Наєв Сергій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Іванович Наєв
Погон генерал-лейтенанта ЗСУ (2020) гор.svg Генерал-лейтенант
Serhii Naiev 02.jpg
Загальна інформація
Народження 30 квітня 1970(1970-04-30) (52 роки)
Могилів-Подільський, Вінницька область
Alma Mater Московське вище військове командне училище (1991)
Національний університет оборони України імені Івана Черняховського (2007)
Військова служба
Приналежність СРСР СРСРУкраїна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
Joint Forces Command of Ukraine SSI.svg
 КОС ЗСУ
Війни / битви
Командування
2020—т.ч.
Joint Forces Command of Ukraine SSI.svg
 КОС ЗСУ, командувач
2018—2019 ООШ ЗСУ.png Об'єднаний оперативний штаб, Командувач об'єднаними силами
(до 6 травня 2019)
2017 Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська, нач. штабу
2015—2017 Оперативне командування «Схід» ОК «Схід», командувач
2015 Оперативне командування «Південь» ОК «Південь», нач. штабу
2014 Сектор Б, командувач
2003
28 ОМБр к.svg
 28 ОМБр, командир
2001
820-й механізований полк.png
 820 МП 128 МД, командир
7 полк
24-а механізована дивізія.jpg
 24 МД, командир батальйону
Нагороди та відзнаки
Герой України
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Медаль «За військову службу Україні»
Медаль «Захиснику Вітчизни»
Відзнака «Доблесть і честь» (Міністерство оборони України)
Відзнака «Знак пошани» (Міністерство оборони України)
Медаль «10 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «15 років Збройним Силам України» (Міністерство оборони України)
Медаль «За сумлінну службу» II ст. (Міністерство оборони України)
Орден святого великомученика Юрія Переможця
CMNS: Наєв Сергій Іванович у Вікісховищі

Сергій Іванович Наєв (30 квітня 1970(19700430), Могилів-Подільський, Вінницька область, УРСР) — український військовик, генерал-лейтенант. Заступник начальника Генштабу ЗСУ і командувач Об'єднаного оперативного штабу ЗСУ (16 березня 2018 — 6 травня 2019). Герой України (2022)[1].

З початком широкомасштабного вторгнення Росії в Україну (24 лютого 2022) — командувач Сил оборони України[2] (сукупності оперативних угруповань силових структур та добровольчих формувань, які беруть безпосередню участь у бойових діях).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 30 квітня 1970 року[3] у місті Могилів-Подільський Вінницької області.[4]

Вищу освіту здобув у Московському вищому загальновійськовому командному училищі в 1991 році.[4]

У 1991 році служив командиром мотострілецького взводу у Німеччині в східнонімецькому військовому угрупуванні, яке на той час виводилося з об'єднаної Німеччини. З 1992 року по травень 1993 року перебував у розпорядженні командувача Далекосхідного військового округу в Росії, як дипломований бойовий офіцер.[4][5]

У Збройних силах України — з травня 1993 року. В 90-х і на початку 2000-х служив на різних посадах у Західному та Південному оперативних командуваннях.[4]

У складі 7-го механізованого полку 24-ї механізованої дивізії командував взводом, потім розвідувальною ротою, а згодом — батальйоном.[6]

Був командиром 820-го механізованого полку 128-ї дивізії.[6]

В середині 2000-х був командиром 28-ї окремої механізованої бригади.[3]

У 2006—2007 роках був слухачем факультету підготовки фахівців оперативно-стратегічного рівня Національної академії оборони України. Як кращий випускник нагороджений відзнакою — Мечем Королеви Великої Британії, яку отримав з рук посла цієї держави в Україні.[4]

З 2007 до початку 2014 обіймав різні керівні посади в 13-му армійському корпусі Сухопутних військ.

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

У 2014 році був керівником сектора «Б» під час боїв за Донецький аеропорт.

Станом на початок 2015 року — начальник штабу оперативного командування «Південь».[7]

З 2015 по 2017 роки був командувачем оперативного командування «Схід».[8]

У званні генерал-лейтенанта в кінці 2017 — на початку 2018 обіймав посаду начальника штабу — першого заступника командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

7 березня 2018 року начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко представив Сергія Наєва, як новопризначеного заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України.

У ході російського вторгнення в Україну 2022 року безпосередньо під керівництвом генерал-лейтенанта Сергія Наєва було сплановано й організовано застосування Збройних Сил України та інших сил оборони на Південному напрямку. Він організував і постійно здійснює фахове командування діями підлеглого особового складу й частинами, переданими в оперативне підпорядкування, на найбільш важливих напрямках[9].

