокупації Харківської області[12][13]. За ініціативою Наєва також були створені мобільні вогневі групи протиповітряної оборони[14].

Командувач об'єднаних сил ЗСУ

[ред. | ред. код]

З 16 березня 2018 до 6 травня 2019 — командувач Об'єднаних сил, був заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України[15].

6 травня 2019 року указом президента звільнений зі займаної посади[16].

27 березня 2020 року — командувач Об'єднаних сил Збройних Сил України[17].

11 лютого 2024 року Сергій Наєв був звільнений з посади Командувача об'єднаних сил Збройних Сил України[18].

Кримінальні переслідування з боку Росії

[ред. | ред. код]

Слідчий комітет РФ порушив щодо Наєва кримінальну справу за так звані «злочинні накази», які призвели до загибелі людей на Донбасі[19].

Родина

[ред. | ред. код]

Одружений, виховує двох синів та доньку[4]. Згідно з відкритими даними в деклараціях, дружина Наєва Наталія Михайлівна — старша медична сестра променевого відділення військової частини в м. Дніпро[20]. Сини — Дмитро та Владислав, дочка — Євгенія[21].

Близькі родичі в окупованому Криму

[ред. | ред. код]

2018 року, після призначення командувачем ООШ, «24 канал» та видання «Депо» написали, що батько Наєва Іван Костянтинович, 1938 р.н., та брат Наєв Максим Іванович, 1975 р.н., мешкали в тимчасово окупованому Росією Криму в Сімферополі. Брат працював у регіональному підрозділі Пенсійного фонду Росії. Також повідомлено, що Максим народився в місті Потсдамі (НДР) у родині військовослужбовця, який проходив військову службу у Групі радянських військ у Німеччині[22][23][24].

20 березня 2018 року в інтерв'ю Наєв підтвердив, що в Криму проживає його молодший брат. Після смерті батька 2013 року брат Максим продав батькову квартиру та визначену суму спадку переказав Сергієві, про що зазначено в електронній декларації. Наєв підтвердив, що він народився в Могилеві-Подільському на Вінниччині та що підтримує родинні зв'язки з братом у Криму. Він наголосив, що не допускає можливості шантажу з боку російської влади[25][26].

Військові звання

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Зеленський присвоїв Наєву звання Героя України, Укрінформ, 27.04.2022
  2. Командувач сил оборони відвідав підрозділи, що боронять позиції неподалік Запоріжжя. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 27 квітня 2022.
  3. Генерали перемоги. НВ називає 25 найвпливовіших українських військових // НВ. — 2022.
  4. а б в Объединенные силы на востоке Украины возглавил бывший командир одесской мехбригады. http://dumskaya.net/. Думська. 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
  5. а б в г Головний по Донбасу. Що відомо про нового командувача Об’єднаних сил Наєва. Українська правда (укр.). Процитовано 16 березня 2018.
  6. ВСЯ ПРАВДА, чому РФ вже не є ДРУГОЮ армією світу — Сергій Наєв
  7. генерал-лейтенант Наєв Сергій Іванович Командувач Об'єднаних сил Збройних Сил України. Офіційна біографія МОУ.
  8. а б Цензор.НЕТ. Новый командующий ООС Сергей Наев: биография, перспективы. Почему не Забродский?. Цензор.НЕТ (ru-RU) . Процитовано 18 березня 2018.
  9. «Ми знаємо, що ворог відчуває нашу силу», — генерал-майор Сергій Наєв. Міністерство оборони України. Процитовано 16 березня 2018.
  10. Командувач військ ОК «Схід» та голова Дніпропетровської ОДА перевірили хід будівництва фортифікаційних споруд у зоні АТО. Міністерство оборони України. Процитовано 16 березня 2018.
  11. Президент вручив нагороди військовим та членам родин загиблих захисників, яким присвоєно звання Героя України // Офіс Президента України. — 2022. — 29 квітня.
  12. П’ять великих перемог у війні з Росією. Що розповів генерал Наєв на тлі чуток про свою відставку. BBC News Україна (укр.). 20 листопада 2023. Процитовано 19 червня 2024.
  13. П'ять стратегічних перемог над Росією. Наєв розповів про свій внесок в оборону на тлі чуток про відставку. texty.org.ua (укр.). 2023. Процитовано 19 червня 2024.
  14. За ініціативою генерал-лейтенанта Сергія Наєва створюються мобільні вогневі групи для боротьби з повітряними цілями. golos.com.ua (укр.). 24 січня 2023. Процитовано 19 червня 2024.
  15. Порошенко призначив командувача об'єднаних сил /Укрінформ, 16.3.2018/
  16. Указ Президента України № 193/2019 від 6.5.2019
  17. Указ Президента України № 127/2020 від 27 березня 2020 року
  18. Указ Президента України № 70/2024 "Про звільнення С.Наєва з посади Командувача об'єднаних сил Збройних Сил України".
  19. Що відомо про Сергія Наєва, новообраного командувача Об'єднаних сил /24 канал, 16.3.2018/
  20. Офіційна декларація Наєвої Наталії Михайлівни. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018.
  21. Офіційна декларація Наєва Сергія Івановича. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 17 березня 2018.
  22. Командуючий Об'єднаними силами на Донбасі Наєв: Герой ДАП чи брат кримського зрадника?. www.depo.ua (англ.). Процитовано 16 березня 2018.
  23. Брат нового командувача Об'єднаних сил на Донбасі працює на окупантів в Криму - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 17 березня 2018.
  24. "Очень близок к Муженко и выполнит любой его приказ". Что известно о новом командующем на Донбассе. Процитовано 16 березня 2018.
  25. Сергій Наєв, генерал-лейтенант, командувач Об`єднаних сил. Процитовано 21 березня 2018.
  26. Командувач ОС Наєв пояснив, чому отримав гроші з Криму /Українська правда, 20.3.2018/
  27. Указ Президента України № 541/2016 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Процитовано 17 березня 2018.
  28. Указ Президента України від 27 квітня 2022 року № 282/2022 «Про присвоєння С.Наєву звання Герой України»
  29. Росія намагається спровокувати глобальну цінову кризу, та український експорт допоможе стабілізувати ринки — звернення Президента Володимира Зеленського // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 27 квітня 2022 року — 20:50
  30. Зеленський присвоїв Наєву звання Героя. РБК-Украина (рос.). Процитовано 27 квітня 2022.
  31. Указ Президента України від 3 травня 2019 року № 184/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  32. Указ Президента України від 8 травня 1998 року № 448/98 «Про нагородження відзнакою Президента України - медаллю "За військову службу Україні" військово-службовців Збройних Сил України»
  33. Світлина з планками у статті Оперативное командование «Восток» получило боевое знамя // Сайт dnepr.info, 25.08.2016(рос.)
  34. Митрополит Епіфаній провів зустріч з генерал-лейтенантом Сергієм Наєвим. https://www.pomisna.info/. Православна церква України. 26 квітня 2021. Процитовано 26 січня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Матеріали

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Військові посади
Попередник:
Олександр Сирський
Командувач
Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ

16 березня 20186 травня 2019
Наступник:
Олександр Сирський
Нове створення Командувач
ОК «Схід»

2015 — 2017
Наступник:
Олександр Красноок