Командувач об'єднаних сил ЗСУ[ред. | ред. код]

16 березня 2018 року був призначений командувачем Об'єднаних сил.[10]

6 травня 2019 року Указом Президента України звільнений зі займаної посади.[11]

27 березня 2020 року — командувач об'єднаних сил Збройних Сил України.[12]

Кримінальні переслідування з боку Росії[ред. | ред. код]

Слідчий комітет РФ порушив щодо Наєва кримінальну справу за так звані «злочинні накази», які призвели до загибелі людей на Донбасі.[13]

Родина[ред. | ред. код]

Одружений, виховує двох синів та доньку.[3] Згідно відкритих даних у деклараціях, дружина Наєва Наталія Михайлівна — старша медична сестра променевого відділення військової частини в м. Дніпро.[14] Сини — Дмитро та Владислав, дочка — Євгенія.[15]

Близькі родичі в окупованому Криму[ред. | ред. код]

2018 року, після призначення командувачем ООШ, «24 канал» та видання «Депо» написали, що батько Наєва Іван Костянтинович 1938 р.н., та брат Наєв Максим Іванович, 1975 р.н., жили в тимчасово окупованому Росією Криму у Сімферополі. Брат працював у регіональному підрозділі Пенсійного фонду Росії. Також було повідомлено, що Максим народився у місті Потсдам, НДР в родині військовослужбовця, який служив у східнонімецькій групі радянських військ.[16][17][18]

20 березня 2018 року, у інтерв'ю Наєв підтвердив, що у Криму проживає його молодший брат. Після смерті батька 2013 року, брат Максим продав батькову квартиру, та визначену суму спадку перерахував Сергію, про що зазначено у електронній декларації. Наєв підтвердив, що він народився у Могилеві-Подільському на Вінничині, та що підтримує родинні зв'язки з братом у Криму. Він наголосив, що не допускає можливості шантажу з боку російської влади.[19][20]

Військові звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зеленський присвоїв Наєву звання Героя України, Укрінформ, 27.04.2022
  2. Командувач сил оборони відвідав підрозділи, що боронять позиції неподалік Запоріжжя. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 27 квітня 2022. 
  3. а б в Объединенные силы на востоке Украины возглавил бывший командир одесской мехбригады. http://dumskaya.net/. Думська. 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018. 
  4. а б в г д Головний по Донбасу. Що відомо про нового командувача Об’єднаних сил Наєва. Українська правда (укр.). Процитовано 16 березня 2018. 
  5. Командувач Об'єднаними силами навчався в Москві і нагороджений мечем британської королеви /ZN.UA, 17.3.2018/
  6. а б Цензор.НЕТ. Новый командующий ООС Сергей Наев: биография, перспективы. Почему не Забродский?. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 18 березня 2018. 
  7. «Ми знаємо, що ворог відчуває нашу силу», — генерал-майор Сергій Наєв. Міністерство оборони України. Процитовано 16 березня 2018. 
  8. Командувач військ ОК «Схід» та голова Дніпропетровської ОДА перевірили хід будівництва фортифікаційних споруд у зоні АТО. Міністерство оборони України. Процитовано 16 березня 2018. 
  9. Президент вручив нагороди військовим та членам родин загиблих захисників, яким присвоєно звання Героя України // Офіс Президента України. — 2022. — 29 квітня.
  10. Порошенко призначив командувача об'єднаних сил /Укрінформ, 16.3.2018/
  11. Указ Президента України №-193/2019 від 6.5.2019
  12. Указ Президента України № 127/2020 від 27 березня 2020 року
  13. Що відомо про Сергія Наєва, новообраного командувача Об'єднаних сил /24 канал, 16.3.2018/
  14. Офіційна декларація Наєвої Наталії Михайлівни
  15. Офіційна декларація Наєва Сергія Івановича
  16. Командуючий Об'єднаними силами на Донбасі Наєв: Герой ДАП чи брат кримського зрадника?. www.depo.ua (англ.). Процитовано 16 березня 2018. 
  17. Брат нового командувача Об'єднаних сил на Донбасі працює на окупантів в Криму - 24 Канал. 24 Канал. Процитовано 17 березня 2018. 
  18. "Очень близок к Муженко и выполнит любой его приказ". Что известно о новом командующем на Донбассе. Процитовано 16 березня 2018. 
  19. Сергій Наєв, генерал-лейтенант, командувач Об`єднаних сил. Процитовано 21 березня 2018. 
  20. Командувач ОС Наєв пояснив, чому отримав гроші з Криму /Українська правда, 20.3.2018/
  21. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №541/2016 — Офіційне інтернет-представництво Президента України. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua). Процитовано 17 березня 2018. 
  22. Указ Президента України від 27 квітня 2022 року № 282/2022 «Про присвоєння С.Наєву звання Герой України»
  23. Росія намагається спровокувати глобальну цінову кризу, та український експорт допоможе стабілізувати ринки — звернення Президента Володимира Зеленського // Офіційне інтернет-представництво Президента України, 27 квітня 2022 року — 20:50
  24. Зеленський присвоїв Наєву звання Героя. РБК-Украина (рос.). Процитовано 27 квітня 2022. 
  25. Указ Президента України від 3 травня 2019 року № 184/2019 «Про відзначення державними нагородами України»
  26. Указ Президента України від 8 травня 1998 року № 448/98 «Про нагородження відзнакою Президента України - медаллю "За військову службу Україні" військово-службовців Збройних Сил України»
  27. Світлина з планками у статті Оперативное командование «Восток» получило боевое знамя // Сайт dnepr.info, 25.08.2016(рос.)
  28. Митрополит Епіфаній провів зустріч з генерал-лейтенантом Сергієм Наєвим. https://www.pomisna.info/ (Православна церква України). 26 квітня 2021. Процитовано 26 січня 2022. 

Джерела[ред. | ред. код]

Матеріали[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Військові посади
Попередник:
Олександр Сирський
Командувач
Об’єднаного оперативного штабу ЗСУ

16 березня 20186 травня 2019
Наступник:
Олександр Сирський
Нове створення Командувач
ОК «Схід»

2015 — 2017
Наступник:
Олександр Красноок